Рішення № 92957170, 17.11.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8240/20

2/357/3319/20

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 13.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. було вчинено виконавчий напис, який був зареєстрований в реєстрі за №392, про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості за кредитним договором в сумі 40208 грн. 54 коп. Позивач зазначає, що приватним нотаріусом Мажугою В.Ю. при вчиненні виконавчого напису було грубо порушено норми ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», відповідачем не доведено факт безспірності заборгованості, не вірно вказано місце проживання позивача, згідно пункту 4 Глави 16 Порядку, та відповідач включив до стягнення штрафні санкції, які не передбачені договором. А тому, позивач просить суд визнати виконавчий напис від 13.02.2020 року, таким, що не підлягає виконанню та просив стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача за довіреністю, адвокат Собчук Н.Ф., подала суду заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить провести розгляд справи без її участі.

Відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» не направив до суду свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належно, жодних клопотань, відзиву чи заперечень суду не подали.

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга В.Ю. в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, 30.09.2020 року надав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справі без його участі.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи, про що не заперечував позивач.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 04.07.2016 року між позивачем та ПАТ «Банк Траст», правонаступником усіх прав та обов`язків якого за договором БТ-ПВ-01 про відступлення прав вимоги від 04.06.2019 є ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», було укладено кредитний договір №R011.002-ТЕК.0083818, відповідно до якого банк надав кредит на споживчі цілі в розмірі 12401,00 грн. (а.с.6,7).

Встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №392, від 13.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Траст» правонаступником усіх прав та обов`язків якого за договором БТ-ПВ-01 про відступлення прав вимоги від 04.06.2019 є ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 40208,54 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10060,54 грн., прострочена заборгованість за комісією 5890,57 грн., прострочена заборгованість за процентами 1030,80 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 0,00 грн., строкова заборгованість за комісією 0,00 грн., строкова заборгованість за процентами 0,00 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 23226,63 грн. 500,00 грн. за вчинення виконавчого запису нотаріусом (а.с. 33).

Матеріали справи містять заяву відповідача до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису, виписку з рахунку із зазначенням суми заборгованості, який було надано відповідачем нотаріусу в підтвердження наявного боргу (а.с. 34,35,39). Також, нотаріусу було надано копію претензії про усунення порушень за кредитним договором, надісланої боржнику за списком згрупованих відправлень листів рекомендованих листів (а.с. 43, 44).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що для вчинення виконавчого напису відповідачем було надано третій особі лише пам`ятку клієнта про основні умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка не була нотаріально посвідчена, в повідомленні ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» №2832 від 06.06.2019 р., зазначена загальна сума боргу 7451,58 грн., а в повідомленні №2833 від 06.06.2019 року загальна сума боргу становить 40208,54 грн.. Також відповідач в заяві на вчинення виконавчого напису №40/ВН/2020 від 10.02.2020р. адресованому приватному нотаріусу Мажуга В.Ю. , умисно надав недостовірні відомості про місце проживання боржника, вказавши місце проживання: АДРЕСА_1 , хоча позивач вказує, що ніколи не проживав за вказаною адресою, а проживає в АДРЕСА_2 . При вчиненні оспорюваного виконавчого напису нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим записом, не вказав належне місце проживання позивача, включив до стягнення штрафні санкції у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, та наведене вказує на спір щодо виставленої суми боргу. Відповідач не надав приватному нотаріусу до зави на вчинення виконавчого напису копію кредитного договору та не надав належним чином оформленого розрахунку суми заборгованості отриманих позивачем коштів, а надав, лише, виписку з особового розрахунку (довідку) за неіснуючим кредитом, з якої незрозуміло яким чином нараховувалась заборгованість та була нарахована пеня та штрафи.

Задовольняючи позов, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю суттю виконавчий напис є розпорядженням нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника, тобто в основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника, тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником щодо суми боргу, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Згідно ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №282/20595.

З виконавчого напису від 13.02.2020 вбачається, що він вчинений на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувана та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно п.3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Відповідно до п.2-2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно п. 5.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18 червня 2003 року, виписка з особового рахунку має містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Враховуючи позицію Верховного суду, яка викладена у постанові від 23 січня 2018 року справа № 310/9293/15, провадження № 61-154 Верховний суд, зазначив: «Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком можуть бути підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

В постанові Верховного суду від 14.08.2019 року справа № 569/8884/17, зазначено, що з урахуванням приписів стст.15, 16, 18 ЦК, стст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить протилежного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Судом враховується, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи були надані банком нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15.

Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц.

Позивач заперечує укладення кредитного договору №R011.002-ТЕК.0083818 від 04.07.2016 року, та заперечує наявність будь-якої заборгованості, тобто не визнає зазначений розмір заборгованості в сумі 40208,54 грн. перед ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс».

Однак, суд критично оцінює, доводи позивача, що зазначений кредитний договір №R011.002-ТЕК.0083818 від 04.07.2016 року ОСОБА_1 не укладав та не підписував , оскільки сам позивач визнає факт отримання від ПАТ Банк «ТРАСТ» коштів на споживчі цілі, надаючи, при цьому копії квитанцій про сплату кредитних коштів за договором №R011.002-ТЕК.0083818 від 04.07.2016 року від 04.08.2016 року, 06.09.2016, 10.10.2016 року, 04.11.2016 року та 07.12.2016 року на загальну суму 4690,00 грн.

Крім того, позивач підписав заяву-опитувальник про надання кредиту на споживчі цілі, однак, з даної заяви не можливо стверджувати, що позивач погодив розмір відсотків, неустойки, підстави їх нарахування. У заяві позичальника від 04.07.2016 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи заяву про вчинення виконавчого напису та стягнення заборгованості , просив стягнути з боржника, крім тіла кредиту, і складові його повної вартості, зокрема, відсотки, неустойку, комісію. При цьому, матеріали справи, які були подані приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису не містять підтверджень, вказівок, чи посилань, які саме умови та правила Договору кредиту розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надав нотаріусу виписку з особового рахунку за кредитним договором №R011.002-ТЕК.0083818 від 04.07.2016 року боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості (а.с. 35), однак з даної виписки неможливо встановити наявність безспірної заборгованості, оскільки первинні облікові документи, оформлені у порядку визначеному ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», а саме банківська виписка, яка має статус первинного документу, що підтверджено переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5, нотаріусу надані не були, тому і немає підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком, а також розмір штрафних санкцій та процентів за користування кредитними коштами, зазначених у виконавчому написі, є безспірним.

За пунктом 62 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №553/1325/14-ц та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №61-517св18.

Тому, суд критично оцінює даний доказ щодо обґрунтування розміру заборгованості, яку відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» надав нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Позивач, окрім, заперечень самого розміру боргу та підстав його нарахування, заперечує і отримання ним повідомлення-вимоги про усунення порушень від банку, яке мало б передувати вчиненому виконавчому напису про стягнення заборгованості.

Так, під час розгляду справи знайшло своє підтвердження той факт, що відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» не надав приватному нотаріусу Мажуга В.Ю. необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, разом із заявою про вчинення виконавчого напису, йому було надано претензію від 24.01.2020 року, у якій ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» вимагав від ОСОБА_1 виконати зобов`язання за кредитним договором №R011.002-ТЕК.0083818 від 04.07.2016 року, а саме - негайно погасити заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 40208,54 грн. в строк до 07.02.2020 року. Позивача було попереджено, що у разі невиконання зазначеної вище вимоги банк застосує заходи примусового позасудового стягнення заборгованості, зокрема, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса (а.с.43).

Втім, у якості доказів направлення позивачу вищевказаної претензії було надано список згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, який сформований Укрпоштою, та який не може бути визнаний доказом надіслання відповідної письмової вимоги позивачу, оскільки дані про відправлення за номером 0306708304648 в Укрпошті відсутні (а.с. 44).

Отже, суд не приймає до уваги дані докази, оскільки, приватний нотаріус, Київського міського нотаріального округу Мажуга В.Ю., не переконався в належному сповіщенні боржника про борг, про направлення йому вимоги, а боржник вважається належним чином повідомлений про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли Банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Таким чином, не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавила його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс». Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду наведеного, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, за відсутності будь-яких заперечень зі сторони відповідача, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 50, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, керуючись ст. 12, 13, 81, 258- 265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 13.02.2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем, зареєстрований в реєстрі №392 про стягнення з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», заборгованості за кредитним договором №R011.002-ТЕК.0083818 від 04.07.2016 року, укладеного з ПАТ «Банк Траст» правонаступником усіх прав та обов`язків якого за договором БТ-ПВ-01 про відступлення прав вимоги від 04.06.2019 є ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс».

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в сумі 840 грн. 80 коп..

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17.11.2020 року.

СуддяО. Я. Ярмола