Рішення № 92830614, 12.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7374/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0583 про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 11.09.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А0583 (далі – ВЧ А0583, відповідач) з вимогою стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) у розмірі 30866,95 грн. за період з 26.10.2017 по 03.09.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив (а.с. 1-7), що був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу ВЧ А0583 25.10.2017. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 по справі №380/686/20 відповідач здійснив остаточну виплату належних при звільненні сум індексації грошового забезпечення лише 04.09.2020. Позивач вважає, що період з 26.10.2017 по 04.09.2020 є періодом затримки розрахунку при звільненні з роботи. Враховуючи принцип співмірності, розмір недоплаченої суми в порівнянні із середнім заробітком, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) у розмірі 30866,95 грн. за період з 26.10.2017 по 03.09.2020.

Суд ухвалою від 16.09.2020 відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та призначив таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 30-38), позов не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначає, що час звільнення позивача з військової служби спірна сума такому ще не належала, тому вини відповідача у її невиплаті немає, що саме по собі виключає відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП. Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач проходив військову службу, тому питання, пов`язані із проходженням цієї служби врегульовано спеціальним законодавством, вважає безпідставним посилання позивача на норми статті 117 КЗпП України. Відповідач зазначає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, визначений статтею 122 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом начальника Західного територіального управління Військової служби правопорядку №17-РС від 23.10.2017 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за станом здоров`я; наказом командира ВЧ А0583 №212 від 25.10.2017 з 25.10.2017 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 8).

За період 2016-2017 років ВЧ А0583 не здійснювала нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, що підтверджується довідками про грошове забезпечення ОСОБА_1 за цей період (а.с. 19 звор.,20).

30.03.2020 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення №380/686/20, відповідно до якого задовольнив частково позов ОСОБА_1 . Суд визнав протиправними дії ВЧ А0583 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 25.10.2017; зобов`язати ВЧ А0583 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 (а.с. 10-14). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду це рішення суду змінено, в частині періоду, за який ВЧ А0583 належить нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, а саме: за період з 01.01.2016 по 25.10.2017 (а.с. 15-18).

На виконання рішення суду ОСОБА_1 нарахована індексація грошового забезпечення в сумі 31045,87 грн., ці кошти зараховані на картковий рахунок позивача 04.09.2020 (а.с. 21).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою цієї статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; -щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Пункт 242 розділу XII «Звільнення з військової служби» Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 визначає:

Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. [. . . ] Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно з частиною першою статті статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 вказав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі – Порядок №100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, 23.10.2017 прийняте рішення про його звільнення в запас Збройних Сил України за станом здоров`я. Реалізація цього наказу відбулась шляхом видання наказу по особовому складу, відповідно до якого позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 25.10.2017.

Нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

В 2016-2017 роках ВЧ А0583 протиправно не здійснювала нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення. Ці обставини встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі №380/686/20 між тими ж сторонами та відповідно до статті 78 КАС України не підлягають доказуванню. Так, суд визнав протиправними дії ВЧ А0583 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 25.10.2017 та зобов`язав відповідача нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за цей період. На виконання рішення суду ВЧ А0583 провела нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , що склала 31045,87 грн., фактично ці кошти позивач отримав 04.09.2020.

Отже, станом на дату виключення із списків особового складу частини (25.10.2017) відповідач не провів з ОСОБА_1 повного розрахунку, а виплата належної при звільненні суми проведена 04.09.2020. Тому період з 26.10.2017 по 03.09.2020 включно є періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.12.2018 у справі №808/2442/16.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що на час звільнення позивача зі служби спірна сума такому ще не належала. Суд зауважує, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є державною гарантією щодо оплати праці, тому така підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті позивачу у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. При цьому судовим рішенням встановлено протиправність дій відповідача, який ухилився від нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Щодо покликання відповідача на те, що на норми статті 117 КЗпП до спірних правовідносин не застосовуються та регулюються спеціальним законодавством суд зазначає таке. Підстави виникнення, проходження і припинення військової служби врегульовані спеціальним законодавством. У разі відсутності відповідних спеціальних норм суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі. Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями частини шостої статті 7 КАС України вправі застосувати до спірних правовідносин положення КЗпП України. Такий підхід суду до правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 14.03.2019 у справі №820/660/17.

Суд відхиляє аргумент відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом з покликанням на те, що позивач виключений із списків особового складу частини 25.10.2017, а звернувся до суду з позовом лише у вересні 2020 року, тобто через 2 роки та 11 місяців. Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 вказав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. За обставин цієї справи виплату сум індексації грошового забезпечення проведено відповідачем 04.09.2020 (а.с.21), а з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 08.09.2020 (а.с. 23), тобто в межах місячного строку.

Відповідно до довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 (а.с.39), розмір грошового забезпечення останнього перед звільненням за серпень 2017 року становив 8205,81 грн., за вересень 2017 – 8205,81 грн., усього – 16411,62 грн.; при ділення цієї суми на 61 день середньоденне грошове забезпечення (в календарних днях) становить 269,04 грн.

Період затримки розрахунку при звільненні обраховується починаючи з першого дня після звільнення до остаточної виплати належних позивачу сум (26.10.2017 по 03.09.2020) та становить 1044 дні. Отже, середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум складає 280877,76 грн. (1044х269,04). Відтак, відповідно до встановлених ст. 117 КЗпП правил відповідач повинен виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум коштів за період з 26.10.2017 по 03.09.2020 в сумі 280877,76 грн. Разом з тим, суд враховує суму виплаченої індексації грошового забезпечення (31045,87грн.) та обраховану суму середнього заробіток за час затримки позивачу належних при звільненні сум (280877,76 грн.) та вважає, що ці суми не можна вважати співмірними, оскільки такі в декілька десятків разів перевищують суму нарахованої індексації.

При вирішенні цієї справи суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц:

« 91. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

91.3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.».

З урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц при вирішенні питання щодо суми відшкодування суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком позивача, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо виплати такої. Істотність частки складових індексації грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 31045,87грн. (сума виплаченої індексації грошового забезпечення):280877,76 (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,11%. Відтак, з урахуванням істотності частки позивачу підлягає відшкодування 30866,95 грн.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ВЧ А 0583 про стягнення 30866,95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А0583 (Львівська область, місто Львів, вул. Городоцька, буд. 40; ідентифікаційний код 09724567) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 30866 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 95 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А0583 (Львівська область, місто Львів, вул. Городоцька, буд. 40; ідентифікаційний код 09724567) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.