Рішення № 92829916, 13.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2020 р. Справа№200/7794/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шинкарьової І.В. розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними і зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі Відповідач) та просить суд:

Визнати протиправними дії та рішення відповідача за № 108 від 06 березня 2020року , та за № 155 від 08 травня 2020року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 2 березня 2020 року зареєстрованої за № 2646.

Визнати протиправними дії та рішення відповідача за № 8485 від 07 липня 2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 3 липня 2020 року зареєстрованої за № 5802.

Зобов`язати відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 % від суддівської винагороди згідно із останньою довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області від 30 червня 2020 року за № 04-488-20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Позивач вважає вказані дії та рішення відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також до визначення дати, з якої повинен відбуватися перерахунок, а в подальшому і постійні нарахування довічного грошового утримання судді у відставці, тобто з 19.02.2020, є протиправними, чим порушено його право на отримання такого утримання у встановленому законом розмірі.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що Конституційним Судом України 18.02.2020 прийнято рішення №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Рішення № 2-р/2020). Рішенням № 2-р/2020 визнано неконституційним, зокрема пункт 25 'розділу XII Закону України “Про судоустрій і статус судців” (далі - Закон № 1402).

Відповідно до ч. З ст. 135 Закону №1402, базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб. Крім того до посадового окладу сплачується доплата за вислугу років.

Розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зазначений в Довідці Донецького апеляційного суду від 03.03.2020 року №3.11-14/126/20 розраховано відповідно до вимог ст. 135 ЗУ №1402.

Згідно до ч. 3 Резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року, положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно до ч. 5 Резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України, Верховній Раді України рекомендовано невідкладно привести положення законодавства України у відповідність до цього Рішення.

Відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 січня 2008 р. № 3-1 передбачено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Відповідач зазначає, що після 18.02.2020 року, не були прийняті нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових суддівської винагороди суді, який працює на відповідній посаді, натомість чинними залишились положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими передбачається певна диференціація щодо визначення розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці залежно від проходження кваліфікаційного оцінювання. Враховуючи означене, підстав для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди встановленої до 18.02.2020 року не має.

На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

15 вересня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06 жовтня 2020 року представник відповідача надав засобами електронного зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, відзиву на адміністративний позов, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Відповідач, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, ЄДРПОУ 42171861, орган державної влади, суб`єкт владних повноважень в розумінні ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач, Указом Президента України № 1055 від 15 листопада 1995 року був призначений суддею Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області строком на п`ять років, і згідно Постанови Верховної Ради України № 2149-111 від 14 грудня 2000 року був обраний на посаду судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області безстроково.

21 вересня 2006 року наказом № 365 Державної судової адміністрації в Донецькій області, на підставі Постанови Верховної Ради України № 19-У від 21 липня 2006 року, позивач був звільнений із займаної посади у зв`язку з виходом у відставку.

2 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, яка зареєстрована за № 2646, про перерахунок з 18.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання позивача, додавши до неї довідку Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області за № 04-239 від 26.02.2020, виданої на підставі : Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020, згідно якої станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, що враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 104049 грн. 33коп.

6 березня 2020 року за наслідком розгляду заяви позивача 2 березня 2020 року № 2646, відповідачем прийнято рішення за № 108 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з лютого 2020 року у зв`язку з тим, що з метою визначення порядку застосування Рішення Конституційного Суду № 2-р/ 2020 від 18.02.2020, Пенсійний фонд України звернувся за роз`ясненнями до Міністерства соціальної політики, але на даний момент відповідне роз`яснення не надходило.

8 травня 2020 року за № 155 відповідачем прийнято Рішення наслідком розгляду заяви позивача 2 березня 2020 року № 2646, про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, вказуючи на те, що відповідно до п.25 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі визначеному цім законом, має суддя , який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді , або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом , та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Крім того, відповідач в своєму рішенні вказує , що заявник, набуде право на перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці у разі зміни після 18.02.2020 суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

03 липня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, яка зареєстрована за № 5802, про перерахунок з 18.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання, додавши до неї довідку Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області за № 04-488-20 від 30.06.2020, згідно якої станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, що враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 114453 грн.90коп., і яка видана на підставі : «зміни розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (згідно особового рахунку судді) відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року, Закону України «Про судоустрій та статус суддів» , Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Відповідач Рішенням від 07.07.2020 № 8485 відмовив позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вказуючи додатково, що після 18.02.2020, тобто с 19.02.2020, розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не змінився.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини виникнення спірних правовідносин та відмови проведення перерахунку визнаються відповідачем та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України

У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі – Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).

Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.

Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Перерахунок, який просить здійснити позивач з 18.02.2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.

Набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові № 620/1116/20 від 16.06.2020 при вирішенні зразкової справи, висновки якої підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу (судді у відставці) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправними та підлягають скасуванню.

А відтак, позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної вище довідки від 30 червня 2020 року за № 04-488-20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання з 19.02.2020 підлягає задоволенню.

Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 % від суддівської винагороди згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області від 30 червня 2020 року за № 04-488-20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року

Разом з тим, суд вважає, що позовна вимога в частині зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% задоволенню не підлягає, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не стосуються розміру щомісячного довічного грошового утримання, що свідчить про відсутність порушених прав позивача та необхідності їх захисту в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки, звернення позивача до суду з позовом обумовлено протиправними діями відповідача, суд дійшов висновку щодо стягнення судових витрат з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області на користь позивача.

Керуючись ст. 5, 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області(код ЄДРПОУ 42171861) про:

- визнання протиправними дії та рішення відповідача за № 108 від 06 березня 2020 року, та за № 155 від 08 травня 2020року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 2 березня 2020 року зареєстрованої за № 2646;

- визнання протиправними дії та рішення відповідача за № 8485 від 07 липня 2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 03 липня 2020 року зареєстрованої за № 5802;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 % від суддівської винагороди згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області від 30 червня 2020 року за № 04-488-20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області за № 108 від 06 березня 2020року , та за № 155 від 08 травня 2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 2 березня 2020 року зареєстрованої за № 2646.

Визнати протиправними дії та рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області за № 8485 від 07 липня 2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 03 липня 2020 року зареєстрованої за № 5802.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із останньою довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області від 30 червня 2020 року за № 04-488-20.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 13 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд

Суддя І.В. Шинкарьова