Ухвала суду № 92838190, 12.11.2020, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1449/18

2/707/34/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Суходольського О.М.

при секретарі Культенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району, Черкаської області, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Черкаське регіональне управління водних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

У провадженні судді Черкаського районного суду Черкаської області Соколишиної Л.Б. перебувала дана цивільна справа за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сілької ради Черкаського району, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Черкаське регіональне управління водних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення, свідоцтва про право власності, державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду 07.09.2020 року відповідачам був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк, від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кузьменка В.А. надійшло клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду, оскільки позовна заява подана прокурором однак він не має повноважень на ведення даної справи у статусі позивача з підстав вказаних у клопотанні.

Від відповідача Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області відзиву на позовну заяву та будь які клопотання по справі не надходило. Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи, що підтверджується даними поштового повідомлення про вручення відправлення від 18.09.2020 року.

До початку розгляду справи від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Черкаського регіонального управління водних ресурсів письмові пояснення, клопотання та зеперечення щодо даного позову до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частинами 1, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Наявність підстав для представництва має бути обгрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Законом України «Про прокуратуру» та іншими законами України не передбачено можливості керівника регіональної органу прокуратури делегувати повноваження щодо представництва регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, окрім випадків передбачених ч.3 ст.11 цього Закону.

Згідно ч. З, 4, 5 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно матеріалів позовної заяви, заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з мотивів, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, є державною власністю та незаконно передана у приватну власність громадянам.

Згідно п.п. 1.3 - 1.5 Положення про Черкаське регіональне управління водних ресурсів, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України № 184 від 09.04.2012 є юридичною особою і у межах своїх повноважень відповідно до чинного законодавства забезпечує на території басейну Дніпра в акваторії Кременчуцького водосховища реалізацію державної політики у сфері управління, використання, збереження та відтворення водних ресурсів, розвитку водного господарства, експлуатації водних об`єктів, гідротехнічних споруд, вирішує спільно з органами виконавчої влади та іншими організаціями, установами, підприємствами питання забезпечення населення і галузей економіки водними ресурсами.

Черкаське РУВР у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з обласними і районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, територіальними органами МНС, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами, водогосподарськими організаціями та підприємствами і установами, які належать до сфери управління Держводагентства, розташованими в межах басейну Дніпра, Басейновою радою р. Дніпро, іншими організаціями, підприємствами і установами.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором не зазначено, який саме орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, як цього вимагають норми закону. Більш того, ним не зазначено жодних підстав для звернення до суду в інтересах Черкаського РУВР, не надано доказів того, що він правомочний представляти їх інтереси чи доказів їх відмови від своїх повноважень на звернення з позовом чи відсутності таких повноважень.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеним в ухвалі від 19.07.2018 в справі №822/1169/17, зазначено, що аналіз частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва. Участь прокурора в судовому процесі в судах стає можливою за умови, крім іншого, обгрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу. Прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обгрунтовано підстави звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Аналогічна позиція міститься також у постанові Великої палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (копія додається). Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а н`е прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У матеріалах позовної заяви прокурором не оспорюється факт належності спірної земельної ділянки до власності територіальної громади с.Свидівок та наявність у Свидівоцької сільської ради повноважень розпоряджатися земельною ділянкою, оскільки вона розташована в межах населеного пункту.

Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів декількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року, дано визначення поняття охоронюваного законом інтересу, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції 1963року) та інших законах України. В даному випадку мова йдеться про користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, яке обумовлене загальним змістом об`єктивного та прямо не опосередкованого в суб`єктивному праві простого легітимного дозволу і є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб, що не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим принципам.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У той же час, посилання прокурора на порушення відповідачем певних норм чинного законодавство самі по собі не можуть бути доказом порушення інтересів держави та підставою для представництва. Прокурор зобов`язаний зазначити в чому саме полягає не абстрактний, а конкретний матеріальний або нематеріальний інтерес держави.

По даній справі такий конкретний інтерес держави фактично відсутній, оскільки в результаті задоволення позову держава не одержує ніякого матеріального чи нематеріального блага, тому що можливим вигодонабувачем може бути лише територіальна громада, а не держава. Тобто, виходячи з позовних вимог прокурора, він фактично діє не в інтересах держави, а в інтересах територіальної громади. Разом з цим, прокурором не надано жодних доказів наявності звернень від територіальної громади щодо представництва її інтересів прокурором у суді.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором не обгрунтувано з посиланням на законодавство наявність факту порушення оспорюваним рішенням інтересів держави та не визначив, яким чином вибуття земельної ділянки із володіння, користування та розпорядження територіальної громади с.Свидівок Черкаського району Черкаської області зашкодило або може зашкодити інтересам держави. Фактичним розпорядником спірної земельної ділянки була територіальна громада в особі Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, і саме вона могла отримувати матеріальні блага від земельної ділянки у вигляді орендної плати, земельного податку, інших зборів та платежів. Отже вибуття земельної ділянки із володіння територіальної громади може вплинути виключно на інтереси територіальної громади та за захистом порушеного права громади може звернутися безпосередньо Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду якщо, позовну заяву подано від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

На підставі вище вказаних обставин, суд приходить до висновку про залишеня позовної заяви заступника керівника Черкаської місцевої прокуратурибез розгляду, на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Керуючись ст.257, 260, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позовну позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району, Черкаської області, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Черкаське регіональне управління водних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності на земельну ділянку – залишити без розгляду.

Ознайомитись з повним текстом судової ухвали, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на ухвалу можуть бути подані протягом 15 днів з дня її складення через суд першої інстанції або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О. М. Суходольський