Рішення № 92887991, 07.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року Справа № 160/8603/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2020 представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.06.2020 року №10598-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (Ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Власівській сільській ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням від 05.09.2019, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:01:000:0168. За результатами розгляду даного клопотання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало відповідь, оформлену листом від 02.10.2019 №Д-12592/0-6106/0/95-19 «Про розгляд заяви», за змістом якого позивачу відмовлено у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка знаходить в постійному користуванні третіх осіб з державними актами на право постійного користування землею. Вказану відмову позивач оскаржив в судовому порядку. Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/1980/20 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув клопотання позивача та видав наказ від 03.06.2020 №10598-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», за змістом якого ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Відмова обґрунтована тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323180800:01:000:0168 має накладення на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні на підставі державних актів на право постійного користування землею у гр. ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії III-XP №006041, а тому позивачем всупереч ст. 118 Земельного кодексу України не додано до клопотання погодження землекористувачів. Вказаний наказ відповідача від 03.06.2020 є незаконним, відмова безпідставною та такою, що порушує права позивача, оскільки орган Держгеокадастру може відмовити лише з підстав передбачених законом, а саме ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Щодо відсутності у додатках до клопотання позивача погодження землекористування зазначено, що на момент направлення клопотання позивача у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:01:000:0168 відсутня будь-яка інформація щодо реєстрації за третіми особами права власності чи право користування. Відповідач не долучив до оскаржуваного наказу документи, що належним чином посвідчують права постійного користування третіх осіб саме земельною ділянкою на яку претендує позивач, а тому відмова у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою з підстави відсутності погодження землекористувача є необґрунтованою, та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою суду від 31.07.2020 було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

02.09.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої бажає отримати ОСОБА_1 знаходиться на інвентаризованій земельній ділянці кадастровий номер 6323180800:01:000:0168, що була сформована під час здійснення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення у 2013. На вказану земельну ділянку, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої бажає отримати позивач видано державні акти на право постійного користування землею, а саме:

-державний акт на право постійного користування землею серія III-XP №006043 від 17.03.2001, що був виданий ОСОБА_4 для ведення особистого підсобного господарства;

-державний акт на право постійного користування землею серія III-XP №006041 від 17.03.2001, що був виданий ОСОБА_5 для ведення особистого підсобного господарства. У Головному управлінні Держгеокадастру у Харківській області відсутні відомості щодо припинення права користування або визнання не чинним вищевказаних державних актів на право постійного користування землею.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що при прийнятті оскаржуваного рішення Головне управлінні Держгеокадастру у Харківській області діяло в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами , прийнятими на їх виконання, а також в межах строків, визначених ст. 118 ЗК України, отже підстави для визнання неправомірним такого рішення, а також визнання у зв`язку з цим протиправною бездіяльність Головного управління відсутні. Позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки є дискреційними повноваженнями Головного управління.

Ухвалою суду від 04.09.2020 було витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області копії Державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-ХР за № 006043, що був виданий ОСОБА_4 для ведення особистого підсобного господарства та Державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-ХР за № 006041, що був наданий ОСОБА_5 для ведення особистого підсобного господарства для долучення до матеріалів справи.

30.09.2020 Головним управління Держгеокадастру у Харківській області на виконання ухвали суду від 04.09.2020 було надано належним чином завірені копії Державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-ХР за №006043, що був виданий ОСОБА_4 для ведення особистого підсобного господарства та Державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-ХР за № 006041, що був наданий ОСОБА_5 для ведення особистого підсобного господарства для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 02.10.2020 було відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про закриття провадження у справі в порядку статті 238 КАС України у справі № 160/8603/20.

Ухвалою суду було відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про залучення третіх осіб.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено 05.09.2019 представник позивача за довіреністю звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення КВЦПЗ 01.03), орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області (за межами населених пунктів).

За результатами розгляду даного клопотання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало відповідь, оформлену листом від 02.10.2019 №Д-12592/0-6106/0/95-19 «Про розгляд заяви», за змістом якого позивачу відмовлено у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка знаходить в постійному користуванні третіх осіб з державними актами на право постійного користування землею. Вказану відмову позивач оскаржив в судовому порядку.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 по справі №160/1980/20 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не прийняття рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:01:000:0168 – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:01:000:0168.В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув клопотання позивача та видав наказ від 03.06.2020 №10598-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Відмова обґрунтована тим, що за інформацією Відділу у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, згідно з доданими до заяви графічними матеріалами, зазначена земельна ділянка має накладення на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні на підставі державних актів на право постійного користування землею у гр.. ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії III-XP №006040 та гр. ОСОБА_5 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії III-XP №006041, а тому позивачем всупереч ст. 118 Земельного кодексу України не додано до клопотання погодження землекористувачів.

Вважаючи такий наказ від 03.06.2020 №10598-СГ протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

У відповідності до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельного кодексу України, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 29.09.2016 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за вих. № 1391/29521.

Так, підпунктом 13 пункту 4 якого встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Судом встановлено, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 10598-СГ від 03.06.2020 не містить визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України.

В спірному наказі відповідач зазначив, що за інформацією Відділу у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, згідно з доданими до заяви графічними матеріалами, земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, має накладення на земельні ділянки які перебувають у постійному користуванні гр. ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії III-XP №006040 та гр. ОСОБА_5 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії III-XP №006041.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Також, в оскаржуваному наказі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області зазначило, що заявником не додані погодження землекористувачів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що не надання погодження землекористувачів не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Окремо суд зауважує, що відповідачем не надано до суду доказів того, що на час подачі клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, ОСОБА_1 було відомо, що земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність перебуває у постійному користуванні інших осіб.

Проте, в матеріалах справи міститься Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, згідно з якої станом на 15.07.2020 земельна ділянка кадастровий номер 6323180800:01:000:0168 інформація щодо форми власності відсутня (а.с. 23).

За таких обставин, у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Стосовно посилань представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є його дискреційними повноваженнями, як на підставу відмови в задоволенні позову, суд вказує наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 118 Земельного кодексу України передбачає виключний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, проте, відповідач відмовляє позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, які не передбачені вказаною нормою Земельного кодексу.

Зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в його дискреційні повноваження, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав останньому формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Таким чином, з метою належного захисту порушеного права позивача суд приходить до висновку про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (Ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Власівській сільській ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, бід. 21, 8-9 поверх, м.Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії-задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.06.2020 року №10598-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (Ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Власівській сільській ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко