Рішення № 92908559, 17.11.2020, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа№672/1178/20

Провадження №2-а/672/28/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді – Федорук І.М., з участю секретаря судового засідання Стебло Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городка Хмельницької області адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3298381 від 17.10.2020 року, винесеної інспектором 3 роти 1 батальйону УПП в Хмельницькій області про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування вимог посилався на те, що Правил дорожнього руху не порушував. Крім того, зазначав, що розгляд справи відбувся з порушенням норм процесуального права, оскаржувана постанова не містить посилання на місце розгляду справи.

В судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги адміністративного позову підтримав.

Представник Управління патрульної поліції в Хмельницькій області проти задоволення позову заперечив, подав відзив, вказуючи на порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Дане обмеження встановленої максимальної швидкості руху вводиться знаком 5.45 «Початок населеного пункту» і скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту».

Ч. 1 ст. 122 КУпАП визначено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину .

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.

Отже, перевірці у такому випадку підлягають дії суб`єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.

Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких є обов`язком суб`єкта владних повноважень згідно ст. 19 Конституції України.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3298381 від 17.10.2020 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно даної постанови 17.10.2020 о 12 год. 23 хв. водій керував транспортним засобом в населеному пункті зі швидкістю 73 км/год, перевищуючи дозволену швидкість на 23 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР. Швидкість вимірювалась приладом TruCam 000770.

На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем надано фотознімок з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM Serial № ТС000770, на якому зафіксовано автомобіль марки «Mersedes», державний номер НОМЕР_1 , а також вказано швидкість його руху - 73 км/год, дату та час руху. Проте, докази , які досліджувались під час винесення оскаржуваної постанови, не містять посилань на наявність дорожнього знаку 5.45 або знак 5.46, у зв`язку з чим неможливо встановити - чи рухався автомобіль позивача у межах населеного пункту, чи ні.

Докази наявності знаку 5.45 необхідні для визначення законності накладення адміністративного стягнення ще й тому, що Правилами дорожнього руху також передбачений дорожній знак 5.47 - «Початок населеного пункту». Однак він містить і означає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Надані відповідачем схеми, роздруківки карт Google Maps та відеозапис здійснення працівниками поліції певних вимірювань не доводять факт руху 17.10.2020 о 12 год. 23 хв. транспортного засобу під керуванням позивача в межах населеного пункту, оскільки зроблені після розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що позбавляє можливості суд встановити відповідність даних доказів обставинам саме даної справи. Крім того, посилання на такі докази суперечить вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України .

Не містить посилань на конкретне місце вчинення адміністративного правопорушення і оскаржувана постанова. Вказівка в такій постанові про те, що «водій керував транспортним засобом в населеному пункті» без зазначення назви населеного пункту та вулиці, де рухався автомобіль , суд не може визнати правомірним.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд вважає, що така постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Що стосується вимог про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

Згідно із ч. ч. 2, 7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 0.0.1884721830.1 від 26.10.2020 року.

Крім того, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором № 620 від 21.10.2020, актом приймання виконаної роботи від 26.10.2020, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 608 від 26.10.2020.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір та понесені витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При цьому суд враховує, що відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та не надано будь-яких доказів в підтвердження не співмірності цих витрат.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241- 246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАМ №3298381 від 17.10.2020, винесену інспектором УПП в Хмельницькій області Тодосійчуком О.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн., закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп., а також 1100 (одна тисяча сто) грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції України, місце знаходження: 29008, м.Хмельницький, пров.Коцюбинського, 35/2, ЄДРПОУ 40108646.

Суддя І.М.Федорук