Рішення № 92955134, 19.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8644/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойко О.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» до Одеської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00273 та стягнення штрафу в сумі 7834,80 грн., вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору

07 вересня 2020 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна», звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Одеської митниці Держмитслужби, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500070/2020/00273;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Хороз Україна» сплачений ТОВ «КЛІВЕР ТІМ» штраф, з вини відповідача, в сумі 7 834,80 грн.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Поданий позов обґрунтований тим, що позивачем 04 лютого 2016 року укладено договір поставки №1 з резидентом Туреччини - компанією HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK ТІСАRЕТ KOLLEKTIF SIRKETI HUSEYIN KACMAZ VE ORTAGI на постачання товарів, щодо яких позивач подав митну декларацію UA500070/2020/219301 від 28.05.2020 року. Позивач вказує, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, отриманого позивачем згідно Договору поставки №1 від 04 лютого 2016 року, декларант позивача, згідно вимог ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, надав органу доходів і зборів наступні всі необхідні товаросупровідні документи. Як стверджує позивач, на вимогу митного органу, 30.05.2020 року декларант позивача подав додаткові документи щодо підтвердження митної вартості ввезеного позивачем товару на територію України за митною декларацією UA500070/2020/219301 від 28.05.2020 року.

Позивач зазначає, що незважаючи на подані декларантом позивача документи щодо підтвердження митної вартості ввезених позивачем товарів на території України, Одеська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 року та визначила вартість ввезених позивачем товарів на територію України за резервним методом. Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні зазначається, що воно прийнято у зв`язку з тим, що: у перекладі копії митної декларації країни відправлення не зазначено виконавця перекладу, що не дає змогу впевнитись у вірності зазначеного перекладу та віднести даний документ до копії митної декларації країни відправлення; у прайс-листі зазначені умови поставки EXW, але інвойс був складений на умовах FCA; у наданій ціновій довідці зазначені ймовірні вартісні характеристики товару на границі та порівнюються цінові пропозиції товару на ринку з умовами поставки FOB; у додатково надісланому рахунку РФ-9838 від 25.05.2020 року, який був відсутній у електронному пакеті документів до МД, зазначено, що він підлягає сплаті протягом 3-х банківських днів, але банківського платіжного документа до митного оформлення не надавалось; у наданих оборотно-сальдових відомостях відсутня інформація щодо походження товару, а саме: що він відповідає такому в інвойсі №EAR2020000000120 від 12.05.2020.

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 року, Одеська митниця Держмитслужби оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500070/2020/00273.

На думку позивача, ним подано до Одеської митниці Держмитслужби разом із митною декларацією UA500070/2020/219301 від 28.05.2020 року всі необхідні документи для визначення митної вартості ввезеного товару, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500070/2020/00273 є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач також зазначив, що в результаті несвоєчасного завершення митним органом митного оформлення імпортного товару, позивачем оплачено на користь ТОВ «КЛІВЕР ТІМ» («Експедитор») штраф за простій автотранспорту в загальній сумі 7834,80 грн., який сплачено позивачем. На переконання позивача, сплачений ним штраф у розмірі 7834,80 грн. є збитками, які спричинені неправомірними діями відповідача.

(б) Позиція Відповідача

19.10.2020 року від представника відповідача надійшов відзив, у якому, з посиланням на фактичні обставини справи, відповідач зазначив, що для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці Держмитслужби представник ТОВ «Алідарт» подав митну декларацію типу ІМ 40 на 20 товарів, в томі числі № 11 «рейка-для патронами для лами» та товар № 20 «кабелі мережеві», одержувач ТОВ «Хороз Україна», яку прийнято до митного оформлення за № UA500070/2020/219301 від 28.05.2020. Як вказує відповідач, під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією (МД) № UA500070/2020/219301 від 28.05.2020, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) до митного оформлення надано довідку про транспортно-експедиційні послуги, в якої вказано інший номер коносаменту, ніж за яким було надіслано вантаж;

2) у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як витрати на тару, пакування та маркування, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) згідно з п. 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.02.2016 № 1, якість товару засвідчується сертифікатом якості, який не надавався до митного оформлення, що унеможливлює, визначити вартісні характеристики відповідно до інших пропозицій на ринку.

