Рішення № 92955625, 16.11.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2911/20

16 листопада 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Південно-Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі - позивач) з позовною заявою до Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) (надалі - відповідач) про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) від 18.09.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.08.2020 головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62853299. Листом Головного управління №1900-0702-5/13470 від 04.09.2020 повідомлено головного державного виконавця, що ОСОБА_1 зараховано до спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період навчання з 11.09.1989 по 01.09.1991 в спеціальній клінічній ординатурі, нараховано грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У липні 2020 року у відомості на виплату пенсій та соціальних допомог за серпень було включено грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій у сумі 52 761 гривень 28 копійок ОСОБА_1 . У серпні 2020 року ОСОБА_1 (23 серпня - дата отримання пенсії) отримав дану грошову допомогу, яка була йому перерахована на рахунок у банку.

Позивач вважає оскаржену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Головним управлінням виконане рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у добровільному порядку, а також враховуючи те, що не своєчасна виплата пенсії відбулась не звини позивача, а через відсутність бюджетного та іншого фінансування, позивач вважає, що рішення суду в цілому виконане, а тому відповідач безпідставно виніс оскаржену постанову.

Ухвалою суду від 02.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві, не заперечувала, щодо продовження розгляду справи судом в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволені позовних вимог просила відмовити та не заперечувала, щодо продовження розгляду справи судом в порядку письмового провадження. Водночас у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржена постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16.11.2020 згідно ухвали суду, внесеної у протокол судового засідання, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №500/2724/19, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період навчання з 11.09.1989 по 01.09.1991 в спеціальній клінічній ординатурі Київського медичного інституту імені О.О.Богомольця при кафедрі терапії санітарно-гігієнічного факультету та нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу ХУ «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі №500/2724/19 набрало законної сили 04.03.2020.

29.05.2020 Тернопільським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі №500/2724/19 (арк. справи 42).

19.08.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Наконечною І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62853299 та встановлено боржнику, позивачу у даній справі, строк для виконання рішення суду 10 робочих днів, про що повідомити письмово відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) (арк. справи 46).

04.09.2020 позивачем за вих. №1900-0702-5/13470 оформлено лист, отриманий відповідачем згідно штемпеля вхідної реєстрації 14.09.2020, у якому зазначено, що 21.09.2020 року Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62853299 від 19.08.2020. Також, відповідача повідомлено, що на виконання рішення:

- ОСОБА_1 зараховано до спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період навчання з 11.09.1989 по 01.09.1991 в спеціальній клінічній ординатурі;

- нараховано грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відмічено, що виплата грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 буде проведена після виділення коштів на ці витрати (арк. справи 47).

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема витягом з ІКІС ПФУ: підсистеми призначення і виплати пенсії, позивачем на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду, - 24.04.2020 (арк. справи 21).

Також, судом встановлено, що позивачем нарахована та включена до виплати через банк ОСОБА_1 23.08.2020, грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується ІКІС ПФУ: підсистеми призначення і виплати пенсії (арк. справи 22).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено підстави початку примусового виконання рішення виконавцем.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що на момент винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм Закону №1404-VIII можуть вважатися обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Суд встановив, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №500/2724/19, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період навчання з 11.09.1989 по 01.09.1991 в спеціальній клінічній ординатурі Київського медичного інституту імені О.О.Богомольця при кафедрі терапії санітарно-гігієнічного факультету та нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу ХУ «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконано позивачем - 23.08.2020, що підтверджується витягами з ІКІС ПФУ: підсистеми призначення та виплати пенсії (арк. справи 21-22).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач добровільно виконав рішення суду ще до винесення державним виконавцем постанови ВП №62853299 від 19.08.2020 про відкриття виконавчого провадження, в тому числі до винесення оскарженої постанови, оскільки нарахування належних стягувачу сум за рішенням суду в повній мірі відбулось у липні 2020 року, а виплата таких сум відбулась лише 23.08.2020 у зв`язку з встановленою ОСОБА_1 датою отримання пенсії, що в свою чергу не заперечувалось і сторонами у справі.

Також, суд зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем десятиденного строку та надалі - до отримання фінансування, виконати судове рішення у повному обсязі.

Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду у справах К/9901/1598/18 (№405/3663/13-а) від 24.01.2018, К/9901/12146/18 (№757/29541/14-а) від 13.06.2018 про те, що відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Також, суд враховує, що відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що на дату винесення оскарженої постанови відповідач не проводив перевірку виконання боржником рішення суду, в тому числі не звертався із відповідними листами - запитами до стягувача чи Пенсійного фонду щодо виконання рішення суду, про що свідчить відсутність у матеріалах справи відповідних актів державного виконавця, в тому числі інших документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем частин першої та третьої статті 18 Закону № 1404-VIII унеможливило останнього провести об`єктивну перевірку щодо правильності та повноти виконання рішення суду, в тому числі наявності чи відсутності поважних причин невиконання рішення боржником. При цьому, як зазначав суд, обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, а отже при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано вимог частини другої статті 2 КАС щодо добросовісності та обґрунтованості.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Також, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправною та скасування постанови ВП № 62853299 від 18.09.2020 про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100 грн.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ВП № 62853299 від 18.09.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 листопада 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769);

відповідач: - Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження: вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018 код ЄДРПОУ 43316386);

Головуючий суддя Мірінович У.А.