Рішення № 92830192, 13.11.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2020 р. справа № 300/572/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо відмови в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення; зобов`язати надати статус особи з інвалідністю 3-ї групи внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», протиправно відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення з підстав ненадання позивачем доказів залучення до формувань Цивільної оборони з виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач зазначає, що є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов`язаного із участю у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідними посвідченнями та експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 14.03.2002. Зазначає що, працюючи у відділі робітничого постачання Углегорської ГРЕС була направлена для надання допомоги у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-кілометрову зону, де з 01.06.1986 по 10.06.1986 приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, що підтверджується записами трудової книжки, копією довідки та наказу. Стверджує, що цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі жінки віком від 16 до 55 років. Вважає, що формування Цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих, а отже громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків ЧАЕС залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань цивільної оборони. Звертає увагу, що жоден нормативний документ з питань Цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення особи до складу формувань цивільної оборони. А також про те, що факт залучення не потрібно встановлювати чи доводити, оскільки відповідно до діючих на той час норм законодавства, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях до складу цивільної оборони в обов`язковому порядку зараховувалось все працездатне населення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позивачем не надано докази, які б свідчили про її залучення до формувань цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Стверджує, що належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань цивільної оборони позивач не надала, а ця обставина є істотною, так як в протилежному випадку вказаний статус поширюватиметься на всіх хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії наслідків ЧАЕС і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС. Звертає увагу на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду, зокрема від 19.09.2019 у справі №756/8323/16-а.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» за №211 від 11.03.2020, та подальшими змінами до неї, на усій території України установлено карантин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» за №540-IX від 30.03.2020 у Кодексі адміністративного судочинства України розділ VI «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3, яким під час дії карантину, строки, визначені статтями 162 - 164 цього Кодексу, інші процесуальні строки, в тому числі строки подання відповіді на відзив, строки розгляду адміністративної справи, продовжено на строк дії такого карантину. У відповідності до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-ІХ від 18.06.2020, який набув чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020, закінчились 06.08.2020. Протягом 20-денного строку з 17.07.2020 учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мали право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористалась, з відповідною заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву на позов відповідач не зверталась.

Процесуальні строки в цій справі продовжені в силу дії пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

З 17.08.2020 по 29.09.2020 головуючий суддя у справі перебувала у щорічній відпустці.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.08.2019 і копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.02.2013 (а.с.13, 14).

Інвалідність ІІІ групи встановлена позивачу внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.15,16).

Згідно записів №№5, 6 і 7 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 29.07.1983, вона з 26.04.1985 по 09.09.1987 працювала в відділі робітничого постачання Углегорської ГРЕС поваром 4 розряду столової №11 та столової №6 (а.с.19).

В період з 01.06.1986 по 10.06.1986 (10 днів) ОСОБА_1 , на підставі наказу по відділі робітничого постачання Углегорської ГРЕС від 27.05.1986 №111, була відряджена для робіт по наданню допомоги при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і в зоні відчуження працювала в піонерському таборі «Казковий» («Сказочный»), про що їй видано довідку №171208 від 24.07.1991, відрядні посвідчення (а.с.20-23).

01.10.2019 позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради із заявою про видачу їй посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, як особі, якій встановлено інвалідність, пов`язану з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.40).

Листом від 25.10.2019 за №П-235 Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради відмовило позивачу у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, зазначивши про відсутність підстав для встановлення статусу інваліда війни у зв`язку з ненаданням документів, які підтверджують факт залучення і виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони (а.с.6).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі також – Закон №3551-ХІІ) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 за №302 (надалі також – Положення №302), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення №302 визначено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 Закону №3551-ХІІ) видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни».

Як слідує з абзацу 2 пункту 7 коментованого Положення №302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (надалі по тексту також органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з пунктом 10 Положення №302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Основними доводами позивача щодо протиправності відмови Управління соціального захисту населення Калуської міської ради у встановленні їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, є те, що згідно законодавства, яке діяло на момент аварії на ЧАЕС, та відповідно до інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 04.05.2017 за №01.1-14/769-1 до складу Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізованих, зараховувалось все працездатне населення. А тому позивач як ліквідатор аварії Чорнобильської катастрофи входила до складу формувань Цивільної оборони, а отже має право на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Досліджуючи такі доводи позивача, суд зазначає наступне.

Як свідчать подані позивачем копії документів, ОСОБА_1 , працюючи у відділі робітничого постачання Углегорської ГРЕС, в період з 1 червня 1986 року по 10 червня 1986 року була направлена (відкомандирована) в м.Чорнобиль в піонерський табір «Казковий» («Сказочный») Чорнобильської АЕС.

Позивач є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інвалідом 3-ої групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з участю у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, на підтвердження чого наявні відповідні посвідчення та експертне заключення.

Документи на підтвердження вищевказаних обставин були долучені позивачем при зверненні до відповідача із заявою від 01.10.2019 про видачу їй посвідчення особи з інвалідністю, як особі, якій встановлено інвалідність, пов`язану з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проте, на переконання суду, вказані обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року за №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року за №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

У листі-роз`ясненні Міністерства соціальної політики №146/0/15-06/014 від 28.03.2006 щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, зазначено, що за повідомленням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали три зведені загони Цивільної оборони, які були сформовані на базі «Хімволокно», також інших невоєнізованих формувань Цивільної оборони. Документи щодо їх формування, складу, місця роботи повинні зберігатися в управліннях з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи або в архівах обласних державних адміністрацій. Крім формувань Цивільної оборони, в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС брали участь формування чи підрозділи різних міністерств. Вони формувались і направлялись у райони виконання робіт на підставі розпорядження керівників цих відомств і документи про це повинні зберігатись у відомчих архівах. На громадян, які були у складі даних формувань норми пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюються. А підставою для надання учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є довідка, яка видається управліннями з питань надзвичайних ситуацій і підтвердження залучення особи до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із зазначенням назви формування, терміну перебування у зоні відчуження та причинний зв`язок інвалідності із захворюванням, пов`язаним з цією аварією.

З пояснювальної записки до проекту Закону України №1770-ІV від 15.06.2004 про внесення змін до статті 7 Закону Україн Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни и «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким частину другу даної статті доповнено пунктом 9 такого змісту: « 9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи», слідує, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом із військовослужбовцями виконували роботи у тридцяти кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню. Зокрема, перелік робіт, які проводились цими загонами включав проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи проводились у складі військових формувань, при цьому всі архівні документи на підтвердження цих фактів збереглись (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=14168).

Таким чином, суд вважає помилковими доводи позивача про те, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, визначених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ поширюється на усіх громадян, які входили до складу невоєнізованих формувань.

В межах спірних правовідносин має бути підтверджена належними та допустимими доказами участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії у складі формувань Цивільної оборони. Втім, таких доказів позивач не надала ні відповідачу при зверненні із заявою від 01.10.2019, ні суду під час розгляду справи.

Посилання позивача на інформаційну довідку (про участь у формуваннях ЦО) №01.1-14/769-1 від 04.05.2017 Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, є безпідставними, оскільки ним не підтверджено факт участі позивача в підрозділах Цивільної оборони.

З огляду на наведене вище суд погоджується з доводами відповідача про те, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ немає.

Документи, які позивач долучила до своєї заяви, адресованої Управлінню соціального захисту населення Калуської міської ради, щодо набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни належним чином підтверджують лише її статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що вона брала участь у таких заходах.

Втім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надала.

Ця обставина є істотною, оскільки в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни (на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків та відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону №796-ХІІ).

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а отже у неї немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Окрім викладеного, суд вважає необхідним зазначити, що за правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 року у справі №368/1579/14, від 10.05.2018 року у справі №279/12162/15-а, від 07.06.2018 року у справі №377/797/17, від 21.06.2018 року у справі № 279/2285/16-а, від 19.09.2019 року у справі №756/8323/16-а та від 15.06.2020 року у справі №822/225/18, від 14.08.2020 у справі № 620/3108/19 - за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок про необґрунтованість адміністративного позову в цілому, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та беручи до уваги висновок суду про безпідставність позовних вимог, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 )

відповідач - Управління соціального захисту населення Калуської міської ради (код ЄДРПОУ 03193318, вул.Євшана, 9, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.