Відповідач зазначає, що 30.05.2020 позивач надіслав повідомлення та додаткові документи: інформація з Інтернету про вартість товару товарів; сертифікат походження товару; прайс лист; комерційна пропозиція, довідка про цінову інформацію; експортна декларація і переклад експортної декларації ВМД №UA209140/2020/011245 від 10.02.2020 р.; сертифікати відповідності та декларації відповідності, бухгалтерську документацію (оборотно-сальдові відомості); лист щодо вартості пакування; лист експедитора щодо технічної помилки в номері коносамента в довідці про транспортні витрати та рахунку про транспортні витрати.

Натомість, як вказує відповідач, у наданому перекладі копії митній декларації країни відправлення не зазначено виконавця перекладу, що не дає змогу впевнитись у вірності зазначеного перекладу та віднести даний документ до копії митної декларації країни відправлення; у прайс листі зазначені умови поставки EXW, але інвойс був складений на умовах FCA; у наданій ціновій довідці зазначені ймовірні вартісні характеристики товару на границі та порівнюється цінові пропозиції товару на ринку з умовами поставки FOB; у додатково надісланому рахунку РФ-9838 від 25.05.2020, який був відсутній у електронному пакеті документів до МД, зазначено, що він підлягає сплаті протягом 3 банківських днів, але банківського платіжного документа до митного оформлення не надавалось; у наданих оборотно-сальдових відомостях відсутня інформація щодо походження товару, а саме: він відповідає такому в інвойсі №EAR2020000000120 від 12.05.2020.

На переконання відповідача, вказані вище розбіжності усунені не були, а тому за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний.

За твердженням відповідача, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМСІ «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості:

- по товару №11 є більшим - МД від 17.03.2020 № UA500070/2020/210015 та від 16.05.2020 № UА500150/2020/203422 становить 6,17 дол. США за кг. (ніж заявлено декларантом 4,15 дол. США/кг);

- по товару №20 є більшим - МД від 01.04.2020 № UA100020/2020/021590 та від 20.05.2020 року №UA500070/2020/218122 становить 3,33 дол. США за кг. (ніж заявлено декларантом 2,55 дол. США/кг).

Як вказано у відзиві, зважаючи на викладене вище, винесено рішення про коригування митної вартості від 28.05.2020 № UA500070/2020/00066/2 та складено картку відмови в митному оформленні№UA500070/2020/00273.

На переконання відповідача, Одеська митниця Держмитслужби, під час прийняття рішення про корегування митної вартості товарів № UA500070/2020/00066/1 від 30.05.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00273 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної заяви ТОВ «Хороз Україна».

ІІІ. Процедура та рух справи

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.09.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №420/8644/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Справу суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Суд встановив, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна», з 09.08.2018 р. зареєстрований в якості юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Основний вид економічної діяльності позивача є оптова торгівля меблями, килимами й освітлюваним приладдям (код КВЕД 46.47) (т.1 а.с.106-111).

04.02.2016 року між позивачем (покупець) та компанією HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK ТІСАRЕТ KOLLEKTIF SIRKETI HUSEYIN KACMAZ VE ORTAGI (продавець) (Туреччина) укладено договір поставки №1 (далі – Договір поставки №1), згідно з п.1.1. якого продавець продав, а покупець придбав товари (продукцію) в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах (т.1 а.с.17-19). Дія договору продовжена до 31.12.2020 року шляхом укладення додаткової угоди №6 від 15.10.2019 року (т.1 а.с.20).

За умовами п.1.2. Договору поставки №1, ціни на товари (продукцію) встановлені у доларах США та включають у себе вартість тари, упаковки та маркування продукції.

Відповідно до умов п.3.2. Договору поставки №1, якість товарів (продукції) засвідчується сертифікатом якості продавця.

Згідно із умовами п.2.1. Договору поставки № 1, у редакції Додаткової угоди №7 від 15.10.2019 року (т.1 а.с.21), товари (продукція) поставляються на умовах FCA – м. Стамбул у термінології Інкотермс 2010.

Відповідно до п.8.1. Договору поставки №1, покупець здійснює оплату товару протягом 90 (дев`яносто) днів з дати приймання товару за кількістю та якістю.

При цьому, пунктом 8.4 Договору поставки №1 передбачено, що покупець має право здійснювати попередню оплату кожної партії товару (продукції) в сумі, зазначеній у рахунку-фактурі (інвойсі). Умови попередньої оплати мають бути зазначені у рахунку-фактурі (інвойсі).

