Рішення № 92896621, 17.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ № 369/12782/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу,

установив:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області звернулася ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (ДП «Національні інформаційні системи») про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №3252/5 від 20.10.2017 про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що дії приватного нотаріуса при виконанні функцій державного реєстратора не порушували прав та інтересів будь-яких сторонніх осіб, та не спричинили негативних наслідків, тому є надмірним застосування до позивача покарання у вигляді санкції на блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Наголосила, що жодним нормативно правовим актом не передбачено обов`язку перевірки обтяжень прав набувачів при здійсненні нотаріусом обов`язків державного реєстратора, окрім перевірки в Єдиному реєстрі боржників.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Ухвалою цього ж суду від 01.12.2017 справу передано для розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України, за правилами загального позовного провадження.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2018 справу прийнято до провадження і призначено до розгляду.

Відповідач проти позову заперечував, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при застосуванні до позивача стягнення у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були враховані усі обставини порушень, ступінь вини позивача, наслідки порушень та не знайдено підстав для застосування інших санкцій, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV. Крім того, спірний наказ, як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію, оскільки закінчився строк протягом якого нотаріальна діяльність позивача була тимчасово зупинена, тому такий наказ не може бути визнано протиправним та скасовано після його виконання.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача письмово викладені позиції підтримали.

Представники третьої особи участі в засіданнях не приймали, позиції у справі не викладали.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотанням представників позиваса, на підставі частини третьої статті 194 КАС України та частини дев`ятої статті 205 цього ж Кодексу ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Зокрема, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 здійснює нотаріальну діяльність на підставі Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №6186 від 03.04.2006 та на підставі реєстраційного посвідчення № 160 від 10.08.2007.

Комісією, що здійснює контроль та моніторинг суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату 18.10.2017 проведено камеральну перевірку на дотримання законодавства приватним нотаріусом ОСОБА_1 при проведенні реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до довідки від 18.10.2017, комісією виявлено порушення, а саме: порушення вимог статей 10, 18, 23, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 18, 22 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, пункту 32 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 за заявами щодо права власності №20425667, №20426094, №20426529, №20497545, №20501950, №20498022, №20526540, №20537010, №20546734, №20548842, №20557962, №20596343, №20626900, №20630901, №20655015, №206787071, №20687151, №20696694, №20715335, №20715680, №20725484, №20730555, №21123108, №20781061, оскільки за зазначеними заявами не здійснено пошук відомостей щодо обтяжень прав набувачів права власності на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна для встановлення наявності або відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації, зупинення розгляду заяви, відмови в державній реєстрації, а також перенесення інформації про обтяження прав до розділу Державного реєстру прав; №20683677 відсутні пошуки зареєстрованих прав та їх обтяжень у Державному реєстрі прав щодо земельної ділянки, яка поділяється а також обтяжень прав власника земельної ділянки; №20715861 відсутні пошуки заяв у базі даних Державного реєстру прав, без пошуків зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та обтяжень цих прав у Державному реєстрі прав, за результатом проведених державних реєстрацій не сформовано витяг; №21085876 не сформовано витяг в процедурі реєстрації права власності; №20795894 не внесено до запису про іпотеку документ - підставу для припинення іпотеки.

Наказом Міністерства юстиції України від 20.10.2017 за №3252/5 на підставі вищевказаної довідки позивачу було заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці. Виконання наказу в частині тимчасового блокування доступу до реєстру було покладено на ДП «Національні інформаційні системи».

Вважаючи вищезазначені дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України:

1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;

2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;

3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;

4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

9.1) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено обов`язок державного реєстратора, зокрема, встановлювати відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; обов`язок перевіряти документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Формування пошуків у базі даних заяв Державного реєстру прав є механізмом, який забезпечує виконання обов`язку державного реєстратора щодо встановлення черговості розгляду заяв, наявності або відсутності підстав для зупинення державної реєстрації.

Першим етапом розгляду кожної заяви та одним з етапів проведення державної реєстрації є встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв Державного реєстру прав шляхом формування відомостей.

Відповідно до частини восьмої статті 18, частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна.

У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників.

Аналогічні вимоги містять пункти 13, 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України, під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор додатково здійснює пошук інших заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на те саме майно та рішень судів про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією таких прав, у базі даних заяв.

Пошук заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у базі даних заяв здійснюється за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна та ідентифікаторами, визначеними у підпунктах 2 і 3 пункту 11 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України, тобто за адресою об`єкта нерухомого майна та/або за кадастровим номером земельної ділянки. Пошук заяв за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна, номером запису тощо звужує обсяг пошукової інформації.

Слід зауважити, що відповідно до частини третьої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав, внесення запису про скасування рішення державного реєстратора здійснюються у строк, що не перевищує 2 години з часу реєстрації відповідної заяви/рішення суду в Державному реєстрі прав. У зв`язку із специфікою поєднання нотаріусом функцій нотаріуса та реєстратора необхідно зробити акцент на тому, що перед вчиненням нотаріальної дії під час підготовки правочину нотаріус проводить пошуки та формує платну інформацію з Державного реєстру прав до реєстрації відповідної заяви. Такі пошуки не фіксуються в операціях із заявою та відповідно не відображаються як виконані під час перевірки реєстраційних дій.

Необхідність проведення пошуку заяв (рішень судів або заяв власника про заборону вчинення реєстраційних дій) обумовлена тим, що після вчинення попередніх пошуків для посвідчення правочину та до моменту реєстрації заяви внаслідок вчинення правочину є проміжок часу, протягом якого може бути зареєстровано заяву власника або рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, іншу заяву щодо цього об`єкта нерухомого майна.

Законом не передбачено особливостей, відмінностей у проведенні держаної реєстрації державним реєстратором суб`єкта державної реєстрації, державним реєстратором - нотаріусом або державним, приватним виконавцем.

Відтак державним реєстратором (у тому числі нотаріусом, державним, приватним виконавцем) розгляд заяв та документів здійснюється після реєстрації заяви та формування відомостей за результатом пошуку заяв у базі даних заяв Державного реєстру прав.

Після встановлення вказаної черговості перевіряється відповідність заявлених прав і поданих документів, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації.

З огляду на те, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації, а моментом державної реєстрації вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав, факт посвідчення правочину нотаріусом не дорівнює факту виникнення права або обтяження.

Відповідно до положень пункту 8 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формах.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Частиною п`ятою вказаної статті також встановлено, що у разі подання заяви про проведення реєстраційних дій у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника.

З оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим частини першої цієї статті, поданих для проведення реєстраційних дій, виготовляються електронні копії шляхом сканування, що долучаються до заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав.

Згідно з пунктами 8, 9, 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. З оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 9 цього Порядку, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, що долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

Не підлягають виготовленню та долученню до заяви електронні копії документів, що пред`являються заявником з метою встановлення його особи, а також електронна копія документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, чи документа, що підтверджує право на звільнення від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Суд наголошує на тому, що не формування (не роздрукування) результатів пошуку відомостей у Державному реєстрі прав, не свідчить про те, що позивачем такий пошук фактично не здійснювався.

Норми законодавства, на порушення яких послався відповідач, не передбачають обов`язку державного реєстратора формувати (роздруковувати) результати здійсненого пошуку відомостей у Державному реєстрі прав, а також здійсненого результати пошуку у базі даних заяв. Водночас, жодних належних та достовірних доказів того, що позивач не здійснював пошуку відомостей у Державному реєстрі прав та у базі даних заяв, відповідач на надав.

Також будь-яких доказів стосовно того, що зареєстровані позивачем за заявами №20425667, №20426094, №20426529, №20497545, №20501950, №20498022, №20526540, №20537010, №20546734, №20548842, №20557962, №20596343, №20626900, №20630901, №20655015, №206787071, №20687151, №20696694, №20715335, №20715680, №20725484, №20730555, №21123108, №20781061, №20683677, №20715861, №21085876, №20795894 права суперечили вже наявним відомостям у Державному реєстрі прав, відповідачем не надано.

У відповідності до підпункту 2 пункту 8 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснення контролю у сфері державної реєстрації під час проведення камеральної перевірки комісія має право витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах.

Тобто, для об`єктивного проведення перевірки, комісія мала можливість отримати всі вищевказані документи у паперовому вигляді.

У свою чергу, посилання на відсутність певних документів у Державному реєстрі прав, невнесення таких документів нотаріусом до реєстру, не свідчить про те, що для державної реєстрації такі документи не подавалися у паперовому вигляді.

Як вбачається з довідки комісії, на підставі якої прийнято оскаржуване рішення, комісія, хоч і мала право на витребування поданих для державної реєстрації документів не скористалася таким правом, передчасно дійшовши висновку про порушення позивачем норм чинного законодавства.

Крім того, визначена статтею 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» процедура є різновидом юридичної відповідальності приватного нотаріуса як державного реєстратора. У свою чергу, підставою для будь-якого виду відповідальності є відповідне правопорушення, склад якого становлять сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення та які є необхідними і достатніми для притягнення до юридичної відповідальності.

Оскільки виявлені у ході спірної перевірки порушення позивачем порядку державної реєстрації прав не знайшли свого підтвердження, то підстави для тимчасового блокування позивачу доступу до Державного реєстру прав були відсутні.

Відповідач, посилаючись на порушення вимог пунктів 12, 13 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України, пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вказує на те, що позивачем за результатами розгляду заяв не сформовано витяги з Державного реєстру прав.

Разом з тим, зазначені норми права не зобов`язують державного реєстратора за результатами пошуку необхідних відомостей формувати витяги з Державного реєстру прав. У свою чергу не формування (не роздрукування) результатів пошуку відомостей у Державному реєстрі прав, не свідчить про те, що позивачем такий пошук фактично не здійснювався.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.01.2020 у справі №640/1905/19.

Під час розгляду і вирішення даної справи, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені постановах від 10.07.2019 у справі №820/2849/17, від 15.08.2019 у справі №826/12480/17, від 10.01.2020 у справі №640/1905/19, щодо оцінки обґрунтованості наказів про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд у вказаних справах дійшов висновку, що довідка за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не є обов`язковою для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме відповідно до сформульованої у ній пропозиції. Відсутність у наказі про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про те, що відповідач здійснив дослідження чи перевірку фактів, викладених у довідці за результатами проведення камеральної перевірки, а також посилань на норми, які порушено, свідчить про те, що Міністерство юстиції України діяло всупереч принципу обґрунтованості рішення. Та обставина, що Міністерство юстиції України не навело мотиви застосування до державного реєстратора саме такої санкції як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та саме на такий строк, свідчить про порушення принципу пропорційності.

Верховний Суд наголосив, що стаття 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте, застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності. Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

Крім цього, суд враховує, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов`язав його мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.

Однак, у спірному наказі Міністерства юстиції України №3252/5 від 20.10.2017 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Коєво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» не зазначено мотиви, за яких державному реєстратору тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 4 місяці та за які конкретно визначені порушення застосовано саме такий захід впливу.

Вказане свідчить про те, що цей наказ прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

Суд враховує наявність у відповідача дискреції в питаннях визначення певного виду санкцій та наголошує, що такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №826/12480/17, який в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За таких обставин, суд зазначає, що наказ Міністерства юстиції України №3252/5 від 20.10.2017 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» є необґрунтованим, прийнятим без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, прийнятим з порушення процедури його прийняття, тому підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на те, що спірний наказ, як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію, оскільки закінчився строк протягом якого нотаріальна діяльність позивача була тимчасово зупинена, тому такий наказ не може бути визнано протиправним та скасовано після його виконання є також безпідставними, оскільки згідно норм КАС України право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли відповідачем належним чином наведені позивачем посилання не спростовано, суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача в судовому порядку та задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції №62 від 15.11.2017 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-247, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3252/5 від 20.10.2017 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок гривень) 00 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місцезнаходження фізичної особи: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Міністерство юстиції України (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00015622).

Третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39787008).

Суддя О.М. Чудак