Рішення № 92895293, 17.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року Справа № 480/4365/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/4365/20

за позовом ОСОБА_1

до Управління Служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України, в якій просить:

1. Визнати неправомірними дії Управління Служби безпеки України в Сумській області стосовно відмови у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 під час виконання ним обов`язків військової служби дружині померлого ОСОБА_1 .

2.Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Сумській області скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю підполковника ОСОБА_2 під час виконання ним обов`язків військової служби дружині померлого, ОСОБА_1 та направити його у визначений законодавством термін головному розпоряднику коштів: Службі безпеки України.

3. Зобов`язати Службу безпеки України здійснити призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - дружині (члену сім`ї) підполковника ОСОБА_2 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов`язків військової служби в розмірі десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою на момент смерті - 852 732 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби помер її чоловік, підполковник ОСОБА_2 , відповідальний співробітник 2 сектору режимно-секретного відділу Управління Служби безпеки України в Сумській області, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 23.01.2008.

Причиною смерті згідно довідки від 23.01.2008 р., виданої Комунальним закладом "Сумське обласне патологоанатомічне бюро", став гострий повторний трансмуральний задньо-нижньо-бічний інфаркт міокарда лівого шлуночка.

Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Сумській області від 28.01.2008р. №18-ос підполковника ОСОБА_2 виключено із списків особового складу в зв`язку зі смертю. Смерть ОСОБА_2 настала під час виконання ним обов`язків військової служби.

25.02.2020 р. позивач звернулася з до Управління Служби безпеки України в Сумській області заявою з питання призначення і виплати їй одноразової грошової допомоги як дружині померлого підполковника ОСОБА_2 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов`язків військової служби, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ. Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499 (станом на момент виникнення спірних правовідносин).

12.03.020 р. надійшла відповідь УСБУ в Сумській області за № 68/К-51/199/2, якою відмовлено у наданні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю підполковника ОСОБА_2 під час виконання ним обов`язків військової служби. Відмова УСБУ в Сумській області мотивована. зокрема, тим, що на момент смерті чоловіка відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992р. "Про умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовослужбовців, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум" передбачено, що державне обов`язкове страхування військовослужбовців проводиться Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Службі безпеки України і у них відсутня інформація про підтвердження того, що позивач не зверталась або не отримувала одноразову грошову допомогу від Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" в період з 28.01.2008р. по 28.05.2008р.; за фактом смерті чоловіка спеціальне розслідування не проводилось і Акт про нещасний випадок не складався; - відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність 3 роки.

Позивач вважає, що незаконними та протиправними дії УСБУ в Сумській області, в результаті яких їй відмовлено у складанні висновку щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як дружині померлого підполковника ОСОБА_2 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов`язків військової служби.

Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву зазначив, що 26.02.2020 до Управління звернулась із заявою (зареєстрована вх. № 68/К-51/199) ОСОБА_1 щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги. У своїй заяві зазначила, що вона є вдовою відповідального співробітника 2 сектору режимно-секретного відділу Управління СБУ в Сумській області підполковника ОСОБА_2 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов`язків військової служби. У зв`язку з цим вона просить призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".

На час смерті ОСОБА_2 державне обов`язкове особисте страхування у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі, під час виконання ним обов`язків військової служби було передбачене ст. 16 Закону № 2011-XII та Постановою КМУ "Про умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум" від 19.08.1992 № 488 (далі - Постанова № 488), де в п. 1 Постанови № 488 зазначено, що державне обов`язкове особисте страхування військовослужбовців проводиться Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Службі безпеки України та ін.

При цьому, вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред`явити Національній акціонерній страховій компанії "ОРАНТА" протягом трьох років з дня настання страхової події, що передбачено п. 7 Постанови № 488.

Таким чином, встановлено, що на момент смерті підполковника ОСОБА_2 . Служба безпеки України в особі регіонального органу - УСБУ в Сумській області, не мала зобов`язань із виплати одноразової грошової допомоги безпосередньо сім`ї померлого.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 (надалі - Постанова № 499) затверджено новий Порядок оформлення документів та виплати одноразової грошової допомоги, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервісті, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (надалі Порядок - 499), у п. 2 якої передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Таким чином, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 28.05.2008 поширив її дію у зворотному часі, починаючи із 01.01.2007. Але, у проміжок часу із 22.01.2008 і по 28.05.2008 діяла саме Постанова № 488.

При цьому, на час розгляду звернення, УСБУ не мало жодного підтвердження того, що заявниця ОСОБА_1 не зверталась або не отримувала одноразову грошову допомогу від Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" в період з 28.01.2008 по 28.05.2008.

Крім того, за наявними документальними обліками УСБУ в Сумській області ОСОБА_3 в період часу із 23.01.2008 по 26.02.2020, тобто понад 12 років, до Управління із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги не зверталась.

Як зазначив представник відповідачів у відзиві, причиною смерті ОСОБА_2 є інфаркт мікарда.

Таким чином, встановити вірність формулювання "Смерть ОСОБА_2 настала під час виконання ним обов`язків військової служби", визначеного в наказі № 18-ос від 28.01.2008, яким відповідальний співробітник 2 сектору режимно-секретного відділу Управління СБУ в Сумській області підполковник ОСОБА_2 виключений зі списків військової частини, станом на 12.03.2020 було не можливо.

Зазначене вказувало на безпідставність внесення до наказу начальника Управління в Сумській області № 18-ос від 28.01.2008 записів "Смерть ОСОБА_2 настала під час виконання ним обов`язків військової служби".

Також, службовою перевіркою встановлено, що відповідальний співробітник 2 сектору РСВ УСБУ підполковник ОСОБА_2 наказом начальника Управління від 28.01.2008 № 18-ос виключений зі списків особового складу у зв`язку зі смертю. При цьому у наказі зазначено (спр. № 95, арх. № 330, а.с. 27), що смерть ОСОБА_2 настала під час виконання ним обов`язків військової служби.

Згідно з свідоцтвом про смерть від 23.01.2008 НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського Управління юстиції, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак згідно з випискою із медичної картки ОСОБА_2 він з 20.12.2007 по 08.01.2008 перебував на стаціонарному лікуванні в Сумській міській клінічній лікарні № 1, із 14.01.2008 по 21.01.2008 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні серцево-судинної хірургії Харківської обласної клінічної лікарні.

18.01.2008 ОСОБА_2 проведено коронарне стентування. 22.01.2008 розвився гострий трансмуральний інфаркт мікарда та при зростанні явищ гострої серцево-судинної недостатності хворий помер в кардіологічному відділенні 1 міської лікарні.

За даними КНП "Центральна міська клінічна лікарня" СМР вх. № 1417 від 03.04.2020 ОСОБА_2 був госпіталізований в кардіологічне відділення 22.01.2008 об 11.40. На момент поступлення хворий перебував у важкому стані. Проводились невідкладне медикаментозне лікування критичного стану хворого. Реанімаційні заходи не призвели до відновлення вітальних функцій. Біологічна смерть констатована ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13.39.

ОСОБА_2 поставлено діагноз: ішемічна хвороба серця, нестабільна прогресуюча стенокардія, цироз печінки та інше. Причиною смерті ОСОБА_2 є інфаркт мікарда.

Оскільки підполковник ОСОБА_2 на момент настання смерті перебував на лікарняному, обов`язків військової служби не виконував та не міг їх виконувати за станом здоров`я, то підстав для проведення спеціального розслідування випадка смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби не було. Спеціального повідомлення, підготовленого відділом кадрового забезпечення, щодо необхідності призначення та проведення спеціального розслідування випадка смерті військовослужбовця, не надходило.

За інформацією фінансового відділу УСБУ (вих. № 1943 від 24.03.2020) згідно з розрахунковим листом підполковника ОСОБА_2 членам його сім`ї у березні 2008 року здійснено виплату допомоги на поховання в сумі 500 грн.

Також, представник відповідача зазначив, що за результатами службової перевірки видано наказ Управління СБУ в Сумській області від 21.04.2020 № 146-ос/дск "Про внесення змін до наказу начальника Управління СБ України в Сумській області від 28.01.2008 № 18-ос", у відповідності до якого в наказі начальника Управління СБ України в Сумській області від 28.01.2008 № 18-ос стосовно виключення із списків особового складу у зв`язку зі смертю підполковника ОСОБА_2 (У-321023), відповідального співробітника 2 сектору режимно-секретного відділу, абзац п`ятий "Смерть ОСОБА_2 настала під час виконання ним обов`язків військової служби" вилучений.

На підставі зазначеного, у Управління відсутні правові підстави для складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, а у СБУ для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця підполковника СБУ ОСОБА_2 під час виконання ним обов`язків військової служби.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а. с. 37-48).

У відповіді на відзив позивач зазначила, що вважає протиправними дії УСБУ в Сумській області щодо внесення 21.04.2020 змін до наказу про звільнення її чоловіка № 18-ос від 28.01.2008 р., оскільки відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Просить позовні вимог задовольнити (а.с. 83-84).

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідачів не погодився з позицією позивача з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 101-108).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 23.02.2020 року позивач звернулася до УСБУ в Сумській області із заявою про нарахування одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю(смертю) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

12.03.2020 року УСБУ в Сумській області відмовлено у нарахуванні одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю(смертю) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби (а. с. 11).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІІ (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на час звернення позивачів за отриманням допомоги) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331;

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

-у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової компенсації було визначено, що моментом виникнення права є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент дати смерті чоловіка позивачки, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, статтею 16 Закону №2011-XII, в редакції, чинній на 23.01.2008 року встановлено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов`язків військової служби сім`ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно змісту наказу начальника управління СБ України в Сумській області О. Полковниченко від 28.01.2008 року підполковника ОСОБА_2 відповідального співробітника 2 сектору режимно-секретного відділу виключено із списків особового складу в зв`язку зі смертю. Смерть настала під час виконання ним обов`язків військової служби (а. с. 8).

Частиною 4 статті 15 Закону №2011-ХІІ встановлено, що батькам та неповнолітнім дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнту індексації грошових доходів.

Згідно ч.1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов`язків військової служби сім`ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Також, судом встановлено, що 23.02.2020 року позивач звернулася до УСБУ в Сумській області із заявою про нарахування одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю(смертю) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно ч.8 ст.16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Таким чином, законодавцем встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов`язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.

Суд звертає увагу на те, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, в яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.

Однак, суд зазначає, що вказані позиції Верховного Суду не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки рішення про поновлення присічного строку були прийняті у дійсно виключних випадках, зокрема у спорі щодо призначення соціальної допомоги при народженні дитини, за обставин, що батьки на момент народження дитини перебували на тимчасово окупованій території України та у спорі про поновлення 30-денного короткотривалого строку. Позивачем у даній справі не надано судам належних та допустимих доказів того, що він об`єктивно не мав можливості звернутися до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у визначений Законом строк через непереборні обставини, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а також вживав всіх необхідних заходів для цього (оформлення нотаріально посвідченої довіреності для представника, надсилання заяви поштою - тощо).

У зв`язку з зазначеними обставинами судом встановлено, що позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги, мав об`єктивні можливості та повинен був знати про визначені Законом № 2011 обмежені строки реалізації такого права, однак пропустив визначений пунктом 8 статті 163 вказаного Закону трирічний строк реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги після спливу законодавчо визначеного трирічного строку з дня виникнення такого права.

Наведена позиція суду також узгоджується із практикою Верховного суду, зокрема постановою від 13.05.2020 року по справі 810/2517/18.

Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук