Ухвала суду № 92909147, 17.11.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15800/20

Повадження № 2-з/638/428/20

УХВАЛА

Іменем України

17 листопада 2020 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі судді Латки І.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

в с т а н о в и в:

16 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що має намір разом із ОСОБА_3 звернутися до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, предметом якого буде: 1) визнання недійсним договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оформленого на ОСОБА_4 та посвідченого Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець Іваном Олександровичем; 2) скасування рішення державного реєстратора Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець Івана Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48909737 від 27.09.2019, та номер запису про право власності 33434919 від 27.09.2019 ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1924924863101) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заява мотивована тим, що право власності на цю квартиру раніше належало її чоловіку ОСОБА_5 , який 27 вересня 2019 року вчинив правочин щодо дарування цієї квартири. Зазначена квартира була постійним, спільним місцем проживання, в якій проживали сім`єю та були зареєстровані з 2002 року ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та спільний син ОСОБА_3 .

Останні роки свого життя ОСОБА_5 хворів на психічні та фізичні захворювання, неодноразово був госпіталізованим до лікарні, мав інвалідність І групи, вади зору, перебував на диспансерному обліку у Міському психоневрологічному диспансері № 3 та був прикутим до ліжка.

27 вересня 2019 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_6 вищезазначену квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Договір дарування був оформлений та посвідчений 27.09.2019 за реєстраційним № 5697 приватним нотаріусом ХМНО Ємець І.О.

30 вересня 2019 року ОСОБА_7 без згоди ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як новий власник зняла останніх з реєстрації, чим позбавила права проживати та користуватися квартирою, в якій вони проживали і користувалися 17 років, чим фактично порушила їх права та законні інтереси, у зв`язку з чим вони були змушені звернутись до суду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Однак ще за життя останнього ОСОБА_1 намагалась визнати його недієздатним та призначити йому опікуна. Так, нею 01 жовтня 2019 року було подано заяву про визнання ОСОБА_5 недієздатним та призначення йому опікуна. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року було відкрито провадження по даній справі (справа № 638/15331/19).

Таким чином заявниця вважає, що станом на момент вчинення оспорюваного договору дарування квартири ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) внаслідок хронічного стійкого психічного розладу ОСОБА_5 не здатен був усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим має намір звернутися до суду з відповідним позовом про визнання договору недійсним.

Разом з тим ОСОБА_7 , яка є наразі є власником квартири, вживає всіх заходів, направлених на відчуження спірної квартири. Заявнику стало відомо, що остання активно веде продаж квартири, у тому числі через сайти мережі інтернет, зокрема на сайті www.olx.ua міститься оголошення про продаж цієї квартири за ціною, яка є нижчою від ринкової. Зазначені дії ОСОБА_6 заявниця вважає наміром швидкого продажу квартири, оскільки після смерті ОСОБА_5 , у неї, як спадкоємиці першої черги, з`явились підстави для оспорювання договору дарування та права власності на квартиру.

ОСОБА_1 просила суд заборонити будь-які дії щодо відчуження (реєстрації та перереєстрації права власності) квартири за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1924924863101), право власності на яку належить ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , до вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без проведення судового засідання в порядку письмового провадження згідно із ч. 7 ст. 13 ЦПК України.

Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, вбачається, що предметом позовних вимог у даній справі є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Із доданих до заяви про забезпечення позову документів вбачається, що згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості від 16 листопада 2020 року вищевказана квартира належить ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 27 вересня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до пунктів 1, 2, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову заявниця зазначила те, що 27 вересня 2019 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_6 вищезазначену квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживали сім`єю та були зареєстровані з 2002 року ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та спільний син ОСОБА_3

Однак, ОСОБА_5 мав психічні та фізичні захворювання, неодноразово був госпіталізованим до лікарні, мав інвалідність І групи, вади зору, перебував на диспансерному обліку у Міському психоневрологічному диспансері № 3, що може свідчити про те, що останній на момент вчинення оспорюваного договору дарування квартири (27 вересня 2019 року) внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатен був усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому вважає договір недійсним.

Отже, між позивачем та відповідачем є наявність спору щодо визнання недійсним зазначеного договору дарування квартири від 27 вересня 2019 року, та невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначену квартиру може ускладнити захист позивачем своїх прав у випадку переоформлення права власності на вказане нерухоме майно на третю особу.

Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору дарування квартири від 27 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , тобто між сторонами по справі дійсно виник спір щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 .

В заяві про забезпечення позову позивач просить забезпечити позов шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження нерухомого майна, а саме квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до спору по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження цієї частки) права відповідача або інших осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Суд вважає обґрунтованим посилання заявниці у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку відчуження ОСОБА_8 вказаної квартири на користь третіх осіб це ускладнить захист позивачами своїх прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог за позовом про визнання недійсним договору дарування, оскільки відповідач ОСОБА_7 як власник зазначеної квартири має об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Оскільки предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири від 27 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , та враховуючи, що обраний вид забезпечення позову, а саме заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження квартири, яка належить ОСОБА_6 на підставі зазначеного договору від 27 вересня 2019 року, який ОСОБА_1 просить визнати недійсним, є співмірним із позовними вимогами, які будуть заявленими, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідно до вимог статей 149, 150 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 201/16142/17.

Суд вважає необхідним зазначити, що заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження належної відповідачу ОСОБА_6 квартиру обмежується лише право власника на розпорядження майном, і діє, як просить ОСОБА_1 , до розгляду по суті позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири, третя особа -Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович.

Заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження вказаної квартири жодним чином не порушить прав відповідача щодо володіння чи користування нею, а лише обмежить можливість розпорядитись (відчужити) спірною квартирою. Вжиття судом таких заходів забезпечення позову запроваджує законні обмеження, наявність яких дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Враховуючи наведене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів по справі, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо належної ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_2 , може істотно ускладнити ефективний захист прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернувся, тому наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Застосовувати заходи зустрічного забезпечення суд не вважає за необхідне у зв`язку із відсутністю відомостей про те, що забезпечення позову спричинить збитки для ОСОБА_2 .

Суд роз`яснює ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 4 ст. 152, ч. 13 ст. 157 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви задовольнити.

Заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження (реєстрації та перереєстрації права власності) квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , до розгляду по суті позовної заяви позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович.

Копію ухвали направити для негайного виконання до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (61000, м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, 144; 61000, м. Харків, м-н. Павлівський, 4), Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6-й під`їзд, 10 поверх).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 17 листопада 2020 року.

Суддя І.П. Латка