Рішення № 92956524, 17.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ № 640/6951/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

від 10.12.2018р. № 0125834203, № 0125904203, № 012586420

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.12.2018р. № 0125834203, № 0125904203, № 012586420.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2019р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 06.10.2008р. між ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 036/741867-КИ. Валютою кредиту по вищевказаному Кредитному договору виступив долар США.

04.04.2015р. між ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору, згідно якого змінено валюту кредиту в гривню.

За посиланням позивача, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню, якщо сторони кредитного договору домовилися про зміну валюти зобов`язання, кредит не погашений до 01.01.2014р.

Крім того, як зазначає позивач, не погоджуючись з оскаржуваними ППР від 10.12.2018р. № 0125834203, № 0125904203, № 012586420, позивачем 04.01.2019р. було подано скаргу до ДФС України. Однак рішення за результатами розгляду скарги була отримана позивачем лише 05.04.2019р., тобто з порушенням 20-ти денного строку, передбаченого ст. 56.9 ПК України, що в свою чергу передбачає, що скарга позивача повністю задоволена на корить платника податків.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що позивачем 29.04.2016р. до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію про майновий стан і доходи, в графі «інші доходи» не зазначено суму доходу, отриману у вигляді додаткового блага.

У той же час, відповідно інформації, наявної в ГУ ДФС у м. Києві, платник податків ОСОБА_1 отримав доход в сумі 415 975,33 грн. від АТ «Укрсоцбанк» за ознакою доходу 126 (дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульованого кредитором за його самостійним рішенням).

Перевіркою правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу платника податків - фізичної особи, відображеного в податковій декларації, встановлено: заниження загального річного оподатковуваного доходу у 2015 р. на суму 415 975,33 грн., у зв`язку з отриманням доходу як додаткового блага від АТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

Таким чином, фізичною особою ОСОБА_1 в порушення п. п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Кодексу занижено суму оподатковуваного доходу, отриману як додаткове благо, на 415 975,33 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2020р. здійснено заміну відповідача його правонаступником, а саме: Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві замінено на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що 06.10.2008р. між позивачем - ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" було укладено Договір кредиту № 036/741867-КR, згідно якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 81 250,00 доларів США в кредит на придбання нерухомого майна - квартири. Графік погашення кредиту визначений у п. 1.1.1 Договору, останній платіж - жовтень 2028р.

З метою забезпечення виконання грошового зобов`язання між позивачем та Банком було укладено іпотечний договір № 036/741871-ІО від 06.10.2008р.

24.04.2015р. між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" було укладено Договір про внесення змін № 1 до Договору кредиту № 036/741867-КR від 06.10.2008р., зокрема:

- п.1.2 змінити валюту кредиту та перевести суму кредиту 55 859,50 дол.США разом із нарахованими процентами в сумі 1 973,21 грн. - в гривню.

- п.1.3 зміна валюти заборгованості за Договором кредиту здійснюється шляхом видачі двох разових кредитів загальною сумою 1 503 650,46 грн., з якої сума першого кредиту складає 462 256,85 грн. та сума другого кредиту складає 1 041 393,61 грн. При цьому, вищезазначена сума кредитів розрахована по прогнозному курсу, що буде діяти на міжбанківському валютному ринку України (надалі за текстом - «МВРУ») станом на дату купівлі іноземної валюти на МВРУ, який складає 26 гривень 00 копійок за 1 долар США. Видача Кредиту в гривні 1 та Кредиту в гривні 2 здійснюється шляхом списання Кредитором кредитних коштів з позичкових рахунків Позичальника, відкритих в ПАТ «УКРСОЦБАНК», код банку 300023 на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «УКРСОЦБАНК», код банку 300023. На підставі заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів, наданої Позичальником, сума виданих кредитів зараховується на окремий аналітичний рахунок № НОМЕР_2 , з подальшим обміном її у валюту заборгованості за Договором кредиту на МВРУ в день надання Кредитору вищезазначеної заяви (або в інший термін, якщо такий визначений чинним законодавством України, або пізніше у разі об`єктивної неможливості виконати заяву Позичальника у вказаний термін з Інших причин) та направляється на погашення наявної на дату укладення цього Договору про внесення змін заборгованості за Договором кредиту за Кредитом та нарахованими процентами.

При цьому, Сторони, домовились, що кошти в гривні, які залишаться після проведення конвертації в разі, якщо фактичний курс МВРУ на дату конвертації буде меншим, ніж прогнозний курс МВРУ, зазначений в п. 1.3. цього Договору про внесення змін, направляються на дострокове погашення Кредиту в гривні 2 шляхом здійснення Кредитором договірного списання цих коштів з рахунку Позичальника, на який вони були повернуті, та подальшого зарахування на відповідний рахунок Кредитора.

В разі, якщо фактичний курс МВРУ на дату конвертації буде більшим, ніж прогнозний курс МВРУ, зазначений в п. 1.3. цього Договору про внесення змін, то Позичальник зобов`язаний внести суму коштів, яких не вистачає для проведення конвертації на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «УКРСОЦБАНК», код банку 300023, з якого вони перераховуються на підставі заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів, наданої Позичальником в зв`язку зі зміною курсу МВРУ, на окремий аналітичний рахунок № НОМЕР_2 . Якщо Позичальник не внесе вищезазначену суму коштів, то валюта для погашення заборгованості за Договором кредиту не купується на МВРУ, в зв`язку з чим зараховані раніше на окремий аналітичний рахунок № НОМЕР_2 кошти повертаються на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до п. 1.5. Договору про внесення змін, за встановленим на день укладення цього Договору про внесення змін офіційним курсом Національного банку України гривневий еквівалент вказаної у п. 1.2. цього Договору про внесення змін заборгованості в іноземній валюті складає 1 303 032,43 (один мільйон триста три тисячі тридцять дві) гривні 43 копійки. Таким чином, з урахуванням визначеної вище суми, гривневий еквівалент загальної заборгованості за Договором кредиту (включаючи також заборгованість за Кредитом в гривні 1 та Кредитом в гривні 2 складає 2 806 682,89 (два мільйони вісімсот шість тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 89 копійок.

Згідно п. 1.6. Договору про внесення змін, для уникнення непорозумінь Сторони цим підтверджують, що визначений у п.1.5 цього Договору про внесення змін еквівалент заборгованості в іноземній валюті застосовується виключно в інформаційних цілях, з також з метою державної реєстрації внесення змін до договорів забезпечення (застави, іпотеки тощо).

На підставі пп. 75.1.2 п. 75.1, пп. 78.1.2 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору від доходів, отриманих як додаткове благо за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.

За результатами перевірки складено акт № 4500/26-15-42-03-2678704611 від 09.11.2018р. (далі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

- пп. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст.164 Податкового Кодексу України - занижено ПДФО за 2015р. у сумі 82586,07 грн.;

- пп. «а» п. 176.1 ст. 176, п.44.1 п. 44.3 ст. 44 Податкового Кодексу України - не надання до перевірки книги обліку доходів і витрат;

- п.16.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України - не нарахування та несплата до бюджету військового збору за 2015 рік у сумі 6 239,63 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0125834203 від 10.12.2018р., яким за порушення п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17 «д» п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України позивачу нараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 82 586, 07 грн. та 20 646, 52 грн. штрафних санкцій;

- № 0125864203 від 10.12.2018р., яким за порушення пп. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у розмірі 510 грн;

- № 0125904203 від 10.12.2018р., яким позивачу за порушення п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України нараховано військовий збір в розмірі 6 239,63 грн. та штраф у розмірі 1 559, 91 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зважає на наступне.

Відносно дотримання ГУ ДФС України в м. Києві вимог ст. 56 ПК України під час розгляду скарг ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Як стверджує позивач в позовній заяві, ним 04.01.2019р. було подано скаргу до ДФС України на оскаржувані ППР. Рішення за результатами розгляду скарги було ним отримано 05.04.2019р., тобто з порушенням 20-ти денного строку, передбаченого ст. 56.9 ПК України.

Статтею 56 Податкового кодексу України, в редакції станом на 2019 рік, визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Як вбачається зі змісту диспозиції цієї статті, способи вручення рішення контролюючого органу платникові податку законодавцем визначені чітко й вичерпно.

Згідно з п. 56.9 ст. 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у п. 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або потягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці 1 цього пункту.

Отже, законодавець чітко встановив алгоритм дій податкового органу в ході розгляду скарги платника податків у порядку статті 56 ПК України і наслідки його недотримання. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019р.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 скористалося правом досудового (адміністративного) оскарження та звернувся 04.01.2019р. до Державної фіскальної служби України із скаргою на ППР ГУ ДФС у м. Києві від 10.12.2018р. № 0125834203, № 0125904203, № 012586420. Вказана скарга надійшла до ДФС України 09.01.2019 року, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 3000459783 та роздруківкою з сайту Укрпошти за трекінгом № 0216701990580 про отримання скарги 09.01.2019р.

23.01.2019р. ДФС України було прийнято рішення від № 3419/6/9-99-11-05-01-25 про продовження розгляду скарги ОСОБА_1 до 09.03.2019р. Вказане рішення було надіслано позивачу 23.01.2019р., що підтверджується поштовим конвертом з трекінг номером № 0405340824482 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, вказаний поштовий конверт був повернутий на адресу контролюючого органу з зазначенням причин невручення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Рішенням ДФС України від 04.03.2019р. № 10367/6199-99-11-05-01-25 про результати розгляду скарги, ППР ГУ ДФС у м. Києві від 10.12.2018р. № 0125834203, № 0125904203, № 012586420 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Вказане рішення було надіслано позивачу 04.03.2019р., що підтверджується поштовим конвертом з трекінг номером № 0405341405815 та відповідно до роздруківки з сайту Украпошти з трекінгом № 0405341405815 отримано позивачем 05.04.2019р.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено порядок надіслання податкового повідомлення-рішення, яке вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, з урахуванням вказаних положень ПК України, вказані рішення про продовження розгляду скарг та про результати розгляду скарг вважаються врученими позивачу. При цьому, перше рішення про продовження розгляду скарги позивача було прийнято та направлено позивачу в межах 20-денного строку, а остаточне рішення - в межах 60 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

Отже, в даному випадку судом було встановлено, що алгоритм дій, визначений статтею 56 ПК України, податковим органом було дотримано, а тому підстави для застосування наслідків, визначених абз. 2 п. 56.9 ст. 56 ПК України, відсутні.

Суд зазначає, що до повноважень податкових органів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження платників податків на час вчинення тих чи інших дій. Тим більш, що в поданих скаргах позивач чітко вказав, в який час і на яку адресу йому слід надсилати поштову кореспонденцію, що і було дотримано відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було дотримано вимоги п. 56.9 ст. 56 ПК України щодо строків розгляду скарг позивача на ППР ГУ ДФС у м. Києві від 10.12.2018р. № 0125834203, № 0125904203, № 012586420.

Стосовно суті порушення, зафіксованого в Акті перевірки № 4500/26-15-42-03-2678704611 від 09.11.2018р., суд зазначає наступне.

Як зазначено ГУ ДФС у м. Києві в Акті перевірки № 4500/26-15-42-03-2678704611, перевіркою встановлено, що платником податків ОСОБА_1 29.04.2016р. до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію про майновий стан і доходи, в графі «інші доходи» не зазначено суму доходу, отриману у вигляді додаткового блага.

У той же час, відповідно інформації, наявної в ГУ ДФС у м. Києві платник податків ОСОБА_1 отримав доход в сумі 415 975,33 грн. від АТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) за ознакою доходу 126 (дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульованого кредитором за його самостійним рішенням). Крім того, платником податків ОСОБА_1 документів, пов`язаних з питанням декларування доходів, що були одержані у 2015р., у тому числі доходів, отриманих як додаткове благо до перевірки не надано.

Отже, платником податків ОСОБА_1 у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015р. дохід, отриманий як додаткове благо не задекларований, а відтак, і податок на доходи фізичних осіб з цього доходу не нарахований та не сплачений.

В ході проведення перевірки для з`ясування питання щодо дотримання платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 вимог діючого законодавства щодо декларування доходів, передбачених ст. 164 п. 164.2 пп. 164.2.17 «д» ПК України опрацьовано відомості з бази даних ДРФО та встановлено, що платником податку у періоді з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. отримано доход в сумі 415975,33 грн. від АТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) за ознакою доходу 126 (дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульованого).

Перевіркою правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу платника податків - фізичної особи, відображеного в податковій декларації, встановлено: заниження загального річного оподатковуваного доходу у 2015р. на суму 415 975,33 грн., у зв`язку з отриманням доходу як додаткове благо від АТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) у вигляді суми боргу платника податку анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

Перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно, встановлено: платником податків ОСОБА_1 у 2015р. занижено суму податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно у розмірі 82 586,07 грн. ((12180,00*15%+(415975,33-12180,00)*20%), у зв`язку з не відображенням у декларації доходу, отриманого ним як додаткове благо від АТ «Укрсоцбанк» у вигляді суми боргу платника податку анульованого кредитором за його самостійним рішенням, чим порушено п. 163.1. ст. 163, п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом укладення із кредитором відповідного договору, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

При цьому законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Тому, база оподаткування повинна бути визначена тільки з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та, який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 31 серпня 2018 року у справі №826/3684/17.

Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Судом встановлено, що АТ «Укрсоцбанк» повідомлено податковий орган про нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 в сумі 415975,33 грн.

На лист ГУ ДФС у м. Києві від 13.09.2018 №62981/10/26-15-42-03-27 АТ «Укрсоцбанк» надав відповідь листом від 05.10.2018р. № 05.6-12/79-1038, в якому повідомив про прощення (анулювання) боргу позичальнику ОСОБА_1 та надав в підтвердження копію заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, яка містить повідомлення про анулювання (прощення) боргу та власноручний підпис позивача від 21.12.2015.

Згідно даної заяви позивач просить здійснити анулювання (прощення) заборгованості за Договором кредиту в загальній сумі 17 692,05 доларів США, з яких основна заборгованість по кредиту складає 17 692,05 доларів США., та повідомляє про те, що є належним чином повідомлений Банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про свій обов`язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом і відобразити таких дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог п.п 164.2.17 ст. 164 ПК України. Датою анулювання (прощення) заборгованості вважається 21.12.2015р. як зазначалось вище, вказана заява містить власноручний підпис позивача.

Тобто, платник податків ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про анулювання боргу відповідно вимог пп. 164.2.17 «д» пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Отже, факт того, що анульована (прощена) банком сума заборгованості позивача в розмірі 17 692,05 доларів США є сумою по основному боргу (кредитом), підтверджується АТ «Укрсоцбанк» листом 05.10.2018р. № 05.6-12/79-1038.

Щодо застосування пункту 8 підрозділу І розділу XX Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 підрозділу І розділу XX Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валютних зобов`язань за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума прощена (анульована) кредитором, у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу, з метою оподаткування доходу, отриманого платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, оскільки банком було здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абз. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Тобто, з наведеного підтверджується, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), що є підставою для зобов`язання позичальника (позивача) відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку на доходи з фізичних осіб у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, відповідачем правомірно нараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 82 586,07 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 20 646, 52 грн., а відтак суд приходить до висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.12.2017 №0125834203.

При вирішенні справи судом враховується відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року по справі №821/2104/16.

Крім того, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов`язку зі сплати військового збору з такої суми.

Так, Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

За результатами перевірки встановлено, фізичною особою ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 6 239,63 грн. за результатами звітного 2015р., чим порушено п. 16 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України. Чистий оподаткований дохід за 2015р. за результатами перевірки складає 415 975,33 грн.* 1,5% = 6 239,63 грн.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильними є й доводи відповідача щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0125864203 від 10.12.2018, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. за неподання на перевірку Книгу обліку доходів та витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. «а» п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства доходів і зборів України № 794 від 11.12.2013 (був чинний у 2015 році на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Платники податку на доходи фізичних осіб, які відповідно до Податкового кодексу України зобов`язані подавати декларацію або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 11 грудня 2013 року № 794. (п. 1 Порядку № 794)

Книга та реєстр документів (за наявності) знаходяться у платників податку та повинні надаватись контролюючим органам на їх вимогу та у межах компетенції, визначеної Кодексом. (п. 5 Порядку № 794)

Таким чином, застосування до позивача штрафу за ненадання до перевірки книги обліку доходів витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу є правомірним.

Отже, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 10.12.2018р. № 0125834203, № 0125904203, № 012586420 відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачені чинним законодавством.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій