Рішення № 92908019, 11.11.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2031/2020 Справа № 490/10476/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Дудник Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Фінанс», треті особи - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3189 від 01.08.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., щодо стягнення заборгованості за період з 01.08.2018 року по 13.06.2019 року та задоволення вимог ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» за кредитним договором № 338140600589485 від 18.07.2013 року в розмірі 25 988,03 грн.; просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову посилається на те, що він з січня 2013 року по травень 2015 року ОСОБА_1 працював у ДСО УМВС України в Миколаївській області, у зв`язку з тим, що між ДСО УМВС України в Миколаївській області та ПАТ «Брокбізнесбанк» був укладений зарплатний проект, 31.01.2013 року позивачем було укладено з ПАТ «Брокбізнесбанк» Договір № 013001890009643 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку електронної платіжної картки «Visa Elektron». Відповідно до умов вказаного Договору позивачу було відкрито поточний розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249 м. Миколаїв, та надано картку «Visa Elektron», для отримання заробітної плати. 18.07.2013 року між позивачем та ПАТ «Брокбізнесбанк» було укладено договір № 338140600589485 про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформленням платіжної картки «Mastercard World». Відповідно до умов вказаного Договору позивачу було відкрито поточний розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249 м. Миколаїв, та надано кратку «Mastercard World». У той же день, 18.07.2013 року між позивачем та ПАТ «Брокбізнесбанк» було укладено Додаткову угоду № 1 про відкриття кредитної лінії в межах зарплатного проекту до Договору № 338140600589485 від 18.07.2013 року. Позивачу було відкрито відновлювану відкриту лінію з лімітом 14 500,00 грн. на строк з 18.07.2013 року зі сплатою процентів за користування кредитною лінією у розмірі 32% річних на споживчі цілі та процентна ставка була зафіксована. Крім того, 18.07.2013 року між позивачем та ПАТ «Брокбізнесбанк» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 013001890009643 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку електронної платіжної картки «Visa Elektron». Починаючи з 2014 року позивач не використовував кредитну лінію та повністю погасив наданий йому кредит за рахунок відшкодування коштів з його спеціального карткового рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ «Брокбізнесбанк» м. Миколаїв, МФО 300249, але квитанції про сплату кредиту не залишилось у зв`язку з тривалим часом після сплати кредиту та списанням банком сум заборгованості з карткового рахунку без додаткового погодження позивача. З часу отримання кредиту та його погашення позивач не отримував вимогу від ПАТ «Брокбізнесбанк», який з 2017 року знаходився в стадії ліквідації, про наявність заборгованості за кредитом та необхідність її погашення. На почту листопала 2019 року від бухгалтерії Управління поліції охорони в Миколаївській області, де працює позивач на теперішній час, він дізнався, що 25.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. по виконавчому провадженню № 60176698, відкритого 27.09.2019 року, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату позивача та з нього будуть стягувати 20% із заробітної плати в рахунок погашення неіснуючої заборгованості перед ТОВ «ФК Сіті Фінанс». Позивачу стало відомо, що 01.08.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3189, про звернення стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором № 338140600589485 від 18.07.2013 року на користь відповідача, який є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Брокбізнесбанк». Стягнення проводиться за період з 01.08.2018 року по 13.06.2019 року та задоволено вимоги відповідача за кредитним договором в розмірі 25 488,03 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис № 3189 від 01.08.2019 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами і, як наслідок, проводиться неправомірне виконавче провадження, щодо виконання вказаного виконавчого напису, та проводиться неправомірне звернення стягнення на заробітну плату позивача, чим порушує його прав та інтереси, як споживача банківського продукту.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А. від 17.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з позовною заявою, 16.12.2020 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.12.2019 року зупинено стягнення за виконавчим написом № 3189 від 01.08.2019 року приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість в сумі 25 988,03 грн - до набрання судовим рішенням по справі законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Станом на день розгляду справи до суду не надійшов відзив на позов від відповідача, а також не надійшли письмові пояснення від третіх осіб.

31.03.2020 року до канцелярії суду надійшло клопотання від представника позивача про проведення судового засідання, призначеного на 31.03.2020 року, без участі позивача та його представника, вимоги позову підтримують в повному обсязі.

23.06.2020 року представник позивача надав суду клопотання про стягнення з відповідача судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 5 100,00 грн.

05.10.2020 року до канцелярії суду надійшла заява від представника позивача, в якій він зазначає, що позовні вимоги позивач підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін в порядку заочного розгляду, оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (зворотні повідомлення наявні в матеріалах справи), відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи у справі, а також у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Суд, перевіривши наведені в позові доводи, та матеріали справи, доходить до наступного.

01 серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. було здійснено виконавчий напис за реєстраційним № 3189 про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 25 488,03 грн. за кредитним договором № 338140600589485 від 18.07.2013 року, що був укладений між ОСОБА_1 та АТ «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК Сіті Фінанс». А також стягненню з позивача підлягала плата в розмірі 500 грн. за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом.

На підставі вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. винесено відкрито виконавче провадження № 60176698.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. від 25 жовтня 2019 року, було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 60176698.

Поряд з цим, 18.07.2013 року між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 338140600589485 про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформленням платіжної картки.

18.07.2013 року між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 про відкриття кредитної лінії в межах зарплатних проектів до Договору № 338140600589485 про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформленням платіжної картки від 18.07.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо, нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин було визнано незаконною та нечинною.

Згідно вказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, вона набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року зазначена вище постанова була залишена без змін.

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз?яснив, що визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16)

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного округу Київської області Колейчиком В.В. від 01.08.2019 року № 3189, - оскільки розмір боргових зобов`язань позивача перед ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», який визначений у виконавчому написі нотаріуса, не є підтвердженим випискою по рахунку позивача за кредитним договором, що є порушенням вимоги п. 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, а також відсутні докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк, що є обов`язковою вимогою відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тому за відсутності доказів наявності з боку позивача кредитного боргу у визначеному відповідачем розмірі, у останнього були відсутні правові підстави звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення такого боргу.

Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 5 100,00 грн., то суд дійшов наступного.

23.06.2020 року разом з клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу представник позивача надав суду копію Договору № 3/12 про надання правничої (правової) допомоги від 03.12.2019 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 133 від 16.12.2019 року на суму 5 100,00 грн.; опис розрахунок, винагороди (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги за Договором № 3/12 від 03.12.2019 року про надання правничої допомоги, що складається з: 600,00 грн. - ознайомлення з матеріалами справи; 1 500,00 грн. - складання позовної заяви; 1 000,00 грн. - складання заяви про забезпечення позову; 2 000,00 грн. - участь у судовому засіданні суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Зважаючи на вимоги діючого законодавства, оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3 100,00 грн., з яких: 600,00 грн. - ознайомлення з матеріалами справи; 1 500,00 грн. - складання позовної заяви; 1 000,00 грн. - складання заяви про забезпечення позову.

Разом з цим, суд не може стягнути з відповідача на користь позивача витрати за участь у судовому засіданні суду першої інстанції в розмірі 2 000,00 грн., оскільки адвокат Мілюченко А.Г. не приймав участі в судових засіданнях по справі № 490/10476/19, що підтверджується матеріалами справи.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 268, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Фінанс», треті особи - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем 01 серпня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 3189, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (ЄДРПОУ 39508708) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу в розмірі 3 100 (три тисячі сто) грн. 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 11 листопада 2020 року

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО