Рішення № 92954922, 19.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 р. Справа № 400/1232/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Міністерства освіти і науки України, пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135 про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач, Міністерство), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення ОСОБА_1 чи відповідають кваліфікації «Вчитель математики» і «Математик. Викладач математики» одному й тому самому освітньому рівню «Спеціаліст»;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення ОСОБА_1 «Вчитель математики» і «Математик. Викладач математики» одна й та сама кваліфікація, чи різні кваліфікації;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 чи відповідають кваліфікації «Вчитель математики» і «Математик. Викладач математики» одному й тому самому освітньому рівню «Спеціаліст»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 «Вчитель математики» і «Математик. Викладач математики» одна й та сама кваліфікація, чи різні кваліфікації.

Ухвалою від 23.03.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач не повідомив йому інформацію, яку він просив у зверненні, чим порушив його право на отримання цієї інформації. Рекомендація відповідача звернутися за роз`ясненням до Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського не обґрунтована, бо в зверненні позивача йшлося про кваліфікації, які присвоювалися випускникам в СРСР, коли усі програми складалися тільки міністерством освіти СРСР і були універсальними, тобто однаковими для однотипних навчальних закладів.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що жодним чином прав позивача не порушував та вчасно надав відповідь на його звернення від 15.02.2020 року. Крім того, відповідач послався на абзац перший пункту 9 розділу ІІ «Інструкції з діловодства за зверненнями громадян у Міністерстві освіти і науки України»№, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 13.02.2018 року № 136, згідно з яким не підлягають розгляду та вирішенню повторні звернення від одного і того самого громадянина з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті, про що повідомляють особі, яка подала звернення.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

15.02.2020 року позивач звернувся до Урядової гарячої лінії із заявою, зареєстрованою за № ІЛ-10266402, в якій просив повідомити чи справді кваліфікації «Вчитель математики» і «Математик. Викладач математики» відповідають одному й тому самому освітньому рівню «Спеціаліст»; «Вчитель математики» і «Математик. Викладач математики» це одна й та сама кваліфікація, чи це різні кваліфікації.

Листом від 04.03.2020 року № 3/752-20 відповідач надав відповідь на звернення позивача, в якій зазначив, що згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» кваліфікація - це офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.

Оскільки відповідно до Закону розроблення та реалізація освітніх (наукових) програм в межах ліцензованої спеціальності, визначення форм навчання та форм організації освітнього процесу, розроблення та запровадження власних програм освітньої, мистецької, наукової, науково- технічної та інноваційної діяльності, визначення змісту програм навчальних дисциплін, присудження ступенів вищої освіти здобувачам вищої освіти, які відповідно до законодавства успішно пройшли процедуру атестації після завершення навчання на відповідному рівні вищої освіти, тощо належить до повноважень закладу вищої освіти, для отримання роз`яснень з порушеного у зверненні питання відповідачем запропоновано ОСОБА_1 звернутися до Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського, який є правонаступником Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Г. Бєлінського.

до Урядової гарячої лінії із заявою, зареєстрованою за № ІЛ-9772299, в якій просив встановити документ (наприклад свідоцтво), який буде підтверджувати наявність вищої освіти, здобутої до 1991 року і видаватиметься тим, хто втратив диплом зразка СРСР.

Заява позивача була направлена до Міністерства освіти та науки України.

Листом від 30.10.2019 року № 17/11-9517 відповідач надав відповідь на звернення позивача, зокрема на заяву від 09.10.2019 року № ІЛ-9772299, в якій повідомив, що відповідно до законодавства України підтвердженням здобуття вищої освіти особою є наявність такого виду документа про вищу освіту як диплом (відповідно й дублікат диплома). Встановлення іншого документа (наприклад свідоцтва) для громадян, які втратили диплом зразка СРСР, відповідач вважає недоцільним.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон України № 393).

Відповідно до ст. 1 Закону України № 393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом ст. 3 Закону України № 393 заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

У відповідності до ст. 15 Закону України № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

За приписами ст. 20 Закону України № 393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідь на заяву (звернення) позивача від 05.02.2020 року № ІЛ-10266402 надано у встановлені Законом України № 393 строки та містить у собі відповідь на поставлене питання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, метою адміністративного судочинства є захист саме порушеного права особи.

Дослідивши надані сторонами докази та заяви по суті справи, суд встановив, що права позивача при розгляді його звернення від 05.02.2020 року № ІЛ-10266402 відповідачами не порушені, оскільки відповідачами дотримано вимоги, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання протиправною бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення ОСОБА_1 чи відповідають кваліфікації «Вчитель математики» і «Математик. Викладач математики» одному й тому самому освітньому рівню «Спеціаліст»; визнання протиправною бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення ОСОБА_1 «Вчитель математики» і «Математик. Викладач математики» одна й та сама кваліфікація, чи різні кваліфікації; зобов`язання Міністерства освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 чи відповідають кваліфікації «Вчитель математики» і «Математик. Викладач математики» одному й тому самому освітньому рівню «Спеціаліст»; зобов`язання Міністерства освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 «Вчитель математики» і «Математик. Викладач математики» одна й та сама кваліфікація, чи різні кваліфікації - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.11.2020 року.

Суддя О.В. Малих