Рішення № 92955054, 18.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8809/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо не включення для перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з 14.12.2018р. стажу роботи у ВАТ «Одестрансавто» з 02.10.1989р. по 31.12.1997р. згідно з довідкою № 41 від 10.12.2018р. та заробітної плати за період роботи з січня 1990 р. по грудень 1994р. включно згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії № 42 від 10.12.2018р., виданих відкритим акціонерним товариством «Одестрансавто»;

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 14.12.2018р. із зарахуванням до стажу роботи періоду роботи у ВАТ «Одестрансавто» з 02.10.1989р. по 31.12.1997р. згідно з довідкою № 41 від 10.12.2018р. та заробітної плати за період роботи з січня 1990 р. по грудень 1994р. включно згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії № 42 від 10.12.2018р., виданих відкритим акціонерним товариством «Одестрансавто», з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.12.2018р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком з більшого заробітку, надавши при цьому довідки про період роботи з 02.10.1989р. по 31.12.1997р. у ВАТ «Одестрансавто» №№ 41, 42 від 10.12.2018р. Проте, позивач отримує пенсію у розмірі 1979,97 грн. при наявності стажу роботи понад 25 років 9 місяців. Жодних документів щодо порядку розрахунку пенсії позивач не отримував, тому 10.08.2020р. звернувся до відповідача із заявою про приведення у відповідність розміру пенсії шляхом врахування заробітної плати згідно довідок ВАТ «Одестрансавто» №№ 41, 42 від 10.12.2018р. Листом від 25.08.2020р. позивача повідомлено, що пенсія призначена без урахування вказаних довідок, оскільки зазначене підприємство за юридичною адресою не знаходиться, не ліквідоване, але не надає звітності. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не включення вказаного періоду для обчислення пенсії та такими, що порушують його право на соціальний захист.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 40872/20 від 05.10.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що до розрахунку пенсії позивача не взято довідку № 41 від 10.12.2018р. про стаж роботи у ВАТ «Одестрансавто» з 02.10.1989р. по 31.12.1997р. та довідку № 42 від 10.12.2018р. (стаж роботи у ВАТ «Одестрансавто» за період роботи з січня 1990 р. по грудень 1994р.), оскільки за інформацією управління контрольно-перевірочної роботи здійснити перевірку довідок про стаж та заробітну плату на ВАТ «Одестрансавто» неможливо, з огляду на те, що підприємство за адресою не знаходиться, в базі ЦС ОССВ зареєстроване з 24.07.1991р., не ліквідоване, але не надає звітності з 2007 р.

Ухвалою від 21.09.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (ст. 262 КАС України); визначено, що справа буде розглянута судом в межах строків, визначених ст. 258 КАС України.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.07.2018р. позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 13-14).

18.07.2018р. позивачу Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі з 20.05.2018р. призначено пенсію за віком (а.с. 22).

14.12.2018р. позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України Київського району м. Одеси із заявою про перерахунок пенсії з більшого заробітку (а.с. 15).

10.08.2020р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив повідомити щодо врахування при обчисленні пенсії заробітної плати, яку він отримував за період роботи у ВАТ «Одестрансавто» з 02.10.1989р. по 31.12.1997р. згідно з довідкою № 41 від 10.12.2018р. та заробітної плати за період роботи з січня 1990 р. по грудень 1994р. включно згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії № 42 від 10.12.2018р., виданими відкритим акціонерним товариством «Одестрансавто» (а.с. 27-28).

25.08.2020р. (вих. № 7442-7263/Г-02/8-1500/20 від 25.08.2020р.) ГУ ПФУ в Одеській області за результатами розгляду вказаної заяви повідомлено, що до розрахунку пенсії позивача не взято довідку № 41 від 10.12.2018р. про стаж роботи у ВАТ «Одестрансавто» з 02.10.1989р. по 31.12.1997р. та довідку № 42 від 10.12.2018р. про стаж роботи у ВАТ «Одестрансавто» за період роботи з січня 1990 р. по грудень 1994р. З урахуванням приписів ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органом ПФУ було направлено запит № 9951/05 від 29.05.2019р. до управління контрольно-перевірочної роботи щодо проведення перевірки довідок про стаж та заробітну плату у ВАТ «Одестрансавто». За інформацією управління контрольно-перевірочної роботи здійснити перевірку довідок про стаж та заробітну плату на ВАТ «Одестрансавто» неможливо, оскільки підприємство за адресою не знаходиться, в базі ЦС ОССВ зареєстроване з 24.07.1991р., не ліквідоване, але не надає звітності з 2007 р. (а.с. 29).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров`я.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до положень вказаної законодавчої норми, до стажу роботи зараховується також, зокрема: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; військова служба; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.93р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – Порядок № 637) за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Доказів наявності у трудовій книжці записів про період роботи позивача у ВАТ «Одестрансавто» з 02.10.1989р. по 31.12.1997р. згідно з довідкою № 41 від 10.12.2018р. з січня 1990 р. по грудень 1994р. до суду не надано.

Відповідно до п. 23 Порядок № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Згідно п. 24 Порядку № 637 для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Довідки № 41 від 10.12.2018р., № 42 від 10.12.2018р., видані відкритим акціонерним товариством «Одестрансавто», містять дату їх видачі, вихідний реєстраційний номер, в тексті довідок зазначено підстави їх видачі (накази із зазначенням номерів та дати про прийняття на роботу та про звільнення з роботи); довідки підписано посадовими особами ВАТ «Одестрансавто» та скріплені печатками.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за кодом ЄДРПОУ 06461364 значиться юридична особа ВАТ «Одестрансавто».

У матеріалах справи наявна довідка, з якої вбачається, що у період з 1959р. по 1996р. зазначене підприємство неодноразово перейменовувалось (а.с. 17).

Згідно довідки ВАТ «Одестрансавто» № 41 від 10.12.2018р., ОСОБА_1 дійсно працював в АТП-15160 з 02.10.1989р. водієм першого класу (наказ №267ос від 02.10.1989р.) та звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з ВАТ «Одестрансавто» 31.12.1997р. (наказ № 127 ос від 28.12.1997р.) (а.с. 16).

10.12.2018р. ВАТ «Одестрансавто» ОСОБА_1 видано довідку № 42 про заробітну плату для обчислення пенсії (а.с. 18).

Згідно п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

За змістом п. 4.2 вказаного Порядку орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При вирішенні спору суд враховує, що чинним законодавством обов`язок з`ясування відповідності розміру заробітної плати, зазначеної у довідці, покладено на органи ПФУ, а відсутність доступу до підприємства не може бути безумовною підставою для відмови у перерахунку пенсії, оскільки не підтверджує невідповідність інформації, зазначеної у довідці щодо отриманої позивачем заробітної плати, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.12.2018р. у справі № 523/9383/16-а.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Крім того, відповідач має враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, неврахування довідок №№ 41, 42 від 10.12.2018р., виданих відкритим акціонерним товариством «Одестрансавто», порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Відтак, суд вважає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача у ВАТ «Одестрансавто» з 02.10.1989р. по 31.12.1997р. згідно з довідкою № 41 від 10.12.2018р. та заробітної плати за період роботи з січня 1990 р. по грудень 1994р. включно згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії № 42 від 10.12.2018р., виданих відкритим акціонерним товариством «Одестрансавто».

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Андрєєва проти Латвії» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним, з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст.46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження органу Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії.

Разом з тим, п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 1 ст. 5 та п.4 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи той факт, що суд не може підміняти орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо не включення для перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з 14.12.2018р. стажу роботи у ВАТ «Одестрансавто» з 02.10.1989р. по 31.12.1997р. згідно з довідкою № 41 від 10.12.2018р. та заробітної плати за період роботи з січня 1990 р. по грудень 1994р. включно згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії № 42 від 10.12.2018р., виданих відкритим акціонерним товариством «Одестрансавто»; зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути питання щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 14.12.2018р. із зарахуванням до стажу роботи періоду роботи у ВАТ «Одестрансавто» з 02.10.1989р. по 31.12.1997р. згідно з довідкою № 41 від 10.12.2018р. та заробітної плати за період роботи з січня 1990 р. по грудень 1994р. включно згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії № 42 від 10.12.2018р., виданих відкритим акціонерним товариством «Одестрансавто», з урахуванням вже отриманих сум пенсії, з урахуванням висновків суду.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,- задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не включення для перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з 14.12.2018р. стажу роботи у ВАТ «Одестрансавто» з 02.10.1989р. по 31.12.1997р. згідно з довідкою № 41 від 10.12.2018р. та заробітної плати за період роботи з січня 1990 р. по грудень 1994р. включно згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії № 42 від 10.12.2018р., виданих відкритим акціонерним товариством «Одестрансавто».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути питання щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 14.12.2018р. із зарахуванням до стажу роботи періоду роботи у ВАТ «Одестрансавто» з 02.10.1989р. по 31.12.1997р. згідно з довідкою № 41 від 10.12.2018р. та заробітної плати за період роботи з січня 1990 р. по грудень 1994р. включно згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії № 42 від 10.12.2018р., виданих відкритим акціонерним товариством «Одестрансавто», з урахуванням вже отриманих сум пенсії, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.