Ухвала суду № 92867509, 13.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 листопада 2020 року м. Київ № 640/27419/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., ознайомившись з позовною заявою

за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ, в якому просила суд: визнати неправомірною бездіяльність Оболонського Районного Відділу Державної Виконавчої Служби у Місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції , по виконавчому провадженню № 24338231, відносно не скасування постанови від 11.02.2011 про відкриття виконавчого провадження, в частині заборони здійснювати відчуження будь-кого мана, яке належить ОСОБА_1 лише в межах суми боргу, скасувати постанову Оболонського Районного Відділу Державної Виконавчої Служби у Місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції від 11.02.2011 про відкриття виконавчого провадження, в частині заборони здійснювати відчуження будь-кого мана, яке належить ОСОБА_1 лише в межах суми боргу, визнати неправомірною бездіяльність Оболонського Районного Відділу Державної Виконавчої Служби у Місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (СДРПОУ: 35018577), по виконавчому провадженню № 24338231, відносно не скасування постанови від 31.10.2019 про зняття арешту з майна, а саме з кварти АДРЕСА_1 , скасувати постанову Оболонського Районного Відділу Державної Виконавчої Служби у Місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції від 31.10.2019 про зняття арешту з майна, а саме з кварти АДРЕСА_1 , зняти арешт з усього майна/права ОСОБА_1 , який був накладено на підставі, постанови від 11.02.2011 про відкриття виконавчого провадження і постанови від 31.10.2019 про зняття арешту з майна, по виконавчому провадженню № 24338231.

Разом із позовною заявою, позивачем подано до суду клопотання в якому зазначено, що останнім не пропущено процесуальні строки на звернення до суду, оскільки виконавцем вчинене триваючу бездіяльність, у зв`язку з чим, строк на оскарження постійно відкладається, на що суд зазначає наступне.

Предметом оскарження у дані справі є триваюча бездіяльність відповідача. К свою чергу, протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій. У свою чергу, державним виконавцем, на підставі заяви стягувача було відкрито виконавче провадження, що у свою чергу не може свідчити про триваючу бездіяльність останнього, а відтак, належним способом захисту порушеного права у даних правовідносинах є визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно зі статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга). Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя).

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша). Позовну заяву може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (пункт 1 частини другої).

Таким чином, норми Кодексу адміністративного судочинства України щодо обрахунку процесуального строку на звернення до суду є спеціальними, а відтак, позивачем пропущено строк на звернення до суду із даним позовом.

За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням викладеного, суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.

Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Наведене вище у сукупності свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Вказані недоліки мають бути усунуті позивачем, шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України та подачі суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду із адміністративним позовом у строки, встановлені Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1.Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху .

2.Встановити позивачу строк до 3 днів для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання вказаної ухвали суду.

3.Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч.4 ст. 169 КАСУ.

Ухвала, відповідно до змісту ч. 2 ст. 256 та п. 5 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена лише у випадку порушення правил підсудності

Суддя А.С. Мазур