Рішення № 92887869, 29.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Справа № 160/9636/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення ОСОБА_1 з 01.03.2020 року з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з дати переведення - 01.03.2020 року, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії державного службовця.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.12.2014 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За заявою позивача від 06.07.2016 року її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01.03.2020 відповідач самостійно перевів позивача з пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Листом від 14.02.2020 №293/03.7-22 відповідач повідомив позивача про таке переведення, зазначивши, що пенсійну справу приведено у відповідність чинному законодавству, оскільки стаж державної служби позивача, який дає право на призначення пенсії згідно Закону України "Про державну службу" складає 18 років 3 місяці, що є недостатнім для отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Позивач вважає, що відповідачем протиправно переведено її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки вона на законних підставах знаходилась на пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" з 06.07.2016 року та мала стаж роботи державного службовця більше 20 років. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та запропоновано відповідачу у 15 денний термін надати відзив на позовну заяву.

21.09.2020 року відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає, що 01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 р. Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622. Однією з умов призначення пенсії відповідно до Закону №889-VII є, зокрема, наявність на день набрання чинності Законом №889-VII не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України №3723-XII та актами КМУ незалежно від факту роботи на державній службі станом на 1 травня 2016 року. Розрахунок пенсії проведено згідно із стажем, який становить 38 років 1 місяць 4 дні, заробітну плату застосовано за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з 01.07.2000 по 30.11.2014 р. При перегляді пенсійного стажу позивача, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» періоди: - з 22.11.1993 по 08.05.2002 років - працювала в Самарському суді м. Дніпропетровська, встановлено за займаною посадою відповідний ранг, - з 17.03.2005 по 29.12.2014 - працювала в прокуратурі Дніпропетровській області встановлено на займаній посаді відповідний ранг. Стаж роботи на державній службі складає 18 років 3 місяці які зараховані до стажу державної служби. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу , який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. З цих підстав право на пенсію відповідно Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 р відсутнє. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Першочергово пенсію позивачу було призначено 30.12.2014 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В липні 2016 року позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 06.07.2016 року.

01.03.2020 ОСОБА_1 відповідачем переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

14.02.2020 року відповідачем направлено повідомлення ОСОБА_1 , в якому зазначено, що при перегляді її пенсійної справи, встановлено, що при визначенні права на пенсію відповідно до Закону України « Про державну службу» до стажу держслужби безпідставно було враховано періоди роботи, які не відповідають посадам, віднесеним до відповідних категорій посад державної служби, що суперечить вимогам Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII. Право на пенсію відповідно до Закону України « Про державну службу» відсутнє. Пенсійну справу приведено відповідно до вимог чинного законодавства з 01.03.2020 року та з цієї дати пенсію перераховано відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В подальшому виплата пенсії проводиться за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

11.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою в якій просила роз`яснити на підставі яких документів чи розпоряджень їй було зменшено розмір пенсії та механізм перерахунку пенсії.

19.03.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою в якій зазначила, що на прийомі у ГУ ПФУ у Дніпропетровській області 11.03.2020 року вона дізналась, що її перевели на інший вид пенсії: з пенсії державного службовця на пенсію на загальних підставах, оскільки не всі посади, на яких вона працювала відносяться на сьогоднішній день до посад державної служби. Строк роботи на таких посадах було вирахувано із загального стажу державної служби, що призвело до відсутності 20-річного стажу роботи на державній службі. Просила повідомити які конкретно посади і на підставі яких нормативних документів вони були виключені з переліку посад державної служби.

23.03.2020 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області позивачу було надано відповідь, в якій зазначено, що при перегляді пенсійної справи встановлено, що при визначенні права на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» до стажу держслужби безпідставно було враховано періоди роботи, які не відповідають посадам, віднесеним до відповідних категорій посад державної служби, що не передбачено чинним законодавством. Право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутнє. Пенсійну справу приведено відповідно до вимог чинного законодавства з 01.03.2020 року та з цієї дати пенсію перераховано відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В подальшому виплата пенсії проводиться за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.03.2020 року відповідачем надано відповідь на звернення позивача від 24.03.2020 року, якою повідомлено, що при перегляді пенсійної справи позивача зараховано до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» періоди: - з 22.11.1993 по 08.05.2002 років - в Самарському суді м. Дніпропетровська, встановлено за займаною посадою відповідний ранг, - з 17.03.2005 по 29.12.2014 - в прокуратурі Дніпропетровській області встановлено на займаній посаді відповідний ранг.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.03.2020 року протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон України №889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII - втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон України №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723.

Тобто, розділом XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналізуючи зазначені норми, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 р. у справі № 569/350/17, від 03.07.2018 р. у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 р. у справі № 591/6970/16-а.

З матеріалів справи вбачається, що загальний стаж ОСОБА_1 , згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить більше 38 років.

В липні 2016 року відповідач дійшов висновку, що стаж державної служби ОСОБА_1 становить більше 20 років та перевів її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

З 01.03.2020 року відповідачем було переведено позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з підстав відсутності 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

При цьому, стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону № 889 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 р. № 229 (далі - Порядок № 229).

Пунктом 6 Порядку № 229 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи (служби, навчання) до набрання чинності Законом № 889 обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло до 01.05.2016 р. та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 (далі - Порядок № 283), додатку до нього та інших нормативно-правових актів.

Відповідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 , встановлена наступна праця позивача:

Запис №6-7: з 03.07.1989 року по 04.05.1992 року - працювала в управлінні юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів на посаді судового виконавця Самарського районного народного суду.

Запис №9-13: з 22.11.1993 по 08.05.2002 років - працювала в Самарському суді м. Дніпропетровська секретарем судового засідання.

Запис №14-17: з 28.05.2002 по 06.07.2004 років - працювала в прокуратурі Дніпропетровської області на таких посадах : архіваріусом, інспектором відділу роботи з кадрами.

Запис №18-26: з 17.03.2005 по 29.12.2014 років - працювала в прокуратурі Дніпропетровській області начальником секретаріату.

Стаж в Самарському суді м. Дніпропетровська та частково з 17.03.2005 по 29.12.2014 в прокуратурі Дніпропетровської області відповідачем визнається як стаж державної служби у сукупності 18 років 3 місяці.

Відповідно до пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Відповідно до Переліку державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, визначено зокрема, що період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в виконавчих комітетах місцевих рад депутатів трудящих, рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділках, інших структурних підрозділах зараховується до стажу державної служби (додаток до Порядку №283).

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що стаж роботи з 03.07.1989 року по 04.05.1992 року в Управлінні юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів на посаді судового виконавця Самарського районного народного суду відноситься до посад державної служби.

Обґрунтовуючи переведення позивача з одного виду пенсії на інший, відповідач посилається на критерій , який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII, це встановлення за займаною посадою відповідного рангу. З цих підстав відповідач стверджує, що право на пенсію відповідно Закону України «Про державну службу» відсутнє.

Суд не може погодитись з такими висновками відповідача, оскільки право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» залежить від наявності необхідного стажу роботи на державній службі, а не від віднесення посади до того чи іншого рангу державної служби та від факту наявності внесення такої інформації до трудової книжки позивача.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не доведено правомірність своїх дій.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення адміністративного позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат, а саме, судового збору у розмірі 840,80 грн. сплата якого підтверджується квитанцією від 12.08.2020 року.

Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення ОСОБА_1 з 01.03.2020 року з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з дати переведення - 01.03.2020 року, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії державного службовця.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 вересня 2020 року.

Суддя С.І. Озерянська