Рішення № 92888314, 03.11.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/6037/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Єфіменко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Магдич В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Блажиєвського В.В.,

представника відповідача - Стасюк І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнених та збільшення позовних вимог (а.с.175-181), просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 1673 від 23.12.2019 в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0071022) дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №24о/с від 31.01.2020 в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0071022) зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №205 о/с від 21.07.2020 в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0071022) з 07.03.2020;

- поновити ОСОБА_1 (0071022) на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.03.2020 по день поновлення на службі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 31.04.2014 в органах Національної поліції України. З 2019 року перебував на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління поліції в Житомирській області, однак у зв`язку із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення звільнений зі служби.

Накази, винесені відповідачем з метою реалізації дисциплінарного стягнення, позивач вважає протиправними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач наголошує, що будь-якого порушення транспортної чи службової дисципліни не вчиняв, на підтвердження чого посилається на постанову Корольовського районного суду від 03.03.2020, якою провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 130 КУпАП - закрито, у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що підтверджується письмовими доказами та показами свідків.

При цьому, звертає увагу суду на допущенні відповідачем порушення під час проведення службового розслідування, зокрема: право бути повідомленим про його проведення, право щодо безпосередньої участі у розгляді матеріалів дисциплінарного провадження, право на захист, що включає можливість обстоювання своїх прав, як особисто так і через представника та право подання доказів щодо спростування висунутих звинувачень.

Крім цього, відмічає, що акт про відмову від надання пояснень щодо обставин, які мали місце 21.11.2019 (складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпаП) суперечить іншим доказам у справі та складений у його відсутність та без його відома, а тому вважає висновки дисциплінарної комісії щодо звинувачення в порушенні Дисциплінарного статуту, Присяги поліцейського, адміністративного законодавства необґрунтованими та такими, що свідчать про упередженість результатів дисциплінарного розслідування та протиправність застосування дисциплінарного стягнення у виді - звільнення зі служби.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження в адміністративній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі призначене на 02.06.2020 - відкладено на 07.07.2020 у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача (а.с.50); з 07.07.2020 на 11.08.2020 відкладено з підстав винесення ухвали про надання додаткових доказів у справі (а.с.74-77); з 11.08.2020 на 15.09.2020 - оголошено перерву з метою надання часу позивачу для ознайомлення з матеріалами справи (а.с.171).

Ухвалою суду прийнятою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 15.09.2020 закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (а.с.215, зворот), оголошено перерву до 29.09.2020 для дослідження судом доданих позивачем додаткових документів (а.с.215-216); 29.09.2020 розгляд справи відкладено на 20.10.2020 (а.с.220) у зв`язку із поданими до суду клопотаннями сторін, які беруть участь у розгляді справи про відкладення (а.с.218-219), а з 20.10.2020 на 03.11.2020 внаслідок задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (а.с.224).

Представник відповідача в обґрунтування своєї правової позиції та правомірності винесення оскаржуваних наказів подала до суду відзив на позовну заяву № 420/26-2020 від 07.08.2020 (а.с.147-160), у якому просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку із його безпідставністю, оскільки позивача обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а оскаржувані накази винесені в межах повноважень на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначений законом та є правомірними.

Пояснюючи підстави, які слугували прийняттю оскаржуваних наказів представник Головного управління Національної поліції у Житомирській області вказала, що у ході службового розслідування встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні Правил дорожнього руху, що у подальшому призвело до винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку із відмовою старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного, чи іншого сп`яніння в умовах КУ «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради.

Наголошує, що як свідчать матеріали службового розслідування, вказана подія, яка мала місце 21.11.2019, стала можливою унаслідок особистої недисциплінованості, негативних особистих якостей позивача, не виявлення ним високої свідомості, дисципліни, порушення основних обов`язків поліцейського, ігнорування вимог наказів та доручень МВС України, Національної поліції України, ГУНП щодо зміцнення дисципліни і законності, транспортної дисципліни та Присяги поліцейського, порушення Правил дорожнього руху України.

Крім того, не погоджується із твердженнями позивача щодо відсутності вчиненого ним порушення транспортної чи службової дисципліни із посиланням на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 03.03.2020 у справі №296/11492/19, оскільки належним доказом у даній справі така бути не може, так як адміністративний протокол складено відносно ОСОБА_1 у зв`язку з його відмовою від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не у зв`язку з доведеним фактом перебування останнього в такому стані.

15.09.2020 до суду надійшли пояснення позивача щодо спірних правовідносин (а.с.184-198), в яких останній додатково вказує, що у зв`язку з відсутністю матеріалів про адміністративні правопорушення стосовно події, яка сталася 21.11.2019 та відсутністю результатів медичного огляду - вирішено до отримання таких документів утриматись від будь-яких пояснень з даного приводу. Внаслідок чого, ОСОБА_1 надано інспектору письмове пояснення про бажання надати свідчення з даного приводу у повному обсязі пізніше.

При цьому позивач звертає увагу суду, що пояснення о 10 ранку 22.11.2019 надано не на виконання наказу про проведення службового розслідування, оскільки такий на час складання пояснення був відсутній та до відома ОСОБА_1 не доводився, а на з`ясування обставин справи стосовного його повідомлення щодо неправомірної поведінки патрульних поліцейський 21.11.2019 та на результати проведеного медичного огляду, за висновками якого будь-яких тілесних ушкоджень та заборонених речовин у нього виявлено не було.

Позивач та його представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених в адміністративному позові та наданих письмових доказів та усних пояснень.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила, просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, в тому числі дослідивши дії відповідача щодо правильності та дотримання процедури прийняття спірного наказу, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 31.10.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 в органах Національної поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області №55 о/с від 12.04.2019 призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління поліції в Житомирській області.

Позивач у період з 10.12.2020 по 14.01.2020 перебував на лікарняному в КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Житомирської ради" Амбулаторія загальної практики сімейної медицини № 1, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність осіб рядового і начальницького складу № НОМЕР_1 від 10.12.2019 (а.с.11).

З 14.01.2020 по 24.01.2020 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні гастроентерологічному відділенні КНП "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. "Гербачевського" про що свідчить лист вказаної установи № 01/235 від 29.01.2020 (а.с.132).

З 31.01.2020 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції про що винесено відповідний наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 24 о/с від 29.01.2020 (а.с.8), який листом за вих. №359/12/01-2020 від 31.01.2020 (а.с.142) за підписом начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області направлено поштовим зв`язком ОСОБА_1 з повідомленням про те, що його звільнено з поліції та необхідність прибути до управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки. Однак, вказане поштове відправлення повернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання (а.с.143).

Втім, у зв`язку із встановленням факту перебування позивача у період з 25.01.2020 по 06.03.2020 включно на лікуванні в поліклініці №1 КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради після стаціонарного лікування в обласній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського (а.с.163), наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 21.07.2020 № 205 о/с (а.с. 165) внесені зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 29.01.2020 № 24 о/с в частині дати звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , зокрема дату звільнення з 31.01.2020 замінено датою звільнення з 07.03.2020.

Позивач, вважає притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції незаконним оскільки підстави, які слугували звільненню не відповідають дійсним обставинам справи. Наголошує, що будь-якого порушення транспортної чи службової дисципліни не вчиняв, Правил дорожнього руху не порушував, а тому оскаржуваний наказ №1673 від 23.12.2019 та всі наступні накази, які прийняті на виконання такого наказу є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію України" від 2 липня 2015 року №580-VIII (в редакції, чинній на момент винесення спірного наказу, далі - Закон №580-VIII).

Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (ч.1 ст.1 Закону №580-VIII).

Основні обов`язки поліцейського визначені статтею 18 Закону №580-VIII

Зокрема, поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначено Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Статут).

Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Частиною першою статті 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до положень статті 12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення та його види визначенні ст.13 Статуту.

Аналіз наведених положень є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Статтею 14 Статуту закріплено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч.2 ст.14 Статуту).

Згідно з п.3 ст.14 цього Статуту, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (п.4 ст.14 Статуту).

Поряд з цим, ч.7 ст.19 Статуту врегульовано, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції ухвалу.

Як свідчать матеріали справи, наказом тво начальника Головного управління Національної поліції у Житомирській області №1454 від 22.11.2019 (а.с.82) призначено службове розслідування за фактом складання адміністративних матеріалів за ч.6 ст.121 та ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .

За результатами вказаного розслідування складено висновок від 20.12.2019 (а.с.117-122), в якому серед іншого вирішено застосувати до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, у зв`язку із встановленням факту грубого порушення службової дисципліни, невиконання вимог ст. 1 Статуту, п.1-2 ч.1 ст. 18 Закону №580-VIII, в частині неухильного дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, поваги та охорони честі держави, гідного несення високого звання поліцейського, гідного і чесного поводження в позаслужбовий час, ігнорування вимог керівництва НПУ та ГУНП, не маючи почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, вчинення негідної поведінки проти інтересів служби, що суперечить покладеним на поліцейського обов`язку, підриває довіру до нього, як носія влади, що призводить до підриву авторитету державного органу, порушення розділу II Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, що виразилось у вчиненні поза службою дій і вчинків, які можуть зашкодити негативно вплинути на імідж Національної поліції України, порушення п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в частині керування транспортним засобом без номерного знаку, що стало підставою для складання адміністративних матеріалів за ч. 6 ст. 121 КУпАП, а також порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху України, що виразилось у невиконанні вимоги поліцейського щодо проходження в установленому законом порядку медичного огляду з метою встановлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що призвело до складання адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП.

Під час проведення службової перевірки, встановлено, що 21.11.2019 під час патрулювання вулично-дорожньої мережі м. Житомира та здійснення моніторингу за дотриманням працівниками управління патрульної поліції вимог законодавства України та організаційно-розпорядчих документів Міністерства внутрішніх справ, Національної па України та Департаменту патрульної поліції, о 20.59, черговою зміною відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної полії Житомирській області Департаменту патрульної поліції у складі: старшого інспектора ВМтАЗ УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 та старшого інспектора цього ж підрозділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , на перехресті вул. Шевченка та вул. Східна, помічено автомобіль марки «MERCEDES-BENZ С 1 номерний знак НОМЕР_2 , водій якого, всупереч 2.9 Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом з відсутнім заднім номерним знаком.

Вказаний автомобіль був зупинений, за кермом якого перебував ОСОБА_1 .

За твердженнями поліцейських, у водія зупиненого автомобіля виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагували на світло, порушення мови та координація рухів, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідала обстановці.

Враховуючи обстановку, що склалася та з метою надання допомоги і подальшого оформлення процесуальних документів на місце зупинки вул. Східна, 12, поліцейськими викликано додатковий екіпаж патрульної поліції № 202 у складі інспектора роти №1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_6 та поліцейського роти № 1 цього ж підрозділу сержанта поліції ОСОБА_7 , якими у присутності двох залучених свідків ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) запропоновано позивачу пройти огляд на стан наркотичного сп`янінні встановленому законом порядку, у найближчому закладі охорони здоров' я. Проте медичний огляд позивач 21.11.2019 не проходив.

На підтвердження факту відмови позивача від проходження освідування на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку представник відповідача посилався на відео з нагрудних «боді-камер» патрульних поліцейських УПП в Житомирській області, у зв`язку із чим, складено відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 171632 від 21.11.2019 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП, а.с.88).

Разом з тим, стосовно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 6 ст. 121 КУпАП (керування водієм транспортним засобом (його експлуатація) без номерного знаку).

Натомість, суд не погоджується із твердженнями представника відповідача та вважає за необхідне вказати, що факт перебування 21.11.2019 ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом спростовується винесеною постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 03.03.2020 у справі №296/11492/19, якою відносно нього на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події складу адміністративного правопорушення провадження у справі закрито (а.с.9-10).

Корольовським районним судом м.Житомира під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення встановлено взагалі відсутність факту керування автомобілем ОСОБА_1 , оскільки повністю спростовується як поясненнями самого ОСОБА_1 , а також поясненнями свідків ОСОБА_8 (усних пояснень у судовому засіданні) та ОСОБА_9 (письмових поясненнях, надісланих до суду).

Як вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.02.2019 у справі 404/4467/16-а само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом (експлуатація) це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. В свою чергу, тимчасова несправність або відсутність певних деталей (в межах спірних правовідносин знаку аварійної зупинки) свідчить лише про певний технічний стан цього транспортного засобу і сама по собі ця обставина не свідчить про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування чи експлуатацію такого транспортного засобу з порушенням вимог ПДР України.

Також не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні під час вирішення справи про адміністративне правопорушення, факт відмови позивача від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначили, що у їхній присутності водій від проходження огляду не відмовлявся, крім цього ознак наркотичного сп`яніння, про які зазначено працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення, на думку свідків також не було.

Як пояснив позивач під час розгляду даної справи, про факт складання вказаних матеріалів, а також про безпідставність та необґрунтованість дій працівників патрульної поліції 21.11.2019, на початку наступного робочого дня, а саме 22.11.2019 повідомив свого безпосереднього керівника та з метою спростування обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП в присутності працівників інспекції по особовому складу Головного управління Національної поліції в Житомирській області 22.11.2019 пройшов медичний огляд та здав всі необхідні аналізи в спеціалізованій медичній установі, за наслідками якого будь-яких заборонених речовин чи стану сп`яніння у нього не виявлено, що підтверджується копією висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 22.11.2019, дата та точний огляд: 22.11.2019 о 11:00 (а.с.95).

Тобто, факт перебування 21.11.2019 ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом, який у свою чергу слугував підставою для проведення службового розслідування щодо позивача, а в результаті звільнення останнього зі служби в органах поліції під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП Корольовським районним судом м.Житомира не встановлено.

А тому, суд з урахуванням ч.4 ч.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне відмітити, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, Корольовським районним судом м.Житомира встановлено відсутність в діях позивача адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке у свою чергу слугувало підставою для винесення оскаржуваних наказів та їх реалізації.

Відтак, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні вказаного дисциплінарного правопорушення, є недоведеною, а тому висновок відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, зокрема основних обов`язків поліцейського, передбачених статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги поліцейського, вимог пункту 5 розділу І та пукту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, вимог пункту 2.5 ПДР України, а також скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції є також недоведеним, оскільки не підтверджуєтеся належними та допустимими доказами.

При цьому суд вважає, що дисциплінарне покарання особи, вина якої не доведена належними та допустимими доказами не може вважатись результатом ефективного розслідування.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 06.12.1988 у справі "Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії", серед іншого вказано, що принцип презумпції невинуватості полягає в тому, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається виключно на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. При цьому, принцип презумпції невинуватості є обов`язковим не лише для органів досудового розслідування чи судів, а й для будь-яких інших суб`єктів владних повноважень. Поширюється він не лише на прийняття такими суб`єктами певних рішень, а й на публічні висловлювання певних посадових осіб. Зокрема, в рішенні від 10.02.1995 у справі "Аллене де Рібемон проти Франції", де заявник скаржився на порушення презумпції невинуватості міністром внутрішніх справ, який зробив публічну заяву з твердженням про винуватість заявника. У даному рішенні, Суд вказує на те, що заява про винуватість, з однієї сторони, спонукала громадськість повірити в неї, а з іншої випереджало оцінку фактів справи компетентними суддями. Отже, порушення статті 6 пункту 2 мало місце. Таким чином, сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою. Він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави, відтак жодна посадова особа не може навіть називати людину винуватою, підміняючи таким чином "доведення вини відповідно до закону", та перебираючи на себе функцію суду.

Щодо прийнятого рішення за результатами службового розслідування та порядку його виконання посадовими особами суд зазначає наступне.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування передбачена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим Наказом МВС України від 07.11.2018 року №893 (далі - Порядок №893).

Пунктом 1 розділу V Порядку №893 передбачено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до п.2 розділу V Порядку №893, службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Письмові клопотання поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, про отримання і долучення до матеріалів службового розслідування документів, отримання додаткових пояснень від інших осіб подаються голові або членам дисциплінарної комісії в межах строку проведення службового розслідування (п.13 розділу 5 Порядку №893).

Таким чином, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування наділений правом надавати усні чи письмові пояснення з приводу діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування, тобто вказана особа має бути повідомлена про обставини, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Проте, як стверджує позивач будь-яких пояснень під час проведення службового розслідування ним не було надано.

У матеріалах службового розслідування міститься копія пояснень від 22.11.2019 (а.с.94), з яких видно, що ОСОБА_1 не надавав пояснення у зв`язку із поганим самопочуттям, при цьому зазначив, що такі надасть пізніше у повному обсязі. Втім, будь-яких пояснень стосовно обставин, які слугували призначенню службового розслідування матеріали справи не містять, відсутність таких позивач пояснює проведенням службового розслідування у період тимчасової втрати працездатності, а тому про початок та проведення службового розслідування йому не було відомо.

З даного приводу, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до п.п.13-14 розділу V Порядку №893, яка кореспондується із положеннями ст. 18 Статуту має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

Виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному частинами шостою-десятою статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.16 Порядку №893).

Факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення (п.17 Порядку №893 ).

Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.3 Порядку №893 ).

Відповідно до ч.1 ст.16 Статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Частиною 2 ст. 16 Статуту передбачено, що у разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

При цьому, до строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці (ч.3 ст.16 Статуту).

Положеннями ч.3 ст.18 цього ж Статуту визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування.

Відповідно до положень п.1-2 розділу VIІ Порядку №893 у разі, якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктами 3-5 ст.22 Статуту, наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Аналіз викладених норм дає підстави вважати, що наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення безпосередньо в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції за місцем проходження служби зазначеним поліцейським, особисте ознайомлення поліцейського з вказаним наказом здійснюється безпосередньо кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи).

Як вказує позивач в обґрунтування своєї позиції, з оскаржуваними наказами не був ознайомлений в порядку передбаченому чинним законодавством, з такими ознайомився лише 11.03.2020, після закінчення тимчасової втрати працездатності, про що свідчить відповідна відмітка на такому наказі (а.с.33).

Так, з огляду на встановлені обставини справи, рішення відповідача про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є необґрунтованим та таким, що порушує право позивача на проходження служби в поліції, а тому оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення підлягають скасуванню.

Як наслідок, порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення його на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, тобто з якої був звільнений останній.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку відповідачем не доведений, а тому підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби відсутні.

Окрім того, жодних доказів, які б свідчили про недотримання позивачем положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського в матеріалах службового розслідування немає. Кожне з порушень повинно бути доведено та підкріплено відповідними доказами, при цьому наявність лише загального посилання не доводить наявність такого порушення.

Щодо недотримання принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що висуваються до професійних та моральних якостей поліцейського, про які відповідачем зазначено у висновку службового розслідування та в наказі про застосування дисциплінарного стягнення, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Під такими вчинками, розуміються протиправні, винні діяння, які здійсненні поліцейським у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням.

При цьому, як з`ясувалося, станом на час розгляду даної справи в матеріалах справи міститься судове рішення (постанова Корольовського районним судом м.Житомира від 03.03.2020 у справі №296/11492/19), яким встановлено відсутність в діях позивача адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке у свою чергу слугувало підставою для винесення оскаржуваних наказів та звільнення позивача зі служби в поліції.

Таким чином, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Питання виплати грошового забезпечення поліцейським регулюються Порядком та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок №260).

Зокрема, пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку №260 визначено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Так, з урахуванням норм Порядку №260 судом зроблено наступний розрахунок.

Як свідчить довідка про доходи від 20.07.2020, яка міститься в матеріалах справи (а.с.81), позивачу за два останні місяці перед звільненням нарахована заробітна плата, у розмірі 14738,16 грн за 62 фактично відпрацьованих дня, а тому середньоденна заробітна плата позивача становить 237,71 грн (14738,16 грн/62дні).

Разом з тим, час вимушеного прогулу позивача з 07.03.2020 до 03.11.2020 склав 242 дні.

А тому, за весь час вимушеного прогулу на користь позивача підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції у Житомирській області, грошове забезпечення в розмірі 57525,82 грн середнього заробітку (242 дні x 242 грн = 57525,82 грн), з утриманням податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що ГУНП у Житомирській області не доведено правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваних наказів, а позивачем, в свою чергу доведено обґрунтованість його позовних вимог, а тому такі підлягають задоволенню.

Згідно з пунктами 2,3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за повний місяць в підлягають негайному виконанню.

У зв`язку із відсутністю судових витрати, питання про їх розподіл судом не вирішується

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108625) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 1673 від 23.12.2019, в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №24о/с від 31.01.2020 в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №205 о/с від 21.07.2020, в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 07.03.2020.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 07.03.2020.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.03.2020 до 03.11.2020 у розмірі 57525 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн 82 коп. з утриманням податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області та стягнення з Головного управління Національної поліції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст судового рішення складено: 16 листопада 2020 року.