Рішення № 92841467, 09.11.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/696/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" (вул. Дворецька, 93, м. Рівне, 33001)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 78483,20 грн заборгованості

За участю від:

позивача – Гончарук В.В.

відповідача – ОСОБА_2

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 78483,20 грн заборгованості, а саме: 39241,60 грн – основного боргу та 39241,60 грн - штрафу.

Свої вимоги позивач мотивує невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №66 ПС від 10.02.2017, а саме щодо оплати за переданий товар.

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань № 1005920392, сформований судом станом на 04.11.2019 на ОСОБА_1 .

З його змісту вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець 11.10.2016. А 10.10.2017 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Задорожної С.Л. на підставі її власного рішення.

В порядку частин 6 - 7 статті 176 ГПК України, мало місце звернення суду із запитом від 04.11.2019 до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області, з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

У відповідь на вказаний запит, 12.11.2019 (за вх. №20544) на адресу суду надійшла письмова відповідь №4970 від 06.11.2019, з якої вбачається, що за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 19.08.2005 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 13.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/696/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у даній справі, з повідомленням учасників процесу, призначено на 12.12.2019.

Ухвалою суду від 12.12.2019 судове засідання у даній справі було відкладено до 10.01.2020.

У відзиві б/н від 10.01.2020 (вх. №136 від 10.01.2020), заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 зазначено, що нею не отримувався товар по вказаних у позові видаткових накладних та не підписувалися такі видаткові накладні. Також, відповідачем зазначено, що із змісту наданих позивачем видаткових накладних вбачається, що в них відсутні особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені позивача.

Враховуючи наведене, відповідачем до відзиву долучено клопотання про витребування у позивача оригіналів таких видаткових накладних та призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 10.01.2020: прийнято до розгляду відзив на позов відповідача б/н від 10.01.2020 (вх. №136 від 10.01.2020); постановлено здійснювати розгляд справи №921/696/19 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче судове засідання на 30.01.2020. Разом з цим, ухвалою суду від 10.01.2020 було запропоновано позивачу в строк до 30.01.2020 надати відповідь на відзив, оригінали видаткових накладних № 15739, 15715, 15714, 15716 від 10.04.2017, №9825 від 20.03.2017, договору №66 ПС від 10.02.2017, копії інших доказів, які б вказували невиконання відповідачем умов договору, а відповідачу – письмову інформацію про реєстрацію його, як платника ПДВ, з доказами на підтвердження цьому.

Зміст поданих відповідачем додаткових пояснень б/н від 27.01.2020 (вх. №639 від 27.01.2020) зводиться до того, що ФОП Задорожна С.Л., на протязі часу здійснення її підприємницької діяльності, з 11.10.2016 по 10.10.2017, не реєструвалась платником ПДВ.

Разом з клопотанням б/н, б/н (вх. №728 від 30.01.2020) ТОВ «Агро-Р» долучено до матеріалів справи оригінали спірного договору та видаткових накладних.

Ухвалою суду від 30.01.2020: відкладено підготовче судове засідання на 14.02.2020; встановлено відповідачу строк до 14.02.2020 для подачі заперечень, в порядку ст. 167 ГПК України; питання про призначення експертизи відкладено на 14.02.2020.

31.01.2020 (28.01.2020 згідно відбитку штампу підприємства зв`язку «Укрпошта») на адресу суду надійшла відповідь на відзив б/н, б/д (вх. №742). У своїй заяві по суті справи позивачем зазначено, що у господарських операціях, які є предметом розгляду, на боці позивача приймав участь директор ТОВ «Агро - Р». Зазначаючи про тривалі господарські відносини між сторонами, відповідачем стверджено про часткову втрату ним видаткових накладних, по яких відповідачу здійснювалась передача товару позивачем. Також ним наведено та подано перелік наявних у ТОВ «Агро-Р» оригіналів видаткових накладних, оформлених за період з 06.03.2017 по 10.04.2017, у т.ч. спірних.

Ухвалою суду від 14.02.2020 відкладено підготовче судове засідання на 20.02.2020; запропоновано сторонам надати перелік питань, роз`яснення яких потребує спеціальних знань, пропозиції щодо експертної установи (експерта), які можуть провести експертне дослідження, а також матеріали, необхідні для проведення експертизи.

За результатами проведеного підготовчого судового засідання 20.02.2020, судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання б/н від 10.01.2020 ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи; призначено у справі №921/696/19 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у видатковій накладній № 15714 від 10.04.2017 в рядку “отримав(ла)” ОСОБА_1 чи іншою особою? Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у видатковій накладній № 15715 від 10.04.2017 в рядку “отримав(ла)” ОСОБА_1 чи іншою особою? Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у видатковій накладній № 15716 від 10.04.2017 в рядку “отримав(ла)” ОСОБА_1 чи іншою особою? Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у видатковій накладній № 15739 від 10.04.2017 в рядку “отримав(ла)” ОСОБА_1 чи іншою особою? Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у видатковій накладній № 9825 від 20.03.2017 в рядку “отримав(ла)” ОСОБА_1 чи іншою особою? До закінчення проведення експертизи провадження у справі було зупинено. Проведення судової експертизи доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Січових Стрільців, 4, м. Тернопіль, 46001). При цьому, оплата вартості експертизи була покладена на відповідача у справі.

Ухвалою суду від 23.03.2020 частково задоволено клопотання № 430/431/20-22 від 13.03.2020 (вх. №2091 від 20.03.2020) судового експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ Заблоцького І.Є. та погоджено термін проведення експертизи у справі №921/696/19 понад 90 (дев`яносто) днів. Цією ж ухвалою, у зв`язку вжиттям заходів, пов`язаних з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 №211 від 11.03.2020, з метою вжиття заходів з мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19 вирішення решти, заявлених у зверненні № 430/431/20-22 від 13.03.2020 (вх. №2091 від 20.03.2020) судового експерта Заблоцького І.Є. клопотань відкладено.

В подальшому, ухвалою суду від 13.05.2020 розгляд клопотань № 430/431/20-22 від 13.03.2020 (вх. №2091 від 20.03.2020) судового експерта Заблоцького І.Є. у даній справі призначено на 04.06.2020.

Ухвалою суду від 04.06.2020: поновлено провадження у справі №921/696/19; задоволено клопотання № 430/431/20-22 від 13.03.2020 (вх. №2091 від 20.03.2020) судового експерта Заблоцького І.Є. щодо надання вільних зразків підписів та почерку Задорожної С.Л. та оплати вартості проведеної експертизи; долучено до матеріалів справи №921/696/19: заяву представника відповідача б/н від 04.06.2020 (вх. №3435 від 04.06.2020) із додатками (трудовий договір 3239, укладений між працівником та фізичною особою 01.10.2005; заяву - договір банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №1519355 від 03.04.2017; декларацію №15150 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 08.06.2018; декларацію №0000-4ЕАК-ТМ2Х про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 01.07.2019), що містять зразки почерку Задорожної Світлани Леонідівни; клопотання представника відповідача б/н від 04.06.2020 (вх. № 3434 від 04.06.2020) та долучену до нього квитанцію №0.0.1724595356.1 від 02.06.2020 про сплату 5720,40 грн; задоволено заяву представника відповідача б/н від 04.06.2020 (вх. №3433 від 04.06.2020) про витребування в Тернопільської міської ради заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію її як фізичної особи-підприємця; зобов`язано Тернопільську міську раду до 23.06.2020 надіслати відповідний документ на адресу Господарського суду Тернопільської області; відмовлено у задоволенні заяви про витребування документів б/н від 04.06.2020 (вх. №3432 від 04.06.2020) представника відповідача; зупинено провадження у справі №921/696/19.

18.06.2020 на адресу місцевого суду, супровідним листом №1081/28 від 15.06.2020 (вх. №3798) від Управлінням державної реєстрації Тернопільської міської ради надійшов оригінал заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію її як фізичної особи-підприємця.

Судом вказані матеріали переадресовано Тернопільському відділенню КНДІСЕ листом №921/696/19/319/2020 від 19.06.2020.

За результатами проведеної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів матеріали справи №921/696/19, з висновком експерта №430/431/20-22 від 26.06.2020, повернуто 22.07.2020 (вх. №4756) Тернопільським відділенням КНДІСЕ на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Після, цього, ухвалою суду від 14.09.2020 поновлено провадження у справі № 921/696/20. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 08.10.2020.

Ухвалою суду від 08.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/696/19 до розгляду по суті в судовому засіданні на 05.11.2020, в якому оголошувалась перерва до 09.11.2020.

Після цього, 06.11.2020 відповідачем подано заяву б/н від 06.11.2020 (вх. №8037) про застосування наслідків спливу строків позовної давності в частині заявленого до стягнення штрафу.

Представником позивача в судовому засіданні 09.11.2020 підтримано позовні вимоги.

Представником відповідача в судовому засіданні 09.11.2020 проти позову заперечено та підтримано його заяву від 06.11.2020 про застосування наслідків спливу строків позовної давності в частині стягнення штрафу.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

На виконання ухвал суду від 16.10.2020 та 06.11.2020 судові засідання 05.11.2020 та 09.11.2020 проводились в режимі відеоконференції.

Запис розгляду судової справи в судовому засіданні 10.01.2020 здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N108XE16D8140562C1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне:

З наявного в матеріалах справи договору №66 ПС від 10.02.2017 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" (продавець) зобов`язалось передати у власність Фізичної особи – підприємця Задорожної Світлани Леонідівни (покупця) продукти харчування (надалі – продукція), а покупець зобов`язався прийняти та оплати партії продукції на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

У п. 1.2, п. 1.3. 1.4 правочину передбачено, що асортимент, кількість та ціни на продукцію, яка передається покупцю, визначаються сторонами у накладних на відпуск продукції, що є невід`ємними частинами даного договору, виписаними продавцем і вважаються такими, що взаємно погоджені сторонами. Ціни на кожну партію продукції залежать від цін виробників та підтверджуються накладними на відпуск продукції, виписаними продавцем. Під партією сторони розуміють продукцію, яка зазначена в окремій накладній. Суму договору складає сума всіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання продукції.

Згідно п. 3.3.3 договору покупець зобов`язався належним чином та в терміни, вказані в даному договорі, розраховуватись за отриману продукцію з продавцем.

У всіх випадках підписання покупцем накладної засвідчує факт належного виконання продавцем своїх зобов`язань на здійснення поставки товару. У такому разі, претензії покупця щодо кількості та якості поставленої продукції продавцем не приймаються, і за недоліки, виявлені після підписання накладної (них) продавець відповідальності не несе (п 4.8 правочину).

Відповідно до п. 4.8.1 договору підписання покупцем видаткової (товарно - транспортної) накладної свідчить проте, що покупець згоден з ціною на продукцію, вказаною у накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії продукції та погоджується на прийняття всієї продукції як належно поставленого згідно цього договору.

У п. 4.9. правочину зазначено, що продукція передається покупцю під розпис у видатковій товарно-транспортній накладній продавця, на підставі і в обмін на виписану покупцем довіреність, завірену печаткою, яка використовується покупцем у його основній фінансово-господарській діяльності.

Обидві сторони визнають на товарно - транспортних накладних продавця підписи представників сторін, як засвідчення по прийнятій покупцем продукції, фактів досягнення взаємної згоди сторін по кількості і асортименту прийнятої покупцем продукції і досягнення взаємної згоди по цінам, строкам поставки та оплати цієї продукції, а також, що особи, які приймають - передають продукцію вважаються уповноваженими представниками сторін, які мають безспірне право вчиняти всі необхідні дії прийому - передачі партії продукції (п. 4.12 договору).

Відповідно до п. 5.1. правочину розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або внесенням готівки в касу продавця. В платіжних документах вказується дата укладання даного договору, реквізити накладних по яких провадиться проплата.

Згідно п. 5.2 договору оплата за отриману партію продукції проводиться протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту отримання товарної партії.

У п. 7.2. правочину сторони обумовили, що у випадку прострочення покупцем терміну оплати за отриману продукцію більше 5 (п`яти) календарних днів, передбаченого п. 5.2. даного договору покупець, крім пені, зобов`язується сплатити продавцю штраф у розмірі -100 % від суми простроченої заборгованості, але не менше 2000 грн.

У п. 8.1 договору зазначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та має безстроковий термін дії. В тому випадку, якщо зобов`язання за договором не будуть виконані однією з сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов`язань за даним договором.

Додаткові угоди до цього договору дійсні, якщо вони підписані обома сторонами, завірені їх печатками, та являються невід`ємною частиною даного договору (п. 9.1 договору).

Також, 10.02.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №66ПС від 10.02.2017, у п. 1 якої зазначено, що перелік відповідальних осіб, уповноважених покупцем приймати товарно-матеріальні цінності від постачальника (продавця), з зазначенням їх паспортних даних та із зразками їх підписів.

Згідно додатку №1 від 10.02.2017 ФОП Задорожна С.Л. уповноважила ОСОБА_3 на приймання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Арго-Р». У додатку зазначені паспортні дані ОСОБА_3 , зразок її особистого підпису та відбиток печатки ФОП Задорожної С.Л.

За змістом п. 4.3.1 відповідач гарантує позивачу правильність визначення ним місця поставки та забезпечує у місці поставки наявність осіб, які уповноважені приймати продукцію.

Відповідач також гарантував, що продукцію буде приймати лише уповноважена на це особа. При цьому, позивач не зобов`язаний перевіряти справжність паспортних даних особи, яка отримує продукцію, її підпису та відбитку печатки (штампу).

Місцем отримання відповідачем товару було визначено АДРЕСА_2 , хоча місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Згідно з поясненнями представника позивача в судовому засіданні 09.11.2020 та даними Інтернет ресурсу за вказаною адресою у м. Ірпінь знаходиться магазин мережі "Наш Край", для якого призначалась вказана у договорі продукція.

В ході розгляду справи, факт укладення договору №66ПС від 10.02.2017 разом із додатком №1 ОСОБА_1 не заперечується (протоколи судових засідань від 14.02.2020 та 20.02.2020). У зв`язку з чим, ці документи не були предметом наступного експертного дослідження.

За твердженням позивача, на виконання умов вищевказаного договору, ним передано відповідачу продукцію на загальну суму 93240,56 грн по видаткових накладних: №1554 від 13 лютого 2017 року на суму 7449,47 грн.; №1555 від 13 лютого 2017 року на суму 857,53 грн.; №1575 від 13 лютого 2017 року на суму 492 грн.; №1576 від 13 лютого,2017 року на суму 6868,77 грн.; №4798 від 27 лютого 2017 року на суму 6346 грн.; №4799 від 27 лютого 2017 року на суму 1938,61 грн.; №6413 від 06 березня 2017 року на суму 919,80 грн.; №6416 від 06 березня 2017 року на суму 501 грн.; №6428 від 06 березня 2017 року на суму 5550,42 грн.; №6431 від 06 березня 2017 року на суму 5940,44 грн.; №9825 від 20 березня 2017 року на суму 8109,96 грн.; №9816 від 20 березня 2017 року на суму 1196,68 грн.; №9826 від 20 березня 2017 року на суму 2246,70 грн.; №9837 від 20 березня 2017 року на суму 5915,52 грн.; № 15739 від 10 квітня 2017 року на суму 18440,54 грн.; № 15715 від 10 квітня 2017 року на суму 7620,88 грн.; № 15714 від 10 квітня 2017 року на суму 3695,30 грн.; № 15716 від 10 квітня 2017 року на суму 1374,92 грн.

Зазначаючи про втрату частини з вищеперелічених видаткових накладних, позивач долучив до матеріалів справи самостійно відтворену їх втрачену частину, за даними свого бухгалтерського обліку.

Водночас, ТОВ «Агро - Р» подано до матеріалів справи оригінали 11 (одинадцяти) наступних видаткових накладних: № 6413 від 06 березня 2017 року на суму 919,80 грн.; № 6416 від 06 березня 2017 року на суму 501 грн.; № 6431 від 06 березня 2017 року на суму 5940,44 грн.; № 9816 від 20 березня 2017 року на суму 1196,68 грн.; № 9826 від 20 березня 2017 року на суму 2246,70 грн.; № 9837 від 20 березня 2017 року на суму 5915,52 грн.; №15716 від 10.04.2017 на суму 1374,92 грн, №15714 від 10.04.2017 на суму 3695,30 грн, №15739 від 10.04.2017 на суму 18719,76 грн, №15715 від 10.04.2017 на суму 7620,88 грн, №9825 від 20.03.2017 на суму 8109,96 грн.

Останні 5 (п`ять) з них є спірними у даній справі. При цьому, за твердженням позивача, накладна №15739 від 10.04.2017 залишилась неоплаченою лише на суму 18440,54 грн.

Із змісту вищевказаних оригіналів видаткових накладних вбачається, що видаткова накладна №15739 від 10.04.2017 на суму 18719,76 грн в графі «отримав(ла)» містить лише підпис особи, якій передано товар, без відбитку її печатки як суб`єкта господарювання. У решти 10 (десяти) накладних в графах «отримав(ла)» проставлено підпис особи, яка приймала товар та печатку ФОП Задорожної С.Л.

За твердженням позивача, станом на 18.10.2019 відповідач частково виконав свій обов`язок по оплаті товару на суму 53998,96 грн, на підтвердження чому ним долучено до матеріалів справи копії банківських виписок АТ «Акцент-банк» по рахунку позивача.

Їх зміст вказує про перерахування ФОП Задорожною С.Л. та ОСОБА_3 на рахунок ТОВ «Агро-Р»: 28.02.2017 коштів в сумі 7776,02 грн, з призначенням платежу: за товар згідно договору; 09.03.2017 – 8218,30 грн, з призначенням платежу: за товар згідно договору; 16.03.2017 – 7479,47 грн, з призначенням платежу: за товар згідно договору; 20.03.2017 – 1968,61 грн, з призначенням платежу: за товар згідно договору; 22.03.2017 – 6346 грн, з призначенням платежу: за товар згідно договору; 10.04.2017 – 6911,22 грн, з призначенням платежу: оплата згідно накладних №6413, 6416, 6428, ОСОБА_3 ; 10.04.2017 – 5940,44 грн, з призначенням платежу: оплата згідно накладних №6431, ОСОБА_3 ; 19.04.2017 – 9358,90 грн, з призначенням платежу: оплата за товар згідно накладних №9816, 9826, 9837, ОСОБА_1 .

Обставини виконання сторонами умов договору №66ПС від 10.02.2017, окрім 5-ти спірних накладних відповідачкою не заперечуються.

При цьому, за визнаними та оплаченими відповідачкою накладними нею отримувались не лише продукти харчування, як про це зазначалось у тексті договору.

Зазначаючи про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх грошових зобов`язань, ТОВ «Агро-Р» звернулось з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 39241,60 грн боргу та 39241,60 грн - штрафу, обчисленого в порядку п. 7.2 договору.

ОСОБА_1 , заперечуючи проти задоволення позову, зазначила, що вказані у позовній заяві видаткові накладні нею не підписувались, а вказаний у них товар нею не отримувався.

З метою встановлення справжності підпису ОСОБА_1 на вищевказаних видаткових накладних, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2020 було призначено у справі № 921/696/19 судову почеркознавчу експертизу.

За результатами судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів та матеріалів справи №921/696/19, судовим експертом Заблоцьким І.Є. надано висновок №430/431/20-22 від 26.06.2020.

У відповідь на поставлені питання експертом зазначено наступне:

- підписи від імені ОСОБА_1 у видаткових накладних №15714 від 10.04.2017 в рядку "отримав(ла)", № 15715 від 10.04.2017 в рядку "отримав(ла)", № 15716 від 10.04.2017 в рядку "отримав(ла)", № 15739 від 10.04.2017 в рядку "отримав(ла)", № 9825 від 20.03.2017, №6413 від 06.03. 2017, № 6416 від 06.03.2017, № 6431 від 06.03. 2017, № 9826 від 20.03.2017, №9816 від 20.03.2017, № 9837 від 20.03.2017 виконано рукописним способом без попередньої підготовки до їх виконання та без використання технічних засобів відтворення.

- підписи від імені ОСОБА_1 у видаткових накладних №15714 від 10.04.2017 в рядку "отримав(ла)", № 15715 від 10.04.2017 в рядку "отримав(ла)", № 15716 від 10.04.2017 в рядку "отримав(ла)", № 15739 від 10.04.2017 в рядку "отримав(ла)", № 9825 від 20.03.2017, №6413 від 06.03. 2017, № 6416 від 06.03.2017, № 6431 від 06.03. 2017, № 9826 від 20.03.2017, №9816 від 20.03.2017, № 9837 від 20.03.2017 виконано однією особою, проте не ОСОБА_1 , а іншою особою.

При цьому, у досліджуваній частині Висновку № 430/431/20-22 від 26.06.2020, серед іншого зазначено, що аналізуючи результати порівняльного дослідження, можна твердити, що виявлені розбіжності суттєві, виходять за межі варіативності підписів ОСОБА_1 , а тому визначальні та є достатніми для висновку про те, що досліджувані підписи від імені ОСОБА_1 у вищевказаних 11 (одинадцяти) видаткових накладних виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Що ж до виявлених збігів, то вони не суттєві, не визначальні, висновок експерта про відсутність тотожності не впливають, а свідчать про природну подібність підписів Задорожної С.Л. та виконавця ( з котрим остання, можливо знаходиться у родинних стосунках).

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , як з фізичної особи, заборгованість за договором купівлі-продажу, укладеним між ТОВ «Агро-Р» та ОСОБА_1 , як фізичною особою – підприємцем. Тобто з фізичної особи, підприємницька діяльність якої припинена.

Згідно із ч.1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно з ч.8 ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” (в реакції на час припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статтей 51, 52, 598-609 ЦК України, статтей 202-206, 208 ГК України, статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи – підприємця не припиняються.

Тому, такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зважаючи на зміст заявлених позовних вимог вбачається, що за твердженням позивача між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із продажем товару та відповідальністю за порушення строків оплати, регулювання яких здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України.

Статтею 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами статті 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

З положень статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У ч.1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.2, ч.3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.1, ч.2 ст. 639 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК України).

У ч.1, ч. 3 ст. 74 ГПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.1, ч. 2 ст. 91 ГПК України).

Суд зазначає, що згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

У ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід врахувати, фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З наявної в матеріалах справи довідки №483/6-5/19-00-54-08-01 від 23.01.2020 Тернопільського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізична особа – підприємець перебувала на обліку в контролюючому органі з 11.10.20146 по 10.10.2017. За вищевказаний період не реєструвалась платником податку на додану вартість.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

В період укладення договору №66ПС від 10.02.2017 та поставки товару по 5-ти спірних накладних відповідачка була зареєстрована у встановленому порядку як суб`єкт господарювання із визначеним видом діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

ОСОБА_1 категорично заперечуються факти підписання нею первинних бухгалтерських документів - видаткових накладних, вказаних у позовній заяві.

З метою встановлення того, чи належить підпис у вказаних видаткових накладних ОСОБА_1 судом була призначена судова почеркознавча експертиза за результатами якої, експертом було встановлено, що накладні №15714 від 10.04.2017, № 15715 від 10.04.2017, № 15716 від 10.04.2017, № 15739 від 10.04.2017, № 9825 від 20.03.2017, №6413 від 06.03. 2017, № 6416 від 06.03.2017, № 6431 від 06.03.2017, № 9826 від 20.03.2017, №9816 від 20.03.2017, № 9837 від 20.03.2017 виконано однією і тією ж особою, але не ОСОБА_1 . Тобто іншою особою.

Так, згідно ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи (ч. 4 ст. 98 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

При цьому у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту передачі товару, сторони не позбавлені можливості доводити факти його передачі товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення таких дій.

Дана позиція стосовно дослідження всіх доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції в сукупності наведена у Постановах Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 905/49/15, від 05.12.2018 по справі № 915/878/16.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на момент оформлення спірних видаткових накладних) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Отже, для укладення двостороннього правочину необхідна наявність волевиявлення обох сторін, здійснена в належній формі.

Як зазначалось вище, визнаними сторонами і підтвердженими доказами є обставини укладення договору №66ПС від 10.02.2017, додатку №1 до нього, а також поставка відповідачу харчової і не харчової продукції (крім 5-ти спірних накладних) і проведення розрахунку за неї.

Частиною 1 статті 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частина 3 статті 237 ЦК України передбачає, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У додатку №1 до договору №66ПС від 10.02.2017 сторони передбачили можливість отримання товарно-матеріальних цінностей від імені ФОП Задорожної С.Л. – Мироновою О.І.

А враховуючи місце виконання договору, відповідно до укладеного сторонами п. 4.3.1 договору, товар за вказаною адресою могли отримувати і інші особи, без зобов`язання позивача перевіряти їх паспортні дані, достовірність підпису та печатки.

Зміст роз`яснень Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 N 01-06/928/2012, говорить про те, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд зазначає, що відсутність волевиявлення однієї із сторін згідно з наведеними нормами права дає правові підстави вважати, що вказаний правочин (в частині отримання товару по кожній окремій накладній, вказаній у позові) є неукладеним.

Відповідно до ст. 58-1 ГК України (в редакції на момент оформлення спірних видаткових накладних) суб`єкт господарювання може мати печатки. Для виготовлення печаток одержання будь-яких документів дозвільного характеру не передбачається.

З прийняттям Закону України від 15.04.2014 №1206-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу" було внесено зміни до Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Законів України "Про товарну біржу", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про заставу", "Про нотаріат" та деяких інших нормативно-правових актів. Зміни торкнулись зменшення сфери використання печаток в господарській діяльності. Скасовано обов`язкову вимогу посвідчувати печаткою правочини юридичних осіб, зокрема господарські договори та довіреності (у тому числі на представництво в суді).

Чотири із 5-ти не визнаних ОСОБА_1 спірних накладних містять її печатку.

Під час розгляду справи №921/696/19, зі сторони відповідача не надходило жодного застереження про втрату нею печатки, її викрадення, про звернення з приводу даної обставини до правоохоронних органів чи протиправності використання печатки іншою особою.

Наявний в матеріалах справи висновок судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи вказує на те, що однією і тією ж особою підписувались спірні видаткові накладні № 15714 від 10.04.2017, № 15715 від 10.04.2017, № 15716 від 10.04.2017, № 15739 від 10.04.2017, № 9825 від 20.03.2017, але не ОСОБА_1 .

Водночас, у висновку судової експертизи зазначено, що у інших (не спірних) видаткових накладних №6413 від 06.03.2017, № 6416 від 06.03.2017, № 6431 від 06.03. 2017, № 9826 від 20.03.2017, №9816 від 20.03.2017, № 9837 від 20.03.2017 підписи від імені ОСОБА_1 також виконано тією ж особою, що і на спірних, проте не ОСОБА_1 .

Суд враховує ту обставину, що матеріали справи містять докази виконання як ФОП Задорожною С.Л. своїх фінансових зобов`язань по оплаті за окремі партії товару по договору №66ПС від 10.02.2017, так і виконання такого обов`язку її уповноваженою особою ОСОБА_3 .

Загальна сума здійснених відповідачем проплат склала 53998,96 грн.

При цьому, у банківській виписці від 19.04.2017 міститься посилання на перерахування ФОП Задорожною коштів в сумі 9358,90 грн саме по накладних №9816, 9826, 9837, а у банківській виписці від 10.04.2017 - на перерахування ОСОБА_3 коштів за товар по накладних № №6413, 6416, 6428, №6431.

Тобто, вказаними особами здійснено оплату за отриманий товар по видаткових накладних, які згідно висновку судової експертизи підписувались однією і тією ж особою, але не ОСОБА_1

ОСОБА_1 цю обставину не заперечує та не спростовує.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на:

- зміст укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №66 ПС від 10.02.2017, із додатком №1;

- існування між сторонами численних господарських операцій з продажу окремих партій продовольчих і не продовольчих товарів, шляхом оформлення окремих видаткових накладних;

- місце поставки товару та віддаленість від нього відповідача;

- договірно обумовлену можливість отримання товару від імені відповідача іншими особами;

- здійснення відповідачем та його уповноваженою особою часткових оплат за товар (у т. ч. і по видаткових накладних, які згідно висновку судової експертизи підписано тією ж особою, що і спірні, однак не відповідачем);

- враховуючи особисту відповідальність ОСОБА_1 за зберігання її печатки як суб`єкта господарювання;

- відсутності належних і допустимих доказів щодо незаконності, наприклад вчинення злочину, при оформленні спірних накладних, оцінивши наявні у справі докази в сукупності, суд приходить до висновку про вірогідність прийняття представниками відповідача товару на суму 39520,82 грн по зазначених у позові 5 (п`яти) накладних.

Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу дії частини 1 статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору купівлі-продажу №66ПС від 10.02.2017, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, повний розрахунок по оплаті вартості отриманого товару в строк визначений п. 5.2 договору, боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 39241,60 грн.

Проведення відповідачем часткового розрахунку за товар у розмірі 53998,96 грн теж вказує на визнання ним факту одержання товару за договором.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. проведення повного розрахунку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 39241,60 за невиконання грошових зобов`язань по договору №66 ПС від 10.02.2017 підлягають задоволенню як обґрунтовані.

Як вже зазначалось, згідно п. 5.2 договору оплата за отриману партію продукції проводиться протягом 21 календарного дня з моменту отримання товарної партії.

У п. 7.2. правочину сторонами обумовлено, що у випадку прострочення покупцем терміну оплати за отриману продукцію більше 5 (п`яти) календарних днів, передбаченого п. 5.2. даного договору покупець, крім мені, зобов`язується сплатити продавцю штраф у розмірі -100 % від суми простроченої заборгованості, але не менше 2000 грн.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачений п. 7.2 договору штраф в сумі 39241,60 грн.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до с. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549).

Суд, перевіривши правові підстави нарахування штрафу, правильність розрахунку, дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем штрафу на суму 39241,60 грн.

Однак, під час розгляду справи по суті, 06.11.2020 відповідачем подано заяву б/н від 06.11.2020 (вх. №8037) про застосування наслідків спливу позовної давності в частині заявленої до стягнення суми штрафу.

З приводу цього, суд зазначає наступне.

З врахуванням ч.1 ст.530 ЦК України та умов п.5.2 договору від 10.02.2017, судом з`ясовано, що відповідач був зобов`язаний здійснити оплату отриманого товару по видатковій накладній №9825 від 20.03.2017 - 10.04.2017.

Обов`язок з оплати отриманого товару по видаткових накладних №15716, № 15714, №15739, №15715 від 10.04.2017 настав 01.05.2017.

Достатніх доказів сплати боргу відповідачем не надано.

Таким чином, період 11.04.2017 – 15.04.2017 склав п`ятиденний період прострочення оплати платежу по накладній №9825 від 20.03.2017, а період 02.05.2017 – 06.05.2017 склав п`ятиденний період прострочення оплати платежу по накладних №15716, № 15714, №15739, №15715 від 10.04.2017.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 ЦК України.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи (постанова пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013) .

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна заява ТОВ «Агро-Р» датована 29.10.2019 (дата оформлення підприємством зв`язку «Укрпошта» відправлення позовної заяви до суду (вх. № 849 від 01.11.2019 згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції по Господарському суду Тернопільської області), тобто після спливу однорічного строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України (з урахуванням настання кінцевого строку звернення до суду з вимогою про стягнення штрафу по накладній від 20.03.2017 – 16.04.2018, а по накладних від 10.04.2017 – 07.05.2018).

Оскільки позивачем не зазначено, існування вагомих об`єктивних причин, що стали перешкодою для своєчасного звернення з позовом до суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для захисту порушеного права позивача щодо стягнення штрафу в сумі 39241,60 грн поза межами строку позовної давності, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-Р" підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із ОСОБА_1 39241,60 грн – боргу.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" (вул. Дворецька, 93, м. Рівне, ідентифікаційний код 31299420) 39241 (тридцять дев`ять тисяч двісті сорок одну) грн 60 коп. – боргу та 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 50 коп. – судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 листопада 2020 року.

Суддя І.П. Шумський