Рішення № 92955670, 19.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19.11.2020 р. справа №520/10754/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, платник, громадянин, власник будівлі) у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №67723-5806-2038 від 22.05.2020р.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що не має зареєстрованих в установленому законом порядку речових прав на земельні ділянки, а тому не повинен нести тягар виконання податкового обов`язку в аспекті оплати земельного податку.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом - контролюючий орган, владний суб`єкт, адміністративний орган, податковий орган, ГУ, Управління) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що за відомостями інформаційних баз даних контролюючих органів заявник зареєстрований у якості платника податку на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,06467га і тому повинен виконувати податковий обов`язок з оплатного користування землею комунальної форми власності, але усі документи про користування землею та взяття на облік або втрачені, або знищені за минуванням строків зберігання.

Від представників сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи у письмовому провадженні.

За таких обставин, суд бере до уваги положення ч.ч. 3 і 9 ст. 205 КАС України і ураховуючи незмінність завдання адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 4 ст. 242 КАС України незалежно від категорії спору, імперативно встановлену законодавцем мету адміністративного судочинства у вигляді захисту прав та інтересів невладного суб`єкта, зміст та характер спірних правовідносин, обсяг доказів, котрі повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній письмовими документами.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник згідно з копією договору купівлі-продажу від 19.03.2013р. (а.с.76-77) та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником: 1) Ѕ (спільна часткова) нежитлових приміщень у будівлі літ «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 110,3кв.м.; 2) Ѕ (спільна часткова) нежитлових приміщень у будівлі літ «Г-1» за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 15,3кв.м.; 3) Ѕ (спільна часткова) нежитлових приміщень будівлі літ «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1.126,4кв.м. (при цьому, загальна площа об`єкту власності заявника у будівлі літ «А-2» структурно складається із приміщень підвалу площею - 362,00кв.м., приміщень першого поверху площею - 382,3кв.м., приміщень 2 поверху площею 382,1кв.м.); 4) Ѕ (спільна часткова) нежитлових приміщень першого поверху та мезоніну у будівлі літ «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 191,1кв.м.

У порядку ч.1 ст.78 КАС України заявником письмово визнані ті обставини, що згідно з технічною документацією площа забудови по контуру з`єднання з верхнім шаром земної поверхні будівлі літ «А-2» за адресою: Харківська область, місто Харків, вул. Київська, б.15 складає - 498,5кв.м.; будівлі літ «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , б.15 складає - 143,4кв.м.; будівлі літ «Г-1» за адресою: АДРЕСА_1 складає 19,4кв.м.

22.05.2020р. без призначення та проведення будь-якої перевірки, а також без попереднього складання будь-якого письмового документа контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №67723-5806-2038 від 22.05.2020р., яким заявнику визначено 81.799,56грн. грошового зобов`язання з земельного податку за 2020 рік.

Судом достеменно з`ясовано, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах перевірку платника податків не здійснював, акт перевірки не складав.

І хоча владним суб`єктом обраний такий спосіб реалізації управлінської функції, котрий на думку суду, явно та однозначно не узгоджується з положеннями ст.8 Конституції України у частині дотримання принципу юридичної визначеності та ч.2 ст.2 КАС України у частині забезпечення обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості, суд все ж таки не знаходить розумним визнати цю обставину у якості підстави для скасування оскарженого рішення контролюючого органу, позаяк у силу ч.2 ст.19 Конституції України контролюючий орган не обтяжений законодавцем прямим обов`язком на проведення перевірки платника податків у даному конкретному випадку.

Разом із тим, судом також достеменно з`ясовано, що під час винесення оскарженого правового акту індивідуальної дії контролюючий орган не використовував взагалі ніяких офіційних письмових документів, а також не використовував ані інформації Державного земельного кадастру, ані інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чи аналогічних інформаційних ресурсів.

Вказані обставини первинно були встановлені з пояснень свідка, який складав проект оскаржуваного рішення - ОСОБА_2 , а у подальшому визнані відповідачем у наданих 19.11.2020 р. письмових поясненнях.

З огляду на викладене, потреба у допиті в якості свідка особи, якою підписане оскаржуване рішення - ОСОБА_3 , відпала.

Мотиви контролюючого органу ґрунтуються виключно на відомостях власних автоматизованих інформаційних систем, які не підтверджені жодними документами.

Не погодившись із правомірністю волевиявлення податкового органу з приводу самостійного визначення грошового зобов`язання з земельного податку, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Відносини з приводу справляння плати за землю у формі земельного податку регламентовані, насамперед, приписами ст.ст.269-289 Податкового кодексу України та деталізовані положеннями відповідних рішень органів місцевого самоврядування.

Так, п.п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У порядку ч.1 ст.78 КАС України учасниками справи визнані обставини відсутності у державному земельному кадастрі відомостей про реєстрацію за заявником будь-яких речових прав на земельні ділянки в Україні.

Водночас із цим, за змістом ст.ст.120, 206 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України обставини відсутності у державному земельному кадастрі даних про земельні ділянки під належними заявниками об`єктами нерухомості у даному конкретному випадку не можуть бути сприйняті судом як підстава для звільнення від виконання податкового обов`язку за земельну ділянку площа, якої повністю співпадає з контурами та площею будівель.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.03.2020р. у справі №826/9715/17 з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду; фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно; виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно; указані позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/11633/16 та від 14.05.2019р. у справі №826/13773/16.

Згідно з п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 274.1 ст.274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За правилом п.289.1 ст.289 названого кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до п.9 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.

Отже, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2019 рік становить 1,0.

Як то передбачено у п.1.1. Додатку №2 до рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017р. № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (у редакції рішення Харківської міської ради від 28.11.2018р. №1284/18) ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки. Ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становить 1 відсоток від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.

У порядку ч.1 ст.78 КАС України учасниками справи визнані обставини відсутності довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки під належними заявнику будівлями.

Отже, указаним рішенням органу місцевого самоврядування запроваджено правило, у силу якого обчислення земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, здійснюється виходячи з добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко - планувальної зони) (Км2).

При цьому, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), визначений у в додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2016р. за №1647/29777; далі за текстом - Порядок нормативної грошової оцінки №489), а відомості про цільове призначення земельних ділянок (вид використання земельної ділянки) відображені у Державному земельному кадастрі на підставі документації із землеустрою.

З 17.07.2018р. у разі відсутності у відомостях Державного земельного кадастру коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0 (примітка до додатку 1 Порядку нормативної грошової оцінки №489).

Згідно з рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019р. №1474/19 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2018» станом на 01.01.2018р. базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова становить 639,78грн. і підлягає подальшій індексації.

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

На вимогу суду контролюючий орган як суб`єкт владних повноважень не подав жодних доказів правомірності визначеного заявнику грошового зобов`язання з земельного податку.

Втім, у даному конкретному випадку саме ця обставина не може бути визнана судом достатньою підставою для застосування правила ч.9 ст.80 КАС України і скасування оскарженого рішення контролюючого органу у повному обсязі, адже з огляду на приписи ст.270 Податкового кодексу України, де указано, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (п.п.270.1.1 ст.270) і земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.п.270.1.2 ст.270), а також з огляду на імперативні приписи ст.9 і ч.5 ст.242 КАС України та зміст правового висновку постанови Верховного Суду від 10.03.2020р. у справі №826/9715/17, суд віддає пріоритет об`єктивній істині над надмірним формалізмом у процесі відправлення правосуддя і бере до уваги ті обставини, котрі існують у реальній дійсності і не можуть бути заперечені заявником, а саме: фізичне використання заявником корисних властивостей земельних ділянок під належними на праві власності та зареєстрованими в установленому порядку будівлями.

Оскільки заявником визнано, що контур забудови будівлі літ «А-2» за адресою: Харківська область, місто Харків, вул. Київська, б.15 складає - 498,5кв.м.; будівлі літ «Б-1» за адресою: Харківська область, місто Харків, вул. Київська, б.15 складає - 143,4кв.м.; будівлі літ «Г-1» за адресою: АДРЕСА_1 , б.15 складає 19,4кв.м., то поза будь-яким розумним сумнівом заявник не може бути звільнений від податкового обов`язку з оплатного користування Ѕ позначеної земельної ділянки, що дорівнює - 330,65км.м. (0,033065га).

На вимогу суду заявником надано контррозрахунок земельного податку за земельну ділянку цієї площі.

Сума самостійно обрахованого заявником земельного податку із застосуванням алгоритму обчислення, раніше використаного контролюючим органом, склала - 45.693,34грн., що є більшою величиною від 50% самостійно визначеного контролюючим органом земельного податку у розмірі - 81.799,56грн.

Різниця між цими величинами складає - 36.106,22грн.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом взагалі не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.

Однак, вимушене застосування судом правила ст.9 КАС України та віддання переваги з`ясуванню об`єктивної істини спонукає суд до визнання протиправним податкового повідомлення-рішення лише в частині різниці між належно обчисленою сумою земельного податку та безпідставно визначеним контролюючим органом грошовим зобов`язанням заявника з земельного податку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, оцінки усім юридично значимим факторам не надав, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння особи.

Проте, фактичне використання земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна - власністю заявника зумовлює виникнення податкового обов`язку з оплати земельного податку у розмірі 45.693,34грн.

Тому позові підлягає задоволенню частково.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Харківській області №67723-5806-2038 від 22.05.2020 р. про нарахування земельного податку за 2020 рік в частині визначення податкового зобов`язання у сумі 36.106 (тридцять шість тисяч сто шість) грн. 22 коп.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.