Рішення № 92920870, 17.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5134/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

16.09.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського обласного військового комісаріату (далі - Полтавській ОВК, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Полтавського обласного військового комісаріату, котра полягає у невиплаті ОСОБА_1 додаткової щорічної відпустки строком 14 календарних днів, як учасника бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік;

- зобов`язати Полтавський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.07.2019 - грошову суму 28000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що як учасник бойових дій, має право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов, припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано, зокрема, шляхом виплати особі грошової компенсації за невикористані дні відпустки. Однак, відповідачем не виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5134/20; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 11-12/.

01.10.2020 до суду надано відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, вказував на те, що грошова компенсація, як соціальна гарантія, може бути виплачена в разі наявності відповідного права на відпустку. За доводами відповідача, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотриману додаткову відпустку, оскільки пунктом 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки. Звертав увагу на те, що позивач проходив військову службу в Великобагачанському районному військовому комісаріаті, а оскільки Великобагачанським районним військовим комісаріатом у наказі про звільнення позивача не зазначено про його право на додаткову щорічну відпустку або про право на виплату грошової компенсації за вказану відпустку, у Полтавського обласного військового комісаріату відсутній обов`язок для виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової щорічної відпустки /а.с. 16-27/.

Суд розглядає справу на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, у межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 , копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 2/.

Наказом Великобагачанського районного військового комісаріату (по строковій частині) №77 від 29.07.2019 майора ОСОБА_1 , начальника відділення забезпечення Великобагачанського районного військового комісаріату, звільненого наказом командувача військ оперативного командування "Північ" від 01.06.2019 №125 у запас за пунктом "й" (як такі, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Миргородського об`єднаного міського військового комісаріату /а.с. 21-22/.

28.08.2020 на адресу Полтавського ОВК Стахурловим І.І., у зв`язку з наданням правової допомоги ОСОБА_1 направлено адвокатський запит щодо отримання інформації стосовно наявності у позивача невикористаних днів додаткової щорічної відпустки строком 14 календарних днів, як учасника бойових днів, за період з 2016 по 2019 роки /а.с. 23/.

У листі №5/1253 від 01.09.2020 Полтавським ОВК зазначено, що додаткова відпустка як учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в умовах особливого періоду не надається; оскільки відпустка є додатковою, а не основною, то компенсації при звільненні вона не підлягає /а.с. 24-25/.

Отже, при звільненні позивача зі служби Полтавським ОВК не нарахована та не виплачена ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (надалі - Закон №3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 №504/96-ВР (надалі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Законом України від 14.05.2015 №426-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" (набрав чинності - 06.06.2015), зокрема, доповнено статтею 16-2 у розділі ІІІ Закону №504/96-ВР такого змісту: "Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни.

Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік".

Згідно з частиною восьмою статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Абзацом третім частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII та Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (надалі - Закони №3543-XII та №1932-XII, відповідно).

За визначенням статті 1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, у статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

В Україні діє особливий період від 17.03.2014 - після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №211/1546/16-ц.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, у якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені частинами сімнадцятою та вісімнадцятою цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Водночас, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, частиною восьмою статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (надалі - Наказ №260), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права сформовано у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, що підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що при звільненні з військової служби ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Водночас, Великобагачанським районним військовим комісаріатом у наказі №77 від 29.07.2019 не зазначено про право позивача на додаткову щорічну відпустку або про право на виплату грошової компенсації за невикористану позивачем додаткову відпустку /а.с. 21/.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Полтавського обласного військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової щорічної відпустки строком 14 календарних днів, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки. У зв`язку з чим, у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Проте позовна вимога ОСОБА_1 щодо зобов`язання Полтавського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової щорічної відпустки за період з 2016 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, підлягає задоволенню, оскільки, як дійшов висновку суд, при звільненні з військової служби ОСОБА_1 мав право та розраховував на отримання зазначеної компенсації, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Полтавського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2016 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.07.2019 у розмірі 28000 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На час розгляду цієї справи відповідач заперечує право позивача на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2016 по 2019 роки, однак, питання щодо конкретних розмірів грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у межах даної справи відповідачем не досліджувалось, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними та необґрунтованими. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, тому суд дійшов висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Полтавського обласного військового комісаріату (вул. Шевченка, 78а, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Полтавський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за фактично невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2016 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна