Рішення № 92830613, 12.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6073/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про скасування постанови.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради (далі – позивач, Управління) з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі – відповідач, ВПВР), в якому просить суд скасувати постанову №61240111 від 23.06.2020, постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 5100,00 грн. за виконавчим листом №1.380.2019.005819 від 04.02.2020.

В обґрунтування позову зазначено про те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020 у справі №1.380.2019.005819, апеляційну скаргу Управління на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №1.380.2019.005819 за позовом ОСОБА_1 до Управління про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 без змін.

Станом на 02.07.2020 вказане судове рішення виконано, що підтверджується відповідними довідками.

З огляду на викладене, винесення постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення від 23.06.2020 вважає протиправною, оскільки рішення виконано добровільно та у повному обсязі в межах коштів, що виділені з Державного бюджету України, про що повідомлено державного виконавця. З позиції позивача, підстави для винесення оскаржуваної постанови – відсутні.

Також позивач вказав, що продовження виконання судового рішення позивачем в частині продовження нарахування пільг за відсутності відповідного законодавства України та фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у цьому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

За наявності обставин, які підтверджують виконання судового рішення суду та про поважність причин його невиконання в іншій частині, з врахуванням того, що відповідачем не враховано обставини, що є підставою для застосування статті 75 Закону України “Про виконавче провадження”, позивач вважає, що є підстави для задоволення позову.

Ухвалою суду від 04.08.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.08.2020 продовжено строк залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 02.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

04.09.2020 за вх. №7856ел надійшло клопотання віл позивача про розгляд справи без участі представника Управління. Аналогічне за змістом клопотання надійшло засобами поштового зв`язку 08.09.2020 за вх. №44637.

18.09.2020 за вх. №47048 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /арк.спр.89-91/. Зазначив, що на виконанні в ВПВР перебуває виконавче провадження №61240111 з виконання виконавчого листа №1.380.2019.005819 від 04.02.2020, виданого Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Управління поновити з 07.05.2019 надання пільг ОСОБА_1 , передбачених пунктами 4, 5, 6 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. 11.02.2020 відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення.

27.02.2020 до ВПВР надійшов лист від Управління з інформацією про те, що 18.02.2020 ними подано апеляційну скаргу на рішення суду у справі №1.380.2019.005918. Надалі виконавче провадження зупинено. 12.05.2020 вчинення виконавчих дій поновлено, оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №1.380.2019.005819 від 22.04.2020 апеляційну скаргу Управління залишено без задоволення.

26.05.2020 на адресу ВПВР надійшов лист від Управління від 18.05.2020 з інформацією про подання касаційної скарги.

Цього ж дня Управлінню скеровано вимогою про виконання рішення суду в добровільному порядку та надати у Відділ документи, що підтверджують виконання.

23.06.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду та надано новий строк виконання.

Вважає винесення оскаржуваної постанови правомірним.

Крім вказаного зазначив, що боржником станом на день розгляду справи не поновлено з 07.05.2019 надання пільг ОСОБА_1 , передбачених п. 4, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Тобто встановлені обмеження зазначених пільг не знято.

Аргументація причин невиконання судового рішення зводиться практично до тих самих обставин, які зазначав боржник при винесенні рішення суду, а покликання на відсутність фінансового забезпечення та відповідного законодавства, без жодної доказової бази на підтвердження відповідних обставин, необґрунтовані.

З огляду на викладене просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 07.10.2020 задоволено клопотання відповідача та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

27.10.2020 за вх. №55644 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Управління.

До вказаного клопотання долучено пояснення Управління. Позивач вказав, що ОСОБА_1 є ветераном війни – учасником бойових дій та відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» отримує пільгу за п.п. 4, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згідно з даними Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків ОСОБА_1 числиться як учасник бойових дій та йому здійснюється надання пільг на житлово-комунальні послуги безперебійно з часу перебування в Реєстрі по даний час та без жодних обмежень з 02.08.2004.

Також зазначено, що на звернення ОСОБА_1 щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг без обмеження норм споживання відповідач повідомив, зокрема, що повернення пільг неможливе у розмірі 75% від загальної норми споживання, у зв`язку з внесенням змін у законодавство, а саме: прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» №409 від 06.08.2014.

Вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не встановлено факту обмеження пільг позивача чи зупинення їх надання, а Управлінням не допущено порушення права позивача як учасника бойових дій на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.

Вказує, що рішення судів виконані, довідки про їх виконання надавалися відповідачу, однак не взяті до уваги при винесенні оскаржуваної постанови.

Позивач просив позов задовольнити.

27.10.2020 за вх. № 55792 від ОСОБА_1 надійшло клопотання щодо розгляду цієї справи. Вказав, що Управління користується постановами та Кодексами, які або втратили чинність або не розповсюджуються на окремі категорії, зокрема ветеранів війни та прирівняних до них осіб, що підтверджено законодавством України.

Просив оскаржувану постанову залишити в силі.

12.11.2020 від представника Управління за вх. №10233ел. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Заслухавши думку сторін щодо можливості продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 205 КАС України, проти чого представник відповідача не заперечив, суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 12.11.2020 ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Суд заслухав пояснення представників сторін, третьої особи, з`ясував підстави позову, відзиву, пояснень третьої особи, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №1.380.2019.005819 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради щодо обмеження пільг ОСОБА_1 , передбачених пунктами 4, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 07.05.2019; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради поновити з 07.05.2019 надання пільг ОСОБА_1 , передбачених пунктами 4, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020 це рішення залишене без змін.

04.02.2020 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №1.380.2019.005819 про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради поновити з 07.05.2019 надання пільг ОСОБА_1 , передбачених пунктами 4, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту». Стягувач ОСОБА_1 , боржник Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради /арк.спр.96-97/.

Вказаний виконавчий документ пред`явлено до виконання за заявою ОСОБА_1 від 10.02.2020 /арк.спр.95/.

Постановою від 13.02.2020 відкрито виконавче провадження ВП №61240111 /арк.спр.98-99/

19.02.2020 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження /арк.спр.100-101/.

Цього ж дня винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних /арк.спр.102-103/.

Листом від 25.02.2020 №671 (надійшов до ВПВР 27.02.2020) позивач повідомив, що 24.01.2020 ним подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №1.380.2019.005819. Просив зупинити виконавче провадження.

Також звернув увагу, що надання пільг на житлово-комунальні послуги гр. ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій здійснюється безперебійно з часу перебування в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків по даний час, та без жодних обмежень відповідно до п.п. 4, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема з 02.08.2004.

01.10.2019 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі», пільги надаються у грошовій безготівковій формі.

Додатково проінформовано, що ОСОБА_1 проведено нарахування пільг на житлово-комунальні послуги у розмірі за жовтень – 879,01 грн., листопад – 1347,87 грн., 1244,19 грн., грудень 2019 року – 1244,19 грн., січень 2020 року 1327,54 грн. /арк.спр.106-107/.

До вказаного листа додано повідомлення про надання пільг ОСОБА_1 за жовтень 2010 року, за листопад 2011 року, за грудень 2019 року, за січень 2020 року; довідку комунального підприємства «Дрогобичводоканал» №692 від 21.02.2020 про користування ОСОБА_1 пільгами учасника бойових дій з оплати за водопостачання у відповідних сумах; довідку №30 від 20.02.2020 про користування пільгами 75% як учасник бойових дій по оплаті за надані послуги з вивезення та розміщення твердих побутових відходів у відповідних сумах КП «Комбінат міського господарства»; довідку про розмір грошового еквівалента пільг ТОВ “Львівгаз збут” від 21.02.2020 ОСОБА_1 як учаснику бойових дій 75%; довідку від 19.02.2020 про грошовий еквівалент пільг за спожиту електроенергію споживача ОСОБА_1 , знижка 75%; довідку №11 від 19.02.2020 КП «Управитель «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Дрогобицької міської ради щодо нарахування послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, як учаснику бойових дій з січня 2019 року по вересень 2019 у відповідних сумах /арк.спр.112-120/.

Постановою від 31.03.2020 зупинено виконавче провадження №61240111 /арк.спр.122-123/.

12.05.2020 заступником начальника ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевичем Р.І. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, ВП №61240111 /арк.спр.128-129/.

26.05.2020 до ВПВР надійшов лист позивача від 18.05.2020 №1225, в якому повідомлено про касаційне оскарження вищевказаних судових рішень.

26.05.2020 державним виконавцем скеровано вимогу Управлінню, за якою зобов`язано виконати рішення суду в добровільному порядку та надати в Відділ документи, що підтверджують виконання. Також у вказаній вимозі попереджено про накладення штрафу у разі невиконання рішення /арк.спр.137-138/.

23.06.2020 заступником начальника ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевичем Р.І. винесено постанову ВП №61240111, відповідно до якої встановлено, що рішення суду не виконано станом на момент винесення постанови та відповідно не поновлено з 07.05.2019 надання пільг ОСОБА_1 , передбачених п.п. 4, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та накладено на боржника штраф у розмірі 5100,00 грн. /арк.спр.139-140/

15.07.2020 управління скерувало ВПВР заяву, у якій вказано, що станом на 02.07.2020 рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020 у справі №1.380.2019.005819 виконано, що підтверджується відповідними довідками. Просило скасувати постанову ВП №61240111 від 23.06.2020 про стягнення виконавчого збору у сумі 5100,00 грн. та просило винести постанову про закінчення виконавчого провадження /арк.спр.141/.

До вказаної заяви долучено довідки про підтвердження безперебійного надання пільг ОСОБА_1 як учаснику бойових дій: від 02.07.2020 №45 КП «Комбінат міського господарства» за послуги з поводження з побутовими відходами; від 02.07.2020 КП «Дрогобичводоканал»; про розмір грошового еквівалента пільг ТОВ «Львівгаз збут»; від 02.07.2020 №374 КП «Управитель «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Дрогобицької міської ради; про грошовий еквівалент пільг за спожиту електроенергію від 03.07.2020. Також позивачем долучено повідомлення про надання пільг за оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 як учаснику бойових дій за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, централізоване постачання холодної води, газопостачання на плиту, газопостачання на опалення, електропостачання, тверді побутові відходи з жовтня 2019 року по червень 2020 року /арк.спр.142-146, 147-150/.

15.07.2020 позивач звернувся із скаргою на дії державного виконавця начальнику відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби /арк.спр.151-154/. Позивач просив зафіксувати факт виконання рішення суду добровільно, скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 5100,00 грн., виконавче провадження №61240111 – закрити.

Листом від 22.07.2020 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для розгляду скарги, роз`яснено порядок звернення до суду /арк.спр.155/.

Позивач не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закон №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 2 Закон №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закон №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закон №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 63 Закон №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною 2 ст. 63 Закон №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закон №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно ч. 1 ст. 75 Закон №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Враховуючи викладені положення законодавства, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.09.2019 в справі №0840/3476/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №1.380.2019.005819, яке набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020, оскільки залишене без змін встановлено таке.

Відповідно до положень пунктів 4-6 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,учасникам бойових дій надаються такі пільги: 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю); 75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» встановлено соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком: за наявності газової плити та газового водонагрівача - 10,5 куб. метрів на одну особу на місяць; для користування послугами з централізованого водовідведення - 4 куб метри на одну особу на місяць; 70 кВт-г на місяць на сім`ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт-г на місяць на кожного іншого члена сім`ї (домогосподарства), але не більш як 190 кВт-г на місяць.

З урахуванням положень зазначеної постанови Кабінету Міністрів України відповідач дійшов висновку, що вона є основним нормативно-правовим актом, яким установлено соціальну норму житла та соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг.

Суд зазначив, що положення п.п. 4-6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є чинними, у даній статті закону не передбачено можливість Кабінетом Міністрів України встановлювати обмеження зазначених пільг, що передбачені Законом.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що дії Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради щодо обмеження пільг позивачу, передбачених пунктами 4, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 07.05.2019 є протиправними.

З врахуванням наведеного, з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважав за необхідне зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради поновити з 07.05.2019 надання пільг позивачу, передбачених пунктами 4, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Судом встановлено, що після отримання постанови про відкриття ВП №61240111 від 13.02.2020, позивач скерував ВПВР листа, у якому вказав, що оскаржив у касаційному порядку відповідне судове рішення. Зазначив, що надання пільг на житлово-комунальні послуги гр. ОСОБА_1 як учаснику бойових дій здійснюється безперебійно з часу перебування в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків по даний час та без жодних обмежень відповідно до п.п. 4, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з 02.04.2004. Також вказав про надання пільг у грошовій безготівковій формі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №373 від 17.04.2019 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі». Також повідомлено про проведення нарахування пільг стягувачу з жовтня по січень 2020 року у відповідних сумах.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зі змісту виконавчого листа з`ясовано, що боржника зобов`язано поновити з 07.05.2019 надання пільг ОСОБА_1 , передбачених пунктами 4, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» /арк.спр.139/.

Судом встановлено, що в процесі виконання виконавчого листа позивач звертався до комунальних підприємств з запитом щодо обсягу надання пільг третій особі ОСОБА_1 . Проаналізувавши довідку комунального підприємства «Дрогобичводоканал» №692 від 21.02.2020 про користування ОСОБА_1 пільгами учасника бойових дій з оплати за водопостачання у відповідних сумах; довідку №30 від 20.02.2020 про користування пільгами 75% як учасник бойових дій по оплаті за надані послуги з вивезення та розміщення твердих побутових відходів у відповідних сумах КП «Комбінат міського господарства»; довідку про розмір грошового еквівалента пільг ТОВ «Львівгаз збут» від 21.02.2020 ОСОБА_1 як учаснику бойових дій 75%; довідку від 19.02.2020 про грошовий еквівалент пільг за спожиту електроенергію споживача ОСОБА_1 , знижка 75%; довідку №11 від 19.02.2020 КП «Управитель «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Дрогобицької міської ради щодо нарахування послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, як учаснику бойових дій з січня 2019 року по вересень 2019 у відповідних сумах, судом не встановлено виплату відповідних пільг у розмірі меншому 75% чи з застосуванням будь-яких інших обмежень починаючи з січня 2019 року /арк.спр.112-120/.

Ба більше, позивач вважаючи, що надав достатньо доказів добровільного виконання судового рішення листом від 18.05.2020 після поновлення вчинення виконавчих дій, відповідно до постанови від 12.05.2020 ВП №61240111, очікував на закриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас постанова державного виконавця про накладення штрафу не містить обґрунтування в чому полягає невиконання рішення суду, за результатами чого накладено штраф /арк.спр.139-140/. Отже, державний виконавець належним чином не перевірив факт виконання судового рішення боржником та не дослідив усі обставини справи перед застосуванням штрафу.

Доцільно зауважити, що у наданих до матеріалів справи копіях матеріалів виконавчого провадження відсутні докази скерування вимоги державного виконавця боржнику та отримання такої.

Таким чином, за наявності доказів підтвердження виплати з 07.05.2019 ОСОБА_1 як учаснику бойових дій 75% знижки на оплату житлово-комунальних послуг та за відсутності мотивів накладення штрафу у постанові державного виконавця, суд не може погодитися з висновком державного виконавця про невиконання судового рішення без поважних причин.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Оскаржувана постанова від 23.06.2020 вказаним критеріям не відповідає.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу є обґрунтованими та слід задовольнити.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у сумі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 287, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевичем Р.І. від 23.06.2020 ВП №61240111.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79000, м Львів, пл. Шашкевича, 1; ЄДРПОУ 34942940) на користь Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ 22392443) понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складання, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2020.

Суддя Кравців О.Р.