Рішення № 92941392, 21.10.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/824/18

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

21 жовтня 2020 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Васильченка О. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Поляновській О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Третя Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дідусь ОСОБА_3 та після смерті останнього відкрилася спадщина на спадкове майно, що складається із 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві власності.

Позивач посилався на те, що влітку 2017 року йому від його бабусі ОСОБА_4 стало відомо про наявність складеного у 2002 році дідусем позивача - нині покійним ОСОБА_3 заповіту, за яким на випадок своєї смерті ОСОБА_3 усе своє майно заповів позивачу ОСОБА_1 .

В той же час, при зверненні до Третьої Київської державної нотаріальної контори було з`ясовано, що в спадковій справі померлого ОСОБА_3 наявний інший заповіт, складений 03 березня 2005 року, за яким ОСОБА_3 все своє майно заповів відповідачу ОСОБА_2 - своєму двоюрідному онуку.

Позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент складення на його ім`я заповіту, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Орієнтовно на початку 2005 року відповідач з`явився у бабусі і дідуся в квартирі, після чого, за твердженням позивача, ввів в оману бабусю ОСОБА_4 та дідуся ОСОБА_3 , пообіцяв укласти з ними договір довічного утримання, привів до їх квартири державного нотаріуса та свідків, та сприяв оформленню заповіту від імені дідуся на себе.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 на момент укладення заповіту був у вкрай тяжкому стані, який не давав йому змоги особисто підписати заповіт, тому заповіт був в присутності свідків підписаний сторонньою особою - ОСОБА_5 . В тексті заповіту було зазначено - «У зв`язку з хворобою ОСОБА_3 на його особисте прохання заповіт підписано ОСОБА_5 ». Крім того, як зазначає позивач, дідусь був повністю паралізований з правого боку. Починаючи з 2004 року та до самої смерті ОСОБА_3 внаслідок хвороби не зміг розмовляти, стогнав та подавав поодинокі звуки. Він втратив слух та майже повністю зір, не розмовляв та не пересувався, постійно втрачав свідомість, не орієнтувався в просторі та не розумів, який час доби, який день чи навіть який рік, у зв`язку з чим наприкінці 2004 року отримав першу групу інвалідності. На початку 2005 року ОСОБА_3 перестав впізнавати рідних та близьких людей, постійно знаходився під дією медикаментів, а тому він ніяк не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент складання нотаріусом заповіту.

Після посвідчення заповіту, як вказує у позовній заяві позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_6 приблизно з 2009 року зник та його місце знаходження невідоме.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не зміг виказати особисте прохання з приводу розпорядження його майном на випадок смерті, так як був тяжко хворий, не міг розмовляти, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, в тому числі за станом здоров`я не мав змоги особисто підписати заповіт, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори 03.03.2005 за реєстровим номером 3-396.

Одночасно у позовній заяві позивач зазначав, що не пропустив строк позовної давності на подачу даної позовної заяви, оскільки про порушення своїх спадкових прав на наявність заповіту, складеного на його ім`я, йому стало відомо лише у 2017 році.

Протоколом автоматизованого розподілу судової прави від 22.01.2018 справу було розподілено судді Подільського районного суд м.Києва Войтенко Т.В.

Ухвалою Подільського районного суд м.Києва від 22.02.2018 було задоволено клопотання позивача та витребовано з Третьої київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_3 , а з КП «ЦПМСД №2» медичну карту ОСОБА_3 для призначення посмертної судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою Подільського районного суд м.Києва від 25.04.2018 по справі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання: чи страждав померлий ОСОБА_3 психічним розладом, чи розумів значення своїх дій на момент оформлення заповіту від 03.03.2005, чи могли впливати на його психічний стан ліки, які він вживав згідно історії його хвороби протягом часу січень 2004 - березень 2005 р. Провадження у справі було зупинене до отримання результатів експертизи (а.с.144).

У зв`язку з надходженням до суду Висновку експерта, ухвалою від 19.11.2018 провадження у справі було поновлено (а.с. 177).

Ухвалою від 27.02.2019 було закінчене підготовче судове засідання у справі, а справу призначено до розгляду по суті (а.с.184).

На підставі розпорядження №470 від 10.10.2019 було здійснено повторний автоматизований розподіл справи №758/824/18 в провадження судді Васильченка О.В. (а.с.206).

До початку судового засідання представник позивача - адвокат Стрелець О.В. подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без участі позивача та представника позивача, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином за адресою реєстрації. Відзив на позовну заяву не направляв. Зважаючи на це та враховуючи ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд 21.10.2020 постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Представник третьої особи по справі у судове засідання не з`явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Третьої київської державної нотаріальної контори.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції 13.10.2005 року було видано свідоцтво про смерть (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , яка належала померлому та його дружині ОСОБА_4 на праві власності в рівних частках згідно свідоцтва про право власності на житл, виданого Шевченківською РДА в м.Києві 27.09.1993 р. №746 (а.с.106 зворот).

26.10.2005 ОСОБА_4 як дружина померлого та спадкоємиця першої черги звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до Третьої київської державної нотаріальної контори (а.с.94).

В межах зареєстрованої спадкової справи №1190 від 26.10.2005 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори за даними Єдиного реєстру спадкових справ було виявлено наявність заповітів від імені ОСОБА_3 , посвідчених Чотирнадцятою київською державною нотаріальною конторою. Копії таких заповітів було витребовано для долучення до матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_3 (а.с.99).

22.11.2005 до Третьої київської державної нотаріальної контори надійшли копії заповітів ОСОБА_3 .

Зокрема, згідно заповіту від 19.09.2002 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів усе своє майно ОСОБА_1 - позивачу у справі (а.с.101).

Згідно заповіту від 03.03.2005 ОСОБА_3 заповів усе своє майно ОСОБА_2 - відповідачу по справі (а.с.100).

05.04.2006 до Третьої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту звернувся ОСОБА_2 (а.с.103 зворот).

В цей же день дружина померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала до Третьої київської державної нотаріальної контори Доповнення до своєї заяви про прийняття спадщини, якою повідомила, що не претендує на спадщину після смерті чоловіка та не заперечує проти її прийняття ОСОБА_2 на підставі заповіту від 03.03.2005 (а.с.104).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, відповідач ОСОБА_2 надав державному нотаріусу оригінал заповіту від 03.03.2005 (а.с. 105,106) та 11.04.2006 року отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , зареєстроване в Реєстрі за №6-167 (а.с.108).

Відповідно до відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА м. Києва від 26.04.2018, відповідач ОСОБА_2 зареєструвався у квартирі, яку потім успадкував (а.с.91)

В той же час, 03.08.2017 до Третьої київської державної нотаріальної контори надійшла письмова заява від 31.07.2017 дружини померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , в якій вона просила видати Свідоцтво про право на спадщину після смерті чоловіка (а.с.110).

У відповідь на таку заяву Третя київська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_4 про неможливість видачі такого Свідоцтва, адже спадщину оформлено з її відома та згодою на ім`я ОСОБА_2 (а.с.114).

З посиланням на те, що спадкування майна, на яке відкрилася спадщина, відбулося на підставі заповіту від 03.03.2005, тоді як такий заповіт має всі підстави бути визнаним недійсним, а також на те, що у випадку визнання недійсним заповіту від 03.03.2005 відновиться дія заповіту від 19.09.2002 та ОСОБА_1 набуде право успадкувати майно після смерті свого діда, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Так, згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (стаття 1234 ЦК України).

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України). Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст. 207 ЦК України.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

З системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що якщо заповідач має фізичні вади, які позбавляють його можливості прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається лише при свідках.

У конкретному випадку, посвідчення оспорюваного заповіту від 03.03.2005 здійснювалося на дому за адресою: АДРЕСА_1 державним нотаріусом Чотирнадцятої київської нотаріальної контори у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які поставили свій підпис про те, що зміст заповіту прочитали ОСОБА_3 вголос. За ОСОБА_3 у зв`язку з його поганим зором підпис у заповіті поставив ОСОБА_5 (а.с.105).

Позивач ОСОБА_1 вважає, що таким заповітом порушене його право успадкувати майно після смерті діда ОСОБА_3 , оскільки відповідно до ч.4 ст. 1254 ЦК України якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Оскаржуючи заповіт від 03.03.2005 з підстав відсутності волевиявлення ОСОБА_3 (ст.225 ЦК України), позивач має законні підстави стверджувати про те, що в разі визнання заповіту від 03.03.2005 недійсним, відновиться дія заповіту від 19.09.2002, складеного на його користь.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, ОСОБА_1 можна вважати таким, право на спадкування якого порушене оскаржуваним заповітом та він має небезпідставне право на його оскарження.

Відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Статтею 225 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, згідно з якими такий заповіт може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що "для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України".

Згідно висновку судової-психіатричної експертизи №703 від 26.10.2018, складеного Київським міським центром судово-психіатричної експертизи, під час складання заповіту 03.03.2005 ОСОБА_3 страждав на органічне ураження головного мозку, судинного ґенезу із недоумством. За своїм психічним станом ОСОБА_3 у період складання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними (а.с. 174-175).

Таким чином, матеріалами справи доводиться той факт, що складаючи заповіт 03.03.2005, ОСОБА_3 через свою хворобу не усвідомлював значення своїх дій, а відтак його волевиявлення не було вільним.

Відсутність волі ОСОБА_3 на укладення заповіту на користь відповідача свідчить про наявність підстав для визнання такого заповіту недійсним відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню даним судовим рішенням, а заповіт від 03.03.2005 - визнанню недійсним.

При цьому, судом не надається оцінка дотриманню строку позовної давності позивачем при зверненні до суду з даним позовом, оскільки вирішення такого питання та застосування наслідків пропуску строку позовної давності судом здійснюється лише за клопотанням відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 704,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 15,16, 225, 1233, 1234, 1238, 1257 ЦК України, ст.ст. 3,4, 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354, а також п.п. 9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Третя Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним заповіт від 03 березня 2005 року, складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори 03 березня 2005 року, зареєстрований в реєстрі за №3-396, згідно якого спадкоємцем визначено ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) 704,80 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Суддя О. В. Васильченко