Рішення № 92887700, 16.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/14181/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПфУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні періоду його роботи з 16.06.1993 по 31.12.1995 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком; зобов`язання зарахувати до його страхового стажу період роботи з 16.06.1993 по 31.12.1995 в об`єднанні «Волиньсільбуд» на посаді ведучого економіста відділу економіки, фінансів і обліку, з моменту призначення пенсії за віком, а саме з 08.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.07.2020 позивач звернувся до ГУ ПфУ у Волинській області із необхідними документами та заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як досяг відповідного пенсійного віку для призначення пенсії (60 років) та його загальний трудовий (страховий) стаж становить більше 40 років. Згідно розрахунку відповідача його страховий стаж становить 39 років 03 місяці 01 день. Водночас у листі від 14.08.2020 №0300-0308-8/25922 відділ з питань перерахунків пенсій №7 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПфУ у Волинській області повідомив ОСОБА_1 про те, що до страхового стажу не було зараховано період його роботи з 16.06.1993 року по 31.12.1995 року в об`єднанні «Волиньсільбуд» у зв`язку з відсутністю перейменування у трудовій книжці.

Позивач не погоджується з діями ГУ ПфУ у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 16.06.1993 по 31.12.1995 в об`єднанні «Волиньсільбуд», оскільки вказаний стаж підтверджується записами у трудовій книжці, які відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, так як містять чіткі дати прийому на роботу, номери наказів та їх дати, посади на яких позивач працював. Записи не містять жодних виправлень. Крім того, зазначає, що відповідач безпідставно та з незрозумілих причин відмовив у зарахуванні даного періоду роботи, адже подальші записи в його трудовій книжці, які зараховані відповідачем при призначенні пенсії за віком, аналогічні.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.37).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.43-47) позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що при поданні документів для призначення пенсії були виявлені неточні записи в трудовій книжці позивача, зокрема, в ній відсутні записи про зміну назви підприємства під час роботи позивача в об`єднанні «Волиньсільбуд». З наведених підстав просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.07.2020 звернувся до ГУ ПфУ у Волинській області із заявою та документами про призначення йому пенсії за віком (а.с.44).

На підставі рішення відповідача від 06.08.2020 №032350009765 ОСОБА_1 призначено з 08.08.2020 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.57). Загальний страховий стаж позивача відповідно до протоколу призначення пенсії становить 37 років 3 місяці 1 день.

У зв`язку з уточненням даних в електронній пенсійній справі позивача на підставі рішення від 17.08.2020 №032350009765 відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення, тобто з 08.08.2020, із розрахунку загальної тривалості страхового стажу 39 років 3 місяці 1 день (а.с.58)

При цьому листом від 14.08.2020 №0300-0308-8/25922 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що до страхового стажу не було зараховано період роботи з 16.06.1993 по 31.12.1995 в об`єднанні «Волиньсільбуд» в зв`язку з відсутністю перейменування у трудовій книжці (а.с.31).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою пенсійного органу у зарахуванні періоду роботи позивача з 16.06.1993 по 31.12.1995 до загального страхового стажу.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с.15-26), слідує, що з 16.06.1993 (наказ №21-к від 16.06.1993) останній був прийнятий на посаду ведучого економіста відділу економіки, фінансів і обліку в об`єднанні «Волиньсільбуд» (запис №13).

При цьому відповідно до запису №12 трудової книжки позивач 14.06.1993 звільнений з Дирекції будуючого Луцького заводу «Іскра» на підставі п.5 ст.36 КЗпП України по переводу в об`єднання «Волиньсільбуд» (наказ №146-к від 14.06.1993), а відповідно до запису №15 - з 01.01.1996 прийнятий по переводу з об`єднання в ДП «Волиньсільбуд» на посаду заступника начальника відділу економіки, фінансів і бухгалтерського обліку (наказ № 2-к від 01.01.1996).

Отже, згідно із записами трудової книжки позивач в період з 16.06.1993 по 31.12.1995 працював на посаді ведучого економіста відділу економіки, фінансів і обліку в об`єднанні «Волиньсільбуд».

Разом з тим, вказаний період роботи позивача в об`єднанні «Волиньсільбуд» не зарахований відповідачем до страхового стажу з тих підстав, що в трудовій книжці відсутні записи про зміну назви підприємства під час його роботи в даному об`єднанні.

Однак суд зазначає, що відповідно до довідки Головного управління статистики у Волинській області від 20.07.2020 (а.с.55) Волинське обласне кооперативно-державне об`єднання сільських будівельників «Волиньсільбуд» (скорочене найменування: об`єднання «Волиньсільбуд») зареєстроване як юридична особа 04.01.1992 та 11.07.2012 припинено діяльність даного підприємства у зв`язку з внесенням судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з її банкрутством.

Отже, об`єднання «Волинсьсільбуд» не змінювало назву підприємства.

Водночас згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту п.2.4 зазначеної вище Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.27 Інструкції №58 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Враховуючи вищенаведені приписи Інструкції №58 та беручи до уваги досліджені судом письмові докази, слід дійти висновку про те, що у трудовій книжці ОСОБА_1 не внесений запис про його звільнення з об`єднання «Волиньсільбуд» по переводу в ДП «Волиньсільбуд».

Суд зазначає, що в силу пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. При цьому трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд враховує, що позивач вжив усіх можливих заходів для підтвердження трудового стажу в об`єднанні «Волиньсільбуд», звернувшись до комунальної установи Луцького міського трудового архіву та Державного архіву Волинської області, які у своїх відповідях від 06.08.200 №1959/1-11 та від 14.08.2020 №717/01-21 відповідно (а.с.27-28) повідомили про ненадходження документів з особового складу на зберігання з даного об`єднання.

Разом з тим, наявні в трудовій книжці позивача записи №№12 та 14 засвідчують ту обставину, що як прийняття в об`єднання «Волиньсільбуд», так і звільнення з даного підприємства здійснювалось по переводу, що в свою чергу підтверджує факт роботи позивача на даному підприємстві в період з 16.06.1993 по 31.12.1995, а тому вказаний період протиправно та не обґрунтовано не врахований відповідачем до страхового стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Приймаючи рішення у даній справі, суд зазначає, що обставини, які підлягали встановленню судом у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі та враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об`єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих загальний стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач - ГУ ПфУ у Волинській області як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування періоду роботи позивача з 16.06.1993 по 31.12.1995 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що з врахуванням вимог статті 245 КАС України належать до задоволення шляхом визнання протиправними дій ГУ ПфУ у Волинській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 16.06.1993 по 31.12.1995 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком, зобов`язання відповідача зарахувати вказаний період роботи до страхового стажу та провести перерахунок і виплату пенсії із врахуванням даного страхового стажу з дня призначення пенсії за віком, а саме: з 08.08.2020.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в розмірі 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцією 28.09.2020 (а.с.8).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 16.06.1993 по 31.12.1995 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 16.06.1993 по 31.12.1995 в об`єднанні «Волиньсільбуд» на посаді ведучого економіста відділу економіки, фінансів і обліку та провести перерахунок і виплату пенсії за віком з врахуванням даного страхового стажу з дня призначення пенсії, тобто з 08.08.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

16 листопада 2020 року