Рішення № 92927794, 18.11.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5015/20

РІШЕННЯ

іменем України

18 листопада 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 страхових виплат у виді страхових витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: на спеціальний медичний догляд, на постійний сторонній догляд, на побутове обслуговування з квітня 2020 року;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області поновити виплату ОСОБА_1 страхових виплат у виді страхових витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: на спеціальний медичний догляд, на постійний сторонній догляд, на побутове обслуговування і сплатити заборгованість по ним з дня припинення їх виплат, тобто з квітня 2020 року;

- стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області на ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн;

- стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області на ОСОБА_1 1500 грн. понесених ним судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є особою з інвалідністю 1 групи, у зв`язку з чим відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» йому відповідачем перераховувалися страхові виплати страхові виплати на медичну та соціальну допомогу, а саме: на спеціальний медичний догляд, на постійний сторонній догляд, на побутове обслуговування. Позивач вказує на те, що такі види виплати за квітень 2020 року та наступні поточні місяці на його поточний рахунок, відкритий у банківській установі, перераховані не були, у зв`язку з тим, що з 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», однак рішення про припинення таких виплат відповідачем йому надано не було. Позивач вважає, що відповідачем порушені його соціальні та конституційні права, помилково застосовано закон, який не має застосовуватися до спірних правовідносин, чим йому завдано моральні страждання та спричинено моральну шкоду, яка полягає у неможливості здійснення та наданні необхідного догляду, що призвело до погіршення стану здоров`я, фізичного болю, душевних страждань, моральних переживань, безсоння, порушення нормальних життєвих зв`язків та інших негативних явищ. У зв`язку з чим просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем 05.10.2020 надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що за приписами пункту 6 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати може бути припинено і в інших випадках, передбачених законодавством, а тому фондом з квітня 2020 року припинена виплата страхових виплат на період дії карантину на підставі пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», оскільки ця норма відповідні виплати не визначає. Зазначив, що страхові виплати йому зараховані, але не виплачені, що свідчить про відсутність порушеного права. Заподіяння моральної шкоди відповідач вважає недоведеним.

З огляду на викладені обставини відповідач вважає, що припиняючи фінансові виплати на медичну та соціальну допомогу, а саме на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 03.09.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті нещасного випадку на виробництві, згідно висновків МСЕК з 01.06.2003 встановлено І "Б" групу інвалідності та 100% втрати працездатності безстроково по трудовому каліцтву.

Згідно висновку Ровеньківської МСЕК Луганської області №012736 від 18.06.2010 позивачу визначена потреба в інвалідних візках та інших технічних засобах реабілітації, а також в спеціальному медичному догляді, постійному сторонньому догляді та побутовому обслуговуванні безстроково.

Позивач перебуває на обліку Славутського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області як отримувач страхових виплат на медичну та соціальну допомогу.

У квітні 2020 року позивачу припинено страхові виплати у виді страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. у зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача з запитом щодо причин припинення таких виплат.

Відповідач листом від 11.08.2020 №41-В повідомив позивача, що на період дії карантину Фондом призупинено фінансування страхових витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілим на виробництві. Зазначив, що належні суми витрат нараховуються та будуть перераховані на рахунки потерпілих після припинення дії карантинних обмежень.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

У положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон1105-XIV).

Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону 1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).

Частиною першою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно з частиною сьомою статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються, зокрема, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1105- XIV визначено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться в разі: 1) зміни ступеня втрати професійної працездатності; 2) зміни складу сім`ї померлого.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 42 Закону № 1105-XIV Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я застрахованого.

Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати на його лікування.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п`ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Допомога по тимчасовій непрацездатності, страхова виплата у разі переведення потерпілого на легшу нижчеоплачувану роботу, відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг надаються в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі підтверджується довідкою за підписом головного лікаря (директора) цього закладу. У цьому разі компенсація витрат на додаткове харчування здійснюється Фондом на підставі інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.

Судом встановлено, що при огляді МСЕК позивачу визначено 100% ступень втрати професійної працездатності з 01 червня 2003 року безстроково.

Відповідно до постанови Славутського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області від 02.01.2020 № 2213/489/489/296 «Про продовження раніше призначених страхових виплат на медичну та соціальну допомогу (щомісяця)» позивачу продовжено фінансування раніше призначених витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: витрати на спеціальний медичний догляд в розмірі 4723,00грн (щомісячно); витрати на постійний сторонній догляд в розмірі 2361,50 грн (щомісячно); витрати на побутове обслуговування в розмірі 1180,75 грн (щомісячно).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач має право на фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: витрат на постійний сторонній догляд та витрат на побутове обслуговування

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Частиною п`ятою 5 статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Пункт 3.3 Положення про організацію, забезпечення та фінансування необхідних видів догляду за потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2011 року № 41, передбачає, що виплати на усі види догляду здійснюються у поточному місяці за минулий місяць.

Як вже зазначалось, частиною третьою статті 42 Закону № 1105-XIV встановлено, що сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) за: 1) розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо); 2) половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд; 3) чверть розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

Абзацами 7-10 частини третьої статті 42 Закону № 1105-XIV встановлено, що сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) за:

1) розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

2) половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд;

3) чверть розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом незалежно від того, ким вони здійснюються.

Потребу потерпілих у спеціальному медичному, постійному сторонньому догляді та побутовому обслуговуванні визначає МСЕК.

Якщо МСЕК встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата проводиться за кожним її видом окремо.

Згідно з частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Враховуючи приписи наведених норм закону, суд дійшов висновку, що страхові виплати повинні виплачуватися щомісячно і проводитися позивачеві безстроково, оскільки позивач має зареєстрований страховий випадок, йому встановлено втрату професійної працездатності безстроково та встановлено необхідність у постійному сторонньому догляді та побутовому обслуговуванні.

Судом встановлено, що виплати на медичну та соціальну допомогу з квітня 2020 року нараховуються позивачеві, але не виплачуються з огляду на положення пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.

За змістом наведеного пункту на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Фонд соціального страхування України та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття здійснюють поточні видатки на утримання виконавчих дирекцій фондів, установ державної служби зайнятості та такі страхові виплати: допомога по тимчасовій непрацездатності; допомога по вагітності і пологах; щомісячні страхові виплати потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань та членам їх сімей; витрати на лікування потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань; витрати на протезування та придбання спеціальних засобів пересування; допомога по безробіттю (включаючи допомогу по частковому безробіттю); допомога на поховання.

Закон набрав чинності 18 квітня 2020 року.

Із аналізу цієї норми слідує, що до страхових виплат, які на період дії карантину здійснює, зокрема, Фонд соціального страхування України, не включено страхові витрати на медичну та соціальну допомогу, які отримував позивач. При цьому, слід зазначити, що і про невиплату таких страхових виплат в цьому пункті не зазначено.

Крім того, ні цим Законом, ні іншим законом до спеціального Закону № 1105-XIV, який регулює спірні правовідносини та передбачає виплату таких страхових виплат, відповідні зміни, які б унеможливлювали їх виплату відповідним особам, внесено не було.

З огляду на наведене припинення виплати страхових виплат з посиланням на Закон України № 553-ІХ є помилковим.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

На час припинення позивачеві страхових виплат на медичну та соціальну допомогу воєнного або надзвичайного стану в Україні введено не було.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10, п. 52 рішення), а також в рішенні від 19 червня 2012 року у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v.Georgia, заява № 17767/08, п. 72), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Припиненням виплати позивачу страхових виплат за минулий період з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання поновити виплату позивачеві страхових витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: на спеціальний медичний догляд, на постійний сторонній догляд та на побутове обслуговування, та сплати заборгованість по ним з дня припинення виплат, тобто з квітня 2020 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України визначає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 25 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди судом з`ясовано, що позивач оцінює заподіяну шкоду в розмірі 15000 грн і при цьому виходить з його статусу як інваліда 1 групи та характеру діяння.

Однак на думку суду такі твердження є недостатніми для задоволення вимоги про стягнення 15000 грн моральної шкоди, оскільки факт заподіяння душевних страждань також підлягає доведенню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду належних, достатніх, достовірних доказів на підтвердження розрахунку суми моральної шкоди, завданою бездіяльністю Фонду соціального страхування.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 15000 грн, завданої протиправною бездіяльністю відповідача щодо припинення виплати витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17.

Представник позивача, який є адвокатом та представляє інтереси останнього на підставі договору про надання правничої допомоги від 21.08.2020, додав розрахунок понесених витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн, зокрема, акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.09.2020, квитанцію до прибуткового касового ордеру 01.09.2020.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та доведеності понесених витрат.

Надаючи оцінку документам, поданим на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 1500 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їх розміру з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням складності справи, ціни позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 страхових виплат у виді страхових витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: на спеціальний медичний догляд, на постійний сторонній догляд, на побутове обслуговування з квітня 2020 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області поновити виплату ОСОБА_1 страхових виплат у виді страхових витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: на спеціальний медичний догляд, на постійний сторонній догляд, на побутове обслуговування і сплатити заборгованість по ним з дня припинення їх виплат, тобто з квітня 2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18 листопада 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області (вул. Проскурівська, 18,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 41316723)

Головуючий суддя Д.Д. Гнап