Рішення № 92907849, 22.10.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

22.10.2020

Справа №489/971/19

Провадження №2/489/127/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань - Бодюл А.О,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яке мало місце 03.06.2016 року у розмірі 69732 грн. 00 коп. та моральної шкоди у розмірі 1000 000 грн. 00 коп. Мотивуючи свої вимоги тим, що 03.06.2016 року близько 07 год. 20 хв. відбулася дорожньо-транспортна пригоди, в результаті якої він отримав тілесні ушкодження. Його стан був важким, внаслідок лікування переніс дві операції, звертався до різних медичних закладів з постійним больовим синдромом та ускладненнями, які сталися після дорожньої пригоди. В результаті отриманих травм та перебування у важкому психологічному, моральному та хворобливому стані він неодноразово звертався за медичною та психологічною допомогою. Довгий час перебував у стані стресу та моральних страждань, склалися стресові ситуації та непорозуміння з родичами. Через нервові зриви та постійні больові синдроми він став себе погано почувати, погіршився настрій, він не міг працювати, порушився звичайний ритм його життя. Тривалий стрес призвів до нервових розладів, постійним головним болям, безсоння, що призвело до додаткових моральних страждань. Стан здоров`я до теперішнього часу остаточно не відновлено. Відповідач добровільно не бажає відшкодовувати матеріальні збитки та моральну шкоду.

17 вересня 2019 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з ОСОБА_3 та ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошову суму в загальному розмірі 307578,62 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000 грн. Посилаючись на те, що від неодноразово звертався до різних медичних закладів з постійним больовим синдромом. За весь час звертання до медичних закладів ним потрачено 307578,62 грн. та завдано моральну шкоду у сумі 1000000,00 грн. Відповідач не бажає у добровільному порядку відшкодовувати шкоду не бажає, хоча свою вину у вчиненні ДТП визнав повністю.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановленні наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 03 червня 2016 року близько 07 год. 20 хв., водій ОСОБА_3 , керував транспортним засобом марки «ЗАЗ-Daewoo Т13110», номерний знак НОМЕР_1 , рухався у світлий час доби по асфальтованій проїзній частині вул. Троїцької в м. Миколаєві, яка має по дві смугу руху у кожному напрямку, зі сторону вул. Новозаводської у напрямку вул. Космонавтів, зі швидкістю близько 60 км/год. У цей же час, в зустрічному для транспортного засобу марки «ЗАЗ-Daewoo Т13110», номерний знак НОМЕР_1 , напрямку, по смузі зустрічного руху, зі швидкістю близько 60 км/год, рухався мотоцикл марки «ІЖ 611401001», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 У районі перехрестя з вул. Новозаводською в м. Миколаєві, водій ОСОБА_3 , грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 11.4 Правил дорожнього руху, а саме: проявив неуважність до дорожньої обстановки, не стежив за її змінами, не контролював рух свого транспортного засобу, хоча зобов`язаний був постійно його контролювати і мав таку можливість, перед початком перестроювання та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху на дорозі з двостороннім рухом, яка має щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, виїхав на смугу, призначену для зустрічного руху.

Внаслідок цього, водій ОСОБА_3 допустив зіткнення передньою лівою частиною свого транспортного засобу марки «ЗАЗ-Daewoo Т13110», номерний знак НОМЕР_1 , з лівою передньою частиною мотоциклу марки «ІЖ 611401001», номерний знак НОМЕР_2 . Після зіткнення обидва транспортні засоби продовжили рух та здійснили наїзд на припаркований біля правого узбіччя (по напрямку руху мотоциклу) транспортний засіб марки «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_3 , водій якого ОСОБА_4 , знаходився поза межами транспортного засобу. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоциклу марки «ІЖ 611401001», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням на строк 3 (три) роки. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 69732,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2018 року відносно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову скасовано і призначено новий розгляд в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Касаційного Суду від 07 листопада 2019 року, вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року щодо ОСОБА_3 залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно виписки із історії хвороби № 5618/873 міської лікарні № 3 відділення травматології та ортопедії, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.06.2016 року по 22.06.2016 року. Отримав тілесні ушкодження, проведена операція та призначено медикаментозне лікування. Рекомендовані перев`язки, артроскопія, алопластика та активний постільний режим. Лікарняні листки непрацездатності № 199984 видані з 03.06.2016 року по 06.06.2016 року; № 119250 виданий з 07.06.2016 року по 22.06.2016 року, з 23.06.2016 року по 24.06.2016 року, хворий не працездатний, явка до лікаря до лікарні за місцем проживання 24.06.2016 року (а.с. 19-22).

Згідно виписки із медичної карти хворого № 8861 ортопедо-травматологічного відділення, ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 25.06.2016 року по 18.08.2016 року та з 18.08.2016 року по 20.08.2016 року. Проведено лікування: ЛФК, перев`язки, профілактична терапія: призначено медикаментозне лікування. Рекомендована операція через три місяці (а.с. 17-18).

Згідно виписки з історії хвороби № 8791/1375 виданої відділенням травматології та ортопедії міською лікарнею № 3 м. Миколаєва, ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 12.09.2016 року по 23.09.2016 року. Рекомендовано продовжити перев`язки, видалити шви, активний постільний режим до 3 місяців, консультація лікаря-травматолога. Призначено остеохін кальцій Д3-Нікомед (а.с. 16).

Згідно виписки з історії хвороби № 8791/1375 виданої відділенням травматології та ортопедії міською лікарнею № 3 м. Миколаєва, ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 14.03.2017 року по 07.04.2017 року. Рекомендовано Реабілітаційно-відновлювальну терапію (ЛФК, масаж, фізичні процедури) (а.с 15).

Згідно виписного епікризу із медичної карти № 3863/599 стаціонарного хворого виданої травматологічним відділенням Вітовської центральної районної лікарні, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 25.04.2017 року, виписаний 05.05.2017 року. Призначено медикаментозне лікування (а.с 14).

Згідно консультаційного висновку невролога міської лікарні № 3 м. Миколаєва від 20.06.2017 року, ОСОБА_1 надано медичні рекомендації (а.с 12).

Київською міською клінічною лікарнею № 12 ортопедичного центру ендопротезування, хірургії та реабілітації, ОСОБА_1 надано консультаційний висновок (а.с. 13).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 269458 від 02.06.2017 року, ОСОБА_1 надано другу групу інвалідності строком до 01.06.2018 року (а.с. 11).

Згідно довідки з Діагностичного центру ТОВ «ДЦ «Медекс», вбачається, що ОСОБА_1 проходив медичне обстеження.

З виписки з історії хвороби ТЗоВ Шведсько-Українська клініка "Енгельхольм", вбачається, що ОСОБА_1 12 червня 2019 року проведено операцію ендопротезування правого колінного суглоба.

За вищевказану операцію позивачем було сплачено 20000 грн. та за медичне обладнання позивачем сплачено 211950 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 35 від 11.06.2019, квитанцією № 0.0.1377991686.1 від 11.06.2019, фіскальним чеком від 11.06.2019 (а.с. 91-92).

Судом оглянуті матеріали кримінального провадження № 1-кп/489/151/18 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, зокрема: висновок експерта № 15-К від 01.06.2018, згідно якого у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин обличчя, струсу головного мозку, перелому кісток лівої кисті та зап`ястя, ран в області лівого передпліччя, закритого перелому діафізу лівого стегна, перелому зовнішньої частини мищелку правого стегна з вивихом правої гомілки. Ці ушкодження утворилися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03.06.2016, від дії тупих твердих предметів і при ударі об такі. Після травми у ОСОБА_1 виникли наслідки у вигляді стійкої контрактури та нестабільності правого колінного суглобу з порушенням функції опори і руху ІІ-ІІІ ступеню, які є наслідком вказаної травми. Стійка втрата загальної працездатності внаслідок травми складає 45 (сорок п`ять) відсотків. Таким чином, травма 03.06.2016 викликала стійку втрату професійної працездатності не менш ніж на 1/3 і по цьому критерію відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

26 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ПАТ "СК "Українська страхова група" укладено договір, відповідно до якого розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням, який підлягає виплаті по страховому випадку, який стався 03 червня 2016 року в м. Миколаєві за участю транспортного засобу «ЗАЗ-Daewoo Т13110», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та мотоцикла "ІЖ Юпітер-5", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 становить 100000,00 грн.

Відповідно до страхового Акта № ПСЦВ-2639, затверджена сума страхового відшкодування ОСОБА_1 становить 100000,00 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 293 від 08.01.2020 року ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" виплатила ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 100000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У роз`ясненнях, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 з подальшими змінами, передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Позивач зазначає, що ним витрачено на лікування коштів на загальну суму 307578,62 грн., на підтвердження зазначеного суду надано копії квитанції та копії чеку до прибуткового касового ордеру. Оригінали квитанцій надані позивачем та оглянуті у судовому засіданні.

В той же час суд бере до уваги сплату ПрАТ СК «УСГ» страхового відшкодування спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 100000 гривен.

А отже, суд вважає, що позивачем підтверджено придбання медичних препаратів за призначенням та витрачені кошти на медичні послуги на загальну суму 307578,62грн. та з урахуванням виплаченої страховою компанією суми з ОСОБА_3 підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 207578,62грн.

Зважаючи вищевикладене, беручи до уваги те, що майнової шкоди позивачу завдано з вини відповідача ОСОБА_3 , вину відповідача доведено, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн. суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, в разі відсутності преюдиційного доказу наявності вини відповідача, обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди підлягають встановленню та перевірці судом під час розгляду цивільної справи.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода - це прямий наслідок внаслідок заподіяння протиправної дії. Встановлення факту заподіяння моральної шкоди суд вважає беззаперечним.

Позивач посилається на те, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, він відчував значний фізичний біль, що призвів до моральних страждань, змінився уклад його життя, він позбавлений можливості працювати та утримувати дружину та двох дітей, нанесені тілесні ушкодження ще потребують довготривалого лікування. Психічний та моральний стан важкий, довготривалий час він знаходився у стані стресу.

При визначені розміру заподіяної позивачам моральної шкоди, суд враховує характер і обсяг душевних та психічних страждань, які зазнав позивач, характер немайнових втрат, їх тривалість, вимушеність змін в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також те, що наслідки ДТП, стали стресовою ситуацією для позивача, як на час ДТП так і після ДТП, що позивач отримав важкі тілесні ушкодження, відчував фізичний біль і моральні страждання.

Розмір шкоди, визначений позивачем є завищеним, оскільки Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях і в «Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ» від 28.03.2007 року, затвердженої Головою ЄСПЛ на підставі статті 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначати розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, рекомендаційний характер судової практики, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню у розмірі 200 000 грн.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За такого, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5075 грн. 88 коп. (1% від фактично задоволеної вимоги про стягнення матеріальної шкоди + 1,5% від фактично задоволеної вимоги про стягнення моральної шкоди).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 82, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 207 587 грн 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. 00 коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 5075грн. 88 коп.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", юридична адреса: м. Київ, вул. І. Федорова, 32-а, ЄДРПОУ 30859524.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2020 року.