Рішення № 92900818, 04.11.2020, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2712/20

Номер провадження 2/570/1031/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Беднарчук Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом, відповідно до якого просить визнати виконавчий напис нотаріуса (реєстровий №1858 від 26.06.2019, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округ Бондар І.М.) таким, що не підлягає виконанню; та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 20.08.2008 року був укладений іпотечний договір №171571, згідно якого позивач іпотекою забезпечив виконання зобов`язання позичальника, що випливають з кредитного договору №1715 від 20.08.2008 та додаткових договорів до нього.

17 липня 2020 року позивачу стало відомо про те, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на примусовому виконані перебуває виконавче провадження №62473766 з виконання виконавчого напису№1858, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округ Бондар І.М. 26.06.2019 року, яким було звернуто стягнення на нерухоме майно – нежитлову будівлю, офісно-складські приміщення, загальною площею 533,3 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 , як предмет іпотеки.

Позивач вважає, що вчинення такого виконавчого напису суперечить діючому законодавству. Так, виконавчий напис було вчинено на окремому нотаріальному бланку до якого не додано оригіналу чи дублікату договору іпотеки. Крім того, з дня виникнення права вимоги минуло понад 10 років. А також, не було вирішено розмір заборгованості і наявність її, зокрема, станом на час вчинення виконавчого напису. А тому позивач вважає, що приватний нотаріус не мав підстав для вчинення цього виконавчого напису.

У строк, встановлений судом, представником відповідача було подано відзив, відповідно до якого щодо задоволення позову заперечує.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позов ОСОБА_1 ґрунтується лише на тому, що позивач вважає, що Банком були порушені вимоги Закону та не надано всіх необхідних документів; заборгованість за виконавчим написом не є безспірною; виконавчий напис вчинено поза межами строку, передбаченого статтею 88 Закону України “Про нотаріат”, а отже пропущена позовна давність; посилання на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26.06.2020 року по справі № 569/16442/14-ц та від 08.06.2011 року по справі № 2п-168 як на підставу припинення основного зобов`язання.

Зазначає, що всупереч вищезазначеному, підстав для скасування виконавчого напису представник відповідача не вбачає з огляду на наступне.

У позовній заяві ОСОБА_1 визнає факт укладення між AT КБ “ПРИВАТБАНК” та ОСОБА_2 кредитного договору, отримання кредитних коштів, а також укладенням між ним та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" договору іпотеки. А тому, оскільки отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку банку не повернуті, то кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником та іпотекодавцем зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Крім того, представник відповідача зазначає, Банк не є належним відповідачем, оскільки видача виконавчого напису не входить до видів діяльності банку.

Щодо заборгованості зазначає, що позивачем не надано жодних розрахунків, які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису. Крім того зазначає, що Банком були надані усі необхідні документи, згідно з Переліком документів затвердженим Кабінетом Міністрів України, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником, а також документи які підтверджують заборгованість.

Щодо позовної давності зазначає, що у даному випадку певною подією для початку перебігу строку має бути дата припинення дії договору. Але договір не був припинений у зв`язку з п. 5.1 Умов кредитного договору. У цьому пункті чітко зазначено, що договір є дійсним до повного виконання сторонами зобов`язань так само як і Договір іпотеки, який за приписами п.30 діє до повного виконання зобов`язань за Кредитним Договором та, при цьому, згідно п. б Договору іпотеки ОСОБА_1 з умовами Кредитного договору ознайомлений.

Ґрунтуючись на вищевикладеному представник банку вважає, що договір досі чинний, а отже у кредитора виникає право вимагати виконання обов`язків боржника, передбачених договором, в тому числі й право на примусове стягнення боргу у будь який час, це право виникає до тих пір доки договір є чинним.

Щодо рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26.06.2020 року у справі № 569/16442/14-ц та від 08.06.2011 року у справі № 2п-168 як підстави припинення основного зобов`язання, зазначає, що ухвалене судове рішення у жодному разі не підтверджує факт виконання зобов`язання іпотекодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 перед AT КБ “ПРИВАТБАНК”, а навпаки підтверджує наявне право у стягувача AT КБ “ПРИВАТБАНК” на стягнення боргу з іпотекодавця ОСОБА_1 та позичальника ОСОБА_2 , яке згідно Закону України “Про нотаріат” нотаріус й мав би перевірити.

Одночасно з поданням відзиву, представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат з оплати правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_1 до позовної заяви долучив попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн., а також витрат за вчинення інших процесуальних дій у розмірі 500 грн.

Однак, сторона відповідача просить врахувати суд, що в матеріалах справи відсутні будь-які підписані акти виконаних робіт та квитанції про сплату грошових коштів; відсутній договір про надання правничої допомоги адвоката, згідно з умовами якого, визначався розмір гонорару адвоката. Крім того відсутній детальний опис робіт адвоката.

За наведеного вважаючи, що понесені стороною позивача витрати на правову допомогу є не співмірними з ціною позову та категорією справи, а їх розмір не є обґрунтованим, просить позовні вимоги позивача в частині компенсації судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн. залишити без задоволення.

Позивач в судове засідання не з`явився.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Згідно поданої заяви, позовні вимоги підтримує просить їх задоволити, справу розглядати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду даної цивільної справи.

Згідно поданого відзиву просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Бондар Ірина Михайлівна подала заяву, згідно якої просить справу розглянути без її участі.

Суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості розгляду справи без участі сторін.

Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, 20.08.2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений кредитний договір №1715.

20.08.2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений іпотечний договір №171571, згідно якого позивач іпотекою забезпечив виконання зобов`язання позичальника, що випливають з кредитного договору №1715 від 20.08.2008 та додаткових договорів до нього.

В порушення вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 1715 від 20 серпня 2008 року не виконав.

У зв`язку із цим ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у лютому 2009 року, скориставшись наданим йому законом та укладеним із відповідачем кредитним правочином правом вимагати дострокового повернення всього кредиту, звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30.10.2009 року (цивільна справа №2-3560) було задоволено позов ЗАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 1 889 106, 30 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю, офісно-складські приміщення, загальною площею 533,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08.06.2011 року (цивільна справа №2-п-168) за результами перегляду заочного рішення суду було задоволено позов ЗАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю, офісно-складські приміщення, загальною площею 533,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26.06.2019 року (цивільна справа №569/16442/14-ц), було відмовлено у задоволенні позову АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 711 437, 17 Євро – відмовлено.

Як стало відомо позивачу 17 липня 2020 року, відносно нього старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Вознюк Інною Яківною - 06 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62473766 на підставі виконавчого напису (реєстровий № 1858), виданого 26 червня 2019 року виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про зверненнястягнення на нерухоме майно - нежитлову будівлю, офісно-складські приміщення, загальною площею 533,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власні ОСОБА_1 , який є майновим поручителем ОСОБА_2 за його кредитними зобов`язаннями перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору № 1715 від 20.08.2008 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, приватним нотаріусом пропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, у розмірі:

заборгованість за кредитом - 172 574,77 євро;

заборгованість за відсотками - 636 274,76 євро;

комісія - 6 147,54 євро;

пеня - 706 301,36 євро,

що всього становить 1 521 298 євро 43 євроцента, що за курсом НБУ на 12.03.2019 року становить 45 007 860 гривень 50 копійок;

витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3 500,00 гривень.

Всього, з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, сума становить 45 011 360 (сорок п`ять мільйонів одинадцять тисяч триста шістдесят) гривень 50 копійок.

Позивач вважає, що не було підстав для вчинення виконавчого напису, тому вимушений звернутись до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносин, суд зазначає наступне.

Правовідносини пов`язані із зверненням стягнення на іпотечне майно та захистом права власності врегульовані Цивільним кодексом України та Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України - іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п.1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд виходив з наступного.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, мають бути зазначені відповідні відомості.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп.2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, пп.3.2, 3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 754/9711/14-ц та постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 760/2193/15-ц.

Як вбачається зі змісту виконавчого напису нотаріуса, сума, що підлягає до стягненню, складає 1 521 298 євро 43 євроцента, в тому числі: заборгованість за кредитом - 172 574,77 євро; заборгованість за відсотками - 636 274,76 євро; комісія - 6 147,54 євро; пеня - 706 301,36 євро.

Позивач в позовній заяві пояснив, що він не згоден з сумами заборгованостей, про які зазначено у виконавчому написі.

І суд з цим погоджується.

Адже надані банком розрахунки на підтвердження заборгованості, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, не можна вважати безспірними.

Суд звертає увагу, що додана виписка з рахунку боржника не є первинним документом, а фактично є довідкою про заборгованість боржника, із якої неможливо зрозуміти, коли у відповідача виникло право вимоги, відсутні дані щодо останньої дати погашення за наданим кредитом, тощо.

Крім того, у відповідності до правової позиції, яка міститься у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Банком був поданий розрахунок, який не узгоджується з правовою позицією, яка міститься у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Також слід врахувати, що стягнення пені має відбуватися в межах річного періоду.

Отже, стягнення за виконавчим написом нотаріуса пені у розмірі 706 301,36 євро свідчить про недотримання положень, закріплених щодо нарахування та стягнення пені.

Це також свідчить про те, що розрахунки на підтвердження заборгованості, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, не можна вважати безспірними, а за відсутності засвідченої банком виписки з особового рахунку боржниканотаріус не мала права на вчинення виконавчого напису.

Крім того, суд звертає увагу, що за змістом ч.1 ст. 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належить припинення основного зобов`язання.

В даному випадку факт припинення основного зобов`язання встановлено рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2020 року у справі № 569/16442/14-ц за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили 29 липня 2019 року та визнається відповідачем в повному обсязі, оскільки не було оскаржено в апеляційному порядку.

Крім того, суд зазначає, що банк у 2011 році реалізував своє право на дострокове повернення всього кредиту, після рішення Рівненського міського суду від 08 червня 2011 року, яким у рахунок дострокового погашення всієї кредитної заборгованості було звернуто стягнення на належний відповідачу предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю, офісно - складські приміщення, загальною площею 533,3 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом надання банку права від імені позичальника на відчуження предмета іпотеки іншій особі.

За наведеного суд вважає, що заявлений позов є доведеним, а тому підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень ЦПК.

Водночас, у своїх заяві від 04.11.2020 року представник позивача повідомив, що докази розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення у даній справі.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Оскільки представником позивача було подано відповідну заяву у строки, визначені ч.8 ст. 141 ЦПК України, то суд вважає за необхідне вирішити питання про судові витрати додатковим рішенням в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 246, 259, 263-265, 270 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 26.06.2019 року (реєстровий номер 1858), що був вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною (номер свідоцтва 3938) про звернення стягнення на нерухоме майно – нежитлову будівлю, офісно-складські приміщення, загальною площею 533,3 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власні ОСОБА_1 , який є майновим поручителем ОСОБА_2 за його кредитними зобов`язаннями перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно кредитного договору № 1715 від 20.08.2008 року.

Для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат призначати судове засідання з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області на 09.11.2020 о 09:30.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець: АДРЕСА_2 )

Відповідач: АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ( НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001).

Суддя Красовський О.О.

Повний текст судового рішення складено 09.11.2020 року.