Рішення № 92841430, 10.11.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.2020 Справа № 920/887/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/887/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (01030, м. Київ, бульв. Л. Українки, 9, ідентифікаційний код 20113829),

до відповідача: ALFA SPEDITION s.r.o. (товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа Спедишн”) (M. Schneidera Trnavskeho 22 (м. Шнайдера Трнавскего, 22), 84101 Bratislava 42 (84101 Братислава, 42) Slovak Republic (Словацька республіка) ID: 45292213),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

про стягнення 2645800,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача (в режимі відеоконференці): адвокат Бігун Н.В.;

від відповідача: не з`явився;

третьої особи (в режимі відеоконференці): адвокат Сочка В.В.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла вказана позовна заява до нерезидента України ALFA SPEDITION s.r.o., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 2645800,00 грн., а також суму понесених ним витрат на оплату судового збору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.08.2019 відкрито провадження у справі № 920/887/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.09.2019 відкладено підготовче засідання на 10.10.2019.

Ухвалою суду від 10.10.2019 провадження у справі № 920/887/19 зупинено до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

04.03.2020 з Міністерства юстиції Словацької республіки надійшов лист на англійській мові, з яким повернуто документи, що надсилалися судом для вручення відповідачу.

Ухвалою суду від 05.06.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 25.06.2020.

24.06.2020 представник третьої особи подав до суду письмові пояснення , в яких просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 не перебував на момент ДТП у трудових відносинах з ALFA SPEDITION s.r.o., шкода була заподіяна не в зв`язку та не під час виконання ним своїх трудових обов`язків, а транспортний засіб був орендований, отже підстави для стягнення суми в розмірі 2645800 грн. з ALFA SPEDITION s.r.o. відсутні.

Ухвалою суду від 11.08.2020 постановлено клопотання представника позивача про поновлення строку задовольнити; поновити строк для проведення підготовчого засідання до 10.09.2020, встановивши позивачу додатковий строк для подання доказів до 03.09.2020; відкласти підготовче засідання на 03.09.2020.

Ухвалою суду від 03.09.2020 відкладено підготовче засідання на 22.09.2020.

Ухвалою суду від 22.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2020.

12.10.2020 представник третьої особи подав до суду письмові пояснення щодо отриманих доказів, в яких зазначив, що оскільки матеріали справи спростовують наявність трудових відносин між Добошем І.В. та ALFA SPEDITION s.r.o. чи виконання ним трудових обов`язків, заявлений позов з підстав ч. 1 ст. 1172 ЦК України до задоволення не підлягає.

Ухвалою суду 13.10.2020 відкладено розгляд справи по суті на 10.11.2020.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав 04.09.2019, про що свідчить повідомлення про вручення, яке долучено до матеріалів справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

30.10.2015 між публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (далі позивач, страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кролевецький комбікормовий завод» (далі страхувальник) було укладено договір № 3116/225/002338 добровільного страхування наземного транспорту (комбайну) CLAAS LEXION 670 д/н знак НОМЕР_1 .

18.09.2016 близько 6 год. на 165 км автодороги Кипті-Глухів-Бачевськ в Україні сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу DAF M4EN3 д/н знак Словацької Республіки НОМЕР_2 , з причепом д/н знак Словацької Республіки НОМЕР_3 та транспортним засобом (комбайном) CLAAS LEXION 670 д/н знак НОМЕР_1 , внаслідок чого обидва транспортні засоби зазнали пошкоджень.

Відповідно до постанови Мукачівського міськрайонного суда Закорпатської області від 11.01.2017 у справі № 303/7484/16-ц дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу DAF M4EN3 д/н знак Словацької Республіки НОМЕР_2 , з причепом д/н знак Словацької Республіки НОМЕР_3 , пунктів 12.1. Правил дорожнього руху.

У вказаній вище постанові встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом DAF M4EN3 д/н знак Словацької Республіки НОМЕР_2 , з причепом д/н знак Словацької Республіки НОМЕР_3 , не дотримався безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом (комбайном) CLAAS LEXION 670 д/н знак НОМЕР_1 , який рухався попереду нього в попутному напрямку, в результаті чого транспортні засоби частково були пошкоджені.

Постановою Мукачівського міськрайонного суда Закарпатської області від 11.01.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Як зазначає позивач, розмір страхового відшкодування визначено з урахуванням п. 10.7.1. та п. 10.7.1.1. договору, відповідно до якого при конструктивній загибелі ТЗ (коли вартість відновлювального ремонту (з ПДВ) згідно з умовами договору перевищує 70% дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку) страхове відшкодування визначається за рішенням страховика як дійсна вартість на момент настання страхового випадку (але не більше страхової суми) за вирахуванням франшизи та вартості залишків ТЗ. При цьому залишки ТЗ залишаються у страхувальника.

Враховуючи те, що страхова сума, відповідно до п. 1.3. договору та таблиці 2 додатку № 2 до договору становила 3162000 грн. та була меншою від вартості ТЗ на момент ДТП (5455538,17 грн. згідно звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту № 10/10/16), вартість страхового відшкодування визначалась, як різниця між страховою сумою, франшизою, та вартістю залишків пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.7. договору та таблиці 2 додатку № 2 до договору розмір франшизи складав 316200 грн.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 09.07.2019 та акту погодження вартості залишків комбайну CLAAS LEXION 670 д/н знак НОМЕР_1 вартість залишків пошкодженого ТЗ склала 200000 грн. Отже вартість страхового відшкодування склала 2645800 грн.

На підставі страхового акту № 25284/1 позивач здійснив потерпілому виплату страхового відшкодування у розмірі 2645800 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 112153 від 01.11.2016, № 112244 від 02.11.2016, № 112291 від 03.11.2016, № 112371 від 04.11.2016, № 112422 від 07.11.2016, № 112493 від 08.11.2016, № 112600 від 09.11.2016, № 112718 від 10.11.2016, № 112720 від 11.11.2016, № 112804 від 14.11.2016, № 112902 від 15.11.2016.

Відповідальність ALFA SPEDITION s.r.o. була застрахована на підставі іноземного страхового сертифікату «Зелена карта», у зв`язку з чим позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) з проханням виплатити страхове відшкодування на підставі підпункту «в» пункту 41.2. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У відповідь, на звернення позивача, МТСБУ повідомило, що виплата в межах ліміту відповідальності у розмірі 100000 грн. вже проведена за заявою безпосереднього потерпілого ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод», а для відшкодування шкоди, що залишилась невідшкодованою потрібно звернутись з вимогою безпосередньо до особи, відповідальної за її заподіяння.

26.03.2018 позивач направив відповідачу претензію № 533 про відшкодування шкоди в розмірі 81591,60 Євро, що являється еквівалентним 2645800 грн.

Відповідач листом від 10.05.2018 повідомив, що оскільки його відповідальність була застрахована в страховій компанії Kooperativa, він надіслав претензію вказаному страховику.

Позивач листом звернувся до страхової компанії Kooperativa з проханням повідомити про результат розгляду претензії, проте вказаний лист залишився без відповіді.

Позивач стверджує, що у зв`язку з виплатою власнику пошкодженого у ДТП транспортного засобу страхового відшкодування, до нього перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за спричинені збитки, посилаючись на той факт, що водія ОСОБА_1 визнано винним у спричиненні ДТП, який станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як підтверджено матеріалами справи позивачем на виконання зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є страхування транспортного засобу CLAAS LEXION 670 д/н знак НОМЕР_1 , було відшкодовано на користь потерпілої особи страхове відшкодування у розмірі 2645800 грн.

Позивач вважає, що оскільки у постанові Мукачівського міськрайонного суда від 11.01.2017, якою ОСОБА_1 визнано винним у спричиненні ДТП, зазначено, що останній працює водієм на "Альфа Спедішіон", відповідач повинен сплатити суму виплаченого страхового відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.

Таким чином, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц.

З огляду на вище викладене, враховуючи вище наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що предметом доказування у даній справі є обставини перебування транспортного засобу DAF M4EN3 д/н знак Словацької Республіки НОМЕР_2 , з причепом д/н знак Словацької Республіки НОМЕР_3 у володінні роботодавця-відповідача, факт перебування винної у ДТП особи - ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 у справі № 914/820/17 зробив висновок, що з аналізу частини 1 статті 1172 ЦК України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Встановлення факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання водієм на час ДТП своїх трудових (службових) обов`язків має суттєве значення для покладення на відповідача обов`язку відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_1 . Тобто обставини заподіяння шкоди водієм ОСОБА_1 саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків потребують доказування у загальному порядку шляхом надання до суду відповідних доказів.

Проте доказів того, що ОСОБА_1 станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем і керував застрахованим транспортним засобом DAF M4EN3 д/н знак Словацької Республіки НОМЕР_2 , з причепом д/н знак Словацької Республіки НОМЕР_3 , у зв`язку із виконанням своїх трудових обов`язків, суду не надано.

Таким чином, будь-яких доказів, крім посилання у постанові Мукачівського міськрайонного суда Закарпатської області від 11.01.2017, на підтвердження перебування ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з ALFA SPEDITION s.r.o. матеріали справи не містять, що позбавляє суд можливості констатувати факт перебування винної у вчиненні ДТП особи ОСОБА_1 у трудових (службових) відносинах із відповідачем станом на 18.09.2016.

Відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Поряд з цим третьою особою надано належно засвідчену копію договору оренди транпортного засобу від 01.09.2016, укладеного між ОСОБА_2 (орендар) і ALFA SPEDITION s.r.o. (орендодавець). Предметом оренди є тягач з напівпричіпом, на якому водій ОСОБА_1 під час вищезгаданого ДТП (18.09.2016) пошкодив застрахований у позивача комбайн. За актом прийому-передачі транспортного засобу третя особа 17.09.2016 прийняла від відповідача вказаний автомобіль разом з технічним паспортом.

Крім того матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 20.03.2012 по 28.02.2019 працював у ФОП Дешко В.В. на посаді водія вантажного автомобіля.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів за викладеними в позовній заяві обставинами.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Повний текст рішення складено 13.11.2020.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко