Рішення № 92895511, 16.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16.11.2020 р. справа №520/12655/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головне управління ДПС у Харківській області проскасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову з недоліками одержані судом 22.09.2020р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 06.10.2020 р. після усунення недоліків позову. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 06.11.2020 р.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, платник, ФОП) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення № 1650706/2598800757 від 18.06.2020р. комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено у реєстрації податкової накладної № 8 від 06.04.2020р.; 2) зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ФОП ОСОБА_1 № 8 від 06.04.2020р. - датою її фактичного подання 29.04.2020р.; 3) визнання протиправним та скасування рішення № 1650708/2598800757 від 18.06.2020р. комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено у реєстрації податкової накладної № 16 від 13.04.2020р.; 4) зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ФОП ОСОБА_1 № 16 від 13.04.2020р. - датою її фактичного подання 30.04.2020р.

Аргументуючи вимоги заявник зазначив, що відсутні підстави для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Реєстр).

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - контролюючий орган, владний суб`єкт, Головне управління, ГУ) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи незгоду зазначив, що платник не подав достатніх документів для реєстрації податкових накладних в Реєстрі.

Відзив на позов від ГУ надійшов до суду 23.10.2020 р.

Відповідач, Державна податкова служба України (далі за текстом - ДПС, Служба), правом на подання письмового відзиву не скористався, хоча про відкриття провадження по справі був повідомлений судом належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було вручене 12.10.2020 р.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, набув правового статусу платника податку на додану вартість.

03.09.2019р. між заявником (у якості постачальника) та ТОВ "Кронос-Авто" було укладено договір поставки №2019/09/03, предметом якого є постачання товару, а саме: трубок т-150,валів, карданів, гідромуфт, стартерів, втулок, болтів, фільтрів тощо.

06.04.2020р. заявником було складено податкову накладну №8 на суму поставки товарів (метіонін кормовий) 46.466,54 грн. (у т.ч. і ПДВ - 7.744,42 грн.; далі за текстом - податкова накладна №8).

За твердженням заявника, фізичне переміщення товару відбувалося за допомогою послуг з пересилання ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується експрес-накладною №59998091665111 від 02.04.2020 р.

Оплата товару була здійснена 15.05.2020 р. згідно платіжного доручення №2211.

Отже, за твердженням заявника, зазначена податкова накладна була складена за подією фізичної поставки товару контрагенту-покупцю.

Ця обставина Головним управлінням та ДПС України не спростована.

Засобами телекомунікаційного зв`язку заявник 29.04.2020 р. направив означену податкову накладну для реєстрації в Реєстрі, після чого одержав квитанцію, згідно з якою податкова накладна прийнята до Реєстру, але із зупиненням подальшої процедури реєстрації.

Причиною зупинення процедури реєстрації податкової накладної послугувало судження контролюючого органу про відповідність заявника п.8 Критеріїв ризиковості платника податків.

10.06.2020р. заявником до контролюючого органу було подано повідомлення №7 з поясненнями для продовження процедури реєстрації податкової накладної.

Проте, рішенням ГУ ДПС у Харківській області в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у такій реєстрації (далі за текстом - Комісія ДПС) №1650706/2598800757 від 18.06.2020 р. у реєстрації податкової накладної № 8 в Реєстрі було відмовлено.

Як з`ясовано судом, фактичною підставою для вчинення відмови контролюючим органом в особі Комісії Головного управління обрані мотиви ненадання платником копій документів, а саме: договорів, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів.

13.04.2020р. заявником було складено податкову накладну №16 на суму поставки товарів (автомобільних запчастин) 10714,82 грн. (у т.ч. і ПДВ - 1785,80 грн.; далі за текстом - податкова накладна №16).

За твердженням заявника фізичне переміщення товару відбувалося за допомогою послуг з пересилання ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується експрес-накладною від 11.04.2020 р.

Оплата товару була здійснена 30.04.2020 р. згідно платіжного доручення №2015.

Отже, за твердженням заявника, зазначена податкова накладна була складена за подією фізичної поставки товару контрагенту-покупцю.

Ця обставина Головним управлінням та ДПС України не спростована.

Засобами телекомунікаційного зв`язку заявник 30.04.2020 р. направив означену податкову накладну для реєстрації в Реєстрі, після чого одержав квитанцію, згідно з якою податкова накладна прийнята до Реєстру, але із зупиненням подальшої процедури реєстрації.

Причиною зупинення процедури реєстрації податкової накладної послугувало судження контролюючого органу про відповідність заявника п.8 Критеріїв ризиковості платника податків.

10.06.2020р. заявником до контролюючого органу було подано повідомлення №7 з поясненнями для продовження процедури реєстрації податкової накладної.

Проте, рішенням ГУ ДПС у Харківській області в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у такій реєстрації (далі за текстом - Комісія ДПС) №1650708/2598800757 від 18.06.2020 р. у реєстрації податкової накладної № 8 в Реєстрі було відмовлено.

Як з`ясовано судом, фактичною підставою для вчинення відмови контролюючим органом в особі Комісії Головного управління обрані мотиви ненадання платником копій документів, а саме договорів, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних

Не погодившись із відповідністю закону волевиявлення контролюючого органу з приводу відмови в реєстрації податкової накладної у Реєстрі, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті і перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення контролюючого органу, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Правила справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. регламентовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У силу п.201.10 ст.201 названого кодексу реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).

Зокрема, п.12 Порядку №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З 01.02.2020р. в Україні діє Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 (далі за текстом - Порядок зупинення №1165).

Відповідно до п.п.3-5 Порядку зупинення №1165 податкова накладна, котра не відповідає критеріям (ознакам) безумовної реєстрації, підлягає перевірці на предмет ризиковості господарських операцій в аспекті наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання податкового обов`язку.

За правилом п.6 Порядку зупинення №1165 окремою та самостійною підставою для вчинення волевиявлення з приводу зупинення реєстрації податкової накладної в Реєстрі є відповідність платника критерію ризиковості.

Пунктом 11 Порядку зупинення №1165 визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Отже, причиною зупинення процедури реєстрації податкової накладної в Реєстрі згідно з нормами Порядку зупинення №1165 є або критерій (критерії) ризиковості платника податку, або критерій ризиковості господарської операції, або одночасне поєднання обох згаданих факторів.

У спірних правовідносинах у якості названого критерію контролюючим органом указано п.8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 одразу з Порядком зупинення №1165 було затверджено і Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Порядок прийняття рішень №1165).

Згідно з п.4 Порядку прийняття рішень №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до п.6 Порядку прийняття рішень №1165 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Як передбачено, п.7 Порядку прийняття рішень №1165 письмові пояснення та копії документів платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За приписами п.11 Порядку прийняття рішень №1165 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що відповідно до п.п. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Суд вважає, що оскаржені рішення контролюючого органу не відповідають вимогам умотивованості, адже містять лише загальне твердження про ненадання платником первинних документів, хоча у дійсності копії таких документів були передані платником до контролюючого органу і реальність відомостей цих документів, а також правильність їх складання не була поставлена контролюючим органом під сумнів та більше того - не була спростована.

Суд зауважує, що з огляду на приписи ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України об`єктивними ознаками неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання податкового обов`язку можуть бути визнані обґрунтовані сумніви (розумні припущення тощо) контролюючого органу в наявності у спірних правовідносинах об`єкта оподаткування податком на додану вартість, тобто реальний ризик виписування особою податкової накладної за відсутності визначеної кодексом першої події.

Проте, у спірних правовідносинах факт обґрунтованості такого сумніву не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, що враховується судом як самостійна та цілком достатня підстава для скасування спірних рішень контролюючого органу.

Тому суд повторно наголошує, що оскаржені рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації спірної податкової накладної не задовольняє вимозі юридичної визначеності як невід`ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу юридичної визначеності, позаяк не конкретизує з достатньою чіткістю та поза розумним сумнівом суті та змісту претензій владного суб`єкта до платника податків.

За відсутності у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення доказів відсутності об`єкта справляння ПДВ, а також доказів відсутності першої події виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, рівно як і доказів наміру платника на безпідставне одержання податкової вигоди у будь-якій формі та ураховуючи неподання таких доказів до матеріалів справи, оскаржене рішення контролюючого органу слід визнати таким, що суперечить ч.2 ст.2 КАС України і підлягає скасуванню.

Системно проаналізувавши положення ч.1 ст.2 КАС України та ст.ст. 185, 187, 200, 201 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах об`єктом судового захисту є не суб`єктивне право платника податків (оскільки має місце імперативно встановлений обов`язок здійснити реєстрацію податкової накладної), а саме інтерес платника на усунення створеної контролюючим органом перешкоди у виконанні обов`язку з реєстрації податкової накладної.

У ході розгляду справи контролюючий орган не подав до суду жодних доказів існування об`єктивних перешкод у примусовій реєстрації спірної податкової накладної за рішенням суду, як-то: відсутність об`єкту справляння податку на додану вартість; вчинення платником протиправних діянь, зміст яких охоплюється приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207 та 208 Господарського кодексу України; недостатність залишку коштів на рахунку платника в СЕА ПДВ.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при винесенні оскарженого рішення не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.

Факт створення додаткової та необґрунтованої перешкоди у виконанні обов`язку особи у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в частині скасування оскаржених рішень.

Припинення дії створеної оскарженим рішенням перешкоди в реєстрації накладних в Реєстрі зумовлює потребу в обтяженні ДПС України продовжити процедуру реєстрації.

Продовжуючи розгляд справи у частині вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що у розумінні ч.1 ст.132 та п.1 ч.3 ст.132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу є витратами, пов`язаними із розглядом справи, і тому входять до складу судових витрат.

Частиною 4 ст.132 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Окрім вимоги про підтвердження витрат належно оформленими письмовими документами, згідно з ч.5 ст.132 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; а відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16».

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася заявнику адвокатом Данченком А.С. на підставі договору від 15.07.2020 р. №15/07-20/1.

Згідно з додатком №5 до вказаного договору, гонорар адвоката за ведення даної справи складає 1.000,00 грн. за годину роботи.

Оплата була здійснена згідно з квитанцією про прийняття адвокатом готівкових коштів у сумі 10.000,00 грн. від 22.09.2020 р.

Продовжуючи розгляд заяви, суд зазначає, що окремою вимогою до витрат на професійну правничу допомогу, як-то передбачено ч. 4 ст.134 КАС України, є детальний опис послуги.

У наданому адвокатом акті виконаних робіт зазначено, що ним виконано наступні роботи: 1) робота з Клієнтом по наданню правової допомоги: співбесіда по обставинам звернення до Адвоката за правовою допомогою; надання юридичної консультації і роз`яснень з питань можливості визнання протиправним та скасування рішення № 1650706/2598800757 від 18.06.2020, рішення № 1650708/2598800757 від 18.06.2020 комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та зобов`язання вчинити певні дії - 2 години вартістю 2000,00 грн.; 2) ознайомлення з матеріалами справи, наданими Клієнтом; з`ясування та розробка правової позиції по складанню позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення № 1650706/2598800757 від 18.06.2020, рішення № 1650708/2598800757 від 18.06.2020, комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та зобов`язання вчинити певні дії - 3 години вартістю 3000,00 грн.; 3) підготовлення позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення №1650706/2598800757 від 18.06.2020, рішення № 1650708/2598800757 від 18.06.2020, комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та зобов`язання вчинити певні дії - 5 годин вартістю 5000,00 грн.

Стосовно змісту, обсягу робіт та витрачених на послуги ресурсів (у тому числі і в часовому вимірі) суд зазначає, що відповідно до відомостей комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» у провадження Харківського окружного адміністративного суду протягом вересня надійшов щонайменше ще один аналогічний позов ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України щодо скасування рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, складених у межах одного і того самого правочину (справа №520/12655/2020), про причетність до створення якого заявив адвокат Данченко А.С .

Наведене свідчить про те, що правовий підхід адвоката до складання позовів цієї категорії має сталий характер і не вимагає докладання значних зусиль будь-якого характеру.

Суд також зважає, що предметом спору є реєстрація податкових накладних на загальну суму ПДВ - 9.530,22 грн.

Отже, майновий інтерес заявника у справі об`єктивно не може виходити поза межі указаної суми коштів.

Оплата витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10.000,00грн. у той час коли майновий інтерес до спору складає 9.530,22грн. свідчить про явну та очевидну неспівмірність заявленої до відшкодування суми витрат.

Підсумовуючи викладені вище міркування і беручи до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019 р. по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 500,00 грн.

При цьому, суд враховує, що необґрунтована перешкода у виконанні обов`язку особи у спірних правовідносинах у галузі податкової справи була створена рішенням ГУ ДПС у Харківській області, а тому присуджену позивачу компенсацію судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу належить стягнути саме з вказаного владного суб`єкта.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 1650706/2598800757 від 18.06.2020р.

Зобов`язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код - 43005393; місцезнаходження - 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) податкової накладної №8 від 06.04.2020р. датою подання - 29.04.2020р.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 1650708/2598800757 від 18.06.2020р.

Зобов`язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код - 43005393; місцезнаходження - 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) податкової накладної №16 від 13.04.2020 р. датою подання - 30.04.2020р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46; ідентифікаційний код - 43143704) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 500 (п`ятсот) грн. 00 коп. у якості компенсації видатків на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46; ідентифікаційний код - 43143704) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Решту судових витрат покласти на позивача.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко