Рішення № 92888303, 11.11.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/13520/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у призначенні та виплаті пенсії за вислугою років відповідно до вимог п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати відповідача зарахувати їй періоди роботи: з 22.07.1985 по 23.08.1989; з 01.05.1997 по 01.03.2002; з 30.10.2002 по 15.07.2003; з 16.07.2003 по 13.08.2018 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років та призначити пенсію за вислугою років відповідно до вимог п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 22.01.2020.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач листом від 27.02.2020 повідомив їй про відмову у призначенні пенсії та зазначив, що до спеціального стажу роботи не зараховані періоди роботи: з 22.07.1985 по 23.08.1989 на посаді сестри медичної неврологічного відділення Обласного санітарно-лікувального управління, також періоди з 02.05.1997 по 01.03.2002 на посаді лікаря-стоматолога лікувального відділення Житомирського стоматологічного об`єднання, також не враховані періоди роботи з 2002 року по 13.08.2002, та період з 30.10.2002 по 15.07.2003 на посаді лікаря стоматолога ТОВ "Асклепій", з 31.01.2006 по 13.08.2018 в Територіальному стоматологічному об`єднанні, оскільки підприємства не передбачені Переліком закладів охорони здоров`я, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Позивач вважає, що відповідно до записів трудової книжки станом на 15.08.2018 її стаж роботи, як працівника охорони здоров`я становив 27 років 5 місяців 4 дні, що надає їй право на отримання пенсії відповідно до вимог п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

09 вересня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що страховий стаж позивача є недостатнім, оскільки до спеціального стажу позивача не зараховано період роботи в стоматологічному об`єднанні, ПП "Рідкос" та ТОВ "Асклепій", оскільки останні не передбачені Переліком №909 та Переліком МОЗ України №385.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, позивач зверталась до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило про відмову у призначенні пенсії. Вказано, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Пунктом "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом: на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років; на 31 грудня 2015 року - не менше 25 років 6 місяців; на 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців.

Пунктом 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набутий чинності з 01.01.2018, збережено право на пенсію за вислугу років педагогічних працівників за умови, якщо вони на день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років, необхідну для призначення пенсії за вислугу років.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (із наступними змінами), згідно з яким до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи в лікарняних закладах на посадах: лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад). При цьому, згідно із приміткою 2 Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ. Обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, здійснюється відповідно до Переліку на підставі записів, проведених в трудовій книжні заявника. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22 липня 1985 року, до спеціального стажу роботи за вислугу років зараховано період роботи з 01.08.1994 по 29.07.1995 на посаді лікаря-інтерна Житомирського ТМО, з 01.08.1995 по 01.05.1997 на посаді лікаря-стоматолога поліклінічного відділення Житомирського ТМО, період з 16.07.2003 по 30.01.2006 на посаді лікаря стоматолога-терапевта лікувального відділення стоматологічної поліклініки Житомирського району.

До спеціального стажу роботи не зараховані періоди роботи з 22.07.1985 по 23.08.1989 на посаді сестри медичної неврологічного відділення Обласного лікувально-санаторного управління, також період з 02.05.1997 по 01.03.2002 на посаді лікаря стоматолога лікувального відділення Житомирського стоматологічного об`єднання, та з 02.05.1997 по 01.03.2002 на посаді лікаря стоматолога лікувального відділення Житомирського стоматологічного об`єднання, також не враховано період роботи з 2002 року по 13.08.2002 на посаді лікаря стоматолога ПП "РІДКОС", період з 30.10.2002 по 15.07.2003 на посаді лікаря стоматолога ТОВ "Асклепій", з 31.01.2006 по 13.08.2018 в Територіальному стоматологічному об`єднанні, оскільки підприємства не передбачені Переліком закладів охорони здоров`я, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Відповідно поданих документів страховий стаж роботи становить 35 років 7 місяців 8 днів, в тому числі стаж роботи за вислугу років становить 5 років 3 місяці 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років, тому рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28 січня 2020 року у призначенні пенсії позивачу відмовлено через відсутність необхідного спеціального стажу (а.с.17-18).

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до п.2-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено Кабінетом Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Водночас, 04.06.2019 своїм рішенням №2-р/2019 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема, положення ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788 за змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213 та від 24.12.2015 №911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до ст.51 Закону №1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З вказаного слідує, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України у своєму рішенні виходить з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п."а" ст.54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" ст.55 Закону №1788, нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст.ст.1, 3, ч.3 ст.22, ст.46 Основного Закону України.

Також, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст.51 Закону №1788. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст.51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст.54, 55 Закону №1788.

Із змісту оспорюваних положень Закону №1788 встановлено, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. "а" ст.54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст.55 Закону №1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

З огляду на викладене, Конституційний Суд України визнав оспорювані положення п."а" ст.54, ст.55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 та Законом №911 такими, що суперечать положенням ст.ст.1, 3, 46 Основного Закону України та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Згідно ч.3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні від 22.05.2018 №5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення ч.3 ст.22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац 10 п.п.2.2 п.2 мотивувальної частини).

Отже, за будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011.

З огляду на вищезазначене, суд зауважує, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911.

Згідно п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що особа, яка станом на момент звернення до пенсійного органу має від 25 до 30 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.

Як свідчать матеріали справи, підставою відмови відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років наведено відсутність необхідного страхового стажу, у зв`язку з незарахуванням певних періодів її роботи до спеціального стажу.

Так, згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_1 позивач:

- з 22.07.1985 по 23.08.1989 працювала на посаді сестри медичної неврологічного відділення Обласного санітарно-лікувального управління (4 роки 1 місяць 1 день);

- з 01.05.1997 по 01.03.2002 працювала на посаді лікаря-стоматолога лікувального відділення Житомирського стоматологічного об`єднання (4 роки 10 місяців 0 днів);

- з 30.10.2002 по 15.07.2003 працювала на посаді лікаря-стоматолога товариства з обмеженою відповідальністю Науково-лікувального реабілітаційного центру "Асклепій" (8 місяців 15 днів);

- з 16.07.2003 по 13.08.2018 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта в "Стоматологічній поліклініці Житомирського району" (12 років 6 місяців 13 днів) (а.с.10-12).

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 (далі - Перелік №909), зокрема, до зазначеного переліку належать лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку №909 передбачено, що посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах, належать до таких, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Пунктом 2 Примітки до Переліку №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до ст.3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" заклад охорони здоров`я це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Стаття 3 вказаного Закону також визначає поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням.

Безпосередню охорону здоров`я населення забезпечують санаторно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров`я. Заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами, організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих працівників. Наказом Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров`я" №385 від 28.10.2002 (далі - Наказ №385) затверджено переліки закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад і посад молодших спеціалістів із фармацевтичною освітою в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом міністерства охорони здоров`я від 28.10.2002 №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2002 №392/7130 (із наступними змінами), до санаторно-курортних закладів належать санаторії та санаторїї-профілакторії. Саме робота в цих закладах незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності дає право на пенсію за вислугу років.

Зі змісту довідки від 19 березня 2018 року №15-18/09 встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Обласному лікувально-санаторному управління на посаді сестри медичної неврологічного відділення з 22.07.1985 (наказ № 70 п.1 від 22.07.1985 року) по 23.08.1989 (наказ № 87 від 23.08.1989), усього спеціальний стаж роботи в якості сестри медичної складає 4 (чотири) роки 01 (один) місяць 01 (один) день, що дає право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту "є" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням Житомирського облвиконкому № 251 від 17.09.1990 року обласне лікувально-санаторне управління було закрито з 01.01.1991, а на його базі з 01.01.1991 було відкрито обласний медичний діагностичний центр. Відповідно до рішення виконкому Житомирської міської ради народних депутатів від 06.07.1993 № 410 змінено назву обласного медичного діагностичного центру на обласний медичний консультативно-діагностичний центр.

Згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації № 897 від 12.12.2001 Житомирський обласний медичний консультативно-діагностичний центр перейменовано на Комунальне підприємство Житомирський обласний медичний консультативно-діагностичний центр. Згідно рішення Житомирської обласної ради № 452 від 29.07.2004 заклад перейменовано на Комунальне підприємство обласний медичний консультативно- діагностичний центр Житомирської обласної ради, відповідно до рішення обласної ради № 1040 від 18.03.2010 заклад перетворено в комунальну установу "Обласний медичний консультативно-діагностичний центр" Житомирської обласної ради (а.с.8 зворот).

З огляду на викладене, відповідачем безпідставно не зараховоно до спеціального стажу ОСОБА_1 4 роки 1 місяць 1 день з 22.07.1985 по 23.08.1989 на посаді сестри медичної неврологічного відділення Обласного санітарно-лікувального управління.

Відмова у зарахуванні до спеціального стажу позивача періоду з 01.05.1997 по 01.03.2002 також є безпідставною, оскільки згідно довідки Територіального стоматологічного об`єднання Житомирської районної ради №168 від 13.12.2017 позивач у вказаний період працювала лікарем-стоматологом Територіального стоматологічного об`єднання (а.с.9).

Період роботи позивача з 30.10.2002 по 15.07.2003 на посаді лікаря стоматолога товариства з обмеженою відповідальністю Науково-лікувального реабілітаційного центру "Асклепій" також має бути зарахований до спеціального стажу.

Так, відповідно до п.2.2. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-лікувальний реабілітаційний центр "Асклепій" серед напрямів діяльності вказано медична практика; стоматологічна практика; інша діяльність у сфері охорони здоров`я; ветеринарна практика; здійснення лікувально-оздоровчих заходів в Україні та за її межами (а.с.16).

Також період з 31.01.2006 по 13.08.2018 у Територіальному стоматологічному об`єднанні Житомирської районної ради має бути зарахований до спеціального стажу ОСОБА_1 , оскільки з 16.07.2003 по 13.08.2018 позивач місце роботи не змінювала. У період її роботи на посаді лікаря-стоматолога -терапевта лікувального відділення було змінено назву юридичної особи.

Відтак, всі наведені вище обставини вказують на те, що позивач у періоди з 22.07.1985 по 23.08.1989, з 01.05.1997 по 01.03.2002, з 30.10.2002 по 15.07.2003 та з 16.07.2003 по 13.08.2018 працювала на посадах середнього та вищого медичного персоналу у закладах Міністерства охорони здоров`я України, що дає їй право на зарахування таких періодів до спеціального стажу та призначення пенсії за вислугою років на підставі п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином спеціальний стаж позивача, що не врахований відповідачем під час розгляду її заяви становить 22 роки 1 місяць 29 днів.

Враховуючи вищевикладене, дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років визнаються судом протиправними.

З огляду на наведене, з урахуванням відсутності у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області інших об`єктивних підстав для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та з урахуванням встановленого судом факту наявності у позивача більше, ніж 26 років 6 місяців спеціального стажу (5 років 3 місяці 17 днів+22 роки 1 місяць 29 днів = 27 років 5 місяців 16 днів), та з метою належного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з моменту звернення з відповідною заявою.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, з урахуванням встановленого права позивача на призначення пенсії, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 21.08.2020 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення судового збору у розмірі 840,80 грн на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_2 ) у призначенні та виплаті пенсії за вислугою років відповідно до вимог п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи: з 22.07.1985 по 23.08.1989; з 01.05.1997 по 01.03.2002; з 30.10.2002 по 15.07.2003; з 16.07.2003 по 13.08.2018 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років та призначити пенсію за вислугою років відповідно до вимог п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з моменту звернення з відповідною заявою.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн за платіжними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва