Рішення № 92895512, 17.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 р. № 520/12598/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 17.08.2020;

- зобов`язати Військову частину А0501 (ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 17.08.2020;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно;

- зобов`язати Військову частину А0501 (ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2020 роки;

- зобов`язати Військову частину А0501 (ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошову допомогу на оздоровлення за 2019-2020 роки;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 17.08.2020;

- зобов`язати Військову частину А0501 (ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 17.08.2020;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі грошового забезпечення на військовослужбовця і 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї;

- зобов`язати Військову частину А0501 (ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , підйомну допомогу в розмірі грошового забезпечення на військовослужбовця і 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 за період роботи з 11.08.2017 по 17.08.2020 не нараховував та не виплачував індексацію грошового доходу. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення. Крім того, Військовою частиною А0501 в порушення вимог діючого законодавства не виплачено позивачу компенсацію за неотримане речове майно, матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 2017, 2018, 2019 роки, компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, що передбачена пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018, 2019 роки, а також підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця. ОСОБА_1 неодноразово усно та письмово звертався до Військової частини А0501 щодо проведення вищевказаних виплат за час проходження військової служби, однак відповідачем відповіді не надано, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.08.2017 проходив військову службу у Військовій частині А3283, що підтверджується довідкою військової частини А3283 №551 від 08.11.2017.

У період з 30.04.2018 по 17.08.2018, з 23.02.2019 по 14.05.2019, з 05.06.2019 по 04.07.2019, з 22.07.2019 по 02.09.2019 брав безпосередньо участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період зазначених заходів, що підтверджується довідкою військової частини А3283 № 2337 від 10.09.2019.

У період з 26.11.2019 по 23.01.2020, з 26.01.2020 по 27.01.2020, з 03.02.2020 по 04.02.2020, з 13.02.2020 по 25.03.2020 брав безпосередньо участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період зазначених заходів, що підтверджується довідкою військової частини А0501 № 14/1828 від 28.04.2020.

23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 .

Судом встановлено, відповідно до наказу командира військової частини А0501 (по особовому складу) № 124-РС від 01.07.2020 сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта - командира танку 2 танкової роти танкового батальйону, звільнено в запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що підтверджується витягом з наказу №169 від 17.08.2020.

Так, позивач не погоджується, що при звільнені йому не було нараховано та виплачено індексацію грошового доходу за період роботи з 11.08.2017 по 17.08.2020, компенсацію за неотримане речове майно, матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 2017, 2018, 2019 роки, компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, що передбачена пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018, 2019 роки, а також підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця.

Не погодившись із вказаною бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 17.08.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Так, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтями 2 та 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", зокрема, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Приписами частини другої статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Згідно пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотків. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (статті 233 КЗпП України).

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, що військовою частиною А0501 позивачу проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 17.08.2020 включно.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 17.08.2020 включно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини А0501 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 17.08.2020 та зобов`язання Військової частини А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 17.08.2020 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

За пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пункт 5 Порядку №178 передбачає, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Пункт 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898 (далі - Інструкція №232), передбачає, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно". Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Як встановлено п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 29 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18 та від 30 липня 2020 року у справі №820/5767/17.

Суд зазначає, що доказів того, що відповідачем при звільнені ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно до суду не надано.

Таким чином, з огляду на встановлену під час розгляду справи протиправну бездіяльність відповідача, з метою належного захисту прав позивача, суд доходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Щодо позовних вимог в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2020 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно пункту 30.3 наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Крім того, положеннями пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 6 Наказу Міністерства оборони України від 25.01.2019 № 30 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік", щомісячне грошове забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачувати з урахуванням: надбавки за особливості проходження служби, та премії у розмірах, визначених нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України; інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення - у розмірах, визначених нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що відповідачем доказів того, що ОСОБА_1 була нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини А0501 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік та зобов`язання Військової частини А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Поряд із тим, суд зазначає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини А0501 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та зобов`язання Військової частини А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік не підлягають задоволенню, оскільки із наказу командира Військової частини А0501 від 17.08.2020 № 169 вбачається, що ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік отримав.

Щодо позовних вимог в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 17.08.2020, суд зазначає наступне.

Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За змістом статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" передбачено використання учасниками бойових дій чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

З огляду на викладене, наявні правові підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

Положеннями статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Згідно частини 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Таким чином, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, згідно з частиною 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже, положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не здійснено позивачу розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частиною 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2015 року по 2019 рік.

Суд зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного суду від 16.05.2019 по зразковій справі №620/4218/18.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини А0501 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 17.08.2020 та зобов`язання Військової частини А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 17.08.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі грошового забезпечення на військовослужбовця і 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частин 3, 4 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом першим пункту 3 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується в тому числі підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Аналогічна норма міститься і в пункті 1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженій наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року № 370, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 вищевказаної Інструкції розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.

Підпунктами 4.1, 4.2 пункту 4 Інструкції визначено, що підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується тим, які переїхали у зв`язку з призначенням на посади, - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов`язків за посадою.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що підйомна допомога є одним із видів соціального забезпечення військовослужбовців та їх сімей.

Підставою для її виплати є, зокрема, наказ про призначення і наказ командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов`язків за посадою.

Підйомна допомога виплачується особі після фактичного прибуття за новим місцем служби.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині А 3283 та у військовій частині А 0501.

Так, військова частина А3283 - код ЄДРПОУ 07880837, 50046, Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр. Всебрацьке-2.

Військова частина А 0501 - код ЄДРПОУ 24976272, 63503, Харківська обл., місто Чугуїв, вул. Горішного.

Таким чином, позивача було переведено зі служби у військовій частині А3283 до військової частини А 0501.

Доказів виплати військовою частиною А0501 підйомної допомоги ОСОБА_1 відповідачем до суду не надано.

Крім того, з наказу військової частини А0501№169 від 17.08.2020 вбачається, що підйомна допомога ОСОБА_1 відповідачем при звільненні не сплачувалась.

Разом з тим, згідно пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Положення вищевказаної норми кореспондуються з положеннями пункту 38.2 розділу XXXVIII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260.

Як встановлено судом молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено наказом військової частини А0501 від 17.08.2020 за №169 за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до п.38.6. вищевказаної Інструкції військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються:

звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Таким чином відповідачем в порушення вищевказаних норм законодавства України не виплачено ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі грошового забезпечення на військовослужбовця і 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, у зв`язку із чим відповідача необхідно зобов`язати військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу в розмірі грошового забезпечення на військовослужбовця і 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини А0501 (вул. Горішного, м. Чугуїв, Харківська область, 63505, код 24976272) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 17.08.2020.

Зобов`язати Військову частину А0501 (ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 17.08.2020.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Зобов`язати Військову частину А0501 (ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно;

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік.

Зобов`язати Військову частину А0501 (ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 17.08.2020.

Зобов`язати Військову частину А0501 (ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 17.08.2020.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі грошового забезпечення на військовослужбовця і 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї.

Зобов`язати Військову частину А0501 (ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , підйомну допомогу в розмірі грошового забезпечення на військовослужбовця і 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя С.О.Чудних