Суд встановив, що позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Тім» укладено договір транспортного експедирування №2107/17-018 від 07.07.2017 року (далі – Договір експедирування), відповідно до п.1.1. якого експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, визначену у п.3 цього Договору, за дорученням та за рахунок клієнта виконати чи організувати виконання комплексу робіт з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень експортних, імпортних та транзитних вантажів клієнта морським та наземним транспортом, а також надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта та узгоджені у заявках до цього Договору (т.1 а.с.22-28).

Пунктом 7.1. Договору експедирування передбачено автоматичну його пролонгацію на кожен послідуючий рік.

Відповідно до п.3.1 Договору експедирування, винагорода за послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта та пов`язані з виконання цього Договору, сплачуються клієнтом на підставі виставленого рахунку протягом 3-х банківських днів.

Згідно із додатковою угодою №1 від 02.01.2020 року до Договору експедирування, сторони дійшли згоди щодо викладення п.2.4.6. Договору експедирування у такій редакції, згідно з яким клієнт зобов`язується протягом 3-х (трьох) календарних днів здійснити митне оформлення/очистку і завантаження/розвантаження вантажів в/із контейнера/транспортного засобу до місця завантаження (при експорті)/митницю призначення (при імпорті/транзиті), вказане клієнтом у заявці. Датою доставки порожнього/завантаженого контейнера/транспортного засобу до місця завантаження/митницю призначення вантажу рахується першим календарним днем при умові прибуття контейнера/транспортного засобу до 12.00 години поточного дня.

Відповідно до п.2.4.12 Договору експедирування, у редакції додаткової угоди №1 від 02.01.2020 року, у випадку невиконання клієнтом (або його працівником, вантажовідправником/вантаж отримувачем, контрагентами або субпідрядниками) обов`язків, передбачених у п.2.4.6. цього Договору, клієнт зобов`язаний оплатити експедитору штраф у розмірі 1566,97 грн. (одна тисяча п`ятсот шістдесят шість гривень, дев`яносто сім копійок) з урахуванням ПДВ 20% за кожну одиницю автотранспорту, за кожен день простою, починаючи з 4-го (четвертого) дня включно.

Відповідно до матеріалів справи, декларант позивача ТОВ «Алідарт» 28.05.2020 року подав до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію UA500070/2020/219301 щодо ввезених на території України товарів, придбаних за Договором поставки №1 (т.1 а.с.37-55). Суд з`ясував, що до вказаної митної декларації, декларант позивача надав супровідні документи на вантаж, які підтверджують визначення митної вартості, а саме: договір поставки №1 від 04.02.2016 року, рахунок-фактуру №EAR2020000000120 від 12.05.2020, коносамент №GCL/MAR/ODS/200478, пакувальні листи, довідку про вартість морського фрахту щодо перевезення на умовах FCA.

Суд встановив, що 30.05.2020 року декларант позивача на підтвердження заявленої у декларації UA500070/2020/219301 митної вартості товару, додатково надав відповідачу такі документи: інформацію з Інтернету про вартість товару товарів; сертифікат походження товару; прайс лист; комерційну пропозицію, довідку про цінову інформацію, складену Львівською торгово-промисловою палатою за №19-09/507 від 29.05.2020 року; експортну декларація і переклад експортної декларації ВМД №UA209140/2020/011245 від 10.02.2020 р.; сертифікати відповідності та декларації відповідності, бухгалтерську документацію (оборотно-сальдові відомості); лист щодо вартості пакування; лист експедитора щодо технічної помилки в номері коносамента в довідці про транспортні витрати та рахунку про транспортні витрати.

30.05.2020 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000066/1 відносно товарів №11 (патрони для ламп, рейки з патронами для ламп) та №20 (кабель мережевий UTPCAT5E NETWORK CABLE) (т.1 а.с.12-14, т.2 а.с.29-30).

Вказаним рішенням за резервним методом скориговано митну вартість: товару №11 до 6,17 дол./кг та товару №20 до 3,33 дол. США/кг.

При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 року зазначено, що: до митного оформлення надано довідку про транспортно-експедиційні послуги, в якій вказано інший номер коносаменту, ніж за яким було надіслано вантаж; у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару (тари, упаковки та маркування), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; згідно з п. 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.02.2016 № 1 якість товару засвідчується сертифікатом якості, який не надавався до митного оформлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики відповідно до інших пропозицій на ринку.

У вказаному рішенні про коригування митної вартості також зазначено, що у наданому перекладі копії митній декларації країни відправлення не зазначено виконавця перекладу, що не дає змогу впевнитись у вірності зазначеного перекладу та віднести даний документ до копії митної декларації країни відправлення; у прайс листі зазначені умови поставки EXW, але інвойс був складений на умовах FCA; у наданій ціновій довідці зазначені ймовірні вартісні характеристики товару на границі та порівнюється цінові пропозиції товару на ринку з умовами поставки FOB; у додатково надісланому рахунку РФ-9838 від 25.05.2020, який був відсутній у електронному пакеті документів до МД, зазначено, що він підлягає сплаті протягом 3 банківських днів, але банківського платіжного документа до митного оформлення не надавалось; у наданих оборотно-сальдових відомостях відсутня інформація щодо походження товару, а саме: він відповідає такому в інвойсі №EAR2020000000120 від 12.05.2020.

У рішенні контролюючого органу про коригування митної вартості зазначається, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості по товару №11 є більшим - МД від 17.03.2020 року №UA500070/2020/210015 та від 16.05.2020 року №UA500150/2020/203422 становить 6,17 дол. США за кг (ніж заявлено декларантом 4,15 дол. США/од) по товару №20 є більшим - МД від 01.04.2020 № UA100020/2020/021590 та від 20.05.2020 №UA500070/2020/218122 становить 3,33 дол. США за кг (ніж заявлено декларантом 2,55 дол. США/кг).

У рішенні про коригування митної вартості вказано, що декларанту роз`яснено права, викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ, та роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.

Одеською митницею Держмитслужби також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00273 (т.1 а.с.15), якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000066/2 від 30.05.2020 року та роз`яснено право подання нової митної декларації, з урахуванням вимог рішення про визначення митної вартості №UA500070/2020/000066/2 від 30.05.2020 року.

Відповідно до матеріалів справи, декларант позивача 30.05.2020 року подав нову митну декларацію №UA500070/2020/219610 (т.1 а.с.56-76), за якою відповідач випустив ввезені позивачем товари до вільного обігу.

Суд також встановив, що ТОВ «Клевер Тім» виставило позивачу рахунок №РФ-9874 від 01.06.2020 року за простій автотранспорту, в якому визначило суму у розмірі 7834,86 грн. (т.1 а.с.34).

Відповідно до платіжного доручення №5728 від 02.06.2020 року позивач сплатив на користь ТОВ «Клевер Тім» 7834,86 грн. за простій автотранспорту (т.1 а.с.35).

Вважаючи протиправними рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вважаючи, що діями відповідача позивачу спричинено збитки у вигляді штрафної санкції за простій транспортних засобів, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

V. Джерела права та висновки суду

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 49 МК України, митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів як: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019р. у справі №815/6780/15, від 06.09.2019р. у справі №803/1212/14 та ін.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, зазначеного у митній декларації № UA500070/2020/219301 від 28.05.2020 року під номером 11 (патрони для ламп, рейки з патронами для ламп) та під №20 (кабель мережевий UTPCAT5E NETWORK CABLE) та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, правова позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, містили розбіжності, а також що у митниці наявна інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та, оскільки декларантом не надано витребуваних документів, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Так, з матеріалів справи слідує, що сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товару виникли у зв`язку з тим, що до митного оформлення надано довідку про транспортно-експедиційні послуги, в якій вказано інший номер коносаменту, ніж за яким було надіслано вантаж; у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару (тари, упаковки та маркування), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; згідно з п. 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.02.2016 № 1 якість товару засвідчується сертифікатом якості, який не надавався до митного оформлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики відповідно до інших пропозицій на ринку.

Суд зазначає, що сертифікат походження та сертифікат якості, виданий заводом виробником, в силу приписів статті 53 МК України не є документом, що підтверджує митну вартість товару, та не може бути витребуваний митницею, оскільки забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, суд встановив та не заперечується відповідачем у відзиві, що декларантом позивача до митного органу надавались документи, що підтверджують визначену митну вартість товару, зокрема: Договір поставки №1 від 04.02.2016 року разом із додатковими угодами №6 від 15.10.2019 року та №7 від 15.10.2019 року; пакувальні листи до контейнерів ARKU848284 від 12.05.2020 року, ARKU851592 від 12.05.2020 року, ARKU851606 від 12.05.2020 року, ARKU855376 від 12.05.2020 року та ARKU857504 від 12.05.2020 року (т.1 а.с.83-93); рахунок-фактура №EAR2020000000120 від 12.05.2020 року (т.1 а.с.94-97); рахунок-фактура №РФ9838 від 25.05.2020 року (т.1 а.с.31); довідку ТОВ «Клевер Тім» від 26.05.2020 року №883675/20 про вартість морського фрахту щодо перевезення вантажу у сумі 231435,94 грн. за маршрутом FCA Стамбул, Туреччина – Одеса, Україна (т.1 а.с.236); довідку ТОВ «Клевер Тім» №883686/20 від 29.05.2020 року про наявність технічної помилки у довідці від 26.05.2020 року №883675/20 (т.2 а.с.16); коносамент №GCL/MAR/ODS/200478 (т.1 а.с.82); автотранспортні накладні форми CMR. (т.1 а.с.77-81).

При цьому, суд з`ясував, що позивачем додатково подано до митного органу митну декларацію країни експортера (т.1 а.с.222-223) з неофіційним перекладом на українську мову (т.1 а.с.231-233) та висновок Львівської торгово-промислової палати за №19-09/507 від 29.05.2020 року (т.1 а.с.98-103) щодо визначення вартості товарів: патрони для ламп та кабель UTP CATSE NETWORK CABLE; рахунок ТОВ «Клевер Тім» щодо вартості морського перевезення на суму 231435,94 грн. (т.1 а.с.235), прайс-листи компанії-продавця (т.1 а.с.237-280; т.2 а.с.1-9); комерційну пропозицію №57 від 05.05.2020 року (т.1 а.с.224-228).

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність такої складової вартості імпортованого позивачем товару як тара, упаковка та маркування, адже згідно з умовами договору та відповідно до листа компанії HOROZK ELEKTRIK від 29.05.2020 року, вартість товару за контрактом №1 від 04.02.2016 року включає в себе вартість упаковки та жодних доплат не вимагається (т.2 а.с.18).

Суд також критично відноситься до твердження відповідача про те, що у прайс листі зазначені умови поставки EXW, а інвойс був складений на умовах FCA, оскільки відповідно до комерційної пропозиції №57 від 05.05.2020 року ціни наведені на умовах FCA.

Суд зазначає, що в силу приписів статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислові палати мають право, зокрема, проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

З огляду на зазначені законодавчі приписи, висновок Львівської торгово-промислової палати за №19-09/507 від 29.05.2020 року є обов`язковим для врахування митницею при митному оформленні товару.

Суд зауважує, що зазначений висновок ґрунтується на досліджені наданих позивачем товаросупровідних документів, а також додаткових документів (комерційної пропозиції та отриманої від продавця HOROZK ELEKTRIK інформації) з урахуванням умов доставки FCA. При цьому, у вказаному висновку зазначена вартість товару на такому рівні: патрони для ламп - 1,437 дол. США/кг, кабель UTPCAT5E NETWORK CABLE – 2,558 дол. США/кг.

З огляду на зазначене, суд відхиляє твердження відповідача щодо здійснення порівняння цін у вказаному висновку на різних базисах умовах поставки за Інкотерм-2010, оскільки, як вже зазначено судом, висновок Львівської торгово-промислової палати за №19-09/507 від 29.05.2020 року ґрунтується саме на інформації, отриманої від продавця HOROZK ELEKTRIK, щодо ціни товару на умовах FCA.

Щодо відсутності оплати за рахунком РФ-9838 від 25.05.2020, який був відсутній у електронному пакеті документів до МД, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає за необхідне застосувати у даній справі висновок Верховного Суду, який міститься у постанові від 17.04.2018 року у справі №815/329/17, відповідно до якого сама по собі відсутність оплати не впливає на митну вартість з огляду на те, що фактична оплата, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати), що передбачена відповідним контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Суд встановив, що позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Тім» укладено договір транспортного експедирування №2107/17-018 від 07.07.2017, яким, зокрема, врегульовано порядок оплати наданих послуг експедитором позивачу, в тому числі за перевезення вантажу, який, в свою чергу, позивач надав до митного органу.

При цьому, відповідачем не заперечується той факт, що на підтвердження вартості здійснення морського перевезення вантажу на умовах FCA Туреччина-Україна, позивач надав довідку ТОВ «Клевер Тім» від 26.05.2020 року №883675/20 про вартість морського фрахту щодо перевезення вантажу у сумі 231435,94 грн. за маршрутом FCA Стамбул, Туреччина – Одеса, Україна про вартість такого перевезення, а відтак, у відповідача відсутні підстави для не врахування такої довідки.

Суд відхиляє за безпідставністю посилання відповідача на наявність зазначення невірного номеру коносамента у наданій довідці, оскільки, по-перше, у вказаній довідці зазначені номери контейнерів, які відповідають номерам контейнерів, зазначеним у коносаменті, по-друге, позивач надав до митного органу довідку ТОВ «Клевер Тім» №883686/20 від 29.05.2020 року про наявність технічної помилки у довідці від 26.05.2020 року №883675/20.

З приводу зазначення відповідачем про неможливість ідентифікувати надану експортну митну декларацію у зв`язку з відсутністю офіційного перекладу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 54 МК України, органи доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Само по собі надання позивачем експортної митної декларації не позбавляє права митного органу звернутись із відповідним запитом до країни експортера для уточнення відповідних даних, в тому числі цінових позицій.

Проте, відповідач не надав до суду доказів його звернення до митних органів Туреччини із відповідним запитом щодо надання даних за експортною декларацією.

Суд також враховує те, що вимога надання копії експортної вантажної митної декларації не відповідає міжнародним митним стандартам, сучасній митній практиці і може бути розглянута як торговельний бар`єр.

Твердження відповідача про те, що у наданих оборотно-сальдових відомостях відсутня інформація щодо походження товару, а саме: він відповідає такому в інвойсі №EAR2020000000120 від 12.05.2020, суд відхиляє за безпідставністю та необґрунтованістю, адже надані позивачем обротно-сальдові відомості (т.1 а.с.229-230) стосуються періоду з 01.01.19 до 25.05.2020 року, тобто до моменту здійснення митного оформлення вантажу за митною декларацією від 28.05.2020 року №UA500070/2020/219301.

Окрім іншого, у рішенні про визначення митної вартості товарів №500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 року зазначено, що під час митного контролю товарів спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю, які передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 року у справі №805/2713/16-а зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 року за результатом розгляду справи №809/1884/16, відповідно до якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі 826/17973/14, відповідно до якого однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Таким чином, суд робить висновок, що контролюючому органу позивач надав повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач не довів, що документи подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведено.

Щодо застосування резервного методу коригування митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідач визначив митну вартість ввезених товарів позивачем за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 30.05.2020 року №UA500070/2020/000066/1 зазначено, що в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, а також інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів, тому відповідно до статей 59, 60, 62, 63 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів та методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За приписами ч.1, 2, 4 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Суд встановив, що джерелом для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугували декларації від 17.03.2020 року №UA500070/2020/210015, від 16.05.2020 року №UA500150/2020/203422, від 01.04.2020 № UA100020/2020/021590 та від 20.05.2020 №UA500070/2020/218122.

Проте, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

Відповідно до положень статті VII GATT оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості” імпортованого товару. Під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що “дійсна вартість” може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими “дійсної вартості”, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Окрім того, оцінюючи зміст рішення про коригування митної вартості товарів, суд також враховує таке: відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації в повному обсязі не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі, з огляду на зазначені вище норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд вважає, що рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00273 прийнято відповідачем на підставі рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 року.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 року, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00273 також є протиправною та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Хороз Україна» сплачений ТОВ «КЛІВЕР ТІМ» штраф, з вини відповідача, в сумі 7 834,80 грн., суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог частини перша-третя статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі;

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1173 ЦК України визначає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів

Частина друга статті 30 МК України встановлює, що шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

У постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 906/374/17 та від 03.09.2019 року по справі № 910/11153/17 викладена наступна правова позиція: «враховуючи імперативні приписи частини другої статті 325, частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України у разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведено вказані операції, що мало наслідком затримання вантажу та спричинило збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій».

Згідно з пунктами 21, 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

З аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що статті 325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 "Організація митного контролю" відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення.

