Рішення № 92954668, 19.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3647/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Марківське ОУПФУ), в якій позивач просить: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу відповідно до заяви від 18.08.2020; зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу відповідно до заяви від 18.08.2020 на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши до пільгового стажу періоди навчання в СПТУ № 15 м. Червонопартизанська з 01.09.1984 по 30.12.1987 та період роботи на шахті «Красний партизан» в/о «Свердловантацит» з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є внутрішньо переміщеною особою та з 21.02.2019 перебуває на обліку в відповідача та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Станом на 01.08.2020 загальний трудовий стаж позивача складає 32 роки 0 місяців 17 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 1 більше 15 років, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою 20.06.1988 та індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5).

При призначенні пенсії відповідачем до пільгового стажу позивача зараховано лише 10 років 08 місяців 04 дні за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК 5), про що позивачу стало відомо лише у липні 2020 року.

18 серпня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 3455 з врахуванням всього пільгового стажу за Списком № 1, врахувавши періоди: навчання в СПТУ № 15 м. Червонопартизанська з 01.09.1984 по 30.12.1987; роботи на шахті «Краснопартизанська» в/о «Свердловантацит» з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995.

Листом від 01.09.2020 № 42-43/Ц-21/8-1238/20 відповідач відмовив в перерахунку пенсії та вказав, що вищезазначені періоди до пільгового стажу не зараховані в зв`язку з тим, що до трудової книжки не внесено повну інформацію про роботу в особливо шкідливих умовах праці за Списком № 1 та відсутні відомості про проведення атестації робочих місць. До пільгового стажу зараховано лише за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК 5) 10 років 08 місяців 04 дні, період роботи з 05.05.2004 по 30.11.2016.

При призначенні пенсії до пільгового стажу не було зараховано період навчання в СПТУ № 15 м. Червонопартизанська з 01.09.1984 по 30.12.1987; періоди роботи на шахті «Краснопартизанська» в/о «Свердловантацит» з 18.01.1988 по 10.05.1989 року та з 21.06.1993 по 15.12.1995.

Позивачем було надано відповідачу диплом НОМЕР_2 , яким встановлено, 01.09.1984 він вступив до СПТУ № 15 м. Червонопартизанська та 30.12.1987 закінчив повний курс вищевказаного СПТУ № 15, рішенням екзаменаційної комісії від 30.12.1987 позивачу присвоєно кваліфікацію електрослюсаря підземного четвертого розряду.

Також відповідачу було надано додатково довідку № 262/1 від 05.08.2020 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, в якій вказано, що позивач працював повний робочий день під землею на шахті «Краснопартизанська» в/о «Свердловантрацит» з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995, але вищевказані документи не були прийняті відповідачем.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії відповідно до його заяви від 18.08.2020, оскільки відомості про роботу підтверджуються даними трудової книжки позивача, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 06.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 28.10.2020 вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.11.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 57-64), в обґрунтування якого останній послався на таке. Станом на 01.08.2020 загальний стаж роботи позивача складає 32 роки 0 місяців 17 днів. За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5), стаж на підземних роботах складає 10 років.

Періоди навчання в СПТУ №15 м. Червонопартизанська з 01.09.1984 по 30.12.1987 та роботи на шахті “Краснопартизанська” в/о “Свердловантрацит” з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995 не зараховано до пільгового стажу в зв`язку з тим, що до трудової книжки не внесено повну інформацію про роботу в особливо шкідливих умовах праці за списком №1, та відсутні відомості про проведення атестації робочих місць.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 3226\02-02\1 від 28.03.2017 будь-які документи для призначення (перерахунку) пенсій (довідки, що підтверджують стаж роботи, довідки, які уточнюють пільговий характер роботи за Списком №1 та №2, довідки про заробітну плату, завірені первинні документи тощо), видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, які перереєстровані на контрольованій території, до роботи не застосовувати. Загальний стаж роботи визначається за записами трудової книжки або за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу пенсійного фонду України (форма ОК 5) згідно сплати страхових внесків, а пільговий стаж обчислюється згідно відомостей по спец стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК 5).

Тому пільговий стаж заявнику зараховано виключно за відомостями по спец стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК 5). Відтак, пільгового стажу не достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, вирішено відмовити позивачу у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 розділу XIV-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу роботи.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, просили розглядати справу без їх участі (арк. спр. 5, 64).

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі учасники справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Марківському ОУПФУ та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та витягами з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (арк. спр. 7-9, 16-21).

18.08.2020 позивач звернувся до Марківського ОУПФУ з заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії, зарахувавши до пільгового стажу період навчання в ПТУ СПТУ № 15 м. Червонопартизанська з 01.09.1984 по 30.12.1987, періоди роботи на шахті «Краснопартизанська» в/о «Свердловантрацит» з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995 та призначити пенсію у відповідності до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (арк. спр. 10).

Листом від 01.09.2020 № 42-43/Ц-21/8-1238/20 Марківське ОУПФУ повідомило ОСОБА_1 про те, що періоди навчання в СПТУ №15 м. Червонопартизанська з 01.09.1984 по 30.12.1987 та роботи на шахті “Краснопартизанська” в/о “Свердловантрацит” з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995 не зараховано до пільгового стажу в зв`язку з тим, що до трудової книжки не внесено повну інформацію про роботу в особливо шкідливих умовах праці за списком №1 та відсутні відомості про проведення атестації робочих місць. Документи для призначення (перерахунку) пенсій, видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, які не перереєстровані на контрольованій території, до роботи не застосовуються (арк. спр. 11-12).

Трудова книжка НОМЕР_1 щодо спірних періодів роботи позивача містить такі записи:

записи № 1, 2 – з 01.09.1984 по 30.12.1987 – навчання в СПТУ № 15 м. Червонопартизанська за професією електрослюсар підземний;

Шахта Червоний партизан виробничого об`єднання «Свердловантрацит»:

запис № 3 від 18.01.1988 – прийнято електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем під землею;

запис № 4 від 10.05.1989 – звільнено у зв`язку з призовом до Радянської Армії;

Шахта Червоний партизан виробничого об`єднання «Свердловантрацит»:

запис № 9 від 21.06.1993 – прийнято гірником по ремонту гірських виробок 4-го розряду з повним робочим днем під землею;

запис № 10 від 28.10.1994 – гірник по ремонту гірських виробок 4-го розряду з повним робочим днем під землею - наказ про атестацію від 28.10.1994 № 705К;

запис № 11 від 15.12.1995 – звільнено за власним бажанням (арк. спр. 13-15).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).

Частиною першою статті 114 Закону № 1058 визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22-1.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058).

Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1 періоду навчання в СПТУ № 15 м. Червонопартизанська з 01.09.1984 по 30.12.1987 та періодів роботи позивача з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995 на шахті «Червоний партизан» в/о «Свердловантацит» електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем під землею та гірником по ремонту гірських виробок 4-го розряду з повним робочим днем під землею, суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на те, що до трудової книжки позивача не внесено повну інформацію про роботу в особливо шкідливих умовах праці за списком №1 та відсутні відомості про проведення атестації робочих місць.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах, з огляду на таке.

По-перше, відповідачем ані в оскарженому рішенні, ані у відзиві на позов взагалі не зазначено, якої саме інформації про роботу на пільгових умовах не містять записи трудової книжки позивача.

По-друге, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995 ОСОБА_1 працював електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем під землею та гірником по ремонту гірських виробок 4-го розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Червоний партизан» в/о «Свердловантацит».

Таким чином, судом установлено, що в спірний період ОСОБА_1 працював на шахті «Червоний партизан» в/о «Свердловантацит» на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Суд зазначає, оскільки частиною другою статті 114 Закону № 1058 прямо визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, а тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача з повним робочим днем під землею у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці. В розумінні п. 20 Порядку № 637 довідка надається лише в випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, а в даному випадку всі відповідні записи в трудовій книжці позивача наявні.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що позивачем надавалися відповідачу документи, видані установою, розташованою на непідконтрольній українській владі території, та які не прийняті відповідачем, зокрема: довідка від 05.08.2020 № 262/1, якою підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995 працював на шахті «Червоний партизан» в/о «Свердловантацит» електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем під землею, гірником по ремонту гірських виробок 4-го розряду з повним робочим днем під землею, наказ про атестацію робочих місць № 705К від 28.10.1994 (арк. спр. 30, 35), довідка від 05.08.2020 № 262/3 про те, що позивач у спірний період перебував на підземних роботах в шахті (арк. спр. 31), довідка від 05.08.2020 № 45/1 про заробітну плату за спірний період (арк. спр. 32), історична довідка від 05.08.2020 № 262/2 (арк. спр. 34), накази про прийняття на роботу (арк. спр. 38, 40), особову картку (арк. спр. 39).

Оцінюючи спірні правовідносини, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що відсутність у позивача первинних документів (як зазначає відповідач в оскарженому рішенні), що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Що стосується посилань відповідача на законодавчо встановлену заборону для врахування довідок, виданих підприємствами, установами, що розташовані на непідконтрольній українській владі території, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до консультативного висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку і за обставин, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на отримання пенсії з підстави видачі підтверджуючих первинних документів установами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведених довідках, виданих установою, яка розміщується на тимчасово окупованій території України, оскільки зазначені в них відомості підтверджуються також записами, які містить трудова книжка позивача.

За таких обставин періоди роботи з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995 мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1 періоду навчання в СПТУ № 15 м. Червонопартизанська з 01.09.1984 по 30.12.1987, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту” час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Судом встановлено, що згідно з дипломом від 30.12.1987 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 01.09.1984 вступив до СПТУ № 15 та 30.12.1987 закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією електрослюсар підземний; присвоєно кваліфікацію електрослюсар підземний IV розряду (арк. спр. 29).

Записами у трудовій книжці ОСОБА_1 також підтверджується факт проходження позивачем навчання у період з 01.09.1984 по 30.12.1987 та працевлаштування за набутою професією 18.01.1988, що у відповідності до вимог частини першої статті 38 Закону України “Про професійну (професійно – технічну) освіту” є підставою для зарахування всього періоду навчання до пільгового стажу.

Таким чином, при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем неправомірно було не зараховано до пільгового стажу період навчання у СПТУ № 15 м. Червонопартизанська з 01.09.1984 по 30.12.1987.

Щодо посилання відповідача на відсутність атестації робочих місць суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі – Порядок № 442) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів п. 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Таким чином, проведення атестації робочих місць за умовами правці передбачена діючим законодавством України та проводиться згідно з Порядком № 442 та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п. 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.1. Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383) передбачено, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом №1788 (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 383 якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту “а” статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року та 17 березня 2015 року № 21-183а13, № 21-519а14, № 21-585а14 відповідно). Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі К/9901/48/17.

Як встановлено судом, в трудовій книжці ОСОБА_1 наявний запис про результати атестації робочого місця за умовами праці: запис № 10 від 28.10.1994 – гірник по ремонту гірських виробок 4-го розряду з повним робочим днем під землею - наказ про атестацію від 28.10.1994 № 705К.

Також на підтвердження вказаних обставин позивачем надано наказ «Про результати проведеної атестації робочих місць» від 28.10.1994 № 705К (арк. спр. 35).

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з п. 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць (442-92-п ), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками (36-2003-п ), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Матеріалами справи підтверджено проведення атестації робочого місця позивача по 28.10.1999.

Відтак, посилання відповідача на відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць є незмістовним.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Проте, Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.

Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту “б” статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відтак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

З огляду на наведене суд вважає, що періоди роботи ОСОБА_1 з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995 повинні бути враховані до пільгового стажу позивача.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» вбачається, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Згідно зі списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, який діяв до 16 січня 2003 року, правом пільгового пенсійного забезпечення користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень, у тому числі директори, начальники.

Частиною четвертою статті 45 Закону України № 1058 визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З врахуванням спірного стажу роботи та стажу, який не заперечується відповідачем (10 років), пільговий стаж позивача складає більше 15 років, а відтак суд дійшов висновку, що позивач має достатній стаж для реалізації прав, передбачених статтею 8 Закону № 345-VІ та абз.3 ст. 28 Закону № 1058-ІV.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із діями відповідача, які полягають у відмові в перерахунку пенсії позивачу, яка викладена в листі від 01.09.2020 № 42-43/Ц-21/8-1238/20, тому позивачем обрано правильний та ефективний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу відповідно до його заяви від 18.08.2020 та зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши до пільгового стажу періоди навчання позивача з 01.09.1984 по 30.12.1987 та періоди роботи позивача з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995 на шахті «Червоний партизан» виробничого об`єднання «Свердловантацит».

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 840,80 грн судового збору (арк. спр. 6).

У зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 840,80 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: Луганська область, смт Марківка, вул. Центральна, буд. 20, код за ЄДРПОУ 41247405) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 18.08.2020.

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 18.08.2020 на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши до пільгового стажу періоди навчання ОСОБА_1 з 01.09.1984 по 30.12.1987 в СПТУ № 15 м. Червонопартизанськ та періоди роботи ОСОБА_1 з 18.01.1988 по 10.05.1989 та з 21.06.1993 по 15.12.1995 на шахті «Червоний партизан» виробничого об`єднання «Свердловантацит».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя І.О. Свергун