Рішення № 92841466, 03.11.2020, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 листопада 2020 року м.Тернопіль Справа №921/303/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області;

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу “Житлово – будівельний кооператив “Оселя – А”, м. Тернопіль

про визнання укладеним договору та стягнення 24378грн,

за участю представників:

позивача: Кивелюк Є.В., головний спеціаліст відділу юридичної та кадрової роботи, довіреність №45 від 17.01.20 р.

відповідача: Федик В.І., голова кооперативу, паспорт №004625888 від 24.02.2020.

У порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Позивач - Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області, звернувся 19.05.2020 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№355) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу “Житлово – будівельний кооператив “Оселя – А”, м.Тернопіль, про визнання укладеним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Байковецької сільської ради в редакції, викладеній позивачем у позовній заяві та стягнення суми пайового внеску у розмірі 24378грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не забезпечив пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Байковецької сільської ради шляхом укладення відповідного договору та не підписав надісланий йому примірник договору, а також не сплатив до місцевого бюджету ради суму пайового внеску на розвиток інфраструктури населеного пункту. Ухилення Відповідача від укладення договору про пайову участь є порушенням зобов`язань та вимог, які визначені законом та встановленим органом місцевого самоврядування Порядком.

Щодо наданих відповідачем до відзиву на позов документів, то вважає їх такими, що не стосуються предмету даного спору, адже відповідні докази мають відношення до будівництва не гаражів для легкових автомобілів, а іншого об`єкту - багатоквартирного житлового будинку. Щодо поданої заяви про застосування строку позовної давності сільська рада вважає, що відповідна заява відповідачем подана поза межами підготовчого провадження (після постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження), тому не заслуговує на увагу суду.

Відповідач згідно поданого відзиву на позов від 09.09.2020 та уповноважений представник Кооперативу позовні вимоги заперечив. Вказує, що жодних пропозицій про укладення договору про пайову участь у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Байківці внаслідок зведення гаражів від сільської ради Обслуговуючим Кооперативом не було отримало, а головою кооперативу такі отримано у червні 2018 року; будівництво багатоквартирного житлового будинку №3А по вул.Корольова здійснювалося членами кооперативу за власні кошти, адже будівельна організація – ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» розпочала будівництво будинку без жодних дозвільних документів та внаслідок банкрутства ПП будівництво об`єкту було припинено. Тому, з метою покриття хоча б частини витрат, здійснених членами кооперативу для завершення будівництва багатоквартирного будинку, зокрема на будівництво електропідстанції, водопроводу, каналізаційної та інших інженерних мереж, Кооперативом було прийнято рішення збудувати додатково гаражі для легкових автомобілів, а згодом їх відчужити. На думку Кооперативу, ним фактично кошти на розвиток інфраструктури села Байківці внесені, адже 59000грн витрачено на будівництво ГРП станції, 58000грн – на водопровід та каналізацію, 42000грн – на будівництво нитки колектора, 53000грн – на встановлення 10 опор для освітлення вулиць та 7 ліхтарів, 72000грн – на оплату за суборенду земельної ділянки, 1130000грн – на будівництво та оснащення електропідстанції. За твердженнями відповідача, дані об`єкти інфраструктури, у будівництві яких брав фінансову участь Кооператив, можуть в подальшому вирисовуватись сільською радою, а їх вартість значно перевищує розмір пайового внеску, визначений позивачем у позовній заяві.

Крім того, відповідач посилаючись на те, що спірні правовідносини між сторонами виникли у жовтні 2014 року, що вбачається з листа-пропозиції ради від 23.10.2014 № 429 укласти договір, однак з даним позовом сільська рада звернулася лише у червні 2020 року, тобто з пропуском загального строку позовної давності. Опираючись на приписи ст.ст.257, 267 Цивільного кодексу України відповідач просить суд застосувати строк позовної давності у даному спорі та відмовити позивачу у позові (заява без номеру від 12.10.2020 за вх.№7213 від 13.10.2020).

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою від 19.06.2020, з урахуванням заяви позивача №2/892 від 09.06.2020 (вх.№3672 від 15.06.2020) про усунення недоліків позовної заяви, господарським судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.07.2020, котре неодноразово відкладалося, востаннє на 15.09.2020. В підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 06.10.2020.

Ухвалою суду від 06.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.10.2020, котре згодом відкладалося на 03.11.2020 у зв`язку з неявкою сторони позивача .

В судовому засіданні присутніми представниками сторін наведено доводи та заперечення по суті спору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати відповідно до ст.240 ГПК України у судовому засіданні 03.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані та додатково зібрані докази в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив такі фактичні обставини справи.

04 жовтня 2012 року рішенням сесії Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №354 затверджено Положення про порядок пайової участі замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Байківці та примірний договір з додатками про пайову участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Байківці (далі - Положення).

Згідно п.1.4 Положення пайова участь замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Байківці полягає у перерахуванні ним коштів до цільового фонду соціально-економічного розвитку села, положення про який затверджується сільською радою.

Розмір пайового внеску замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села становить, зокрема для нежитлових будівель та споруд 8% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. Величина пайового внеску замовника визначається у договорі, укладеному між замовником та виконавчим комітетом Байковецької сільської ради відповідно до цього Положення та загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (п.п. 2.1., 2.2.Положення).

Також у пунктах 3.1, 3.5 Положення передбачено, що із пропозицією про укладення договору про пайову участь до Байковецької сільської ради звертається Замовник будівництва. Таке звернення може подаватися замовником до або одночасно із заявою про наміри щодо забудови земельної ділянки. Проект договору готується земельним відділом. Договір укладається між виконавчим комітетом та замовником не пізніше 15-ти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення.

Розмір пайової участі, відповідно до п.2.1, 2.2, 2.4 Положення, визначається земельним відділом сільської ради (інспектором) протягом десяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про укладення договору та доданих до нього документів і оформляється висновком, що підписується інспектором земельного відділу (п.3.3 Положення).

У п.3.9 Положення передбачено, що замовник не пізніше, ніж за 45 діб до прийняття об`єкта в експлуатацію зобов`язаний надати до земельного відділу кошторис загальної вартості будівництва, визначений на підставі фактичних обсягів будівництва згідно з державними будівельними нормами, та виконаний у цінах, діючих на цей період, і техніко-економічні показники для визначення остаточної величини пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури села Байківці.

Відповідно до п.4.2 Положення Замовник зобов`язаний за вимогою земельного відділу завчасно надавати інформацію щодо термінів прийняття об`єкта в експлуатацію, вчинених ним дій щодо прийняття об`єкта в експлуатацію, документи (їх копії), необхідні для розрахунку величини пайової участі та визначення термінів виконання замовником зобов`язань по сплаті пайового внеску.

Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області 26.03.2015 зареєстровано декларацію №ТП142150850110 про готовність об`єкта до експлуатації а саме – «Будівництво гаражів для легкових автомобілів на території Байковецької сільської ради по вул.Корольова, 3А, Тернопільського району, Тернопільської області». Замовником даного будівництва виступав Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «ОСЕЛЯ-А». Згідно з проектною документацією загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва становить 304722грн (копії декларації та зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва знаходяться в матеріалах справи).

Як зазначає позивач ані до прийняття об`єкту нерухомого майна до експлуатації, ані після його прийняття в експлуатацію, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «ОСЕЛЯ-А» не звертався до Байковецької сільської ради з пропозицією щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Байківці.

За твердженням ради, зважаючи на відсутність звернення Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ОСЕЛЯ-А» до органу місцевого самоврядування щодо укладення договору, Байковецька сільська рада неодноразово зверталася до замовника будівництва з приводу укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Байківці, а саме:

- з листами №429 від 23.10.2014, №10/71 від 11.02.2018, в яких опираючись на приписи ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пропонувала відповідачу укласти договір про пайову участь; доказів направлення цих листів ОК матеріали справи не містять і позивачем таких не подано;

- з листом №10/796 від 23.05.2018, надісланим на ім`я голови ОК «Житлово-будівельний кооператив «ОСЕЛЯ-А» Федика В.І. радою направлено проект договору №7-А/18 від 14.05.2018 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Байковецької сільської ради з додатками (розрахунок величини пайової участі, графік оплати коштів); на підтвердження надіслання відповідачу даного листа до справи долучено копії опису вкладення до поштового відправлення від 24.05.2018, фіскальний чек відділення поштового зв`язку від 24.05.2018. Згідно рекомендованого повідомлення №4602301872393 від 04.06.2018 про вручення поштового відправлення, лист №10/796 від 23.05.2018 головою Кооперативу отримано 04.06.2018.

Однак, договору про пайову участь відповідача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Байківці між сторонами так і не було укладено, що й стало підставою звернення Байковецької сільської ради до господарського суду з даним позовом.

ОК «Житлово-будівельний кооператив «ОСЕЛЯ-А» в свою чергу стверджує, що фактично ним понесено витрати на пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Байківці, адже у зв`язку із незавершенням будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул.Корольова, 3А будівельною фірмою -«Тернопільська фірма «Будівельник» членами кооперативу за рахунок додатково внесених грошових коштів власними силами було завершено будівництво будинку та з метою його введення в експлуатацію, підключення усіх комунікацій, інженерних мереж витрачено кошти на будівництво відповідних мереж, які зараз можна використовувати для підключення інші будинки, що знаходяться на території населеного пункту. На підтвердження наведених обставин відповідачем долучено до справи: фотографії незакінченого будівництвом багатоквартирного житлового будинку №7 по вул.Корольова (будівельна адреса вул. Корольова, 3-А) станом на 18.07.2011; Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ115130780346 виданий 18.03.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України; договір суборенди землі, укладений 14.11.2011 між ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» та Кооперативом; Технічні умови електропостачання №36-159/16 від 23.12.2011; фотографію збудованої за кошти Кооперативу електропідстанції; Технічні умови №3757 від 02.12.2011, видані ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз»; фотографію газорозподільника; Технічні умови №315 від 06.12.2011, видані Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення «Тернопільміськсвітло»; Технічні умови №171/12 від 25.05.2012 на підключення 180-ти квартирного житлового будинку до мереж водопостачання та відведення; договір №685 від 24.09.2012 на виконання робіт по завершенню прокладення 2-ї нитки напірного каналізаційного колектора від КНС №8 до каналізаційної мережі на проспекті Злуки в м.Тернополі, згідно замовлення; Акт звірки сплати внесків членами кооперативу на будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул.Корольова, 3, блок «А», складеного між ОК «Житлово-будівельний кооператив «ОСЕЛЯ-А» та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»; Звіт про оцінку майна (2011 рік). Просив суд в позові відмовити.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з таких мотивів.

Статтею 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Обов`язковість укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту на час виникнення спірних правовідносин була встановлена Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі -Закон). Відтак, при вирішенні даного спору судом застосовуються положення цього нормативно-правового акту в редакціях , що були чинні на той час.

Статтею 193 Господарського кодексу України обумовлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частинами 3, 7 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 5 ст.39 Закону визначено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видача сертифікатів.

У статті 40 Закону врегульовано, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з частиною 5 ст.40 Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому, не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі, якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до ч. 8 та 9 ст.40 Закону розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше, ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Затверджене рішенням Байковецької сільської ради №354 від 04.10.2012 Положення про порядок пайової участі замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Байківці містить аналогічні умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 цього ж Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, в порушення вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і Положення не звернувся до позивача з пропозицією про укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Байківці, допустивши порушення прав позивача на укладення відповідного договору та одержання коштів від пайової участі до бюджету на розвиток села.

Відтак, орган місцевого самоврядування вправі вимагати від Кооперативу укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Байківці і стягнення з нього коштів пайової участі у судовому порядку.

Вказана у запропонованому проекті спірного договору сума коштів пайової участі у розмірі 24378грн відповідає вимогам ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і Положенню.

Враховуючи вище встановлені обставини та оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вжиття ним заходів щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту, суд дійшов висновку про те, що норми Закону у даному випадку є імперативними та встановлюють обов`язок замовника будівництва (відповідача) укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту. При цьому, факт здачі об`єкта в експлуатацію не звільняє відповідача від обов`язку укласти договір та сплатити належні пайові внески.

Разом з тим, відповідач просив суд у заяві без номеру від 12.10.2020 за вх.№7213 від 13.10.2020 застосувати загальний строк позовної давності у даній, вказавши що такий позивачем пропущено без поважних причин при зверненні з позовом.

З цього приводу суд виходить з наступних міркувань.

З матеріалів справи слідує, що позивач двічі 23.10.2014 та 11.01.2018 звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та просив перерахувати відповідні кошти до місцевого бюджету. Втім відповідач заперечує факт отримання зазначених листів Кооперативом, і відповідні докази позивачем до справи не додано.

Також 24.05.2018 радою листом №10/796 від 23.05.2018 було направлено на ім`я голови обслуговуючого кооперативу Федик В.І. (вул. 15 квітня, 1/211 м. Тернопіль) проект договору, розрахунок та графік оплати коштів пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Байковецької сільської ради. Дана кореспонденція отримана відповідачем 04.06.2018.

Загальні положення про позовну давність та порядок її обчислення визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Суд звертає увагу, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (ч.1 ст.39 Закону).

В даному випадку в матеріалах справи подана позивачем копія Декларації про готовність об`єкта до експлуатації ІІ категорії складності, свідчить про здійснення органами ДАБІ її реєстрації у встановленому законом порядку у березні 2015 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання, містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше, ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладання, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Даний строк, який визначений Законом для укладення договору пайової участі у 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлений для добровільного виконання стороною вказаного обов`язку. В разі неподання такої заяви та неукладання договору про пайову участь до введення об`єкту будівництва до експлуатації, з моменту введення такого об`єкта в експлуатацію починається перебіг загальної позовної давності.

Таким чином, звернення позивача з листом №10/796 від 23.05.2018 до відповідача про укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту відбулося з порушенням загального строку позовної давності. Переривання перебігу позовної давності також не мало місце, оскільки стороною відповідача не вчинялися дії, які б свідчили про визнання Кооперативом свого обов`язку щодо укладення правочину та/або сплати коштів пайової участі по даному об`єкту нерухомості. Зважаючи на те, що договір укладено не було, а позивач звернувся з позовом до суду лише 19.05.2020, то слід вважати що ним було пропущено строк позовної давності.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою укласти договір пайової участі та сплатити пайовий внесок.

Наведені обставини вказують, що Байковецька сільська рада усвідомлювала наявність порушення відповідачем норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", однак не вжила жодних дієвих заходів щодо усунення цього правопорушення та захисту інтересів територіальної громади у визначені процесуальним законом строки.

Саме з дати, коли позивач довідався чи мав довідатися про те, що об`єкт введено в експлуатацію, але договір пайової участі не укладений і починає перебіг позовна давність.

Матеріали справи свідчать, що Байковецькій сільській раді було достеменно відомо з жовтня 2014 року про невиконання Кооперативом приписів ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», адже договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з відповідачем укладено не було.

Орган місцевого самоврядування не вказав причин пропуску ним позовної давності. Не встановив поважних причин цього і суд при вирішенні даного спору.

Відтак, враховуючи наявність відповідної заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Можливість застосування у даному випадку загальної позовної давності до спірних правовідносин підтверджується правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №925/756/19 (провадження №12-40гс20).

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

З приводу тверджень позивача щодо подання відповідачем заяви про застосування строку позовної давності не в межах підготовчого провадження, то такі не заслуговують на увагу суду, оскільки за правилами частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У даній справі судом закрито підготовче провадження 06.10.2020, а судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 20.10.2020; заяву про застосування строку позовної давності відповідачем подано 12.10.2020, тобто до відкриття судового засідання по розгляду спору по суті (ч.3 ст.201 ГПК України) та до прийняття судом рішення по суті – 03.11.2020, що відповідає вимогам закону.

Також суд критично оцінює посилання відповідача на обставини будівництва інженерних мереж, що знаходяться поза межами земельної ділянки, на якій зведено гаражі для легкових автомобілів, що свідчить про внесення ним у такий спосіб пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Байківці, оскільки наведені обставини не можуть свідчити та слугувати підставою для звільнення кооперативу від обов`язку укласти договір та сплатити кошти за будівництво об`єкту нерухомості, адже по-перше: таке будівництво інженерних мереж Кооперативом проведено з метою введення в експлуатацію та нормального функціонування іншого об`єкту – багатоквартирного житлового будинку, по-друге, в матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження прийняття відповідних мереж водопостачання, каналізації, тощо до комунальної власності територіального громади села Байківці та відповідно зменшення розміру пайової участі відповідача на їх вартість, про що орган місцевого самоврядування мав прийняти відповідне рішення (п. 5 ст. 30 Закону в редакції, чинній до 01.01.2020 року).

Щодо інших доводів та заперечень сторін спору, то суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», де Суд зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У даній справі судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а інші заперечення та доводи учасників справи не спростовують обставин, встановлених судом на підставі наявних у справі доказів та не заперечених сторонами справи.

Розподіл судових витрат.

Зважаючи на подані докази на підтвердження понесених судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 216, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 13.11.2020.

Суддя Н.О. Андрусик