Рішення № 92862356, 16.11.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

16.11.2020 227/2332/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Здоровиці О.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця") та просить стягнути з відповідача:

1) заборгованість із заробітної плати за березень-червень 2017 року в розмірі 12767,93 грн, яка включає:

заборгованість з заробітної плати за березень 2017 року в сумі - 305,59 грн

заборгованість з заробітної плати за квітень 2017 року в сумі - 1846,94 грн

заборгованість з заробітної плати за травень 2017 року в сумі - 1846,94 грн

заборгованість з заробітної плати за червень 2017 року в сумі - 8768,64 грн, в яку входить вихідна допомога при звільненні – 3350,00 грн та коменсація за невикористані 35 днів відпустки – 4042,15 грн

2) компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати станом на 01.05.2020 року – 2937,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах. 22.06.2017 року був звільнений на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. З вказаним наказом про звільнення особисто був ознайомлений. Проте відповідач при його звільненні не здійснив з ним повний розрахунок по заробітній платі та іншим виплатам. На підставі викладеного просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 19.06.2020 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 19.06.2020 року було задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача доказів, які мають значення для всебічного, повного та справедливого рішення суду.

Частинами п`ятою та сьомою статті 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Від учасників справи, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не надходило.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (ч.13 ст.7 ЦПК України).

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи, що розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З відзиву відповідача (а.с.50-53) вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає і просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на таке:

на підставі ст.ст.263,617 ЦК України, Указу Президента України №62/2017 від 15.03.2017 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» та враховуючи той факт, що адміністративна будівля СП «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», яка знаходиться за адресою м.Донецьк вул.Артема, 68 є захопленою і на даний час не функціонує, а також висновки ТПП України у Науково-правовому висновку від 16.01.2018 року № 126/2/21-10.2, вважає, що вимоги позивач є не обгрунтованими та суперечать чинному законодавству України. Відповідач зазначає, що через вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сли) не має можливості виконувати свої обов`язки. При цьому відповідач зазначає, що аналогічна позиція міститься в постановах ВСУ від 23.03.2016 року по справам № 6-364цс16 та № 6-365цс16;

через відсутність доступу до первинних документів відповідач не має об`єктивної можливості підтвердити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків за спірний період. Відповідач вказує, що нарахування заробіної плати працівникам було припинено з 16.03.2017 року, вважає, що надані позивачем докази не є належними та допустимими, оскільки ці папери складені після 16 березня 2017 року невідомими особами;

посилаючись на рішення Верховного Суду від 28.03.2018 року № 408/2306/17-ц відповідач зазначав, що сам по собі факт звільнення посивача з підприємства не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскілкьи відповідно до частини 1 ст.94 КЗпП України заробітна плата виплачуться працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював прибиральником службових приміщень виробничого підрозділу «Станція Іловайськ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 , наказом в.о.начальника дирекції залізничних перевезень – ОСОБА_2 «Про припинення трудового договору (контранту)» № 2302/ДН-ос від 22.06.2017 року (а.с.7-10,13) .

Наказом (розпорядженням) № 2302/ДН-ос від 22.06.2017 року позивача звільнено 22.06.2017 року з з роботи, у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до змісту вказаного наказу при звільненні ОСОБА_1 необхідно виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за 35 днів невикористаної відпустки.

Відповідач факт перебування позивача з ним у трудових відносинах до 22.06.2017 року та факт його звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України не оспорював.

Судом також встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Запис про звільнення позивача, в трудовій книжці ОСОБА_1 зроблений на підставі наказу № 2302/ДН-ос від 22.06.2017 року і засвідчений підписом начальника відділу кадрів – Тепловою І.В. та печаткою відділу кадрів Донецької структурного підрозділу дирекції залізничних перевезень ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.10).

Позивачем, на підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, надані суду розрахункові листи (табуляграми) за період з березня по червень 2017 року, в яких зазначені суми нарахованої позивачу заробітної плати до виплати. Вказані табуляграми видані ВП ДС Іловайськ ДН Донецьк РФ «Дон.зал.» ЄДРПОУ 40150216.

Так, згідно розрахунку заробітної плати за березень 2017 року позивачу нараховано 305,59 грн (сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 243,00 грн).

Так, згідно розрахунку заробітної плати за квітень 2017 року позивачу нараховано 1846,94 грн (сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 1468,65 грн), з яких оплата за простой (152 годин) – 1813,15 грн.

Згідно розрахунку (табуляграми) заробітної плати за травень 2017 року позивачу нараховано 1846,94 грн., з яких оплата простою (159 годин) – 1813,15 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 1468,65 грн.

Згідно розрахунку (табуляграми) заробітної плати за червень 2017 року позивачу нараховано 8768,46 грн, з яких оплата простою (112 годин) – 1277,19 грн, вихідна допомога при звільненні – 3350,00 грн, компенсація за невикористану відпустку – 4042,15 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 7055,67 грн.

Відповідно до вищевказаних табуляграм вбачається, що оклад (тариф) позивача становить 2720,00 грн.

Аналогічні копії розрахункових листів нарахованих сум і сум, що підлягають виплаті ОСОБА_1 після утримання податків за січень – червень 2017 року надані суду відповідачем. Зі змісту цих розрахункових листів вбачається, що вони є копіями, які були засвідчені начальником ВП «Станція Іловайськ» - Лебезнєвим І.В. та головним бухгалтером ОСОБА_3 . Інформація, яка зазначена в розрахункових листах, які надані позивачем та відповідачем за березень – червень 2017 року є однаковою.

З наданої відповідачем копії наказу начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД «Про встановлення простою» вбачається, що у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів Донецької дирекції залізничних перевезень; призначено відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів; начальникам відповідних виробничих підрозділів наказано встановити відповідними наказами початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу та оплату за час простою не з вини працівників проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.

Копією наказу начальника ВП «Станція Іловайськ» - Лебезнєвим І.В. № 108 від 20.03.2017 року підтверджується, що вказаним наказом на виконання наказу № 236/ДНД від 17.03.2017 року на наказу № 244/ДНД від 20.03.2017 року начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», з 20.03.2017 року для всіх працівників ВП «Станція Іловайськ» встановлений простій, на час якого встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на своїх робочих місцях. Пунком 12 вказаного наказу зобов`язано головного бухгалтера станції Іловайськ за час простою оплату працівникам станції проводити у розмірі двох третіх тарифної ставки встановленої працівнику розряду (посадового окладу). Зі змісту цього наказу вбачається, що він є копією, яка була засвідчені начальником ВП «Станція Іловайськ» - Лебезнєвим І.В., помічником начальника з кадрових питань – ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_3 .

Копією наказу начальника СП «Донецька дирекція залізничних перевезень РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» - Косий Ю.П. № ДНД-08/П від 10.03.2017 року, яка засвідчена начальником ВП «Станція Іловайськ» - ОСОБА_5 , помічником начальника з кадрових питань – ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_3 підтверджується, що в березні 2017 року були заохочені грошовою винагородою у розмірі 300,00 грн ряд працівників виробничого підтрозділу до яких входила і позивачка.

Наказ начальника ВП «Станція Іловайськ» - ОСОБА_5 № 109 від 23.03.2017 року свідчить, що з 01.03.2017 року були підвищені тарифні ставки і посадові оклади працівників ВП «Станція Іловайськ» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Відповідно до зазначеного наказу ОСОБА_1 місячний оклад був встановлений в розмірі 2720,00 грн. Зі змісту наказу вбачається, що він є копією, яка була засвідчені начальником ВП «Станція Іловайськ» - Лебезнєвим І.В., помічником начальника з кадрових питань – ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_3 .

Довідкою розрахунком невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, яка видана та засвідчена начальником ВП «Станція Іловайськ» - Лебезнєвим І.В., головним бухгалтером ОСОБА_3 , помічником начальника з кадрових питань – ОСОБА_4 та розрахунком оплати відпустки підтверджується, що станом на дату звільнення ОСОБА_1 мала 35 днів невикористаної щорічної основної відпустки і мала право на компенсацію невикористаної відпустки в розмірі 4042,15 грн. Вказані довідки надані суду саме відповідачем.

Копіями табелів обліку використання робочого часу щодо ОСОБА_1 за березень – червень 2017 року, які надані суду відповідачем, підтверджується, що позивачу, якому присвоєно табельний номер 761:

в березні 2017 року заробітна плата не нараховувалась, оскільки остання на роботу не виходила,

в квітні 2017 року – 152 години простою.

в травні 2017 року – 159 години простою

в червні 2017 року – 112 годин простою та 8 годин відпустки без зебереження заробітної плати

При цьому суд зазначає, що відомості зазначені в табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 за березень – червень 2017 року повністю узгоджуються з відомостями, які містяться в табуляграмах за аналогічний період, наказах, довідках розрахунках, які надані в якості доказу позивачем.

Довідкою про доходи № 1043/2 від 15.07.2020 року, яка підписана в.о. начальника СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» - Подлузським В.О. підтверджується, що ОСОБА_1 в березні 2017 року була нарахована заробітна плата в розмірі 305,59 грн, з якої утримано 62,59 грн, до видачі – 243,00 грн. Дана довідка повністю узгоджується з відомостями, які зазначені в табуляграмі за березень 2017 року, яка надана позивачем та з індивідуальними відомостями про застраховану особу – ОСОБА_1 (форма ОК-5), які актуальні станом на 23.06.2020 року(а.с.40-41).

Інформацією в.о. начальника СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» - Подлузського В.О. від 15.07.2020 року за № 1043 підтверджується, що станом на 15.07.2020 року заробітна плата за березень 2017 року позивачу не виплачена.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З аналізу норм ст.ст. 115, 116 КЗпП України, вбачається, що відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Згідно матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим відповідач не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків у спірний період та виконати свої зобов`язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами та не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати й інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року не проводилося.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (ч. 1 ст. 21 КЗпП України), наведене свідчить, що законодавець обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві поклав на власника або уповноважений ним орган, і тому саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Доводи АТ «Українська залізниця» про те, що з березня 2017 року до дирекції не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року не можуть стати підставою для відмови позивачу у задоволенні заявлених вимог.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.

Крім того суд звертає увагу на те, що наказом директора РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» - Бугайова С.В. № 899-ІІ від 26.06.2017 року був введений в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень». Згідно вказаного Порядку, який був наданий суду відповідачем, вбачається, що він був прийнятий внаслідок нестандартної ситуації, що склалася внаслідок особилвості роботи РФ «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників залишились на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплати здійснюються на контрольованій території України РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Вказаний Порядок передбачає, що проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів Дирекції здійснюється робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів, якими перевіряються надані працівниками, що скорочуються, документи, перелік яких зазначено у додатку 1. Відповідно до переліку документів, для остаточного розрахунку подаються табелі обліку робочого часу з підписами керівника, головного бухгалтера відповідальної особи та працівника відділу кадрів ВП; копія особової картки працівника форми П-2 за період працевлаштування в ПАТ «Укрзалізниця», оригінали наказів про встановлення доплат та надбавок або їх копії з підписами керівника та головного бухгалтера ВП та інші первинні та розпорядчі документи, що пов`язані з оплатою заробітної плати.

З відзиву на позов вбачається, що до нього додані копії документів, які були надані ОСОБА_1 для проведення остаточного розрахунку по заробітній платі на 38 аркушах. Але відповідач в своєму відзиві не надав відомостей, з яких би вбачались причини не прийняття робочою комісією рішення про проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на за-садах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До суду позивач надала розрахунки заробітної плати за березень-червень 2017 року, згідно яких останній нараховувалась заробітна плата за вказаний період.

Відомості, зазначені у наданих позивачем розрахунках заробітної плати за березень - червень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, наказом начальника структурного підрозділу "Донецької дирекції залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, наказом начальника ВП «Станція Іловайськ» - Лебезнєвим І.В. № 108 від 20.03.2017 року, відповідно яких, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією для працівників ВП «Станція Іловайськ» встановлено початок простою з 20 березня 2017 року; призначено відповідальних за облік працівників, які знаходяться на простої; наказано здійснювати оплату за час простою не з вини працівників з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.

При цьому суд ще раз звертає увагу на те, що вищевказані накази були надані суду саме відповідачем, що свідчить про те, що наявність і зміст вказаних наказів відповідачем не оспорюється.

Зазначені накази узгоджуються з нормою ст. 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відомості, зазначені у наданих позивачем розрахунках заробітної плати за березень - червень 2017 року також узгоджуються з відомостями, зазначеними у табелях обліку робочого часу за аналогічний період, які суду були надані саме відповідачем разом з поданням відзиву на позов. При цьому, суд звертає увагу на те, що надаючи вказані табеля обліку робочого часу відповідач, в своєму відзиві, не ставив під сумнів відомості зазначені в них, а також не ставив під сумнів існування осіб (їх посадове становище), які засвідчували вказані документи.

Посилаючись у відзиві на позов на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум оплати за час простою за березень - червень 2017 року не наводить та не спростовує докази, надані до суду позивачем.

До доводів відповідача про те, що з березня 2017 року до структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з березня 2017 року по червень 2017 року, суд відноситься критично, оскільки до відзиву на позов, відповідач надав суду ряд документів, які були надані ОСОБА_1 для проведення остаточного розрахунку по заробітній платі, які засвідчені начальником ВП «Станція Іловайськ – Лебезнєвим І.В., головним бухгалтером - ОСОБА_3 , помічником начальника з кадрових питань – ОСОБА_4 , інженером з організації та нормування праці – ОСОБА_6 , а саме:

табеля обліку робочого часу за березень – червень 2017 року,

наказ про надання відпусток позивачу № 238/вт від 10.10.2017 року, № 368/вт від 29.12.2016 ркоу, № 57/вт від 14.02.2017 року, № 222в від 13.06.2016 року

особова картка № 1 щодо ОСОБА_1 (табельний номер 761),

розрахункові листи заробітної плати ОСОБА_1 з липня 2016 року по червень 2017 року, розрахунок оплати середньої зарплати ОСОБА_1 табельний номер 761 та розрахунок оплати відпустки останній за період з 09.04.2016 року по 08.04.2017 року,

довідка про відсутність у ОСОБА_1 депонованої заробітної плати за період з липня 2016- липень 2017 року, про відсутність у останньої заборгованості за спецодягом,

довідка розрахунок невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення щодо ОСОБА_1 ,

накази 2016 року про виплату винагороди працівникам станції Іловайськ станом на 04.11.2016 року, за підсумками роботи за 2015 рік, про зміну розміру надбавки за вислугу років з 01.01.2017 року працівниками ВП «Станція Іловайськ», про заохочення працівників ВП «Станція Іловайськ» в 2017 році,

накази начальника структурного підрозділу "Донецької дирекції залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, начальника ВП «Станція Іловайськ» - ОСОБА_5 № 108 від 20.03.2017 року про встановлення простою на ВП «Іловайське вагонне депо» з 20.03.2017 року.

Будь-яких пояснень з приводу того, що надані, самим же відповідачем, вищевказані документи не можуть братися до уваги, оскільки підписані не уповноваженими на то посадовими особами, відповідач у своєму відзиві не зазначив.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження", якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.

Враховуючи наведене, надані позивачем розрахункові листи заробітної плати, які повністю узгоджуються з наданими відповідачем документами, на думку суду є належними доказами, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати.

ВП «Станція Іловайськ» структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", який видав позивачу щомісячні розрахунки заробітної плати, є виробничим підрозділом відповідача, діяльність якого саме відповідачем протягом трьох років після початку антитерористичної операції не припинялася. Протягом цього строку саме цей виробничий підрозділ, знаходячись на території, на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, видавав своїм працівникам розрахунки заробітної плати, за якими відповідачем здійснювалась виплата заробітної плати працівникам по лютий 2017 року включно.

Посилаючись на втрату з 16 березня 2017 року контролю над виробничим підрозділом, відповідач, зокрема його структурний підрозділ "Донецька дирекція залізничних перевезень", 22 червня 2017 року, тобто вже після втрати контролю, видав наказ про припинення трудових відносин з позивачем та знайшов шляхи внести запис у трудову книжку позивача про її звільнення, що спростовує доводи відповідача про відсутність зв`язків з виробничим підрозділом, в якому працювала позивач та в якому зберігалася її трудова книжка.

Зазначивши в наказі про припинення трудового договору про виплату позивачу при звільненні компенсації за 35 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, видавши наказ щодо порядку остаточного розрахунку працівників, зокрема структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", відповідач довідку про нарахування зазначених в наказі сум не видає, чим зловживає своїми процесуальними правами.

Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основопо-ложних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юри-дична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині ст. 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Протоколу № 1 (п. 22).

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи, що позивач до 22.06.2017 року знаходилась з регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, що в період з березня 2017 року по 22 червня 2017 року на виконання наказів у роботодавця про встановлення простою згідно графіку роботи вона виходила на своє робоче місце, майнові вимоги позивача щодо оплати їй часу простою за період з березня 2017 року по 22 червня 2017 року, виплати компенсації за невикористані дні відпустки та грошової допомоги, про що роботодавцем зазначено в наказі про звільнення, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - червень 2017 року, у строки, встановлені ч. 1 ст.116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства ані при звільненні, ані на час розгляду справи судом, суд вважає, що позивачем доведена сума заборгованості заробітної плати за період з 01.03.2017 року по 22.06.2017 року в сумі 12767,930 грн (нарахована сума), яка складається з таких сум:

за березень 2017 року – нараховано 305,59 грн, сума до виплати 243,00 грн

за квітень 2017 року – нараховано 1846,94 грн, сума до виплати 1468,65 грн

за травень 2017 року – нараховано 1846,94 грн, сума до виплати 1468,65 грн

за червень 2017 року – нараховано 8768,46 грн (в тому числі одноразова допомога – 3350,00 грн, компенсація за 35 днів невикористаної відпустки 4042,15 грн), сума до виплати 7055,67 грн.

Що стосується компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, то з цього приводу суд виходить з такого.

На підставі Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ст. 1, 2, 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за березень – червень 2017 року станом на травень 2020 року (розрахунок приведений в позовній заяві).

Вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обгрунтованими, але, перевіривши розрахунок, з урахуванням сум заробітної плати, які підлягають стягненняю з відповідача, суд не може погодитись з розрахунком компенсації, зробленого позивачем виходячи з такого.

Як вже було зазначено вище, сума компенсації обчислюється з невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Вказаних норм позивач при здійсненні розрахунку компенсації не врахував.

Крім того компенсації не підлягають грошові доходи громадян, які мають разовий характер.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, останньому відповідачем в червні 2017 року була нарахована одноразова грошова допомога при припинені трудового договору, на підставі ст.44 КЗпП. Також позивачу в березні 2017 року була нарахована сума в розмірі 300,00 грн, яка має разовий характер. Вказане підтверджується табуляграмами за березень, липень 2017 року, копією наказу про звільнення, копією наказу ДНД-08/П від 10.03.2017 року «Про заохочення працівників ВП «Станція Іловайськ».

Враховуючи наведене, оскільки сума вихідної допомоги при припиненні трудового договору та сума заохочення в березні 2017 року, має разовий характер та відповідно до пункту 3.8. розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не нараховується.

Але, позивач вказаних норм також не врахував, у зв`язку з чим розрахунок позивача є невірним.

З досліджених судом табуляграмм та довідки про доходи № 1043/2 від 15.07.2020 року, яка підписана в.о. начальника СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» - Подлузським В.О. вбачається, що заробітна плата до виплати (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить за:

за квітень 2017 року – 1468,65 грн,

за травень 2017 року – 1468,65 грн,

Таким чином, сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати заробітної плати за квітень-травень 2017 року повинна обчислюватися саме з вищевказаних сум заробітної плати(з яких вже утримані податки).

Вирішуючи питання з якої суми повинна обчислюватися компенсація за березень, червень 2017 року суд виходить з такого розрахунку.

З табуляграми за березень вбачається, що позивачу була нарахована сума (без утримання податків) в розмірі 305,59 грн, з яких 300,00 гривень є разовою виплатою. Таким чином сума нарохованого позивачу доходу за березень 2017 року (без утримання податків) без урахування разової винагороди становить 5,59 грн. Для нарахування компенсації з вказаної суми слід відрахувати обов`язкові платежі та податки, а саме податок з доходів 18% та військовий збір – 1,5%. Тобто, сума невиплаченого позивачу доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить 4,50 грн= (5,59 грн – 19,5 % податку) і саме з суми в розмірі 4,50 грн повинна обчислюватися компенсація за червень 2017 року.

З табуляграми за червень 2017 року вбачається, що позивачу була нарахована сума (без утримання податків) в розмірі 8768,46 грн. До вказаної суми також входить одноразова допомога при звільненні (3350,00 грн). Таким чином сума нарахованого позивачу доходу за червень 2017 року (без утримання податків) без урахування одноразової допомоги становить 5418,46 грн (8768,46 – 3350,00). Для нарахування компенсації з вказаної суми слід відрахувати обов`язкові платежі та податки, а саме податок з доходів 18% та військовий збір – 1,5%. Тобто, сума невиплаченого позивачу доходу за червень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить 4361,86 грн= (5418,46 грн – 19,5 % податку) і саме з суми в розмірі 4361,86 грн повинна обчислюватися компенсація за червень 2017 року.

Враховуючи наведене, розрахунок компенсації станом на 01.05.2020 року становить:

Місяць, рік не виплаченого доходуСума нарахованого доходу (грн.)ПДФО (грн.) 18%Військовий збір (грн.) 1,5%.Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) (грн.)Коефіцієнт приросту споживчих цінСума компенсації (грн.)березень 2017 року5.59 4.50 1.268 за період з 01.04.2017 по 01.05.2020 року1,50квітень 2017 року1846,94 1468,65 1.257 за період з 01.05.2017 по 01.05.2020 року376,80травень 20171846,94 1468,65 1,240 за період з 01.06.2017 по 01.05.2020 року353,11червень 20175418,46 4361,86 1,221 за період з 01.07.2017 по 01.05.2020 року963,53всього 1694,94

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 14462,87 грн, а саме:

в частині стягнення нарахованої заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2017 року в сумі 12767,93 грн

в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - в сумі 1694,94 грн.

Зазначені суми підлягають виплаті позивачу за вирахуванням з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмір 2102,00 грн, але позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позов них вимог, а саме (92,09%) у сумі 1935,73 грн, оскільки вимоги позивача задоволені частково(ціна позову – 15705,59 грн, задоволено 14462,87 грн).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень-червень 2017 року в загальному розмірі 12767,93 грн (дванадцять тисяч сімсот шістдесят сім гривень 93 коп) та компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 1694,94 грн (одна тисяча шістсот дев`яносто чотири гривні 94 коп), а всього 14462,87 грн (чотирнадцять тисяч чотириста шістедят дві гривні 87 коп).

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу у розмірі 14462,87 грн утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1935,73 грн (одну тисячу дев`ятсот тридцять п`ять гривень 73 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Іловайськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Харцизьким МВ ГУДМС України в Донецькій області 13.03.2002 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця» місцезнаходження за адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

16.11.2020