Ухвала суду № 92909132, 17.11.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13470/20

Провадження № 1-кп/638/1436/20

У Х В А Л А

іменем України

17 листопада 2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Штих Т.В.,

за участі секретаря – Дзюба Є.О.,

прокурорів Петренка Р.М., Самусенка А.В.,

захисників Трофімової Т.В., Бабій І.С.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

потерпілої ОСОБА_3 ,

представника потерпілої- адвоката Іщенко К.Ю.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12020220480001592 від 23.04.2020, стосовно :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Обіходи, Коростенського району, Житомирської області, громадянина України, українець, пенсіонер, особа з інвалідністю другої групи, працює ПрАТ «Тайга», має вищу освіту, невійськовозобов`язаний, одружений, зареєстрований АДРЕСА_1 , фактично мешкає АДРЕСА_2 , раніше не судимого;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, який є ФОП, має вищу освіту, військовозобов`язаний, одружений, зареєстрований АДРЕСА_3 , інвалідності, хронічні захворювання спростовує, фактично мешкає АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України,-

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває вказане вище кримінальне провадження відносно вказаних осіб.

Під час судового засідання з`ясовано, що ОСОБА_2 звернувся до відповідних правоохоронних органів з метою внесення до ЄРДР інформації щодо судді ОСОБА_4 щодо протиправних дій з її боку стосовно нього.

Як регламентує стаття 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

В силу частин 1, 3 статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

При всіх детально вивчених обставинах, а також з метою економії процесуального часу, та уникнення конфліктних ситуацій при розгляді вказаного кримінального провадження, а також не допущення провокації зі сторони обвинувачених чи їх захисників заявляю самовівід. Також встановлені вислови з боку обвинувачених та захисту, які суд на даному етапі не сприймає як погрози, проте вони можуть свідчити про свідомі дії направлені на дискредитацію судді та вчинення злочину проти судді.

Дослідивши матеріали заяви, та враховуючи наявність обставин, передбачених ст. 75 КПК України, суд вважає, що заява про самовідвід судді Штих Т.В. – є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», якою визначено дві вимоги щодо безсторонності суду: по-перше бути об`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву в його безсторонності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Зазначену позицію Європейського суду підтримала і колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у справі №5-15п12.

Т акож, у рішеннях «Білуха проти України» від 09.11.2006 року, «Ветштайн проти Швейцарії» від 28.10.1998 року ЄСПЛ наголошує, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

За пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положення Конвенції щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення пункту 1 ст. 6 Конвенції, ч. 1 ст. 21 КПК, суд доходить висновку, що у випадку не заявлення самовідводу судом не буде забезпечено достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Вказані висновки були зроблені Верховним Судом у справі 277/599/15-к від 17 вересня 2019 року.

Суддя під час здійснення судочинства зобов`язаний бути неупередженим та незалежним, не повинен виявляти будь-якої упередженості та особистих переконань керуватися під час прийняття рішення лише вимогами закону та фактами, які ним встановлені. Проте при обставинах, які були з`ясовані під час судового розгляду, а також з метою уникнення провокацій, суд ввавжає вказану заяву обґрунтованою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 35, 75, 80-82, 370-372КПК України, суддя, -

постановив:

Відвести суддю Штих Т.В. від участі при розгляді кримінального провадження за № 12020220480001592 від 23.04.2020, стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України.

Передати вказане кримінальне провадження до канцелярії суду для визначення іншого складу суду у порядку, встановленому ст. 35 КПК України

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України.

Головуючий: Штих Т.В.