Рішення № 92941592, 16.11.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/9630/20

2-а-833/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві Колесника Вадима Олександровича, третя особа Департамент патрульної поліції про визнання постанови в справі про адміністративне правопорушення протиправною, її скасування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора патрульної поліції роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві Колесника В.О., третя особа Департамент патрульної поліції про визнання постанови в справі про адміністративне правопорушення протиправною, її скасування.

Свої вимоги мотивує тим, що 10 квітня 2020 року щодо нього інспектором патрульної поліції роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві Колесником В.О. винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за не виконання вимоги дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив п. 8.4. «в» Правил дорожнього руху.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена з порушенням закону та підлягає скасуванню.

Зазначає, що інспектор незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, а не за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи, чим позбавив його в повному обсязі скористатись своїми правами. Крім того, відповідач доказів порушення ним правил дорожнього руху не надав, протокол про адміністративне правопорушення не склав, його пояснення не були прийняті до уваги.

Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову про адміністративне правопорушення Серія ЕАК № 2369305 від 10 квітня 2020 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження.

Інспектор патрульної поліції роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві Колесник В.О. позовну заяву з додатками отримав (а.с. 14), відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник Департаменту патрульної поліції подав до суду пояснення щодо позову, з яких вбачається, що він просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що позивач, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив п. 8.4. «в» Правил дорожнього руху. Відповідачем було зафіксовано здійснене позивачем правопорушення за допомогою технічного приладу, що має функції відеозапису, закріпленого на форменому одязі. Таким чином, вина позивача є доведеною. Інспектор під час розгляду справи не перешкоджав позивачу у реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі (а.с. 18-24).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 винесено постанову про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за не виконання вимоги дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив п. 8.4. «в» Правил дорожнього руху (а.с. 6).

Позивач посилається на те, що інспектор розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, а не за адресою розташування управління патрульної поліції.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КпАП України у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Згідно ст. 276 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Конституційний суд України у рішенні від 26 травня 2015 року в справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КпАП України дав офіційне тлумачення зазначеній нормі. Вказано, що положення цієї статті, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 р. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами 1, 2, 3, 5, 6 ст. 121, статтями 121-1, 121-2, частинами 1, 2, 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1, статтями 125, 126, частинами 1, 2, 3 ст. 127, статтями 128, 129, 132-1, частинами 6, 11 ст. 133-1, частинами 1, 2, 3 ст. 140 КпАП України, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Інспектор розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу та виніс постанову, яка є предметом оскарження. Сам факт такого розгляду адміністративної справи не є підставою для скасування постанови.

Позивач посилається на те, що він оспорював порушення ним Правил дорожнього руху, проте інспектором протокол про адміністративне правопорушення складений не був.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КпАП України протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Частиною 5 цієї статті визначено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Вбачається, що інспектор, не склавши протокол, не допустив процесуальних порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Позивач заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та оскаржив винесену постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач зазначає, що відповідачем доказів на підтвердження вчинення ним правопорушення суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 222 КпАП України від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Постанова серія ЕАК № 2369305 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 10 квітня 2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві, яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

Представник Департаменту патрульної поліції подав до суду пояснення щодо позову, з яких вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив п. 8.4. «в» Правил дорожнього руху. Відповідачем було зафіксовано здійснене позивачем правопорушення за допомогою технічного приладу, що має функції відеозапису, закріпленого на форменому одязі.

З наданого відеозапису вбачається, що позивач не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено» та здійснив рух (а.с. 25).

Дорожнім знаком 3.21 «В`їзд заборонено» забороняється в`їзд усіх транспортних засобів, зокрема, з метою запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом.

За таких обставин, суд вважає, що факт порушення позивачем Правил дорожнього руху доведено належними доказами.

Встановлено, що інспектор патрульної поліції, виконуючи свої службові повноваження, здійснював патрулювання зазначеної у постанові ділянки дороги.

Винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідало вимогам закону та посадових інструкцій і було спрямоване на дотримання безпеки дорожнього руху.

З огляду на наведене, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову.

Керуючись статтями 122, 222, 256, 261, 268, 276, 288, 289, 293 КпАП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 Про Правила дорожнього руху, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора патрульної поліції роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві Колесника Вадима Олександровича (м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), третя особа Департамент патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання постанови в справі про адміністративне правопорушення протиправною, її скасування.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: