Ухвала суду № 92926798, 18.11.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 455/1225/20

Провадження № 2/461/1829/20

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

18.11.2020 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі судді Стрельбицького В.В., вивчивши та дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління Активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в Старосамбірський районний суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління Активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2020 року матеріали заяви передано за підсудністю на розгляд до Галицького районного суду м. Львова. Мотивами постановлення вказаної ухвали було те, що пенсійні виплати ОСОБА_1 , як боржнику у виконавчому провадженні здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за адресою: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, що є місцем виконання виконавчого документа та відноситься до підсудності Галицького районного суду м. Львова.

Однак, суд вважає, що дану справу (заяву) скеровано до Галицького районного суду м. Львова помилково, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно ч.12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Як вбачається з заяви, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління Активами» знаходиться за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вул. Стельмаха, 9А, офіс. 203.

Водночас, позивач зазначає, що постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника направлено до виконання за місцем отримання нею пенсійного забезпечення, а саме за місцем її фактичного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому на підставі ч.12 ст.28 ЦПК України, звертається до Старосамбірського районного суду Львівської області.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (ст.24 ЗУ «По виконавче провадження»).

Таким чином, в розумінні ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання виконавчого документу є також місце проживання (перебування) боржника.

При цьому наявність у позивача пенсії, нарахування якої здійснюється через Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, функціями якого є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення не свідчить про те, що саме за місцем знаходження Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконується виконавчий документ. Більше того, відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. проведення стягнення з пенсії. Таким чином, проведення стягнення з пенсії не позбавляє приватного виконавця повноважень здійснювати стягнення або вживати заходи для цього з приводу іншого майна боржника. Таким чином, стягнення пенсії жодним чином не встановлює того, що саме місце знаходження Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є єдиним місцем виконання виконавчого документа. Крім того, управління Пенсійного фонду не зберігає на рахунку майно (грошові кошти) боржника, а лише спрямовує їх з відповідної статті Державного бюджету на рахунок позивача.

Також, матеріали справи не містять даних про те, що 06.08.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника.

Звертаючись із позовною заявою та заявою про забезпечення позову, позивач посилається на положення ЦПК України, згідно яких позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання. Таким чином, заявниця, виходячи з наданих їй процесуальним законодавством прав, самостійно визначила спосіб реалізації своїх прав та норму яку вона має намір використати при зверненні до суду щодо визначення підсудності справи.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, положення Цивільного процесуального кодексу відносять до виключних повноважень позивача право визначати суд до якого слід звернутись у разі наявності альтернативи щодо підсудності справи, тобто визначати критерій за яким слід визначати підсудність справи. Отже, навіть необізнаність позивача щодо визначення належного суду при зверненні до суду із відповідною заявою, наприклад незнання того, як на практиці використати те чи інше положення ЦПК, не позбавляє його прав визначити критерій (процесуальну норму) за якою слід визначати підсудність справи, тобто це відноситься до виключно його повноважень.

З поданої заяви вбачається, що позивач вказує на підставу яка визначає підсудність спору –місце проживання боржника, що встановлено ч.12 ст. 28 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, прихожу до висновку, що вказана справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова, оскільки місце виконання виконавчого напису, а саме місце проживання боржника знаходиться за межами територіальної юрисдикції Галицького району м. Львова.

При цьому, ст.28 ЦПК України встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох судів.

Таким чином, пред`явлення даної заяви за правилами альтернативної підсудності за місцем виконання виконавчого напису – місцем її проживання є правом позивача.

Водночас, обставин щодо виключної підсудності даного позову не встановлено, як і не встановлено, що будь-яке майно позивача знаходиться на території Галицького району м. Львова.

Згідно правовим висновком Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2018 року у справі №368/9910/13-ц, відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді. Альтернативна підсудність встановлена законом для таких категорій справ, в яких позивачі об`єктивно потребують у створенні їм найбільш сприятливих умов судочинства (полегшення поїздок до суду, збору доказів тощо), або в яких вони позбавлені можливості пред`явити позов за загальним правилом територіальної підсудності. Право вибору між судами, яким, згідно із загальним правилом територіальної підсудності і правилом альтернативної підсудності, підсудна дана справа, належить виключно позивачу. Це означає, що позови, можуть бути за вибором позивача пред`явлені як за загальним правилом територіальної підсудності - за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача. У таких випадках суд не вправі повернути позивачу позовну заяву з мотивів непідсудності справи даному судові. Ці дії являються незаконними і обмежують право на доступ до правосуддя.

Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конституційно-правовий механізм захисту всіх складових права на судовий розгляд являє собою нормативно визначену сукупність об`єкта захисту, суб`єктів, що здійснюють цей захист, та форм взаємодії між ними. Згадана система характеризується цілісністю, взаємозв`язком та покликана функціонально забезпечувати верховенство та пряму дію положень Конституції України, зокрема і в контексті виконання державою як її головного обов`язку – утвердження і забезпечення прав і свобод людини, так і відповідних йому зобов`язань, що походять з міжнародних договорів, учасником яких є Україна.

Враховуючи конституційну природу права на доступ до правосуддя, основою механізму забезпечення згаданого права є певна сукупність втілених у Конституції та чинному законодавстві України правових принципів, установлених інститутів, норм та юридичних гарантій, які в комплексі уможливлюють і сприяють його дотриманню, реалізації та захисту. В свою чергу, право на доступ до правосуддя є невід`ємною складовою права на судовий розгляд. Оскільки останнє, у свою чергу, є складовою прав людини, їх конституційно-правові гарантії в цілому повністю стосуються і права на доступ до правосуддя, що, дає підстави для висновку про існування згаданого права в системі координат загального конституційно-правового механізму гарантій прав людини.

Відтак, спеціальні гарантії права на доступ до правосуддя являють собою обумовлену позитивним обов`язком держави та метою правового регулювання цілісну систему юридичних умов, способів і засобів, які в комплексі забезпечують процес безперешкодної реалізації права на судовий розгляд, його захисту та поновлення у випадку порушення. Змістом цих гарантій є: забезпечення правового режиму непорушності права – неможливість його скасування, заборона звуження змісту та обсягу права при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, заборона обмеження права навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану; його гарантованість законом, зокрема на рівні акта найвищої юридичної сили – Конституції України; наявність передбачених законом гарантів права як складової прав людини; обов`язок здійснення діяльності органами державної влади, їх посадовими особами лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; можливість захисту як на національному, так і на міжнародному рівні; обумовленість його захисту примусовою силою держави або контрольними функціями міжнародних організацій; невичерпність закріплених Конституцією України прав людини, що є передумовою як для законодавчого запровадження нових прав, так і розширення змісту та обсягу існуючих.

Таким чином, зі змісту заяви вбачається, що позивач чітко наводить свої доводи щодо визначення підсудності даної справи. Вищенаведене свідчить про відсутність підстав для розгляду справи у Галицькому районному суді м. Львова, оскільки заява подана за вибором позивача за місцем виконання виконавчого напису (місцем проживання боржника), що являється процесуальним правом позивача.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи наведені положення цивільного процесуального законодавства, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведену практику суду касаційної інстанції, приходжу до переконання, що дана справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова, оскільки, пред`явлення даної заяви за правилами альтернативної підсудності за місцем виконання виконавчого напису є виключним правом позивача, яке ним було реалізовано шляхом подачі заяви до відповідного суду, а тому з метою недопущення істотного обмеження законодавчо встановлених прав та гарантій позивача, в тому числі щодо забезпечення доступу до правосуддя, позовну заяву позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління Активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню слід передати на розгляд до Старосамбірського районного суду Львівської області.

Керуючись ст.ст.27, 31 ЦПК України,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління Активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – передати на розгляд до Старосамбірського районного суду Львівської області.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 18 листопада 2020 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.