Рішення № 92864526, 13.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2020 року м. Рівне №460/5233/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доМіністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій., -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив суд :

визнати ненадання роз`яснень на питання поставлені у заяві від 08.06.2020, - бездіяльністю, порушенням його прав визначених ст. 40 Конституції України, ст.15 Закону України "Про звернення громадян";

зобов`язати Міністерство юстиції України надати роз`яснення на питання поставлені у заяві від 08.06.2020, на виконання вимог Конституції України та Закону України "Про звернення громадян";

встановити відповідачу п`ятнадцятиденний термін, з дня набрання судовим рішенням законної сили, для виконання судового рішення, надавши суду звіт про таке виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.06.2020 ОСОБА_1 звернувся засобами електронної пошти із заявою до Міністерства юстиції України, в якій просив надати роз`яснення по наступних питаннях: що саме входить у витрати на обслуговування мережі та Інтернет класу, в розумінні п.11.2 розділу 2 Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, та надати чіткий алгоритм нарахування таких витрат, та чим саме регламентовано порядок такого нарахування. 23.06.2020 листом № 27567/В-16166/27 відповідач відповів, що розмір плати за користування мережею Інтернет визначається, виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з її наданням. Установа самостійно визначає калькуляційну одиницю за кожною платною послугою, щодо якої здійснюється розрахунок вартості. Однак, з викладеного у листі відповідача чітко видно, що він не надавав позивачу роз`яснення на питання поставленні у зверненні від 08.06.2020, тобто обмежив його у отриманні інформації, що прямо стосується прав та обов`язків, оскільки плата за користування Інтернетом вираховується з особистих коштів. А тому позивач має право знати стандартні величини покладені в основу таких витрат (стягнень). З підстав наведених у позові, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 08.09.2020 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви. Позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений ухвалою суду строк, відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказано про безпідставність висновків позивача. Так, Міністерство юстиціївказує, що у листі на адресу позивача ним надано відповідь по суті питання зазначеного в зверненні, зокрема вказано, що розмір плати за користування мережею інтернет визначається, виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з її наданням. Установа самостійно визначає калькуляційну одиницю за кожною платною послугою, щодо якої здійснюється розрахунок вартості. Звертає увагу, що позивачем не заперечується отримання вказаної відповіді Міністерства юстиції України. Крім того, відповідач вказує, що частиною 1 розділу І Порядку передбачено, що для надання засудженим можливості доступу до глобальної мережі Інтернет (далі - Інтернет) адміністрація установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (далі - Установа) забезпечує оптимальний спосіб підключення установи до провайдера, який надає послуги доступу до Інтернету. Відповідно до частини 11 Розділу II Порядку користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець. Абзацом 2 вищезазначеної частини передбачено, що при розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу. Порядком не передбачений перелік витрат на обслуговування мережі та інтернет-класу та алгоритм їх нарахування, оскільки розмір плати за користування мережею Інтернет визначається, виходячи з фактичних витрат на обслуговування мережі та інтернет-класу. З підстав наведених у відзиві, сторона відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

05.10.2020 позивачем на адресу суду подано відповідь на відзив, де він вказав, що оскільки розрахункові одиниці нарахування оплати за Інтернет в Порядок закладені саме відповідачем, то він мав роз`яснити, що входить до складу витрат на обслуговування мережі та інтернет-класу, в розумінні п.11.2 розділу 2 Порядку. Однак, відповідачем здійснено цього не було, тобто його заява не була розглянута належним чином.

15.10.2020 стороною відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив, у якій відповідач повторився, та наголосив, що Порядком не передбачений перелік витрат на обслуговування мережі та Інтернет класу та алгоритм їх нарахування, оскільки розмір плати за користування мережею Інтернет визначається, виходячи з фактичних витрат на обслуговування мережі та Інтернет класу. Розрахунок таких витрат може бути здійснено відповідною Установою самостійно. Установа визначає калькуляційну одиницю за кожною платною послугою, щодо якої здійснюється розрахунок вартості. Виходячи з вищезазначеного відповідачем на підставі статті 19 Конституції України та статті 15 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто заяву позивача та надано роз`яснення в межах повноважень, що відповідні витрати визначаються виходячи з фактичних витрат на обслуговування мережі та Інтернет класу, з чого слідує, що саме сумарна кількість фактичних витрат є алгоритмом нарахувань таких витрат, а розрахунок таких витрат, включаючи і те що до них входить, здійснюється відповідною Установою самостійно.

У відповідності до ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Ухвалою суду від 13.11.2020 заяву Міністерства юстиції України про розгляд справи № 460/5233/20 за правилами загального позовного провадження - залишено без задоволення.

Оскільки відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно із ст.229 КАС.

Дослідивши матеріали по справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

08.06.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Міністерства юстиції України, в які просив надати роз`яснення по наступних питаннях: що саме входить у витрати на обслуговування мережі та Інтернет класу, в розумінні п.11.2 Порядку, та надати чіткий алгоритм нарахування таких витрат, та чим саме регламентовано порядок такого нарахування(а.с.4).

23.06.2020 листом № 27567/В-16166/27 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що розмір плати за користування мережею Інтернет визначається, виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з її наданням. Установа самостійно визначає калькуляційну одиницю за кожною платною послугою, щодо якої здійснюється розрахунок вартості. Зазначено, що у разі незгоди із наданою відповіддю заявник має право на її оскарження у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян»(а.с.5).

Вважаючи, що заява Міністерства юстиції України від 08.06.2020 не була розглянута належним чином, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Стаття 40 Основного Закону визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, а також забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулюються Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон України від 02.10.1996 №393/96-ВР).

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина 2 статті 1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР).

Відповідно до статті 3 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Так, вимоги до звернення встановлені статтею 5 вказаного Закону, де зазначено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно із частини 1 статті 20 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Поміж тим, статтею 19 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

-об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Отже звернення, які за формою і змістом відповідають вимогам Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР повинні бути об`єктивно і всебічно розглянуті підприємством, установою, організацією, яким воно адресоване.

Як зазначає ОСОБА_1 у поданій позовній заяві, відповідачем, у спірному листі, не надано чіткої та повної інформації, а саме не роз`яснено питання поставленні у зверненні від 08.06.2020. Тобто Міністерство юстиції України обмежило його у отриманні інформації, що прямо стосується прав та обов`язків, оскільки плата за користування Інтернетом вираховується з особистих коштів.

Разом з тим, відповідачем зазначено про безпідставність таких тверджень, з огляду на те, що вся запитувана інформація позивачу надана в повній мірі, разом із належним чином завіреними документами.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 1 Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 19.10.2017 № 3233/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2017 за № 1280/31148 (далі - Порядок) для надання засудженим можливості доступу до глобальної мережі Інтернет (далі - Інтернет) адміністрація установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (далі - установа) забезпечує оптимальний спосіб підключення установи до провайдера, який надає послуги доступу до Інтернету.

Для організації надання засудженим послуг доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп`ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет клас.

Для надання засудженим можливості користуватися послугою доступу до Інтернету та відправляти онлайн-звернення допускається використання спеціалізованих технічних пристроїв з відповідним програмним забезпеченням, а також планшетного комп`ютера без можливості апаратної підтримки будь-яких видів SIM-карт з програмно заблокованими камерами (далі - планшет).

З системного аналізу наявних документів у матеріалах справи, судом встановлено, що звернення позивача від 08.06.2020 не можна вважати таким, що розглянуте у відповідності до приписів Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР, а саме повно, об`єктивно, всебічно і належно. Так, відповідачем, не враховано суті звернення позивача та не надано повну і вичерпну інформацію по кожному окремому питанню, натомість позивачу надано поверхневу відповідь, а саме відповідачем не розкрито алгоритм нарахування витрат та не вказано величини, які впливають на дані витрати.

Відтак, питання поставлені ОСОБА_1 не розкриті повністю відповідачем, позаяк заявник просив надати чіткий алгоритм нарахування витрат на обслуговування мережі та Інтернету класу.

При цьому, необхідно звернути увагу на пункт 1 Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07.02.2008 № 109/2008, де зазначено, що Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов`язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз`яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; узяття під особистий контроль керівниками відповідних органів розгляду звернень та забезпечення проведення першочергового особистого прийому жінок, яким присвоєно почесне звання України "Мати-героїня", інвалідів Великої Вітчизняної війни, ОСОБА_3 Праці , ОСОБА_4 Союзу, Героїв України; приділення особливої уваги вирішенню проблем, з якими звертаються ветерани війни та праці, інваліди, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, багатодітні сім`ї, одинокі матері та інші громадяни, які потребують соціального захисту та підтримки; запровадження постійного контролю за організацією роботи посадових та службових осіб зі зверненнями громадян; з`ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків щодо розгляду звернень громадян; забезпечення створення та функціонування гарячих ліній і телефонів довіри, проведення широкої роз`яснювальної роботи з питань реалізації громадянами права на звернення та особистий прийом.

Отже, суд дійшов висновку про надання відповідачем неповної інформації на звернення ОСОБА_1 від 08.06.2020 та з порушенням приписів Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР.

З огляду на наведене, з метою повного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягала у наданні неповної інформації на заяву позивача від 08.06.2020 та зобов`язати Міністерство юстиції України надати роз`яснення на питання поставлені у заяві від 08.06.2020, на виконання вимог Конституції України та Закону України "Про звернення громадян".

Твердження позивача про встановлення п`ятнадцятиденного строку для подання звіту про виконання рішення суду, судом відхиляються з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу змісту вказаної норми права судом встановлено, що застосування даного виду судового контролю є правом суду, яким він може скористатися після ухвалення судового рішення, та яке має застосовуватися у виключних випадках.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування даного заходу судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі. Поміж тим, з досліджених судом доказів, немає підстав стверджувати про те, що відповідачем залишаться поза увагою висновки наведені у рішення суду, з приводу надання у строк встановлений Законом повної, належної і достовірної інформації на звернення позивача.

Суд зазначає, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав повної та всебічної відповіді на звернення позивача, а останній частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача частково обґрунтовані. Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а докази понесення інших витрат суду не надано, то підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України - відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького,13,м.Київ 1,01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягала у наданні неповної інформації на заяву ОСОБА_1 від 08.06.2020 та зобов`язати Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 роз`яснення на питання поставлені у заяві від 08.06.2020, на виконання вимог Конституції України та Закону України "Про звернення громадян".

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про встановлення Міністерству юстиції України п`ятнадцятиденного терміну, з дня набрання судовим рішенням законної сили, для виконання судового рішення, надавши суду звіт про таке виконання, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 13 листопада 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля