Ухвала суду № 929216, 15.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2007 р.                                                                                    № К-11394/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

                                                              Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Гончаренку Р.С.

за участю представників:

позивача:                Івашинніков С.В., дов. № 15/9/1 від 01.09.2005 р.;

                                   Чумак Л.М., дов. № 05/9/2 від 02.09.2005 р.; 

відповідача:           не з’явився                          

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р.

у справі№ 6/32 господарського суду Запорізької області

за позовом Вільнянського районного споживчого товариства

доВільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Вільнянське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Вільнянської МДПІ від 23.12.2005 р. № 0013001501/0, № 0013011501/0,               № 0013021501/0, № 0013031501/0, № 0013041501/0, № 0013051501/0, № 0013061501/0, № 0013071501/0, № 0013081501/0, № 0012991501/0, якими позивачу донараховано плату за землю та застосовані штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2005 р. у справі        № 6/32 у позові відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ, якщо підприємства, установи, організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р. рішення місцевого господарського суду від 03.03.2005 р. у даній справі скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

При прийнятті рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що операції з оренди є операціями з надання послуг і підпадають під визначення підприємницької діяльності, а тому позивач як платник єдиного податку – орендодавець – не є платником плати (податку) за землю згідно з Указом Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. (в редакції Указу Президента                 № 746/99 від 28.06.1999 р.).

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Вільнянська МДПІ оскаржила її в касаційному порядку.  

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р. з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 1, 2, 5, 12 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2335-ХІІ та ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ, і в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Представник відповідача в судове засідання суду касаційної інстанції не з’явився, не зважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. 

Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представники позивача заперечили проти доводів касаційної скарги, вважають її безпідставною, а тому просили залишити без задоволення.   

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Вільнянською МДПІ Запорізької області було проведено камеральну перевірку уточнюючих податкових розрахунків по земельному податку на 2004 рік Вільнянського районного споживчого товариства, за результатами якої складено акт № 30/15-01751808 від 20.12.2004 р.

Перевіркою встановлено, що Вільнянське районне споживче товариство, згідно поданої заяви до Вільнянської МДПІ від 10.12.2003 р., у 2004 році є платником спрощеної системи оподаткування.

Відповідно наданої Вільнянським районним споживчим товариством довідки № 3202/10 від 16.09.2004 р., споруди магазинів, разом із відведеними під ними земельними ділянками, здано в оренду на підставі укладених договорів.

За висновками перевірки, земельний податок за земельні ділянки, надані в користування іншим суб’єктам господарювання на умовах оренди у 2004 році, Вільнянським районним споживчим товариством повинен сплачуватися на загальних підставах, оскільки ст. 12 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р.            № 2535-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

На підставі акту перевірки від 20.12.2004 р. № 30/15-01751808, керівником Вільнянської МДПІ, згідно з пп. пп. 4.2.2 «в» п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Вільнянському районному споживчому товариству податковими повідомленнями-рішеннями від 23.12.2004 р. № 0013001501/0, № 0013011501/0, № 0013021501/0, № 0013031501/0,                              № 0013041501/0, № 0013051501/0, № 0013061501/0, № 0013071501/0,                               № 0013081501/0, № 0012991501/0 визначено суму податкового зобов’язання за платежем - плата за землюта застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» від               03.07.1992 р. № 2535-ХП (в редакції Закону № 378/96-ВР від 19.09.1996, із змінами) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999 р.) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва.

Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», платники єдиного податку не є платниками ряду видів податків та зборів (обов’язкових платежів), у тому числі й плати (податку) за землю.

Статтею 3 Указу № 727/98 передбачено, що суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

· 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;

· 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб’єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства.

Відповідно до вимог статті 6 Указу № 727/98, суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів), зокрема, як плати (податку) за землю.

У відповідності з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727»  (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 450 від 06.05.2001 р.), суб’єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п’ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Аналогічне визначення містить Державний класифікатор України, затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 28.05.2004 № 97. Підприємницька діяльність визначена як самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Вільнянське районне споживче товариство у 2004 році перейшло на спрощену систему оподаткування за основними видами діяльності. Згідно довідки № 24/850 про включення до ЄДРПОУ, здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення є одним із видів основної підприємницької діяльності позивача.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції, що операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг і підпадають під визначення підприємницької діяльності, а отже платник єдиного податку - орендодавець - не є платником плати (податку) за землю згідно з Указом Президента України № 727/98.

При цьому, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, сплата єдиного податку, згідно Указу № 727/98, не є пільгою в розумінні статті 12 Закону України від 03.07.1992 р. №  2535-ХП «Про плату за землю» (в редакції Закону № 378/96-ВР від 19.09.1996 р.)

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про помилковість твердження суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на звільнення його від плати (податку) за землю.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 6/32 господарський суд апеляційної інстанцій правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції – без змін. 

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції  Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

                                                              (підпис)                     Карась О.В.

(підпис)                     Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                   Рибченко А.О.