Рішення № 92920200, 05.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2270/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року м. Львів

12 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О., позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Докторевича Р.А. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Красненської селищної ради Буського району Львівської області (80560 Львівська область Буський район смт Красне вул. І.Франка 2А), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красненської селищної ради Буського району Львівської області (далі - відповідач, Красненська селищна рада), у якому просить:

- визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 13.12.2019 № 877 «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_1 »;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1 від 25.11.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою і передачу у власність земельної ділянки площею 0,0421 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 та надати ОСОБА_1 у місячний строк відповідь щодо розгляду цієї заяви від 25.11.2019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач протиправно протягом тривалого періоду часу не розглядає питання про затвердження технічної документації із землеустрою і передачу їй у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, покликаючись на необхідність усунення ситуації, що спричиняє конфлікт між сусідами. Вказала на те, що сусіди у власності суміжних земельних ділянок не мають, відтак конфліктні ситуації відсутні. З огляду на це вважає рішення відповідача протиправним, тому звернулася із даним позовом до суду для захисту своїх порушених законних прав та інтересів.

Ухвалою від 23.03.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 24.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачки про розгляд справи у колегіальному складі.

Ухвалою суду від 24.09.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виключено із числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 24.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника третіх осіб про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 47982 від 23.09.2020). В обґрунтування такого зазначено, що оскаржуваним рішенням Красненської селищної ради № 877 від 13.12.2019 вирішено не ухвалювати рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачки до усунення ситуації, що спричиняє конфлікт між сусідами, тобто з цих підстав фактично відмовлено в затвердженні такого проекту. Вказано також, що у матеріалах розробленого проекту землеустрою відсутні погодження меж земельної ділянки, що відводиться, із суміжними землекористувачами, якими є треті особи у справі. Відтак вважає, що розроблений позивачкою проект не відповідає вимогам земельного законодавства, тому не може бути затверджений. У судовому засіданні представник відповідача надав аналогічні усні пояснення, просив у задоволенні позову відмовити.

Треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проти позову заперечили з підстав, викладених у поясненні третіх осіб (вх. № 45608 від 11.09.2020). В обґрунтування зазначено, що позивачка, на їх думку, має намір приватизувати частину ділянки, яка є заїздом на прибудинкову територію, що порушує права третіх осіб на доступ до належної їм на праві користування земельної ділянки. Вважають, що передача земельної ділянки у власність позивачки буде порушувати вимоги ст. 103 Земельного кодексу України. Оскільки позивачка не вчинила жодних дій щодо погодження меж земельної ділянки із третіми особами, просили у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання треті особи не прибули, від їх представника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 57670 від 03.11.2020) у зв`язку із його лікуванням та перебуванням на самоізоляції.

Щодо поданого клопотання суд зазначає таке.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виключний перелік підстав, за наявності хоча б однієї із яких у суду виникає обов`язок відкладення розгляду справи в межах встановленого КАС України строку, наведено у ч. 2 ст. 205 КАС України. До таких належать:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

З аналізу зазначених норм слідує, що у разі неявки у судове засідання відповідача (його представника), належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, обов`язок суду відкласти розгляд справи виникає лише у разі, якщо: така неявка є першою; відповідач повідомив причини неявки та такі визнано судом поважними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020) внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в новій редакції, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У поданому клопотанні представник третіх осіб зазначив, що станом на 03.11.2020 він перебуває на самоізоляції, оскільки контактував із особами, що є хворими на коронавірусну хворобу, та у нього також наявні ознаки такого захворювання. Однак на підтвердження вказаних обставин до клопотання не долучено жодного доказу.

Крім цього, суд також звертає увагу, що згідно з ч. 4 ст. 195 КАС України під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України.

Станом на день розгляду справи клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від представника третіх осіб на адресу суду не надходило.

Ураховуючи те, що суд заслухав вступне слово представника третіх осіб у судовому засіданні 20.10.2020, до клопотання не долучено жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин, суд, керуючись положенням п. 2 ч. 3 ст. 205 та п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України у взаємозв`язку, розглянув справу за відсутності представника третіх осіб.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та встановив такі обставини справи.

Рішенням Красненської селищної ради Буського району Львівської області ІV сесії VII скликання «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 » № 74 від 02.03.2016 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,434 га в АДРЕСА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 8).

На підставі заяви гр. ОСОБА_1 , відповідно до завдання, поставленого замовницею, та відповідно до рішення сесії Красненської селищної ради № 74 від 16.03.2016 ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_4 (в межах населеного пункту) гр. ОСОБА_1 площею 0,0421 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 121-157).

Як видно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 11.07.2016 проведено державну реєстрацію земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,20421 га на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 24.06.2016, розробленої ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем», та присвоєно вказаній земельній ділянці кадастровий номер 4620655300:05:005:0121 (а.с. 12, 13).

ОСОБА_1 24.11.2019 звернулася до відповідача із заявою, у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,421 га, яка розташована по АДРЕСА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за кадастровим номером 4620655300:05:005:0121 (а.с. 17).

Рішенням Красненської селищної ради Буського району Львівської області 36 сесії VII скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 а гр. ОСОБА_1 » № 877 від 13.12.2019 вирішено рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,421 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_4 а гр. ОСОБА_1 не ухвалювати до моменту усунення ситуації, що спричиняє конфлікт між сусідами (а.с. 11).

Позивачка вважає, що таке рішення порушує її законні права, відтак звернулася із цим позовом про визнання його протиправним та скасування до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 78 цього Кодексу передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з ч. 5 ст. 118 ЗК України передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч. 6 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

При цьому, статтею 186 ЗК України унормовано стадії погодження та затвердження документації із землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.ч. 5, 6, 8 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Відповідно до частин першої, шостої, десятої та тринадцятої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» № 858-IV від 22.05.2003 (далі - Закон № 858-IV) документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Відповідно до пункту ґ частини 2 статті 25 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документації із землеустрою.

За приписами частини 2 статті Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Аналізуючи вказані вище положення суд зазначає, що законом унормовано або прийняття позитивного рішення по суті заяви або відмови по суті, при цьому, слід враховувати, що у даному аспекті процедура погодження проекту землеустрою передує процедурі затвердження.

Суд зазначає, що у матеріалах справи наявний висновок Відділу Держгеокадастру у Буському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 192 від 23.06.2016 (а.с. 7), згідно з яким вказаним Відділом погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0421 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .

Наявність такого висновку свідчить про відповідність положень поданої позивачкою технічної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Суд також не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що в матеріалах розробленого проекту землеустрою відсутні погодження меж земельної ділянки, що відводиться, із суміжними користувачами, оскільки до матеріалів справи долучено акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_4 від 05.05.2016, який підписано головою Красненської селищної ради Чучманом М.І., землевпорядником Красненської селищної ради Сергеєвою Т.С., інженером-землевпорядником ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем» Звоздою Т.І та землекористувачем ОСОБА_1 . Суміжним землекористувачем вказано Красненську селищну раду. Згода із вказаним актом підтверджується підписом ОСОБА_7 , який також скріплено печаткою Красненської селищної ради (а.с. 136).

У матеріалах справи також міститься акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, підписаний позивачкою, а також головою Красненської селищної ради Чучманом М.І., який скріплено печаткою (а.с. 135).

У наданих у судовому засіданні усних поясненнях представник третіх осіб зазначив про те, що його довірителі - власники двох інших квартир у будинку АДРЕСА_4 , позбавлені права приватизувати земельні ділянки, що є прибудинковою територією. На запитання суду про те, чи зверталися вони із заявами до селищної ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації або із позовною заявою до суду про визнання протиправним та скасування рішення Красненської селищної ради Буського району Львівської області ІV сесії VII скликання «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 » № 74 від 02.03.2016 відповів, що треті особи із такими заявами чи позовами не зверталися, оскільки за їх подання необхідно сплачувати судовий збір та нести додаткові фінансові витрати.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Всупереч вимогам цієї статті, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятого стосовно позивачки оскаржуваного рішення.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Красненської селищної ради Буського району Львівської області 36 сесії VII скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 а гр. ОСОБА_1 » № 877 від 13.12.2019 вирішено рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,421 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_4 а гр. ОСОБА_1 не ухвалювати до моменту усунення ситуації, що спричиняє конфлікт між сусідами (а.с. 11).

Відтак, рішення відповідача від 13.12.2019 у такій формі не відповідає вимогам Земельного кодексу України, оскільки за результатом розгляду вказаного проекту приймається рішення про затвердження або ж відмову у його затвердженні з підстав невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відсутність же належним чином оформленого рішення Красненської селищної ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом у двотижневий строк.

Ураховуючи встановлені обставини справи, суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що оскаржуване рішення фактично є відмовою у затвердженні технічної документації, відтак Красненська селищна рада, не прийнявши рішення за результатом розгляду поданого позивачкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, встановленому Земельним кодексом України, діяла всупереч вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах порушеного права позивачки у сфері публічно-правових відносин.

На підставі зазначеного суд вважає оскаржуване рішення Красненської селищної ради протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з цим, оскільки відповідачем не прийнято жодного з тих рішень, які передбачені ст. 123 ЗК України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивачки, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1 від 25.11.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою і передачу у власність земельної ділянки площею 0,0421 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 , та прийняти відповідне рішення.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Красненської селищної ради Буського району Львівської області «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_1 » № 877 від 13.12.2019.

3. Зобов`язати Красненську селищну раду Буського району Львівської області повторно розглянути у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1 від 25.11.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою і передачу у власність земельної ділянки площею 0,0421 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 та прийняти відповідне рішення.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Красненської селищної ради Буського району Львівської області (80560 Львівська область Буський район смт. Красне вул. І. Франка 2А; код за ЄДРПОУ 04372773) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.11.2020.

Суддя Р.П. Качур