Рішення № 92926009, 28.10.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

28.10.2020

Номер провадження 2/331/347/2020

ЄУН 331/2860/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2020 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Антоненко М.В.

при секретарі: Андрієнко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку та зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Національний університет «Запорізька політехніка» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку та зняття з реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Запорізький національний технічний університет є юридичною особою та знаходиться у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України. За організаційно-правовою формою позивач є державною організацією (установою, закладом), що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 16.03.2018 р. Наказом міністерства освіти і науки України від 01.04.2019 р. № 420 Запорізький національний технічний університет перейменовано у Національний університет «Запорізька політехніка.»

Відповідно до даних автоматизованої системи «Юридичні особи» майно (будівлі, споруди., інші основні засоби і матеріальні цінності), в тому числі гуртожитки №2, №3, №4, №5, №6 є державною власністю, знаходяться у сфері управління Міністерства освіти і науки України та закріплені за позивачем на праві оперативного управління, що підтверджується листом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 30.12.2011р. №1/11-12676 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 10.11.2009р.

Функціонування гуртожитків вищих навчальних закладів, порядок надання житлової площі в гуртожитках, умови проживання, здійснюється відповідно до Приміркою положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13.11.2007р. №1004.

Відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було поселено у спірному житловому приміщенні АДРЕСА_1 30.11.2006 року на підставі ордера №1184 від 30.11.2006р. і Договору найму житла від 30.11.2006р.

Вищезазначене приміщення було надано у зв`язку з роботою в ЗНТУ відповідача ОСОБА_1 , якого наказом №128-К від 28.08.2006р. було прийнято на посаду завідувача кафедри обробки металів тиском, 29.08.2006. до оголошення результатів конкурсу.

Наказом №6-К від 17.01.2007р. ОСОБА_1 було призначено завідувачем кафедри обробки металів тиском, як обраного за конкурсом, за контрактом з 09.01.2007р. до 08.01.2012р.

Наказом №133-К від 05.07.2010р. ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача кафедри обробки металів тиском 05.07.2010р. за власним бажанням, у зв`язку з переходом на наукову пенсію.

Наказом №142-К від 19.07.2010р. ОСОБА_1 було прийнято на посаду завідувача кафедри обробки металів тиском з 15.07.2010р. до оголошення результатів конкурсу.

Наказом №1-К від 04.01.2011р. ОСОБА_1 призначено завідувачем кафедри обробки металів тиском як обраного за конкурсом з 28.12.2010р. до 27.12.2015р.

Наказом №265-К від 25.10.2011р. ОСОБА_1 було продовжено дію контракту на посаді завідувача кафедри обробки металів тиском до 27.12.2017р.

Наказом №257-К від 24.05.2016р. ОСОБА_1 , завідувача кафедри обробки металів тиском було переведено на посаду виконувача обов`язки завідувача кафедри технології машинобудування з 24.05.2016р. до оголошення результатів конкурсу.

Наказом №449-К від 01.09.2016р. ОСОБА_1 , виконувача обов`язки завідувача кафедри технології машинобудування було переведено з 01.09.2016р. на посаду виконувача обов`язки завідувача кафедри обробки металів тиском до оголошення результатів конкурсу.

Наказом №56-К від 01.02.2017р. ОСОБА_1 , виконувача обов`язки завідувача кафедри обробки металів тиском з 01.02.2017р. переведено на посаду професора кафедри обробки металів тиском.

Наказом від 21.08.2017 року №380-К ОСОБА_1 було звільнено з посади професора кафедри обробки металів тиском 30.08.2017 року за власним бажанням.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на цей час у трудових стосунках з позивачем не знаходяться. Водночас, позивач не має можливості користування спірним приміщенням, оскільки відповідачі не звільнили приміщення АДРЕСА_1 від меблів та особистих речей, ключі від приміщення не здали і по цей час продовжують знаходитись в ньому, бути зареєстрованими за цією адресою. Добровільно вивільнити приміщення АДРЕСА_1 відповідачі відмовляються, про що свідчать попередження від 14.12.2017р. №39-109/3888, реєстр відправки попередження від 18.12.2017р., акт про відмову отримання попередження від 18.12.2017р.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Примірним положенням про студентський гуртожиток вищого навчального закладу передбачено, що проживання в студентських гуртожитках сторонніх осіб забороняється.

Постановами Пленуму ВСУ №2 від 10.03.89р., №13 від 25.12.1992р., №15 від 25.05.1998р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» передбачено, зокрема п.22, що « якщо гуртожиток надано у зв`язку з роботою, слід з`ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно ст. 132 ЖК без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину».

Посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є сторонніми особами для позивача, а приміщення АДРЕСА_1 було надано ОСОБА_1 ., на склад його сім`ї, тобто на дружину - ОСОБА_2 та' сина ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, позивач просить суд виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з приміщення АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення; зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, задоволено. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 331/2860/18-ц (Провадження № 2/331/76/2019) від 28.03.2019 р., скасоване. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено розгляд справи у підготовче судове засідання, яке відбудеться в приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 25.03.2020 року 09 годині 00 хвилин.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача Національний університет «Запорізька політехніка» позов підтримала, наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечував. Вважав, що відсутні законні підстави щодо виселення відповідачів. Посилався на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не може бути виселено з приміщення АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, оскільки вони підпадають під перелік осіб визначених в ст.ст. 125,132 ЖК УРСР (України).

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судові засідання не з`явилися, про час і місце судових засідань повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши надані письмові докази, суд вважає, що позов Національний університет «Запорізька політехніка» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідачів по справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було поселено у спірному житловому приміщенні АДРЕСА_1 30.11.2006 року на підставі ордера №1184 від 30.11.2006 р. і Договору найму житла від 30.1 і ,2006р

Вищезазначене приміщення було надано у зв`язку з роботою в ЗНТУ відповідача ОСОБА_1 , якого наказом №128-К від 28.08.2006р. було прийнято на посаду завідувача кафедри обробки металів тиском, 29.08.2006. до оголошення результатів конкурсу.

Наказом №6-К від 17.01.2007р. ОСОБА_1 було призначено завідувачем кафедри обробки металів тиском, як обраного за конкурсом, за контрактом з 09.01.2007р. до 08.01.2012р.( витяг з наказу додається ,оригінал наявний у позивача).

Наказом №133-К від 05.07.2010р. ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача кафедри обробки металів тиском 05.07.2010р. за власним бажанням, у зв`язку з переходом на наукову пенсію.

Наказом №142-К від 19.07.2010р. ОСОБА_1 було прийнято на посаду завідувача кафедри обробки металів тиском з 15.07.2010р. до оголошення результатів конкурсу.

Наказом №1-К від 04.01.2011р. ОСОБА_1 призначено завідувачем кафедри обробки металів тиском як обраного за конкурсом з 28.12.2010р. до 27.12.2015р.

Наказом №265-К від 25.10.2011р. ОСОБА_1 було продовжено дію контракту на посаді завідувача кафедри обробки металів тиском до 27.12.2017р.

Наказом №257-К від 24.05.2016р. ОСОБА_1 , завідувача кафедри обробки металів тиском було переведено на посаду виконувача обов`язки завідувача кафедри технології машинобудування з 24.05.2016р. до оголошення результатів конкурсу.

Наказом №449-К від 01.09.2016р. ОСОБА_1 , виконувача обов`язки завідувача кафедри технології машинобудування було переведено з 01.09.2016р. на посаду виконувача обов`язки завідувача кафедри обробки металів тиском до оголошення результатів конкурсу.

Наказом №56-К від 01.02.2017р. ОСОБА_1 , виконувача обов`язки завідувача кафедри обробки металів тиском з 01.02.2017р. переведено на посаду професора кафедри обробки металів тиском.

Наказом від 21.08.2017 року №380-К ОСОБА_1 було звільнено з посади професора кафедри обробки металів тиском 30.08.2017 року за власним бажанням.

Вказані обставини справи підтверджуються копіями письмових доказів, вивчених та оголошених в судовому засіданні, а саме: договору найму житла від 30.11.2006 р., укладеного між Запорізьким національним технічним університетом та ОСОБА_1 . Згідно п.1.2. Договору житло надається для проживання Наймача та двох членів сім`ї - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; картки форми №16; попередження №1 від 14.12.2017р.; акту про відмову про отримання попередження від 18.12.2017р.; реєстру відправки попередження; витягу з наказу від 28.08.06 р. №128-К; витягу з наказу від 17.01.07 р. №6-К ; витягу від 05.07.10 р. з наказу №133-К; витягу з наказу від 19.07.10 р. №142-К; витягу з наказу від 04.01.2011 р. №1-К ; витягу з наказу від 25.10.11 р. №:265-К ; витягу з наказу від 24.95.16 р. №257 ; витягу з наказу від 01.09.16 р. №449-К; витягу з наказу від 01.02.17 р. №56-К; витягу з наказу від 21.08.17 р. №380-К; довідки з ЄДРПОУ; листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 30.12.11р.; свідоцтва про право власності на нерухоме майно; копія положення про студентський гуртожиток ЗНТУ; акту від 13.09.18 р., згідно з яким ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не проживають у приміщенні АДРЕСА_1 ).

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно зі статтею 124 ЖК Української РСР, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Статтею 125 ЖК Української РСР передбачено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, а також пенсіонерів по старості.

Відповідно до ч.-ч.1-3 статті 132 ЖК Української РСР визначено, що сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Пунктом 11 розділу І Положення про гуртожитки (зареєстровано в Міністерстві

юстиції України 03 липня 2015 р. за № 778/27223) передбачено, що виселення з гуртожитків здійснюється відповідно до статті 132 ЖК УРСР.

Таким чином, до спірних правовідносин щодо виселення з гуртожитку підлягає застосуванню стаття 132 ЖК УРСР.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 01 серпня 2019 року (справа № 127/17026/18).

Представник позивача НУ «Запорізька політехніка» в судовому засіданні пояснила, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві приватної власності володіють іншим нерухомим майном, а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_3 ; квартирою за адресою: АДРЕСА_4 ; будинком за адресою: АДРЕСА_5 .

На підтвердження цього, представник позивача надала суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.06.2020 р. № 213417461.

На думку представника НУ «Запорізька політехніка», вказаний факт свідчить про те, що у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відсутня необхідність у проживанні у спірному гуртожитку.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1,2 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вказує ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні вивчено та оголошено наступні письмові докази:

-копію трудової книжки відповідача ОСОБА_1 , згідно з якою він з 29.08.2006 р. по 29.08.2017 р., тобто більш ніж 10 років перебував у трудових відносинах з НУ «Запорізька політехніка»;

-копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 відповідача ОСОБА_1 , згідно з яким він є пенсіонером за віком.

Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази як окремо, так і у їх взаємному зв`язку, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та перебував у трудових відносинах з НУ «Запорізька політехніка» більш ніж 10 років, суд дійшов висновку про те, що його може бути виселено з гуртожитку лише з наданням іншого жилого приміщення, тобто в порядку статті 132 ЖК Української РСР.

Те, що у відповідачів на праві власності перебувають інші житлові приміщення (квартира, будинок) не є законною підставою для виселення їх з гуртожитку.

Відповідно до положено статті 128 ЖК України, жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Судом встановлено, та підтверджено належними та допустимими доказами, що члені сім`ї ОСОБА_1 - дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 були вселені в гуртожиток у зв`язку з його роботою в ЗНТУ, в зв`язку з чим, аналогічно, їх виселення можливо лише з наданням іншого жилого приміщення.

Суд не приймає уваги наданий представником НУ «Запорізька політехніка» акт від 27.10.20 р. на підтвердження факту непроживання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у приміщенні № 15 гуртожитку № 6 з огляду на вирок Жовтневого районного суду від 12.09.2018 р. (провадження № 1-кп/331/26/2018) та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 31.01.2019 р. (справа № 331/4659/16-к) з яких слід, що 18 жовтня 2015 р. ОСОБА_4 скоїв неправомірні дії у відношенні ОСОБА_1 на другому поверсі першого під`їзду будинку АДРЕСА_1 .

З огляду на вищенаведене, в позові НУ «Запорізька політехніка» слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку та зняття з реєстрації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до ті. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу. ХШ «Перехідні Положення» ЦГІК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя : М.В. Антоненко