Рішення № 92829878, 13.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2020 р. Справа№200/9111/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій і зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі – відповідач, Департамент соцзахисту населення ММР), в якому просить: - визнати неправомірними дії щодо відмови в наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни; - зобов`язати надати статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і видати посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на те, що вона, як дружина померлого ОСОБА_2 , який належить до ветеранів війни, є особою на яку в порядку статті 10 Закону України № 3551-ХІІ поширюється його чинність.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що встановлення відповідного пільгового статусу можливо лише за наявності висновку про причинний зв`язок смерті чоловіка з отриманою травмою при виконані службових обов`язків. Формулювання «поранення (контузія, травма, каліцтво) так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» та «захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» - це різні формулювання, які приймаються ВЛК за різних обставин смерті ветеранів війни. Тобто соціальний захист дружин (чоловіків) померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому відсутні підстави для встановлення позивачу статусу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Витребувані докази.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорту громадянина України № НОМЕР_2 і картки платника податків від 23.10.2017.

Також у копії паспорту позивача є відомості щодо одруження 09.03.1990 з ОСОБА_2 .

З копії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 09.03.1990 випливає, що позивач була одружена з ОСОБА_2 .

Відповідно до копії посвідчення серія НОМЕР_4 ОСОБА_2 був інвалідом 3 групи і мав право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

У наданій до суду копії військового квитку НОМЕР_5 зазначено, що ОСОБА_2 знаходився на спеціальних зборах – приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідного до копії експертного висновку № 15417/40-12 захворювання ОСОБА_2 пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС при виконання обов`язків військової служби.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 від 02.06.2017.

У копії експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 03.12.2018 № 1062 зазначено, що захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У наданій до суду копії паспорту позивача відсутні відомості щодо одруження позивача вдруге після смерті ОСОБА_2 .

З листа Департаменту соцзахисту населення ММР від 18.05.2020 № 1412-233 випливає, що звернення позивача з питання надання їй посвідчення вдови інваліда ВВВ розглянуто і повідомлено, що відсутні правові підстави для встановлення дружинам померлих ліквідаторів аварії на ЧАЕС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 або 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У копії листа Департаменту соціального захисту населення від 20.08.2020 № П-1459-15-1.1-1567 наведені аналогічні роз`яснення. Також зазначено, що формулювання «поранення (контузія, травма, каліцтво) так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» та «захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» - це різні формулювання, які приймаються ВЛК за різних обставин смерті ветеранів війни.

Також у копії листа відповідача від 24.06.2020 № П-7330-12.1.1.2 зазначено, що 09.06.2020 надійшло звернення позивача з питання наданні їй посвідчення вдови інваліда ВВВ. З 02.05.2019 позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги за категорією «Дружина померлого громадянина із числа ліквідаторів ЧАЕС 1 категорії». Повідомлено про відсутність правових підстав для встановлення дружинам померли ліквідаторів аварії на ЧАЕС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також зазначено, що чинність п. 2 ст. 10 указаного Закону поширюється лише на осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та учасників бойових дій, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання.

Спірні правовідносини виникли з приводу поширення на позивача приписів ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII) законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону № 3551-XII, на який посилається позивач в позовній заві, установлено, що чинність цього Закону поширюється на: сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

Конституційний Суд України в п. 6 рішення від 01.12.2004 № 20-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій)) зазначив, що: «За Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 3551-12 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4).

Розділ II цього Закону 3551-12 визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. В окремих випадках дія зазначеного Закону 3551-12 поширюється на членів сімей перелічених осіб.».

Суд зазначає, що статус ОСОБА_2 як особи, яка мала пільги для ветеранів війни – інвалідів війни не є спірним та відповідачем не спростовується.

ОСОБА_2 мав указаний статус як особа з інвалідністю внаслідок війни згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII (військовослужбовець, який став особою з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи).

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII випливає, що до передбачених цим законодавчим приписом осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок: 1) поранення, 2) контузії, 3) каліцтва 4) захворювання, які одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

При цьому, п. 1 ст. 10 Закону № 3551-XII поширює його дію на сім`ї осіб, зокрема, осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок 1) поранення, 2) контузії чи 3) каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок 4) захворювання, у тому числі одержаного в період проходження військової служби.

Як було встановлено судом, ОСОБА_2 , який мав статус ветерана війни, помер внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), тобто одержаного в період проходження військової служби.

Зазначене підтверджується дослідженими судом копіями експертного висновку від 03.12.2018 № 1062, експертного висновку № 15417/4012 і посвідчення серія НОМЕР_4 .

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 належить до визначених п. 1 ст. 10 Закону № 3551-XII осіб, на яких поширюється дія цього Закону.

Суд зазначає, що приписи Закону № 3551-XII і Закону України від 28 лютого 1991 року

№ 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містять приписів щодо не розповсюдження дії Закону № 3551-XII на членів сім`ї ветерана війни, помер внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі – Положення № 302), передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", про що зазначено в п. 4 Положення № 302.

Згідно з п. 7 указаного Положення "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що затверджена Положенням № 302 форма посвідчення, яке особам, на яких поширюється дія ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є саме "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Тому задоволення позовних вимог у частині зобов`язання вчинення певних дій підлягають задоволенню шляхом зобов`язання видати позиву посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Також суд зазначає, що позивач має отримати статус особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки є членом сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. Статус особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” є єдиним незалежно від підстав його набуття.

Відповідно до квитанції № 0.0.1854043321 від 30.09.2020 позивачем сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 840,80 грн.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 840,80 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код: 41336065; 87500, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, буд. 70) про визнання неправомірними дій і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни).

Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надати ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни), і видати їй "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Повне рішення суду складене 13 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков