Ухвала суду № 92958949, 30.10.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 544/73/20

Провадження № 1-кп/524/209/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючої судді - Пальчик О.О.,

за відсутності суддів - Обревко Л.О., Олейнікової Г.М.,

за участі секретаря - Крижановської Я.О.,

з участю прокурора - Погребського С.В.,

з участю представника потрепілої - Квас Г.Д.,

захисника - адвоката Гармаша А.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019170290000397 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українки, громадянки України, з середньо спеціальною освітою, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Встановлено, що відповідно до ухвали суду від 03.09.2020 року строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 закінчується 01.11.2020 року.

За таких обставин, прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про вирішення питання щодо доцільності продовження обвинуваченій строку тримання під вартою.

За змістом абзаців 1, 5 пункту 20-5 «Перехідних положень» КПК України, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Згідно постанови КМУ від 13.10.2020 року № 956 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», карантин на території України продовжено до 31 грудня 2020 року.

Член колегії - суддя Олейнікова Г.М. станом на 30.10.2020 року перебуває на лікарняному.

За таких обставин, на підставі абзаців 1, 5 пункту 20-5 «Перехідних положень» КПК України, питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою вирішується головуючим суддею одноособово.

Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Обвинувачена та її захисник просили змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши прокурора, представника потерпілої, обвинувачену та її захисника, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_1 не заперечує той факт, що саме вона заподіяла смерть своєму чоловіку.

Отже, обґрунтованість підозри, пред`явленої обвинуваченій повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують обвинувачену ОСОБА_1 з певним злочином на даному етапі, хоча і неможна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який є особливо тяжким злочином, офіційно не працевлаштована, на території Полтавської області власного житла та постійного місця проживання не має, раніше проживала в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, а тому - не має міцних соціальних зв`язків у м. Пирятин та може змінити місце проживання або продовжити протиправну поведінку.

Відповідно до п.36 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину та враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

З огляду на те, що до спливу строку тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою завершити судове провадження не виявляється можливим, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, з метою запобігання ризикам, що передбачені ст.177 КПК України, а саме запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу та вважає необхідним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави, у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погорозою його застосування.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а тому суд не визначає розмір застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 194, 331, 369, 372 КПК України,

суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Пирятинського відділу Лубенської місцевої прокуратури - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 28 грудня 2020 року включно.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського Апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: О.О. Пальчик