Рішення № 92878029, 11.11.2020, Старобільський районний суд Луганської області

11.11.2020

Справа 431/2930/20

Провадження 2-а/431/27/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Старобільський районний суд Луганської області у складі

судді Колядова В.Ю.,

за участю секретаря Петренко К.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Заїки В.К.

розглянувши в приміщенні Старобільського районного суду в м. Старобільськ у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області , третя особа: державний інспектор у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Гончаров Юрій Євгенович про поновлення строку для подання позовної заяви до суду, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.12.2019 року № 320-ДК/0092По/08/01/-19,

встановив:

08 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області , третя особа: державний інспектор у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Гончаров Юрій Євгенович про поновлення строку для подання позовної заяви до суду, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.12.2019 року № 320-ДК/0092По/08/01/-19. Адміністративний позов обґрунтовує тим, що 26 грудня 2019 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Гончаровим Ю.Є. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №320-ДК/0093П/07/01/-19. Вказаною постановою було визнано її винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Вважає постанову необґрунтованою та незаконною, винесеною без повного встановлення обставин, і відповідно такою, що підлягає скасуванню. Оскільки, відповідно до постанови державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Гончаровим Ю.Є. встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу), а саме земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, головою сільськогосподарського фермерського господарства «Селена» ОСОБА_1 , чим порушені вимоги ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та ст. 79-1, ч. 1 ст. 116, 125 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність згідно п. «б» ст. 211 Земельного кодексу України.

При проведенні перевірки інспектор не надав їй розпорядження про проведення перевірки, та погодження про її проведення, оскільки відповідно до абз. 4 ч. 1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю). Крім того, в період з 27 грудня 2019 року по 03 січня 2020 року вона перебувала за межами Луганської області, про що нею було повідомлено відповідача. Натомість в акті про перевірку, в протоколі та постанові відповідач зазначає, що вона відмовилася від підпису. Відповідно до ч. 6 ст. 7 вищезгаданого Закону в останній день перевірки два примірники акту підписуються посадовими особами органу державного нагляду, які здійснювали захід та суб`єктом господарювання або уповноваженою нею особою, якщо інше не передбачене законом. Однак в порушення вимог Закону перевірка здійснювалась 19 грудня 2019 року, та акт складений в цей же день, однак відправлений поштою 28 грудня 2019 року, де зазначено, що вона відмовилась від підпису. Отже акт складений з порушенням вимого законодавства, та не можна враховуватися як законний. Такі висновки викладені в постанові ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року по справі №420/6544/18 року.

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Гончаровим Ю.Є. не надано правової оцінки поясненням голови СФК «Селена» ОСОБА_1 , відповідно до яких СФГ «Селена» використовувало зазначену земельну ділянку площею 27,9224 га згідно Державного акту серія 11-ЛГ №011541 від 27.12.2001 року на право постійного користування землею 50,0 га ріллі та 28,65 га кормових угідь. Частина земельної ділянки (21,2582 га) наданої у постійне користування ОСОБА_1 на підставі Державного акту серія 11-ЛГ №011541 від 27.12.2001 року на право постійного користування землею була передана на праві приватної власності членам фермерського господарства «Селена», при цьому інша частина земельної ділянки (27,9224 га) знаходиться у користування СФГ «Селена» на підставі зазначеного державного акту на постійне користування. Вказаний державний акт на постійне користування зберігає свою чинність та є законною підставою для користування земельною ділянкою. Таким чином, ФСГ «Селена» продовжує законно користуватися земельною ділянкою на підставі Державного акту серія 11-ЛГ №011541 від 27.12.2001 року на право постійного користування землею 50,0 га ріллі та 28,65 га кормових угідь, виданого на ім`я голови ФСГ «Селена» ОСОБА_1 .

Крім того, їй не було відомо про розгляд справи про адміністративне правопорушення 27.12.2019 року та відповідно вона не відмовлялася від підпису про отримання постанови, як про це зазначено державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Гончаровим Ю.Є., а отримала постанову засобами поштового зв`язку лише 03.01.2020 року. Тому вважає постанову незаконною, просить суд задовольнити позов та поновити пропущений строк для подання позовної заяви до суду, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 26.12.2019 року № 320-ДК/0092По/08/01/-19, винесену державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Гончаровим Ю.Є., та закрити справу.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.12.2019 р. № 320-ДК/0092По/08/01/-19, винесену державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Гончаровим Ю.Є., а справу закрити та відмовилася від позовних вимог щодо стягнення з відповідача понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн..

В судовому засіданні представник позивача Заїка В.К. позовні вимоги позивачки підтримав та просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 26.12.2019 р. № 320-ДК/0092По/08/01/-19, винесену державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Гончаровим Ю.Є., а справу закрити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, за невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, надані на попередньому судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 грудня 2019 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Гончаровим Юрієм Євгеновичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №320-ДК/0093П/07/01/-19.

Вказаною постановою було визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 11-12).

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до приписів п. 7-1 ч. 2 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Крім того, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати: громадський інспектор сільського господарства (статті 52 - 53-1, 53-3, 53-4);

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 19.12.2019 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Гончаровим Юрієм Євгеновичем була проведена планова перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, за результатами якої було складено акт від 19.12.2019 р. за № 320-ДК/430/АП/09/01/-19, за результатами якого встановлено, факт самовільного зайняття земельної ділянки під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу), а саме земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, головою Сільськогосподарського фермерського господарства «Селена» ОСОБА_1 , чим порушені вимоги ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та ст. 79-1, ч. 1 ст. 116, 125 ЗК України, за що передбачена відповідальність згідно п. «б» ст. 211 ЗК України. В акті про перевірку дотримання вимог земельного законодавства від 19.12.2019 р. вказано, що перевірка проводилася самим державним інспектором без участі інших посадових осіб та представника юридичної особи чи фізичної особи, яка перевіряється. (а.с. 14).

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.12.2019 р. за № 320-ДК/0093П/07/01/-19 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Гончаровим Ю.Є. визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., відповідно до якої особа, стосовно якої винесено постанову ОСОБА_1 відмовилася від підпису. (а.с. 11-12)

Крім того, СФГ «Селена» використовувало зазначену земельну ділянку площею 27,9224 га згідно Державного акту серія 11-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 року на право постійного користування землею 50,0 га ріллі та 28,65 га кормових угідь. (а.с. 13)

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав, що при складенні постанови про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 вона не була присутня.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Крім того, судом було встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року задоволено частково позов Селянського (фермерського) господарства «Селена» до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними дій та скасування припису. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 26.12.2019 р. № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19. Мотивуючи тим, що доводи відповідача щодо самовільного зайняття земельної ділянки С(Ф)Г «Селена» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені судом матеріали справи, суд приходить до висновку про незаконність винесеної постанови державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Гончаровим Ю.Є. від 26.12.2019 р. за № 320-ДК/0093П/07/01/-19 у зв`язку з відсутністю підтвердженого факту самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки представником позивача суду було надано рішення Луганського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили та яким встановлено факт відсутності самовільного зайняття земельної ділянки, а отже вказані обставини не підлягають доказуванню відповідно до положень ст. 78 КАС України.

Суд вважає, що встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає діючому законодавству, що є підставою для її скасування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.12.2019 року № 320-ДК/0092По/08/01/-19.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір згідно з квитанцією від 30.07.2020 № 62 у загальному розмірі 420,40 грн (а.с. 1).

З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд дійшов висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме в сумі 210,20 грн.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн суд зазначає таке.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Судом встановлено, що до позовної заяви представником позивача додано ордер від 03.01.2020 серії ЛГ № 014986, договір про надання юридичних послуг (представництва) в усіх судових органах, попередній розрахунок вартості правничої допомоги, згідно з яким сума за договором складає 5000 грн. (а.с. 15-16, 18).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем та представником позивача до суду не було надано належних та допустимих доказів оплати таких витрат (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Складений самим адвокатом попередній розрахунок вартості судових витрат не можуть вважатися належним доказом понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд критично відноситься до вказаного розрахунку, в якому зазначено витрати на поштову кореспонденцію в сумі 200 грн, проте жодних квитанцій, фіскальних чеків тощо, які б підтверджувати витрати на поштову кореспонденцію, до суду надано не було.

З огляду на вищевикладене в ході судового розгляду справи не було підтверджено понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, тому у суду відсутні підстави для відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст 77, 78, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, третя особа: державний інспектор у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Гончаров Юрій Євгенович про поновлення строку для подання позовної заяви до суду, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.12.2019 року № 320-ДК/0092По/08/01/-19- задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк для подання позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.12.2019 року № 320-ДК/0092По/08/01/-19.

Скасувати постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Гончарова Юрія Євгеновича від 26.12.2019 року про накладення адміністративного стягнення №320-ДК/0093П/07/01/-19.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, буд. 17, корп. 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 39771244) на користь ОСОБА_1 (с. Малохатка, Старобільський район, Луганська область, 92755, ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 210 (двісті десять) гривень 20 копійок.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду через Старобільський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення апеляційною інстанцією.

Суддя В.Ю. Колядов