Рішення № 92928225, 16.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року м. Київ № 640/19822/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови від 10.08.2020 ВП №4642059,

визнання протиправними дії щодо винесення та направлення платіжної вимоги

від 11.08.2020 № 4642059/UAH/1699/8

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), далі - Відповідач, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10 серпня 2020 року ВП № 4642059;

- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 10 серпня 2020 року ВП № 4642059;

- стягнути на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) кошти в сумі 611,58 грн.;

- визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення та направлення платіжної вимоги від 11 серпня 2020 року № 4642059/UАН/1699/8.

Ухвалою суду від 02.09.2020р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на безпідставне стягнення відповідачем з рахунків позивача коштів у сумі 611,58 грн., як виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 4642059, оскільки позивач платіжним дорученням від 11.08.2020р. № 318305 повністю сплатив борг у сумі 6 115,80 грн. за наказом господарського суду м. Києва від 07.12.2006 р. № 42/490 на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).

Таким чином, за посиланням позивача, АТ «Укргазвидобування» виконало наказ господарського суду м. Києва від 07.12.2006 р. № 42/490 повністю без будь-яких примусових дій та заходів державної виконавчої служби у добровільному порядку. На момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.08.2020р. державним виконавцем не було розпочато дій спрямованих на примусове виконання судового рішення, яке виконано позивачем добровільно. Отже, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам ст.ст. 27, 40 Закону № 1404-УІІІ, а тому дії з її винесення та сама постанова є протиправними.

Відповідачем відзиву на позовну заяву надано не було, проте на виконання вимог ухвали від 02.09.2020р. відповідачем надано суду матеріали виконавчого провадження № 4642059.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2007р. державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 07.12.2006 р. № 42/490 щодо стягнення дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Державного комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» боргу у розмірі 6 115,80 грн., яке було зупинено на підставі ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV. В подальшому цьому виконавчому провадженню присвоєний номер 4642059.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.07.2020р. у справі № 42/490 замінено боржника Дочірню компанію «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» його правонаступником Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775).

Платіжним дорученням від 11.08.2020р. № 318305 AT «Укргазвидобування» повністю сплатило борг у сумі 6 115,80 грн. за наказом господарського суду м. Києва від 07.12.2006р. № 42/490 на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).

Однак постановою державного виконавця від 10.08.2020р. поновлено виконавче провадження ВП № 4642059. Також іншою постановою державного виконавця від 10.08.2020р. ВП № 4642059 стягнуто з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» виконавчий збір у розмірі 611,58 грн.

Також 11.08.2020р. Шевченківським РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) було складено платіжну вимогу № 4642059/UAH/1699/8, яка надіслана Шевченківським РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) поштовим відправленням № 0103274831433.

Відповідно до поштового конверту № 0103274830208 та інформації з сайту Укрпошти за вказаним трекінгом, вказані вище документи були на адресу позивача 14.08.2020р. та отримані останнім 18.08.2020р., тобто вже після сплати AT «Укргазвидобування» платіжним дорученням від 11.08.2020 р. № 318305 на рахунок Шевченківським РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) коштів в сумі 6 115,80 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

05.10.2016р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), згідно з яким примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Тобто, виконавче провадження № 4642059, що було розпочате до набрання чинності Законом № 1404-VIII, у відповідності до частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII, мало бути завершене за правилами Закону № 1404-VIII.

Законом № 1404-VIII визначений порядок вирішення питання виконавчого збору державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.

Частиною 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, Законом № 1404-VIII чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанови про стягнення виконавчого збору, якщо така не винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа (закінченім виконавчого провадження).

Враховуючи, що виконавче провадження № 4642059 було розпочато до набрання чинності Закону № 1404-VIII та постанова про стягнення виконавчого збору до набрання ним чинності не приймалась, під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020р. державний виконавець повинен був дотримуватись вимог Закону № 1404- VIII.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням від 11.08.2020 р. № 318305 АТ «Укргазвидобування» повністю сплатило борг у сумі 6 115,80 грн. за наказом господарського суду м. Києва від 07.12.2006 р. № 42/490 на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У даному випадку, питання щодо виконавчого збору повинно було вирішуватися в порядку встановленому ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII, а саме постанова про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, Законом № 1404-VIII чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження. При чому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Станом на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору (10.08.2020 р.) постанова про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не приймалась.

Аналіз наведених обставин дає підстави для висновку, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано положень ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII, оскільки оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена за відсутності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документу), що суперечить ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі № 580/1328/19.

Також з матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження № 4642059 судом встановлено, що з часу винесення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2007р. ВП № 4642059 до моменту добровільної сплати АТ «Укргазвидобування» боргу за виконавчим документом державний виконавець не вчиняв заходів з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за наказом господарського суду м. Києва від 07.12.2006 р. № 42/490, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному наказі. Борг в сумі 6 115,80 грн. сплачений АТ «Укргазвидобування» добровільно платіжним дорученням від 11.08.2020 р. № 318305.

Виконавче провадження № 4642059 до моменту перерахування грошових коштів було зупинено.

Як наслідок, АТ «Укргазвидобування» виконало наказ господарського суду м. Києва від 07.12.2006 р. № 42/490 повністю без будь-яких примусових дій та заходів державної виконавчої служби у добровільному порядку.

Таким чином, на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.08.2020р. державним виконавцем не було розпочато дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, яке виконано позивачем добровільно.

Отже, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам ст.ст. 27, 40 Закону № 1404-УІІІ, а тому дії з її винесення та сама постанова є протиправними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з 28.08.2018р. частина 2 ст. 27 Закону №1404-УІІІ змінено Законом України № 2475-УІІІ від 03.07.2018р., та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості АТ «Укргазвидобування», база обрахунку виконавчого збору змінювалась.

Так, у період до 28.08.2018 р. розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28.08.2018 р. розмір виконавчого збору складав -10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

АТ «Укргазвидобування» добровільно сплатило борг за виконавчим документом на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) платіжним дорученням від 11.08.2020 р. № 318305.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 р. у справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Положення ст. 27 Закону № 1404-УІІІ (у редакції чинній у період до 28.08.2018 р.) зменшували відповідальність АТ «Укргазвидобування», як боржника, в порівнянні з нормами ст. 27 Закону № 1404-VIII (у редакції чинній з 28.08.2018 р.), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми що підлягає примусовому стягненню.

Як було зазначено вище державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за наказом господарського суду м. Києва від 07.12.2006 р. № 42/490, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному наказі. Борг було сплачено АТ «Укргазвидобування» добровільно на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).

Водночас, за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 р. у справі № 2540/3203/18.

Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом № 2475-УІІІ погіршили становище боржника АТ «Укргазвидобування», а також те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за наказом господарського суду м. Києва від 07.12.2006 р. № 42/490, суд приходить до висновку, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 611,58 грн. за постановою про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 р. ВП № 4642059, що свідчить про протиправність вказаної постанови.

Наведена правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 28.04.2020 р. у справі № 520/11908/18 та від 29.07.2020 р. № 1340/5050/18.

При цьому суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій виконавчої служби по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії фактично виразились у винесенні спірної постанови та окремого правового значення не мають. Тому для відновлення прав позивача суд вважає достатнім та необхідним скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 р. ВП № 4642059.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

З листа ПАТ АБ «Укргазбанк» від 18.08.2020р. № 15932/23566/2020 вбачається, що 14.08.2020р. до банківської установи надійшла платіжна вимога від 11.08.2020 р. № 4642059/UАН/1699/8 на суму 7 185,30 грн. з призначенням платежу: примусове списання коштів при примусовому виконанні виконавчих документів: наказу № 42/4900 від 07.12.2006, що видав господарський суд м. Києва; постанова про стягнення виконавчого збору № 4642059 від 10.08.2020 р.; постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 4642059 від 10.08.2020 р.

14.08.2020 р. за платіжною вимогою Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) від 11.08.2020 р. № 4642059/UАН/1699/8 здійснено примусове списання коштів у сумі 7185,30 грн. з рахунку АТ «Укргазвидобування» № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ АБ «Укргазбанк», до складу якої увійшли: 6 115,80 грн. борг за наказом господарського суду м. Києва від 07.12.2006 р. № 42/490; 176,43 грн. - за постановою про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 р. ВП № 4642059; 457,92 грн. - за постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.08.2020 р. ВП № 4642059.

Зі змісту платіжної вимоги від 11.08.2020 р. № 4642059/UАН/1699/8 вбачається, що державний виконавець подав її до банку, що його обслуговує - Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва 12.08.2020 р.

З наведеного вбачається, що платіжна вимога від 11.08.2020р. № 4642059/UАН/1699/8 була оформлена та надіслана державним виконавцем Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) лише 12.08.2020р., тобто вже після сплати АТ «Укргазвидобування» платіжним дорученням від 11.08.2020р. №318305 на рахунок Шевченківським РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) коштів в сумі 6 115,80 грн. за виконавчим провадження № 4642059.

Оскільки постанова про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 р. ВП № 4642059 є протиправною, дії Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) з винесення та направлення платіжної вимоги від 11.08.2020 р. № 4642059/UАН/1699/8 є також протиправними, а списані відповідачем з рахунку позивача кошти в сумі 611,58 грн. підлягають поверненню позивачу.

Однак, вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми коштів суд вважає передчасними.

Так, відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року N 181; далі - Порядок).

Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі). Дія Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Державна виконавча служба України.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18, який в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Позивачем доказів звернення до відповідача з заявою про повернення коштів з бюджету не надано.

Тож на момент вирішення даної справи у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання обов`язку з надання висновку органу державного казначейства про повернення коштів з бюджету.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 10 серпня 2020 року ВП № 4642059.

3. Визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення та направлення платіжної вимоги від 11 серпня 2020 року № 4642059/UАН/1699/8.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського 11; код ЄДРПОУ 34967593) судовий збір в сумі 4 204,00 (чотири тисячі двісті чотири) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій