Рішення № 92896248, 16.11.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/3831/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції в Чернігівській областіпровизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ГУНП в Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.08.2020 № 222о/с в частині звільнення позивача зі служби за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поновлення на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що волевиявлення на звільнення його за власним бажанням 27 липня 2020 року він не виявляв і відповідного рапорту на ім`я керівника ОСОБА_2 не писав. Крім того, зазначив, що на протиправність оскаржуваного наказу свідчить дата рапорту на звільнення від 27 липня 2020 року, в той час коли керівника ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2 було представлено 29 липня 2020 року. Також зазначив, що працював в звичному для себе режимі та не мав уяви про наявність його рапорту від 27.07.2020. А в силу норм статті 38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи та не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки порядок проходження служби поліцейськими та відповідно порядок звільнення зі служби регулюються нормами спеціального законодавства, а не трудового. Підставою для звільнення позивача за власним бажанням був рапорт від 27.07.2020, який має особистий підпис позивача та який завізовано його прямим керівником. Наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.08.2020 № 222 о/с позивача було звільнено зі служби з 14.08.2020, тобто не раніше 14-денного строку, протягом якого позивач не скористався правом подання заяви про відкликання рапорту на звільнення. Також зазначає, що 17.08.2020 під час отримання трудової книжки та інших документів позивач з заявами про неправомірність його звільнення, рапортами про відкликання раніше поданого рапорту не звертався, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача про його необізнаність з наявністю рапорту від 27.07.2020 про звільнення за власним бажанням. Таким чином, вважає, що звільнення позивача зі служби в поліції було проведено на виконання його волевиявлення, у відповідності до норм спеціального законодавства, яке регулює порядок проходження служби поліцейськими.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 28.09.2020 заяву позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 у задоволенні клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив службу в Прилуцькому відділі поліції ГУНП в Чернігівській області на посаді опероуповноваженого сектору кримінальної поліції.

Позивачем на ім`я начальника ГУНП в Чернігівській області Едуарда Альохіна позивачем був написаний рапорт, в якому він просив звільнити його за власним бажанням, датований 27.07.2020. На вказаному рапорті наявна резолюцію т.в.о. начальника Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області «клопочу по суті рапорту» (а.с. 37).

13.08.2020 ГУНП в Чернігівській області видало наказ «По особовому складу» № 222 о/с, згідно якого наказано звільнити зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 опероуповноваженого сектору кримінальної поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП 14 серпня 2020 року. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 27 липня 2020 року, наказ МВС України від 24 грудня 2019 року (а.с. 8).

Листом від 14.08.2020 № 2625/124/20/01-2020 ГУНП в Чернігівській області повідомило позивача, зокрема, про те, що його 14.08.2020 згідно вказаного вище наказу звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 7).

Вказані документи були надіслані позивачу 14.08.2020, що підтверджується копіями конверту (а.с. 9), квитанції АТ «Укрпошта» від 14.08.2020 (а.с. 39) та довідкою з офіційного веб-сайту оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за трек номером 1400049424568 (а.с. 10-11).

Копією Розписки від 17.08.2020 підтверджується отримання позивачем в управлінні кадрового забезпечення ГУНП в Чернігівській області трудової книжки серії НОМЕР_1 , військового квитка серії (посвідчення про приписку) НОМЕР_2 , довідки до військового комісаріату та витягу з наказу про звільнення (а.с. 38).

У Довідці Управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернігівській області від 05.10.2020 № 3266/124/20-2020 зазначено, що згідно журналу реєстрації рапортів УКЗ ГУНП в Чернігівській області (інв. №280) ОСОБА_1 в період з 27 липня по 14 серпня 2020 року з рапортом про відкликання раніше поданого рапорту про звільнення не звертався (а.с. 41).

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі по тексту - Закон № 580-VIII).

Згідно з частинами першою та другою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини друга та третя статті 77 Закону №580-VIII).

Приписами статті 60 Закону № 580-VIII встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі по тексту - Положення № 114).

За приписами пунктів 10, 24 Положення № 114, яке визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з підпунктом «ж» пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Відповідно до пункту 68 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Загальними нормами, зокрема частинами першою-другою статті 38 Кодексу законів про працю України, передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Судом встановлено, що оскаржуваним наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.08.2020 «По особовому складу» № 222 о/с ОСОБА_1 14 серпня 2020 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» і підставою для звільнення зазначено рапорт останнього від 27.07.2020, в якому позивач не пропонував конкретної дати припинення служби в поліції.

Суд зауважує, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що служба в поліції є добровільною і може бути припинена за власним бажанням поліцейського за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

Порядок звільнення з цієї підстави визначений підпунктом «ж» пункту 64 та пунктом 68 Положення № 114, яке з огляду на приписи пункту 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII у частині, що не суперечить Закону № 580-VIII, є чинним спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок проходження служби в поліції.

З аналізу пункту 68 Положення № 114 випливає, що про припинення служби в поліції за власним бажанням працівник поліції повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення, подавши відповідний рапорт.

Верховний Суд України у постанові від 24.06.2014 в справі № 21-241а14 зазначив, що така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків щодо забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.

У цьому ж судовому рішенні Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою в межах передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення в більш короткий строк. Такою домовленістю необхідно вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.

Таку ж правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд, зокрема у постановах від 05.02.2020 в справі № 819/744/16 та від 20.05.2020 в справі № 804/868/16.

Отже, до закінчення визначеного у пункті 68 Положення № 114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, якщо між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.

Судом встановлено, що позивач і відповідач дати звільнення (до спливу строку, передбаченого пунктом 68 Положення № 114) не обговорювали та згоди в цій частині не досягли.

Приписи Положення № 114 у частині звільнення за власним бажанням не суперечать вимогам Закону № 580-VIII, а лише встановлюють певні конкретизовані гарантії для осіб, що проходять службу, у разі звільнення за власним бажанням, а тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин норм Положення № 114.

Суд не може погодитися з аргументами відповідача про те, що оскільки позивач подав рапорт про звільнення за власним бажанням, то його звільнення є правомірним, проведеним відповідачем із дотриманням строків та порядку звільнення з публічної служби, оскільки порядок звільнення працівника поліції за власним бажанням регулюється спеціальним законодавством, норм якого відповідач, звільняючи ОСОБА_1 , не дотримався.

Водночас, суд критично ставиться до посилання позивача на те, що рапорт на звільнення датується 27 липня 2020 року, в той час коли керівника ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2 було представлено 29 липня 2020 року, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу, оскільки із змісту вказаного рапорту вбачається, що він був написаний на ім`я начальника ГУНП в Чернігівській області Едуарда Альохіна, а не ОСОБА_2 (а.с. 37).

При розгляді даної справи судом взято до уваги правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені в його постанові від 30.09.2020 у справі № 826/16621/17.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача за рапортом про звільнення за власним бажанням без узгодження дати звільнення до закінчення тримісячного строку є порушенням прав працівника поліції, що є підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного наказу ГУНП в Чернігівській області від 13.08.2020 «По особовому складу» № 222 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції із поновленням останнього на службі на займаній посаді та стягненням на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, питання правильності обрахунку якого не є предметом розгляду даної справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області «По особовому складу» від 13.08.2020 № 222о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновити ОСОБА_1 на посаді опероуповноваженого сектору кримінальної поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 15 серпня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15 серпня 2020 року по 16 листопада 2020 року, обчислену відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді опероуповноваженого сектору кримінальної поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 15 серпня 2020 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651.

Дата складення повного рішення суду - 16.11.2020.

Суддя Ю. О. Скалозуб