Рішення № 92888277, 17.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 р. Справа№200/9382/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10 вересня 2020 року №646 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 вересня 2020 року про перерахунок пенсії із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №1 (шахтарі) періоду проходження військової служби з та періоду навчання в Дзержинському гірничому технікумі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Позивач звернувся до відповідача з заявою, щодо перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» оскільки має більше 15 років пільгового підземного стажу за Списком №1 (шахтарі).

Позивач претендує на зарахування до пільгового стажу за списком №1 (шахтарі) періоду проходження військової служби з та періоду навчання в Дзержинському гірничому технікумі.

На свою заяву позивач отримав рішення №646 від 10 вересня 2019 року про відмову в перерахунку пенсії. Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що періоди періоду проходження військової служби з та періоду навчання в Дзержинському гірничому технікумі не зараховано до пільгового стажу позивачу, оскільки Дзержинський гірничий технікум відповідно до Закону України «Про професійно-технічну освіту» не є професійно-технічним закладом. Вважає, що на момент призову позивача на строкову військову службу не виконані умови абз.2, п.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

04 листопада 2020 року відповідачем засобами електронного зв`язку надано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним. 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою №2927 про перерахунок пенсії по стажу згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

ОСОБА_1 претендує на зарахування до пільгового стажу за Списком № 1-Шахтарі не відпрацьованого під землею (як передбачено статтею 8 Закону України № 345), а прирівняного до пільгового стажу виключно для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах, що не відповідає Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Отже, зараховувати період проходження військової служби з 06 липня 1986 року по 14 червня 1988 року до пільгового підземного стажу роботи за Списком №1-Шахтарі, для перерахунку пенсії по Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» немає законних підстав (тому що служба не є роботою на підземних роботах за Списком №1).

Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не може зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 (шахтарі) період навчання ОСОБА_1 у Дзержинському гірничому технікумі з 01 вересня 1982 року по 05 червня 1986 рік, оскільки навчання у технікумі не підпадає під дію Закону України «Про професійно- технічну освіту».

Період навчання у Дзержинському гірничому технікумі з 01 вересня 1982 року по 05 червня 1986 року зараховано до загального трудового стажу ОСОБА_1 . Просить суд відмовити у задоволенні позову /а.с.27-31/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи /а.с.54/.

09 листопада 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву аналогічного змісту надісланий засобами поштового зв`язку /а.с.41-46/.

13 листопада 2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про доручення до матеріалів справи копії військового квитка /а.с.48-51/.

Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України , про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 /а.с.7-8/.

07 червня 2016 року позивач звернувся до УПФУ в м. Дзержинську Донецької області (Торецьке ОУПФУ) із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області №394 від 20 липня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 21 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з інвалідності на пенсію за віком неправомірними. Скасовано рішення Управління Пенсійного Фонду України в м. Дзержинську Донецької області про відмову в перерахунку пенсії з інвалідності на пенсію за віком №394 від 20 липня 2016 року. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на пільгових умовах період проходження строкової військової служби з 06 липня 1986 року по 14 червня 1988 року. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності на пенсію за віком та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07 липня 2016 року/а.с.13-14/.

На виконання постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 21 грудня 2016 року відповідачем призначено ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 07 липня 2016 року.

Позивач звернувся до відповідача 08 вересня 2020 року з заявою №2927, щодо перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» оскільки має більше 15 років пільгового підземного стажу за Списком №1 (шахтарі)/а.с.32/.

Рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №646 від 10 вересня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по стажу відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» /а.с.17-18/.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення. Такі повноваження повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Надаючи правову оцінку неврахуванню відповідачем до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження військової служби з та періоду навчання в Дзержинському гірничому технікумі при перерахунку пенсії, суд виходить з наступного.

Відповідно до диплому НОМЕР_3 від 06 червня 1986 року ОСОБА_1 навчався в Дзержинському гірничому технікумі з 01 вересня 1982 року по 05 червня 1986 рік за спеціальністю підземної розробки вугільних родовищ та здобув кваліфікацію гірничого техніка /а.с.12/.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 зазначено, що його з 27 травня 1985 року по 15 липня 1985 року прийнято для проходження виробничої практики на шахту імені Ф.Е. Дзержинського учнем електрослюсаря підземного та з 16 січня 1986 року по 02 червня 1986 рік прийнято для проходження виробничої практики на шахту імені Ф.Е. Дзержинського учнем підземного гірничого (записи трудової книжки №4 та 5) /а.с.9-11/.

Наказом від 06 червня 1986 року №157 ОСОБА_1 з 02 червня 1986 року було звільнено з шахти імені Ф.Е. Дзержинського за ст. 36 п. 3 КЗпП УРСР, у зв`язку з призовом в ряди Радянської армії (запис трудової книжки № 6).

З матеріалів справи вбачається, що згідно військового квитка серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 06 липня 1986 року по 14 червня 1988 року в лавах Радянської армії/а.с.50-51/.

Після звільнення з військової служби ОСОБА_1 через два місяці, 03 серпня 1988 року був прийнятий на шахту «Нова» Дзержинського виробничого об`єднання по видобутку вугілля («Дзержинськвугілля») підземним учнем прохідника з повним робочим днем в шахті (запис трудової книжки №8).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у періоди між звільненням з роботи 02 червня 1986 року та призову у військову службу 06 липня 1986 року, а також у період після завершення служби 14 червня1988 року та влаштуванням на роботу 03 серпня 1988 року не працював на інших роботах, окрім тих, що дають право на зарахування пільгового стажу за Списком №1(шахтарі).

Суд звертає увагу, що до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.

Так, відповідно до п.п. "з" п. 109 розд. VIII Постанови Ради Міністрів СРСР "Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій" від 03 серпня 1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.

Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03 серпня 1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування даного періоду навчання до пільгового стажу, встановлено, що особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, при цьому не встановлюючи обмежень щодо часу працевлаштування особи або конкретної професії, а тому посилання відповідача на те, що позивач після закінчення технікума протягом трьох місяців мав працевлаштуватись на роботу за набутою професією є безпідставними.

Крім того, суд враховує положення ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійно - технічну освіту" відповідно до яких час навчання у професійно - технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Оскільки, ОСОБА_1 був працевлаштований за набутою спеціальністю відразу після проходження строкової військової служби, суд приходить до висновку, що період навчання ОСОБА_1 у Дзержинському гірничому технікумі з 01 вересня 1982 року по 05 червня 1986 року за професією "гірничий технік" має бути зараховано до пільгового стажу останнього, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивач з 6 липня 1986 року по 14 червня 1988 року проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії.

Дана обставина підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 та відповідним записом в трудовій книжці серії НОМЕР_4 /а.с.9,50-51/

Відповідно Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Таким чином, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.

На період проходження позивачем військової служби діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі по тексту - Положення).

Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Безпосередньо, після періоду військової служби позивач працював на шахті «Нова» Дзержинського виробничого об`єднання по видобутку вугілля («Дзержинськвугілля») підземним учнем прохідника з повним робочим днем в шахті, що відповідає Списку №1 та підтверджено відповідними записами в трудовій книжці. Період служби в Радянській армії з 6 липня 1986 року по 14 червня 1988 року повинен бути зарахований відповідачем не тільки до загального стажу але й до пільгового стажу за Списком №1.

Таким чином, строк військової служби ОСОБА_1 в Збройних Силах СРСР дорівнюється за вибором позивача до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду, у зв`язку з чим відповідач діяв неправомірно не зарахувавши даний період до пільгового страхового стажу позивача.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

При цьому, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Вказані спірні періоди роботи позивача підтверджені належними доказами.

Отже, відповідачем неправомірно не зараховані вищевказані спірні періоди роботи позивача до його пільгового стажу роботи при призначенні пенсії із зазначених ним підстав.

Суд зазначає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу було прийнято не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач протиправно відмовився зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 (шахтарі) ОСОБА_1 період навчання в Дзержинському гірничому технікумі та строкової служби в лавах Радянської армії, що дають право на відповідний перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Таким чином, відмова пенсійного органу в зарахуванні даних періодів до страхового та пільгового стажу, що дають право на відповідний перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є неправомірною.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач тривалий час своїми протиправними діями позбавляє позивача належного рівня пенсійного забезпечення, суд вважає, що для повного захисту порушених прав ОСОБА_1 необхідно:

визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10 вересня 2020 року №646 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по стажу по Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву №2927 від 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 про перерахунок пенсії по стажу відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового страхового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 (шахтарі) період навчання з 01 вересня 1982 року по 05 червня 1986 року в Дзержинському гірничому технікумі за спеціальністю підземна розробка вугільних родовищ та період проходження військової служби в лавах Радянської армії з 06 липня 1986 року по 14 червня 1988 року, що дає право на перерахунок пенсії по стажу по Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Враховуючи ігнорування відповідачем судових рішень, де вже було вирішено спір між даними сторонами, зокрема постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 21 грудня 2016 року по справі №225/5033/16-а суд вважає за необхідне, розглянути питання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов`язані із розглядом цієї справи.

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Дружби, 22, м. Торецьк, 85200, ЄДРПОУ 47170435) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10 вересня 2020 року №646 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по стажу по Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву №2927 від 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 про перерахунок пенсії по стажу відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового страхового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 (шахтарі) період навчання з 01 вересня 1982 року по 05 червня 1986 року в Дзержинському гірничому технікумі за спеціальністю підземна розробка вугільних родовищ та період проходження військової служби в лавах Радянської армії з 06 липня 1986 року по 14 червня 1988 року, що дає право на перерахунок пенсії по стажу по Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Стягнути з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Дружби, 22, м. Торецьк, 85200, ЄДРПОУ 47170435) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Дружби, 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200, ЄДРПОУ 42170475) подати протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням, звіт про виконання рішення та докази його виконання.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 17 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов