Рішення № 92955702, 09.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 листопада 2020 р. Справа № 520/10910/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Турко А.В.,

за участю:

представника позивача - Рудого В.В.,

представника відповідача - Степанової О.С.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Лозівської міської ради Харківської області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 1, м. Лозова, Лозівський район, Харківська область, 64602, код ЄДРПОУ 06716633) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Лозівської міської ради Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними відмови Лозівської міської ради Харківської області оформленні листами від 15.06.2020 № 02-13-10/873 та № 02-13-10/874 у затвердженні поданого ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок загальною площею: 43,9933 га., кадастровий номер земельної ділянки 6323981200:04:000:0422; 11,6367 га, кадастровий номер земельної ділянки 6323981200:01:000:0679; для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, комунальної форми власності сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області, для подальшого надання в оренду;

- зобов`язати Лозівську міську раду у Харківській області повторно розглянути питання щодо затвердження поданого ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок загальною площею: 43,9933 га., кадастровий номер земельної ділянки 6323981200:04:000:0422; 11,6367 га., кадастровий номер земельної ділянки 6323981200:01:000:0679; для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, комунальної форми власності сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області, для подальшого надання в оренду із прийняттям відповідного владного рішення та з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з рішенням Лозівської міської ради Харківської області про відмову у затвердженні проекту землеустрою, вважає що жодних правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою немає.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовчому засіданні. (а.с. 162-163).

У підготовче засідання призначене на 15.09.2020 о 09:10 представник позивача прибув, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У підготовче засідання призначене на 15.09.2020 о 09:10 представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Між тим, 14.09.2020 відповідачем до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду подано клопотання за вх. № 01-26/69334/20 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, у зв`язку з необхідністю представнику відповідача бути присутнім в іншому судовому засіданні. (а.с. 166).

Протокольною ухвалюю від 15.09.2020 підготовче провадження відкладено на 05.10.2020 о 11:30.

15.09.2020 за вх. № 01-26/69575/2020 до канцелярії суду від представника Лозівської міської ради Харківської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі. (а.с. 185-189).

В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 надана відповідь, якою звернуто увагу на невідповідність поданих документів щодо сформованим земельних ділянок, які містили розбіжності щодо координат та площ земельних ділянок відповідно до розробленого позивачем проекту та наданого витягу з Державного земельного кадастру.

Крім того, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07.08.2020, підставою відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, знаходження в межах земельної ділянки, яка передбачається до реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, на момент надходження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 до міськрайонного управління у Лозівському районі та м. Лозова Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровими номерами 6323981200:01:000:0679 та 6323981200:04:000:0422 сформовані та 26.04.2019 внесені до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з інвентаризації земель для подальшої передачі зазначених земельних ділянок у комунальну власність Лозівської міської об`єднаної територіальної громади.

Отже, відсутність державної реєстрації, невідповідність поданих документів щодо сформованих земельних ділянок, які містили розбіжності щодо координат та площ земельних ділянок, відповідно до розробленого позивачем проекту,та наданого витягу з Державного земельного кадастру позбавили можливості винесення їх на затвердження міської ради.

Між тим, 29.09.2020 за вх. № 01-25/73745/2020 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову. (а.с. 215).

Заява про забезпечення позову від 29.09.2020 за вх. №01-25/73745/2020 вмотивована, тим, що відповідач, відмовляючи позивачу у затверджені проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним Кодексом України, Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Конституцією України без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

Ухвалою суду від 30.09.2020 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову від 29.09.2020 за вх.№01-25/73745/2020 по справі №520/10910/2020 за позовом ОСОБА_1 до Лозівської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. (а.с. 221-225).

У підготовче засідання призначене на 05.10.2020 о 11:30 представник позивача прибув, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У підготовче засідання призначене на 05.10.2020 о 11:30 представник відповідача прибув, у задоволенні позовних вимог заперечував.

Протокольною ухвалюю від 05.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.2020.

У судове засідання, призначене на 28.10.2020 о 09:30 представник позивача прибув, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 28.10.2020 о 09:30 представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Між тим, 28.10.2020 відповідачем до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду подано клопотання за вх. № 01-26/83037/20 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, у зв`язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному. (а.с. 235).

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача суд протокольною ухвалою від 28.10.2020 задовольнив клопотання відповідача, відкладено розгляд справи на 09.11.2020 о 15:30.

У судове засідання, призначене на 09.11.2020 о 15:30 представник позивача прибув, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 09.11.2020 о 15:30 представник відповідача прибув, у задоволенні позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Лозівської міської ради Харківської області з клопотанням від 18.03.2020 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для введення фермерського господарства на території Єлизаветівського Старостинського округу площею 11,6367 га та 43,9933 га з послідуючою передачею цих земельних ділянок в оренду терміном на 49 років.

Листом виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 15.06.2020 за вих. № 02-13-10/873 зазначено, що відповідно до довідки міськрайонного управління у Лозівському районі та м. Лозовій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на частині земельної ділянки надані дозволи на розроблення проектів відведення особистого селянського господарства, ще частина зарезервована для передачі у власність учасникам бойових дій.

Крім того, відповідач зазначив, що проект землеустрою розроблений на площу 35,6690 га, а витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку надано на площу 43,9933 га. (а.с. 158).

Листом виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 15.06.2020 за вих. № 02-13-10/874 зазначено, що відповідно до довідки міськрайонного управління у Лозівському районі та м. Лозовій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на частині земельної ділянки надані дозволи на розроблення проектів відведення особистого селянського господарства, ще частина зарезервована для передачі у власність учасникам бойових дій.

Крім того, відповідач зазначив, що проект землеустрою розроблений на площу 10,2215 га, а витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку надано на площу 11,6367 га. (а.с. 159).

Вважаючи, що вищевказані листи - рішеннями прийнятими з порушенням норм чинного законодавства та вважаючи їх протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (надалі за текстом ЗК України).

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

За правилами частини другої статті 50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 10 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення) погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 17 вказаної статті визначено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 5 статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

За приписами частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

- подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

- отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

- після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

- здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

- подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Суд звертає увагу, що рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 Лозівською міською радою в Харківській області не приймалось. Зміст відповідей оформлений листами від 15.06.2020 за вих. №№ 02-13-10/873 та 02-13-10/874 не є відмовою, оскільки зазначений проект землеустрою не виносився на розгляд сесії міської ради.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутись до міської ради з відповідним клопотанням про затвердження проекту землеустрою з дотриманням норм законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а.

Окремо суд зазначає, що у зверненні позивача наявні розбіжності щодо площі земельних ділянок та цільового призначення, це законно позбавило Лозівську міську раду Харківської області можливості належним чином ідентифікувати земельну ділянку на відповідність вимогам Земельного кодексу України, що і стало правомірною підставою для викладення позиції відповідача у листах від 15.06.2020 за вих. № 02-13-10/873 та вих. № 02-13-10/874, з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретної земельної ділянки.

Крім того, суд звернув увагу на відсутність порушення строку розгляду клопотання позивача, аргументуючи наявністю відповідних розпоряджень Лозівського міського голови від 17.03.2020 № 115, яке прийняте на виконання Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширення на території України коронавірусу COVID-19", на період карантину працівників виконавчих органів міської ради зобов`язано максимально скоротити фізичні контакти, також скасоване проведення особистих прийомів громадян у приймальнях виконавчого комітету міської ради.

Разом із тим, суд бере до уваги, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору. Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволені адміністративного позову.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лозівської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2020.

Суддя Супрун Ю.О.