Рішення № 92863848, 16.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8828/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-А) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 11 вересня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-А) про визнання протиправними дій щодо не сформування та не подачі до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення позивачу збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 8 007, 16 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 6 від 31 жовтня 2018 року та зобов`язання сформувати та подати таке подання на повернення коштів.

Ухвалою від 16 вересня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 жовтня 2018 року між позивачем та гр. ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. та зареєстровано в реєстрі №2009, відповідно до якого позивач вперше придбано нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначила, що при здійсненні нотаріального посвідчення договору купівлі -продажу нерухомого майна позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 8 007,16 грн., що підтверджується квитанцією №6 від 31 жовтня 2018 року.

Також, позивач зазначила, що оскільки житло придбано нею вперше, вона звернулась із заявою до відповідача з проханням повернути безпідставно сплачені кошти, проте листом від 10.03.2020 року вих. №1500-0502-8/8547 повідомлено позивача про те, що для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 8007, 16 грн. може бути визнано в судовому порядку.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», вона не є платником збору, оскільки житло нею придбано вперше, а тому звернулась з даним позовом до суду.

До суду 02 жовтня 2020 року (вхід №40638/20) від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем не надано управлінню доказів звільнення його від обов`язку сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а Пенсійний фонд не володіє повною інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно. Також відповідач зазначив, що позивачем не враховано механізм повернення помилково або надмірно зарахованих зборів платниками, визначеного наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів» від 03.09.2013 року № 787, яким передбачено, що саме казначейство здійснює повернення таких коштів.

Позивач не надав відповідь на відзив.

Третя особа не надала письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

На відкрите судове засідання позивач не з`явився, повідомлена належним чином та завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

На відкрите судове засідання представник відповідача не з`явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить розпис представника на розписці. До суду 15 жовтня 2020 року (вхід. № ЕП/17107/20) від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

Представник третьої особи на відкрите судове засідання також не з`явилась, повідомлена належним чином та завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Виходячи із характеру спірних правовідносин та предмету доказування, суд доходить висновку, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 15 жовтня 2020 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (а.с.15).

31 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. та зареєстрований в реєстрі №2009, нерухомого майна, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11). Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 800 715, 62 грн. (п. 5 договору купівлі-продажу).

Суд встановив, що при здійсненні операції купівлі-продажу нерухомого майна позивачем сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8007,16 00 грн., про що свідчить квитанція № 6 від 31.10.2018 року (а.с.9).

Матеріалами справи підтверджено, що 26.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8007,16 грн. та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №1500-0502-8/8547 від 10.03.2020 року повідомило позивача про те, що повернення зазначеного збору здійснюється Державною казначейською службою за поданням органу Пенсійного фонду України. Враховуючи те, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, таке подання може бути сформоване лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно. З 01.01.2013 року функціонує Державний реєстр речових прав на нерухоме майно як єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єкти таких прав. Зазначений реєстр включає в себе відомості про зареєстровані лише після 01.01.2013 року речові права, що були внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому не є повним реєстром щодо прав на нерухоме майно. Тому надати подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в сумі 8007,16 грн. неможливо (а.с.12).

На підтвердження тому, що позивач вперше придбала нерухоме майно, позивачем надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до яких за ОСОБА_1 зареєстровано 31.10.2018 року квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

Позивач не погодилася з рішенням відповідача, викладеним у листі вих. №1500-0502-8/8547 від 10.03.2020 року щодо відсутності підстав для повернення їй помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна та звернулася до суду з цим позовом.

Вивчивши матеріали справи та здійснивши аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі норми права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок).

Згідно з абз. 1 п. 15-1 Порядку, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п. 15-3 Порядку, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, одночасно, вказаними нормами передбачено, що громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, якщо громадянин придбаває житло вперше, то сплачений збір належить поверненню.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач заперечує проти повернення сплачених позивачем коштів через неможливість здійснення перевірки щодо прав власності громадян на нерухоме майно до 01.01.2013 року, адже саме з 01.01.2013 року функціонує Державний реєстр речових прав на нерухоме майно як єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єкти таких прав, який включає в себе відомості про зареєстровані лише після 01.01.2013 року речові права.

Оцінюючи наведені підстави для відмови, суд виходить із приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, дійсно Державний реєстр речових прав на нерухоме майно як єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єкти таких прав включає в себе відомості про зареєстровані речові права лише після 01.01.2013 року та відсутній механізм перевірки про факт придбання майна до 01.01.2013 року, крім надання таких відомостей безпосередньо громадянином.

Однак надання таких відомостей не є обов`язком громадянина, у тому числі позивача, оскільки у цій справі тягар доказування покладений на суб`єкта владних повноважень.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, покликання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Зазначена правова позиція викладена у поставної Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 813/969/17 (адміністративне провадження № К/9901/30016/18).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про повернення помилково сплаченого збору у розмірі 8007,16 грн. є обґрунтованими.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідне територіальне управління ПФ України покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Тому, враховуючи вищевикладені норми Порядку № 787, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та належать задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул.. Садова, 1-А) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) щодо відмови у формуванні та подачі до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Садова, 1а) подання для повернення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у 8007,16 грн. (вісім тисяч сім гривень 16 копійок), сплаченого згідно з квитанцією №6 від 31 жовтня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Садова, 1а) подання для повернення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у 8007,16 грн. (вісім тисяч сім гривень 16 копійок), сплаченого згідно з квитанцією №6 від 31 жовтня 2018 рок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.