Суд виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Суд зазначає, що згідно із п.2.4.6. Договору експедирування, у редакції додаткової угоди №1 від 02.01.2020 року, клієнт зобов`язується протягом 3-х (трьох) календарних днів здійснити митне оформлення/очистку і завантаження/розвантаження вантажів в/із контейнера/транспортного засобу до місця завантаження (при експорті)/митницю призначення (при імпорті/транзиті), вказане клієнтом у заявці. Датою доставки порожнього/завантаженого контейнера/транспортного засобу до місця завантаження/митницю призначення вантажу рахується першим календарним днем при умові прибуття контейнера/транспортного засобу до 12.00 години поточного дня.

Відповідно до п.2.4.12 Договору експедирування, у редакції додаткової угоди №1 від 02.01.2020 року, у випадку невиконання клієнтом (або його працівником, вантажовідправником/вантаж отримувачем, контрагентами або субпідрядниками) обов`язків, передбачених у п.2.4.6. цього Договору, клієнт зобов`язаний оплатити експедитору штраф у розмірі 1566,97 грн. (одна тисяча п`ятсот шістдесят шість гривень, дев`яносто сім копійок) з урахуванням ПДВ 20% за кожну одиницю автотранспорту, за кожен день простою, починаючи з 4-го (четвертого) дня включно.

Суд також встановив, що ТОВ «Клевер Тім» виставило позивачу рахунок №РФ-9874 від 01.06.2020 року за простій автотранспорту, в якому визначило суму у розмірі 7834,86 грн. (т.1 а.с.34).

Відповідно до платіжного доручення №5728 від 02.06.2020 року позивач сплатив на користь ТОВ «Клевер Тім» 7834,86 грн. за простій автотранспорту (т.1 а.с.35).

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що транспортні засоби із контейнерами ARKU848284, ARKU851592, ARKU851606, ARKU855376 та ARKU857504 прибули до Одеської митниці Держмитслужби 27.05.2020 року.

Водночас, суд встановив, що декларант позивача ТОВ «Алідарт» подав до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію UA500070/2020/219301 лише 28.05.2020 року.

При цьому, позивач у позовній заяві не заперечує той факт, що відповідачем завершено митні процедури 30.05.2020 року.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду жодного розрахунку застосованих до ного штрафних санкцій за простій транспортних засобів, із зазначенням дати та часу прибуття транспортних засобів до органу митного контролю, дати та часу виїзду з органів митного контролю, а також розрахунку кількості часу простою у відповідності до вимог договору транспортного експедирування №2107/17-018 від 07.07.2017 року.

За таких підстав, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності причинного зв`язку між діями відповідача та стягнення з позивача штрафних санкцій за простій транспортних засобів.

Отже, позивачем не доведено завдання йому збитків діями відповідача, що виявилися у нарахуванні позивачу штрафних санкцій за простій транспортних засобів у розмірі 7834,80 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Хороз Україна» сплачений ТОВ «КЛІВЕР ТІМ» штраф, з вини відповідача, в сумі 7 834,80 грн., не належить до задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення частково.

VI. Розподіл судових витрат

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, при зверненні до суду з даним позовом, сплатив судовий збір у розмірі 7191,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6118 від 17.08.2020 року на суму 2869,67 грн. (т.1 а.с.104), платіжним дорученням №6130 від 18.08.2020 року на суму 117,52 грн. та платіжним дорученням №6284 від 14.09.2020 року на суму 4204,00 грн. (т.1 а.с.150).

Оскільки суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00273 прийнято відповідачем на підставі рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 року, та відмовив у задоволенні вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Хороз Україна» сплачений ТОВ «КЛІВЕР ТІМ» штраф, з вини відповідача, в сумі 7834,80 грн., стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби підлягають витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 5089,19 грн.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 134, 139, 141, 245, 255, 293, 295 КАС України, суд -,

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000066/1 від 30.05.2020 року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00273.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» (ЄДРПОУ 39225644) судовий збір у розмірі 5089 (п`ять тисяч вісімдесят дев`ять) гривень 19 копійок.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п. 15.5 ч.І розділу VII “Перехідні положення” КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна», адреса: вул. Шевченка, 127 «Г», с. Дуліби, Стрийський район, Львівська область, 82434, код ЄДРПОУ: 39225644.

Відповідач – Одеська митниця Держмитслужби адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, код ЄДРПОУ 43333459.

Головуючий суддя Бойко О.Я.

.